24 жовтня 2022 р. Справа № 480/5882/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/5882/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
1. визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.06.2021 № 111 про звільнення ОСОБА_1 ;
2. зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 02.06.2021 у зв'язку із закінченням строку контракту зробивши відповідний запис до трудової книжки та відповідно до ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 02.06.2008 по 02.06.2021 без урахування попередньої служби за 13 (тринадцять) повних календарних років;
3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
4. стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 71176,18 грн.
5.визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
6.зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014 -2021 роки.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 71176,18 грн.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014 - 2021 роки.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 13 календарних років служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 13 календарних років служби, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1816 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участю, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що з 02.06.2008 позивач проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України (а.с. 40,)
Між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ, в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про роходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах сержантського і старшинського складу, строком на п'ять років (далі - Контракт). У відповідності до п. 11 Контракту контракт набирає чинності з 02.06.2016.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.06.2021 № 111 старшину ОСОБА_1 , який здав справи і обов'язки за посадою контролера 1-го стрілецького відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та звільненого відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 20.05.2021 № 86 о/с (у зв'язку з закінченням строку контракту) 01 червня 2021 року, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
Позивачу була видана довідка №191 від 01.06.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на суму 71176,18 грн. (а.с. 13).
Позивач звертався із рапортом від 31.05.2021 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с. 12).
Також позивач звертався до командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону із рапортом від 18.05.2021 щодо клопотання перед вищим командуванням про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки протягом 2014-2020 років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №702, в кількості 8 діб за рік (а.с. 16).
Проте грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби та грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки протягом 2017-2020 років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №702, позивачу не було виплачено, що не заперечує відповідач.
Не погоджуючись з зазначеним діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Аналіз вищезазначених норм вказує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що п. 4 Порядку № 178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Відповідно до абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 р. за № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) (далі Положення № 1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно (двісті дев'ять предметів) склала 71176,18 грн., що підтверджується довідкою № 191 "Про вартість речового майна, що належить до видачі" від 01.06.2021 (а.с.13).
При цьому представник відповідача зазначає, що розрахунок вартості речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_1 відповідно до довідки № 191 не відповідає фактичним даним, оскільки при нарахуванні та видачі довідки № 191, речовою службою не було враховано внесення змін до наказу МВС від 07.06.2017 №475 "Про речове забезпечення НГУ" від 2019 року, що призвело до надмірного нарахування 824,40 грн (а.с. 45)
До суду відповідачем надано довідку № 191/1 "Про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу" від 01.06.2021 на суму 70351,78 грн (а.с. 46).
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечувалась правильність визначеної у наданій позивачу довідці № 191 суми та вказано, що цю суму було розраховано на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475.
Також відповідачем не доведено правильність розрахунку суми, зазначеної у довідці №191/1 та не надано жодного доказу того, що у довідці № 191 невірно зазначено суму вартості речового майна, що належить до видачі позивачу 71176,18 грн. Документів про відкликання чи визнання недійсної довідки № 191 за рішенням уповноваженої особи ВЧ 3022 суду також не надано.
Вказана сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно станом на час розгляду справи відповідачем не відшкодована, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 71176,18 грн, та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльністі щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2014 по 2021 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" затверджено, зокрема "Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я".
Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, виникло у 2012 році, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.
Відповідно до п. 91, 92 додатку 3 Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, посада інструктора, старшого інструктора, контролера відноситься до посад, військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря", виконання обов'язків за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
З наданого відповідачем витягу з послужного списку позивача вбачається, що позивач з 14.09.2010 по 31.01.2015 проходив військову службу за контрактом на посаді старшого інструктора кінологічного взводу 1-го стрілецького батальйону 2-го полку ВВ МВС України; з 31.01.2015 по 28.09.2017 проходив військову службу за контрактом на посаді старшого інструктора кінологічного взводу 1-го стрілецького батальйону 2-го полку НГ України; з 28.09.2017 по 16.11.2020 на посаді інструктора кінологічного взводу 1-го стрілецького батальйону 2-го полку НГ України; з 16.11.2020 по 01.06.2021 на посаді контролера 1-го стрілецького відділення 4-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військовох частини 3022 НГ України. Даний факт не заперечувався відповідачем (а.с. 40).
Тобто позивач мав право на щорічну додаткову відпустку пов'язану з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2021 роки.
В довідці т.в.о. начальника відділення кадрів військової частини НОМЕР_1 від 03.082021 вказано, що старшина ОСОБА_1 , дійсно проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посадах старший інструктор, інструктор, контролер та в зв'язку з настанням особливого періоду надання щорічних додаткових відпусток в кількості 8 діб, визначених Постановою № 702 було призупинено. За 2014-2021 роки ним дійсно не було використано 51 день додаткової відпустки, а саме за 2014-2020 роки по 8 днів (всього 48 днів) та за 2021 рік 3 дні (а.с. 32).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Свою відмову відповідач обґрунтовує також тим, що позивач не звертався із відповідними рапортами до виключення його із списків особового складу. Проте, додатком до позовної заяви позивачем долучено копії рапортів від 12.10 2020 та від 18.05.2021 щодо компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки. Судом такі твердження позивача визнаються необґрунтованим, оскільки обов'язок здійснити повний розрахунок покладено саме на військову частину, яка зобов'язана провести повний розрахунок на час звільнення позивача із служби.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивач вже звільнений зі служби, а тому не має права на отримання коштів за невикористані дні додаткової відпустки, оскільки сума компенсації входить до складу грошового забезпечення і, з врахуванням сталої практики Верховного Суду, не може бути обмежена будь-яким строком на виплату.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014 - 2021 роки.
Отже, судова колегія дійшла вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2014 - 2021 роки, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 02.06.2008 по 02.06.2021 без урахування попередньої служби за 13 (тринадцять) повних календарних років, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як вбачається з матеріалів справи, що з 02.06.2008 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом (а.с. 40).
18.03.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ, в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах сержантського і старшинського складу, строком на п'ять років. У пункті 11 контракту визначено, що контракт набирає чинності з 02.06.2016 (а.с. 9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.06.2021 № 111 старшину ОСОБА_1 , у зв'язку з закінченням строку контракту, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Також цим наказом визначено, що відповідно до пункту другого статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 02.06.2008 по 01.06.2021 без урахування періоду попередньої служби за 12 (дванадцять) повних календарних років (а.с. 11).
Водночас із наданих позивачем копій контрактів (а.с. 7-8, 9) та наданого відповідачем витягу із послужного списку (а.с. 40) вбачається, що позивач проходив військову службу за контрактом з 02.06.2008 по 01.06.2021, що становить повних 13 календарних років.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.06.2021 № 111 визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 02.06.2008 по 01.06.2021 без урахування періоду попередньої служби за 12 (дванадцять) повних календарних років (а.с. 11).
Із наданої довідки начальника фінансової служби військової частини НОМЕР_1 (а.с. 41), розрахунку № 243 (а.с. 43) та платіжного доручення № 968 від 08.06.2021 (а.с. 44) вбачається, що відповідачем була нарахована та виплачена позивачу вихідна допомога за 12 повних календарних років.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що при звільненні позивача з військової служби 01.06.2021, у зв'язку із закінченням контракту, відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби: за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу з 02.06.2008 по 01.06.2021 без урахування періоду попередньої служби за 13 (повних) календарних років, а не за 12 (повних) календарних років служби.
Колегія суддів зазначає, що оскільки обов'язок щодо обрахунку вислуги років та нарахування одноразової грошової допомоги покладено на відповідача, з метою повного захисту прав позивача вийти, то суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 13 календарних років служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 13 календарних років служби, з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 по справі № 480/5882/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич