Справа № 344/7221/22
Провадження № 2/344/2448/22
18 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Дементьєвої А.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 31.05.2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який рішенням Калуського міськрайонного суду в Івано-Франківській області розірвано. Від спільного подружнього життя у них народилася двоє дітей, дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач протягом багатьох років проживає та працює закордоном. У березні 2022 року відповідач разом з дітьми виїхала на проживання у Польщу. У червні 2022 року відповідачка написала письмову довіреність на виїзд неповнолінього сина ОСОБА_4 з Польщі до України. Після чого син повернувся в Україну та станом на сьогодні проживає з батьком. З позивачем у дитини склалися міцні батьківські стосунки, він любить, піклується та опікується своїм сином, має фінансові можливості для його повного утримання та бажає, щоб дитина проживала з ним. Вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком, з огляду на те, що мати дитини виїхала проживати у Республіку Польща, а дитина повернулася в Україну, і позивач є єдиним хто виховує та утримує сина. Тому він змушений звернутися з вказаним позовом до суду.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, попередньо подала заяву відповідно до якої, щодо позовних вимог не заперечила.
Представник Служби у справах дітей Калуської міської ради надала висновок ООП, та просила врахувати даний висновок при винесенні рішення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 28.07.2009 року сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.10.2016 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 3).
Відповідно до договору оренди (найму) квартири від 15.08.2021 року, ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.07.2022 року, батько ОСОБА_1 разом з сином проживають в 3-х кімнатній квартирі в задовільних умовах (а.с.25).
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Виконавчим комітетом Калуської міської ради надано висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого орган опіки та піклування, служба у справах дітей Калуської міської ради, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.95).
Суд вважає, що при розгляді питання щодо визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування діяв в інтересах дитини та в межах своїх повноважень, передбачених СК України та Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, повно дослідивши обставини, що мають істотне значення, а тому підстав не погодитися з даним висновком відповідно до ч.6 ст.19 СК України не вбачає.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами добросовісне виконання ним батьківських обов'язків, створення для сина необхідних умов для проживання та розвитку, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на його виховання та розвиток.
Відповідачкою у справі до суду подано заяву в якій вона не заперечила щодо визначення місці проживання дитини з батьком.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з положень статей 157,181 СК України, той з батьків, хто проживає окремо, зобов'язаний так само брати учать у вихованні та утриманні дитини, як і той, хто проживає з дітьми, останній до того ж не має права перешкоджати у такому спілкуванні.
Отже, при визначенні місця проживання дитини з батьком, мати не позбавляється можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні та утриманні. Будь яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом з батьком може зашкодити інтересам дитини, в ході розгляду справи не здобуто.
Таким чином, аналізуючи зібрані та досліджені по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визначення місця проживання дитини є обґрунтованою, викладені в позові обставини підтверджуються наданими суду доказами, визнання відповідачкою позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому позов слід задоволити, визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 133, 200, 247, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 160, 161, СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Служба у справах дітей Калуської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - задоволити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 24.10.2022 року.
Суддя Пастернак І.А.