24 жовтня 2022 р. Справа № 552/114/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 по справі № 552/114/22
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті , Провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича , Старшого державного інспектора відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченка Владислава Олеговича
про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі,
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті , Провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича , Старшого державного інспектора відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченка Владислава Олеговича про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі задоволено.
20.06.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті подано через підсистему "Електронний суд" до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 по справі № 552/114/22, наведені Державною службою України з безпеки на транспорті. Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 по справі № 552/114/22 - залишено без руху. Надано Державній службі України з безпеки на транспорті строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.
Згідно довідок про доставку електронних листів Державна служба України з безпеки на транспорті отримала копії вищезазначених ухвал 17.10.2022.
17.10.2022, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом направлено через підсистему "Електронний суд" заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначено, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, перебуванням міста Києва у зоні активних бойових дій у лютому - квітні 2022 року, часткової окупації Київської області у цей період, а також місцем реєстрації та постійним місцем проживання адвоката Доготер О.Г. у місті Херсоні, який перебуває у тимчасовій окупації, наявні об'єктивні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з огляду на гарантоване Конституцією України право на подання апеляційної скарги.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є оскарження позивачем рішень відповідача у справі про адміністративне правопорушення.
Приписами ст. 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею (справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Колегія суддів зазначає, що ст. 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас, ст. 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачений статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Таку сталу правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 по справі № 500/6596/17, від 21.02.2020 по справі № 640/4915/19, від 11.06.2020 по справі № 640/3859/19, від 23.12.2021 по справі № 640/26945/20.
Суд зазначає, що оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено 23.02.2022, його повний текст складено 23.02.2022, а копія отримана відповідачем засобами поштового зв'язку 23.05.2022, тоді як апеляційна скарга подана 20.06.2022, тобто, поза межами десятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
З вищевказаного слідує, що строки на звернення до суду не є абсолютними і можуть бути обмеженими Законом, а причини, з якими особа пов'язує поважність причин пропуску на звернення до суду, повинні бути об'єктивними, непереборними та обґрунтованими належними доказами.
Розглядаючи подане клопотання, досліджуючи питання обґрунтованості причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі Державною службою України з безпеки на транспорті, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким процесуальним обов'язком учасника справи визначено, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Отже, апелянт (та/або його представник), маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, а також використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні, перебування міста Києва у зоні активних бойових дій у лютому - квітні 2022 року, часткову окупацію Київської області у цей період.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи, оскільки відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Будь-яких повідомлень від апелянта або від інших державних установ про припинення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті до суду апеляційної інстанції не надходило і у засобах масової інофрмації не опубліковано.
Таким чином, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 17.10.2022 у справі №280/1116/22.
Крім того, колегія суддів зазначає, що копію оскаржуваного рішення скаржник отримав 23 травня 2022 року засобами поштового зв'язку (а.с. 96), а тому доводи про неможливість доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень до 20.06.2022 є безпідставними.
При цьому судом враховано, що упродовж травня - червня 2022 на території міста Києва, у якому перебуває апелянт, активні військові дії не велися, а відтак скаржника забезпечено всіма необхідними засобами зв'язку, в тому числі телекомунікаційного та інтернет зв'язку.
Посилання на факт реєстрації місця проживання представника відповідача у м. Херсон, яке перебуває під окупацією, також не може бути визнано належною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті заздалегідь знала, що вказана справа належить до категорій справ окремого позовного провадження, у яких встановлені скорочені строки розгляду позовних заяв, апеляційних скарги та строки оскарження судових рішень, а відтак не була позбавлена можливості забезпечити участь у справі іншого свого представника чи залучити фахівця у галузі права.
Так, колегія суддів зазначає, що інтереси відповідача представляли й інші представники (Гонтар П.А.) (вбачається з КП ДСС). Окрім того, інтереси відповідача має право представляти керівник за посадою, або інший представник органу, якому надано повноваження на представництво згідно з діючим законодавством.
Жодних об'єктивних перешкод, за наявності яких відповідач був позбавлений можливості залучити іншого фахівця у галузі права для звернення до суду з апеляційною скаргою в установлені строки, відповідач не навів.
Таким чином, організація роботи Державної служби України з безпеки на транспорті є суб'єктивним чинником та, за відсутності об'єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 13.09.2022 у справі № 520/11805/2020.
З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд не вбачає.
Крім того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Колегія суддів зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Разом з тим, досліджуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не вказав належних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 по справі 552/114/22, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022 по справі № 552/114/22, наведені Державною службою України з безпеки на транспорті.
Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження залишити без задоволення.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.02.2022по справі № 552/114/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті , Провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича , Старшого державного інспектора відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченка Владислава Олеговича про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін