24 жовтня 2022 року справа №360/7728/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №360/7728/21 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 123122,56 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості за період 2018-2020 років.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, державну реєстрацію відповідача не скасовано.
Відповідачу на праві приватної власності належить об'єкт нерухомості - житлове приміщення (будинок) загальною площею 762,70 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на 17 листопада 2021 року за відповідачем обліковується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (КДБ 18010200), у сумі 123122,56 грн, яка виникла в результаті несплати донарахованих штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, а саме податкові повідомлення-рішення: від 27 лютого 2019 року № 0008142-5006-1209 на суму 39197,66 грн за період 2018 року; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226/1 на суму 40913,74 грн за період 2019 року; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226 на суму 43011,16 грн за період 2020 року.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення разом з розрахунками суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, направлені контролюючим органом відповідачу 16 серпня 2021 року та вважаються врученими останньому 19 вересня 2021 року в силу ст.42 ПК України.
Контролюючим органом направлено відповідачу з рекомендованим повідомленням про вручення податкову вимогу форми “Ф” від 15 грудня 2017 року № 8921-17, яка також вважається врученою відповідачу відповідно до ст.42 ПК України 24 лютого 2018 року згідно з відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на теперішній час податкова вимога не виконана, не оскаржена та є чинною.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №360/7728/21 позов задоволено.
Стягнуто кошти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету за податковим боргом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2018-2020 роки в сумі 123122,56 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не дав оцінку підставам виникнення спірних правовідносин, а саме тому, що позивач має у власності об'єкт незавершеного будівництва, який не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість, а факт реєстрації цього будинку в реєстрі речових прав на нерухоме майно не може створювати обов'язку відповідача сплачувати податок на нерухомість.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Як свідчать данні інтегрованої картки платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості) та довідки про загальну суму позовних вимог, за ФОП ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 17 листопада 2021 року обліковується податковий борг в загальній сумі 123122,56 грн, який складається з основного платежу в сумі 123122,56 грн (арк. спр. 8, 10, 11).
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 з 02 червня 2006 року є власником будинку житлового недобудованого, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 762,70 кв.м, житлова площа 296,90 кв.м (арк. спр. 21-22).
ГУ ДПС у Луганській області сформовано та направлено відповідачу повідомлення-рішення:
від 27 лютого 2019 року форми “Ф” № 0008142-5006-1209, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2018 рік у сумі 39197,66 грн (арк. спр. 14-15);
від 26 травня 2021 року форми “Ф” № 0379985-2405-1226/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2019 рік у сумі 40913,74 грн (арк. спр. 16-17);
від 26 травня 2021 року форми “Ф” № 0379985-2405-1226, яким визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2020 рік у сумі 43011,16 грн (арк. спр. 18-19).
Вказані податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу рекомендованим відправленням 16 серпня 2021 року, повернулися 19 вересня 2021 року до ГУ ДПС у Луганській області без вручення із зазначенням причини невручення - “за закінченням терміну зберігання” (арк. спр. 20).
ГУ ДФС у Луганській області, правонаступником якої є ГУ ДПС у Луганській області, виставлено відповідачу податкову вимогу форми “Ф” від 15 грудня 2017 № 8921-17, якою повідомлено, що станом на 14 грудня 2017 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 30255,00 грн (арк. спр. 9).
Податкова вимога, направлена відповідачу рекомендованим відправленням 23 січня 2018 року, повернулася 24 лютого 2018 року до ГУ ДФС у Луганській області без вручення із зазначенням причини повернення - “за закінченням встановленого строку зберігання” (арк. спр. 9 зворот).
За даними інтегрованої картки платника податків станом на 13 грудня 2021 року за відповідачем облікований податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, в сумі 123122,56 грн, нарахований податковими повідомленнями-рішеннями від 27 лютого 2019 року № 0008142-5006-1209 на суму 39197,66 грн за період 2018 року; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226/1 на суму 40913,74 грн за період 2019 року; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226 на суму 43011,16 грн за період 2020 року (арк. спр. 41).
На час розгляду адміністративної справи відповідачем податковий борг не погашений.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що податкова вимога є чинною, звертаючись до суду з цим позовом податковий орган дотримався приписів ст.95 ПК України, тому наявні підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
На підставі пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними з підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
На підставі пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення, податкова вимога форми “Ф” від 15 грудня 2017 року № 8921-17 надіслані за місцем знаходження відповідача та вважаються йому врученими (а.с.9,20).
Відповідач за оскарженням податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2019 року № 0008142-5006-1209 на суму 39197,66 грн; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226/1 40913,74 грн; від 26 травня 2021 року № 0379985-2405-1226 на суму 43011,16 грн, якими за 2018-2020 роки визначено податкове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об'єктів житлової нерухомості, в загальній сумі 123122,56 грн, в адміністративному чи судовому порядку не звертався. Відповідно, такі податкові повідомлення-рішення стали узгодженими.
Відповідачем податкова вимога не оскаржена, є чинною.
Заборгованість відповідача у сумі 123122,56 грн. виникла в зв'язку з не сплатою узгоджених податкових зобов'язань.
Підстави виникнення податкової заборгованості та наявність боргу у визначеному позивачем розмірі підтверджені також інтегрованою карткою платника податків.
Абзацом першим пункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктами 95.1-95.3 статті 95 ПК України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Оскільки ФОП ОСОБА_1 вручено податкову вимогу, яка є чинною, податковий орган дотримався приписів ст.95 Податкового кодексу України, податковий борг відповідачем не сплачено, тому наявні підстави для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати правовий аналіз правильності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2019 року форми “Ф” № 0008142-5006-1209, від 26 травня 2021 року форми “Ф” № 0379985-2405-1226/1, від 26 травня 2021 року форми “Ф” № 0379985-2405-1226.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 року у справі №807/495/17.
До теперішнього часу податкова вимога форми “Ф” від 15 грудня 2017 року № 8921-17 відповідачем не оскаржувалася у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного суд не приймає посилання відповідача про відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки ці обставини не є предметом позову у справі та не впливають на висновок про наявність підстав для стягнення податкового боргу з відповідача.
Оскільки суму заборгованості,(податковий борг) в розмірі 123122,56 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується даними інтегрованої картки, доказів погашення відповідачем зазначеної суми податкового боргу станом на день розгляду цього спору не надано, як і не надано доказів скасування (оскарження) податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено грошове зобов'язання відповідачу, вимоги про сплату боргу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу з відповідача.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №360/7728/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №360/7728/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 24 жовтня 2022 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв