24 жовтня 2022 року справа №200/10778/21
м.Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 200/10778/21 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячних страхових виплат, сплати виниклої заборгованості,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (відповідач 1), в якому просив: визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не виплати заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з травня 2017 року по червень 2021 року; зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, а також сплатити заборгованість за період з травня 2017 року по червень 2021 року.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (далі - відповідач 2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року позов задоволено:
- визнано протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не виплати позивачу заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з травня 2017 року по червень 2021 року;
- зобов'язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплатити позивачу заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з травня 2017 року по червень 2021 року;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 800 грн.;
- стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 108 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані відсутністю правових підстав для виплати відповідачем заборгованості зі страхових виплат позивачу, у зв'язку з відсутністю звернення позивача до Фонду в період до 22.07.2021 року. Також, вважає, що суд невірно визначив дату виникнення заборгованості зі страхових виплат.
Ухвалами апеляційного суду від 01.12.2021 року справу № 200/10778/21 призначено до розгляду на 09.03.2022 року. У зв'язку із запровадженням Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також, враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 2 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану», з метою забезпечення безперервності правосуддя, ця скарга розглядається у перший день можливості вчинення процесуальних дій.
Відповідно п. 3 ч. 1 до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення, виходячи з наступного.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, має зареєстрований страховий випадок - профзахворювання.
Позивач отримував страхові виплати у Антрацитівському міському відділенні Фонду (а.с. 16).
Постановою Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.08.2021 року № 14022/522155/5050/26 продовжено позивачу страхові виплати з 01.07.2021 року безстроково на підставі заяви позивача (а.с. 20).
На запит апеляційного суду відповідачем 1 надано відомості до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих», згідно яких позивачу з серпня 2017 року по червень 2021 не нараховуються та не виплачуються страхові виплати.
Таким чином, позивачу припинено нарахування страхових виплат без прийняття відповідачем відповідного рішення згідно вимог чинного законодавства.
Згідно ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV не передбачено припинення страхових виплат без прийняття відповідного рішення.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, п. 15 викладено в такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», п.18 доповнено реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 2 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Згідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон №1105-XIVвнесено не було.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону № 1105 виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Зазначена норма передбачає випадки, коли виплати призначені, але не одержані потерпілим. Тоді як у цій справі встановлено, що страхові виплати не були призначені саме відповідачем.
Таким чином, відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначені останньому безстроково.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем неправомірно припинено нарахування та виплату страхових виплат.
Водночас, суд першої інстанції невірно визначив дату виникнення заборгованості зі страхових виплат.
За матеріалами справи позивачу не нараховано та не виплачено страхові виплати з серпня 2017 року по червень 2021 року, тому відповідач зобов'язаний виплатити заборгованість зі страхових виплат за цей період.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо невиплати позивачу страхових виплат з серпня 2017 року по червень 2021 року; зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат з серпня 2017 року по червень 2021 року.
Щодо судових витрат.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року, позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
За ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 850 грн.; з позивача на користь Державного бюджету України - 58 грн.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції частково вірно вирішив справу, внаслідок невірного визначення дати нарахування та виплати позивачу заборгованості зі страхових виплат, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 200/10778/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячних страхових виплат, сплати виниклої заборгованості - змінити в мотивувальній частині щодо визначення дати, з якої відповідача зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу заборгованості зі страхових виплат.
В абзацах другому, третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 200/10778/21 замість дати «травня 2017 року» зазначити дату «серпня 2017 року».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 58 грн. (п'ятдесят вісім гривень).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений 24 жовтня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: І.В. Сіваченко
Е.Г. Казначеєв