Справа № 214/492/21
2/214/519/22
Іменем України
21 вересня 2022 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/492/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживача, визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представники: від відповідача - Угринович Н.К., Домбровська Є.В.,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі - АТ «Криворіжгаз») 20 січня 2021 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якій просила суд: визнати незаконними дії АТ «Криворіжгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , з метою комерційного обліку та нараховані за ним об'єми природного газу; зобов'язати АТ «Криворіжгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРМ встановити їй як побутовому споживачу комерційний вузол обліку газу у квартирі АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є побутовим споживачем природного газу та використовує його для приготування їжі за об'єктом споживання - у квартирі АДРЕСА_2 . Розподіл природного газу споживачу здійснює АТ «Криворіжгаз» відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року. Фактом приєднання до вказаного договору є сплачений рахунок оператора ГРМ та споживання природного газу. Нарахування об'ємів спожитого газу позивачу здійснювалось згідно норм споживання природного газу населенню у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23 березня 2016 року та роздрібної ціни на природний газ, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01 жовтня 2015 року в розрахунку 7,1 куб.м. на одну зареєстровану особу. Враховуючи, що за об'єктом споживання у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрована одна, тому й розрахунок об'єму спожитого газу здійснювався відповідно до норм 7.1 куб.м. за одну особу. У подальшому, норму споживання природного газу населенню за відсутності газових лічильників було змінено з 7.1 куб.м. на 5,4 куб.м. Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни - 50% знижки плати за користування газом. Протягом 2017-2019 р.р. вона неодноразово зверталась до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про встановлення індивідуального лічильника природного газу. Однак листами ПАТ «Криворіжгаз» відмовило їй у встановленні індивідуального лічильника природного газу, посилаючись на те, що планом розвитку на 2016-2025 роки фінансування на встановлення індивідуальних лічильників побутовим споживачам не передбачено. При цьому, відповідачем у листах зазначено, що підприємство відповідача забезпечило мешканців будинку АДРЕСА_1 комерційним обліком природного газу шляхом встановлення будинкового лічильника. Позивач вважає, що дії відповідача щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу та відмова у встановленні індивідуального лічильника газу є незаконними та порушують права позивача, як споживача природного газу. Встановивши загальнобудинковий прилад обліку природного газу на будинку АДРЕСА_1 , ПАТ «Криворіжгаз» поставив у нерівне становище позивача перед іншими побутовими споживачами квартир багатоквартирних будинків в місті Кривий Ріг, в яких Оператором ГРМ встановлені індивідуальні лічильники газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об'єму спожитого газу визначається не по об'єктах побутових споживачів (квартирі), а за будинком, що тягне за собою збільшення нарахування обсягів природного газу позивачу та порушує умови Типового договору, Кодекс ГРМ. Будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, не має єдиного одноосібного власника, є спільною власністю власників квартир та приміщень цього будинку, які є побутовими споживачами, по їх об'єктах повинні встановлюватись індивідуальні (квартирні) лічильники газу, відповідно до Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу та глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ. Враховуючи, що позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо iндивiдуальних, то АТ «Криворіжгаз» зобов'язане надавати послуги, які оплачені позивачем, та, відповідно, забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Крім того, в порушення Кодексу ГРМ, власників квартир у будинку АДРЕСА_1 , в тому числі позивача, не було повідомлено про встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, первинне обстеження, випробування, приймання в експлуатацію вузла обліку та його опломбування здійснювалось без участі споживачів будинку, акт розмежування балансової належності не укладався, а тому у ПАТ «Криворіжгаз» не було підстав для встановлення та введення в експлуатацію вузла обліку природного газу, змонтованого на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , та відповідно здійснення за ним нарахувань.
Ухвалою суду від 22 січня 2021 року (головуючий суддя - Гринь Н.Г.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.16).
За результатами повторного автоматизованого розподілу матеріали справи передано в провадження судді Ткаченку А.В. відповідно до розпорядження керівника апарату суду №106 від 28 вересня 2021 року та протоколу (а.с.50, 51).
Відповідно до ч.11 ст.33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених ЦПК України.
Як слідує з ч.2 ст.34 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії судового розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
За даних обставин цивільну справу №214/492/21 прийнято до провадження суддею Ткаченком А.В. 28 вересня 2021 року з продовженням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з пред'явленими вимогами, представник відповідача скористався правом надання відзиву (а.с.24-27), в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Свої заперечення проти позовних вимог мотивувала тим, що 25 листопада 2016 року ПАТ «Криворіжгаз» було встановлено загальнобудинковий вузол обліку природного газу у будинку АДРЕСА_1 , який було введено в експлуатацію з 01 березня 2017 року. Так, у ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, що діяла на момент встановлення загальнобудинкового лічильника за адресою позивача), не зазначено право абонента на індивідуальний лічильник газу, натомість мова йде про обов'язок оператора ГРМ забезпечити встановлення як індивідуальних, так і загальнобудинкових лічильників газу для забезпечення 100 % обліку спожитого газу населенням. Постановою НКРЕКП від 31 березня 2016 року №547 (зі змінами) затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах, і згідно з І розділу вказаного плану було передбачено з урахуванням технічних та економічних чинників загальнобудинковий лічильник за адресою: буд. АДРЕСА_1 . ПАТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки. При цьому, 19 січня 2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на ввідному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , набрали чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», за яким на суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, покладено обов'язок щодо оснащення споживачів природного газу індивідуальними лічильниками, загальнобудинковий лічильник може встановлюватись лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку. Крім того, відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів: 1) суб'єкта господарювання, що здійснюють розподіл природного газу; 2) відповідного бюджету; 3) інших джерел, що не заборонені законом. Відтак, у АТ «Криворіжгаз» виникає право, а не обов'язок щодо оснащення індивідуальними лічильниками обліку газу. За таких обставин за адресою: буд. АДРЕСА_1 , АТ «Криворіжгаз» правомірно забезпечено облік природного газу відповідно до вимог закону в редакції, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин. Представник відповідача зазначає, що обов'язок встановлення лічильника газу трактується Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти АТ «Криворіжгаз», у якого виникає право, а не обов'язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, а у споживача - обов'язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. Згідно з положеннями п.4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходять через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла. Для визначення об'єму спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у оператора ГРМ, використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти оператора ГРМ. Згідно з п. 1 ст. 5 розділу ІХ Кодексу, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу, може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Таким чином, АТ «Криворіжгаз» правомірно встановило загальнобудинковий ВОГ згідно вимог законодавства України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Вирішення питання про визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою позивача буде стосуватися прав та законних інтересів інших споживачів - мешканців будинку АДРЕСА_1 , розподіл природного газу яким здійснюється відповідно до показників загальнобудинкового лічильника газу. Представник відповідача просила застосувати строк позовної давності, зазначаючи, що вищезазначений загальнобудинковий лічильний встановлено і опломбовано 25 листопада 2016 року, тобто строк позовної давності для звернення до суду із вимогою щодо визнання незаконними дій АТ «Криворіжгаз» по встановленню загальнобудинкового лічильника закінчився 25 листопада 2019 року. Окремо акцентувала увагу, що обраний позивачем спосіб захисту щодо зобов'язання АТ «Криворіжгаз» встановити по об'єкту споживача комерційний вузол обліку природного газу, не передбачений ст.16 ЦК України, а тому є неефективним, що визначає відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористалась, додаткового часу не потребувала.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, подання ним відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі рішення з урахуванням позиції сторін та обсягу наявних доказів.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з постановою НКРЕКП №1274 від 16 квітня 2015 року ПАТ «Криворіжгаз» наділене правом провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в м. Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні підприємства.
Постановою НКРЕКП №845 від 29 червня 2017 року про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Криворіжгаз», позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в м. Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Криворіжгаз».
04 червня 2019 року постановою НКРЕКП №943 внесено зміни в повне та скорочене найменування ліцензіата: повне найменування - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», скорочене - АТ «Криворіжгаз».
У Кодексі ГРМ зазначено, що оператор газорозподільної системи (оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Таким чином, в розумінні п.4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, позивач АТ "Криворіжгаз" є оператором ГРМ.
ОСОБА_1 є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить їй на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору міни від 29 серпня 2003 року. Право власності зареєстроване за позивачем КП «Криворізьке БТІ» ДОР 08 жовтня 2003 року, запис №234 в книзі 190П-234, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.13).
ОСОБА_1 значиться зареєстрованою та проживає в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , що слідує з довідки від 26 листопада 2020 року (а.с.9). Інші особи за даною адресою зареєстрованими не значаться.
Отже, позивач є споживачем природного газу, а відповідач АТ «Криворіжгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті АТ «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Судом встановлено, що позивач приєдналась до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживала природний газ та щомісячно сплачувала рахунки за спожитий природний газ.
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, АТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вважала свої права як споживача послуг з постачання природного газу порушеними відповідачем АТ «Криворіжгаз», внаслідок незаконного встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 , та незаконним встановлений режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу. Вирішуючи питання щодо заявлених вимог, суд виходить з наступного.
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (ч.1 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу»).
За ч.4 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 10 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року. Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.
З матеріалів справи встановлено, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу в будинку АДРЕСА_1 встановлений 25 листопада 2016 року за ініціативою АТ «Криворіжгаз», на підтвердження чого суду надано копію акта опломбування комерційного вузла обліку газу 9497 від 25 листопада 2016 року (а.с.36).
Відповідно до приписів ч.2 ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року, загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.
Приписами абзаців третього-п'ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №46 передбачено, що:
- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;
- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;
- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
Згідно з п.5.4 глава 5 розділу ІХ Кодексу ГРМ (в редакції, чинній на момент виникнення спору), за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
З наведених положень вбачається, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Також відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку. У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (ч.2 ст.382 ЦК України, ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності. Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід'ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об'єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об'єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.
Відтак, до та після 20 січня 2018 року втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об'єднання співвласників - у порядку ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами у справі, будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, а отже позивач є лише одним із співвласників вказаного будинку.
Відповідно до ч.1ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Звертаючись до суду одноособово із позовними вимогами про визнання незаконними дій відповідача щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження волевиявлення всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 щодо вирішення такого питання, або відсутності їх спільної згоди на встановлення загальнобудинкового лічильнику обліку газу відповідачем.
Хоча й в ході судового розгляду доведеним є той факт, що позивач ОСОБА_1 не надавала згоду на встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 та не відмовлялась від забезпечення її індивідуальним лічильником, однак за відсутності доказів ненадання згоди іншими співвласниками будинку на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, а також не надання доказів наявності чи відсутності між балансоутримувачем / управителем будинку договірних відносин з АТ «Криворіжгаз» щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку природного газу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути за достатню підставу для задоволення вимог в цій частині.
З огляду на викладене, вирішуючи спір з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає недоведеними обставини відсутності згоди саме усіх власників та користувачів квартир в будинку АДРЕСА_1 на встановлення загальнобудинкового лічильника газу, які б визначали можливість для визнання незаконними дій АТ «Криворіжгаз» щодо монтажу загальнобудинкового вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_1 , оскільки такі вимоги стосуються усіх мешканців будинку. Крім того, похідні вимоги про визнання незаконними нарахованих об'ємів природного газу позивачу за показниками загальнобудинкового лічильника також задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача встановити побутовому споживачу ОСОБА_1 комерційний вузол обліку природного газу у належному їй житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 - об'єкті побутового споживача, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з приводу встановлення у її житловому приміщенні індивідуального лічильника газу.
У відповіді АТ «Криворіжгаз» від 27 вересня 2017 року вих. №Кд01.31-ЛВ-17092-0917 (а.с.11) вказано, що р.10 Кодексу ГРМ передбачено встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу, витрати на встановлення будинкового вузла обліку газу будинку АДРЕСА_1 передбачено Розділом І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, який затверджений НКРЕКП, фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі за вказаною адресою за кошти товариства не передбачено. Повідомлено, що у вказаному будинку 25 листопада 2016 року вже встановлено загальний вузол обліку газу. З дня введення його в експлуатацію - 01 березня 2017 року, обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності індивідуального лічильника обліку природного газу) визначається пропорційно кількості зареєстрованих у квартирі осіб. Позивачу також запропоновано вставити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, в тому числі за власні кошти, та роз'яснено, що роботи із встановлення ВОГ відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-якими суб'єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл на виконання цих робіт, а вартість зазначених робіт визначається на підставі договірних відносин з таким суб'єктом господарювання(а.с.11).
04 березня 2019 року за вих.№50101.3-ЛВ-5457-0319 позивачеві надано аналогічну відповідь на її чергове звернення з приводу встановлення у її квартирі індивідуального лічильника обліку природного газу (а.с.12).
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом ст.21 цього Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.
Між тим, набрав чинності Закон України, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу», зокрема, передбачено встановлення індивідуального лічильника споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2023 року.
У постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року в справі №212/7490/17-ц (провадження № 61-1511св19) зроблено такий висновок: враховуючи те, що за час розгляду справи в Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» були внесені зміни, зокрема і в ст.6 цього Закону, якою передбачається строк встановлення газових лічильників для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, апеляційним судом правильно застосовано указаний Закон, оскільки спірні правовідносини є триваючими. Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 оку у справі № 212/3482/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 212/4456/19.
Судом встановлено, що позивач приєдналась до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживала природний газ та щомісячно сплачувала рахунки за спожитий природний газ.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633, 634, 641, 642ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Права та обов'язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», розділом V «Права та обов'язки споживача» та розділом VІ «Права і обов'язки постачальника».
Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
При вирішенні питання, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд керується ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Тобто, саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Доводи представника відповідача, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ Криворіжгаз на 2016-2025 роки, у якому встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 , є доцільним, однак не звільняє ПАТ «Криворіжгаз» від обов'язку встановити індивідуальний лічильник позивачу.
Оскільки позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно зобов'язаний забезпечити встановлення лічильника газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі - у строки до 01 січня 2023 року. Відмова АТ «Криворіжгаз» встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача як споживача таких послуг. Зазначений висновок також зроблений Великою Палатою Верховного Суду у справах №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року, №212/5836/17 від 26 жовтня 2021 року.
Отже, за змістом ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов'язок встановлення відповідними суб'єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.
Таким чином, задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача встановити індивідуальний лічильника обліку природного газу до квартири позивача, буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачеві індивідуального лічильника забезпечить оплату нею саме того об'єму газу, який фактично спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачці суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача, а, з урахуванням вимог ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильнику газу не може бути порушеним.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, враховуючи обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині доведені, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст.16 ЦК України, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом її права взагалі не було порушено, оскільки згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції станом на теперішній час, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2023 року.
Заява представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки загальнобудинковий лічильник газу встановлений в листопаді 2016 року, а до суду позивач звернулась в січні 2021 року, поза межа трирічного строку позовної давності, на думку суду задоволенню не підлягає, оскільки порушення прав позивача, як споживача, є триваючим, а тому вона вправі звернутись до суду за захистом своїх прав у будь-який момент.
Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, виходячи з результату вирішення спору, з АТ «Криворіжгаз» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» про захист прав споживача, визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу ГРМ встановити індивідуальний лічильник обліку газу (комерційний вузол обліку) по об'єкту побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 - у термін до 01 січня 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», код ЄДРПОУ 03341397, юридична адреса: пр-т. Металургів 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення у справі складено та підписано без проголошення 26 вересня 2022 року.
Суддя А.В. Ткаченко