24 жовтня 2022 року Справа № 480/6183/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6183/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
1. Визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №184250008281 від 05.08.2022 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку - протиправним та скасувати його.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 10 травня 2022 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона досягла пенсійного віку та має підстави для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач звернулася із заявою про призначення пенсії до відповідача, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області їй було відмолено в призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Посилання відповідача на недосягнення позивачем на час звернення з заявою про призначення пенсії пенсійного віку, в розумінні положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є, на думку позивача, неправомірним та порушує конституційні права позивача на пенсійне забезпечення, адже ставить її в гірше становище, ніж передбачене ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою суду від 22.09.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою було залучено до розгляду справи як другого відповідача - Головне управління ПФУ в Сумській області.
05.10.2022 на електронну пошту суду від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що своїм рішенням від 05.08.2022 №184250008281 відмовило в призначенні пенсії позивачці на пільгових умовах. Згідно прийнятого рішення, страховий стаж позивачки складає 28 років 05 місяців 26 днів, стаж роботи на пільгових умовах по списку №1 - 18 років 03 місяці 26 днів. Вік позивачки на дату звернення 45 років.
Відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним, оскільки позивач на дату звернення не досягла віку, передбаченого ст. 114 Закону, тому лише з настанням необхідного віку в позивачки виникне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058, тому вимога про призначення пенсії з 10.05.2022 є необгрунтованою та безпідставною. (а.с. 19-20).
Ухвалу суду відповідач - ГУ ПФУ в Сумській області отримав 22.09.2022 (а.с. 16), проте відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Позивачка 09.05.2022 досягла віку 45 років, що підтверджується копією її паспорта (а.с.4).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.07.2022 через вебпортал звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 5).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №184250008281 від 05.08.2022 (а.с. 6, 22) позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що згідно з наданими документами, страховий стаж позивачки становить 28 років 05 місяців 03 дні, а необхідний страховий стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, визначений пунктом 1 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить не менше 20 років.
Необхідний пільговий стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці становить 07 років 06 місяців, а пільговий стаж роботи позивачки за Списком №1 становить 18 років 03 місяці 26 днів (а.с. 22).
Не погодившись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "5" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
09.07.2003 було ухвалено Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:
працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.
Позивачка вважає, що при досягненні віку 45 років та при наявності загального страхового стажу роботи 28 років 05 місяців 03 дні, з якого 18 років 03 місяці 26 днів - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, вона має право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість, як вбачається з рішення від 05.08.2022 № 184250008281, відповідач фактично керується Законом № 1058-ІV, за яким, пенсійний вік жінок зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 становить 50 років (а.с. 6, 22).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова Головного управління ПФУ в Донецькій області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 28 років 05 місяці 03 дні, з якого 18 років 03 місяці 26 днів - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50 років, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Отже, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області № 184250008281 від 05.08.2022 про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.
Суд враховує, що згідно вимог ст. ст. 80, 81, 85 Закону № 1788-XII заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
З урахуванням викладеного з метою повного та ефективного захисту прав позивача, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
А тому вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 не підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-VI, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як вбачається з копії паспорта позивачки, 45 років вона досягла 09.05.2022 (а.с.4) та 28.07.2022 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про призначення пенсії (а.с. 5), тобто в межах тримісячного строку після досягнення пенсійного віку. Таким чином, пенсію позивачці має бути призначено з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 10.05.2022.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судового збору в розмірі 496,20 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 496,20 грн., який був сплачений позивачем при подачі позову відповідно до квитанції від 15.09.2022 (а.с.10).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області № 184250008281 від 05.08.2022 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з 10.05.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013).
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска