24 жовтня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3406/22-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, площа Центральна, 3) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання документів відповідачу та заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
На виконання указаної ухвали, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до Чернівецького окружного адміністративного суду з цим позовом позивач, посилаючись на низку правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України, вказувала, що шестимісячний строк звернення до суду може не застосовуватися до спорів, які виникли у зв'язку з виплатою недоплаченої особам суми пенсії. Зазначала, що не проведення виплати належної їй пенсії відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплата недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. За таких обставин, позивач просила поновити строк звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, варто зазначити наступне.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах “Стаббігс та інші проти Великобританії”, “Девеер проти Бельгії” Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін., які суд враховує у відповідності до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Із змісту доводів клопотання позивача не вбачається обставин, які б були пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.
Суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, наголошує, що у поданій заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду не наведено:
- причин, пов'язаних безпосередньо з позивачем, які унеможливили його звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк;
- обставин, які виникли об'єктивно, незалежно від волі позивача саме протягом строку, який пропущено, а не після закінчення цього строку.
Надаючи оцінку доводам, наведеним у поданому клопотанні, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено жодних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які би можна було визнати поважними. Подане клопотання про поновлення строку звернення до суду є безпідставним та необґрунтованим. На підтвердження поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом в частині заявлених позовних вимог за період з 17 липня 2018 року по 04 квітня 2022 року позивачем не надано жодних належних доказів.
Посилання позивача на низку правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України, суд оцінює критично, оскільки такі суперечать висновку Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, про що детально зазначено судом та враховано в ухвалі від 07 жовтня 2022 року.
Тому, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом в часині позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з 17 липня 2018 року по 04 квітня 2022 року, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані у клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, то наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачеві в частині заявлених позовних вимог за період з 17 липня 2018 року по 04 квітня 2022 року.
Розглянувши позовну заяву в частині позовних вимог з 05 квітня 2022 року, суд приходить до висновку, що вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; даний спір виник із публічно-правових відносин; спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Підстави залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі.
Беручи до уваги склад учасників справи, характер спірних правовідносин, враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зважаючи на положення пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім цього, відповідно до частини першої та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду (частини шоста-дев'ята статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зміст позовних вимог, з метою з'ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 123, 171, 248, 260, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині заявлених позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 17 липня 2018 року по 04 квітня 2022 року.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині заявлених позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії за період з 17 липня 2018 року по 04 квітня 2022 року повернути позивачеві.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині заявлених позовних вимог щодо перерахунку та виплати пенсії з 05 квітня 2022 року.
4.Справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
5. Роз'яснити, що у даній справі заявами по суті справи є позов та відзив.
6. У разі заперечення проти позову встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
7. Витребувати з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
8. Для подання до суду витребуваних доказів встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області п'ятнадцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі, встановлений для подання відзиву на позовну заяву.
9. Повідомити учасникам справи про можливість отримати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: adm.cv.court.gov.ua/sud2470/.
10. Повідомити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (суб'єкта владних повноважень) про можливість отримання копії позовної заяви з додатками, які підлягають врученню йому, лише безпосередньо у суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та в частині повернення підлягає оскарженню до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення, а в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк