Справа № 756/16950/21
Провадження № 2/756/1870/22
19 вересня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Титаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим,
Позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим зазначивши, серед іншого, що 05.09.2018 вона підписала анкету-заяву № б/н до Договору про надання банківських послуг з метою користування продуктом «monobank». З 08.10.2018 позивач фактично почала користуватись банківськими послугами і отримала кредитний ліміт у розмірі 20 000 грн на поточний рахунок за кредитною карткою. При користуванні наданими коштами, позивач вносила суми на погашення тіла кредиту, про що свідчить розрахунок заборгованості за кредитним договором, що доданий до позовної заяви. Позивач зазначає, що сума заборгованості тільки зростала. Станом на 29.10.2021 її заборгованість перед відповідачем склала 45 478,14 грн. позивач зазначає, що при підписанні анкети-заяви № б/н договору про надання банківських послуг від 05.09.2018, будь-яких інших документів або умов обслуговування рахунків фізичної особи а АТ «Універсал Банк», вона не підписувала. Банком їй не було надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», із такими Умовами вона не ознайомлювалась і не підписувала їх. Анкета-заява не містила умови, зокрема й щодо сплати відсотків, комісії, неустойки їх розмір і порядок нарахування. Оскільки загальна сума витрат по картці за період з 05.09.2018 по 29.10.2021 склала 103 679, 59 грн, сума поповнень картки склала 103 705,00 грн., вважає, що обов'язок щодо сплати заборгованості за договором б/н від 05.09.2018, що був укладений між АТ «Універсал Банк» та нею відсутній. Відтак, у зв'язку з тим, що кошти, які надавались відповідачем повністю повернені, вважає, що свої зобов'язання виконані нею належним чином, тому зобов'язання за кредитним договором №б/н від 05.09.2018 укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Універсал Банк», необхідно визнати припиненими.
З огляду на зазначене, позивач звернулась із даним позовом до суду.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
17.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому серед іншого, зазначено, що відповідач категорично заперечує у повному обсязі проти заявлених позовних вимог, вважає такі вимоги необґрунтованими, посилання позивача у позовній заяві є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами та нормами чинного законодавства, а позов пред'явлений з метою ухилення взятих на себе зобов'язань та з обранням неналежного способу захисту права. Водночас зазначив, що посилання позивача про порушення форми укладення договору про надання банківських послуг є безпідставними та спростовується фактичними обставинами справи, тобто, позивач за змістом позову наголошує, що позивач та АТ «Універсал Банк» уклали договір шляхом підписання Анкети-заяв б/н 05 вересня 2018 року, яка разом із Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами банку, викладеними на офіційному сайті банку. ОСОБА_2 отримала платіжну картку та користувалась коштами в межах кредитного ліміту та взагалі банківськими послугами в межах договору, тобто сторони у даній справі досягли згоди по всім умовам, погодили їх та підтвердили своє волевиявлення підписами: як фізично (в анкеті-заяві) так і у мобільному додатку (через використання позивачем електронного підпису).
04.02.2022 до суду від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гостєвої К.М. надійшла відповідь на відзив, в якій між іншим зазначено, що банком не доведено укладення кредитного договору між позивачем та АТ «Універсал Банк». Водночас, зазначає, що ОСОБА_2 було повністю повернуто кошти, що надавались відповідачем у користування, тому зобов'язання були виконані нею належним чином. У зв'язку із цим, зобов'язання за кредитним договором № б/н від 05.09.2018 необхідно визнати припиненими.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2022 підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим, закрито, призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначив, що зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконані.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вислухавши учасників справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 05.09.2018 ОСОБА_2 підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг щодо відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривні та отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 анкети -заяви, ОСОБА_2 погоджується з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтверджує і зобов'язується виконувати його умови.
Підписання цього Договору позивач підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п. 3 анкети-заяви).
Згідно з п. 6 анкети-заяви позивач, просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги ( у тому числі електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у томі числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.
Пунктом 10 анкети - заяви передбачено, що ОСОБА_2 надала право та доручила ПАТ «Універсал-банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у ПАТ «Універсал Банк», без додаткових її розпоряджень, для погашення будь-яких інших її грошових зобов'язань перед ПАТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком.
Як на підставу позову про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором №б/н від 05.09.2018 укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Універсал Банк», позивач посилається на виконання зобов'язань, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, оскільки заява-анкета не містить зазначених умов, а Умови і правила надання банківських послуг вона не отримувала та не ознайомлювалась з ними, загальна сума витрат по картці за період з 05.09.2018 по 29.10.2021 склала 103 679, 59 грн, сума поповнень картки склала 103 705,00 грн., у зв'язку з чим вважає, що своє зобов'язання виконала у повному обсязі, виконання якого підтверджується копією виписки про рух коштів по картці від 29.10.2021.
Так, відповідно до ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Разом з тим, під час розгляду даної справи судом не встановлено підстав, для визнання припиненим зобов'язання позивача перед банком за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, з 05.09.2018 позивач ОСОБА_2 користується вказаною кредитною банківською карткою, що підтверджено матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами.
Так, позивач посилалась на те, що її зобов'язання по кредитному договору перед банком є припиненими шляхом повного виконання, оскільки, зокрема загальна сума витрат по картці за період з 05.09.2018 по 29.10.2021 склала 103679,59 грн, а сума поповнення картки склала 103 705,00 грн., яка є достатньою для повного виконання грошових зобов'язань, що виникли перед банком станом на 29.10.2021.
У підтвердження належного виконання зобов'язань позивачем долучено копію виписки про рух коштів по картці від 29.10.2021, яка містять інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку позивача за період з 05.09.2018 -29.10.2021, відповідно до якої відображено баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком, при цьому, з якої убачається наявність заборгованість позивача перед банком (станом на 29.10.2021) у розмірі 45 478,14 грн. та баланс на початок періоду у сумі 20 000,00 грн та баланс на кінець періоду у сумі - 25478,14 грн (а.с. 7-15). Разом з тим, відсутні відомості з яких можливо було б встановити, з чого саме складається вказана заборгованість.
Отже, твердження позивача щодо повного повернення коштів не відповідає дійсності, оскільки у наданій виписці містяться відомості про наявність у ОСОБА_2 заборгованості перед банком на кінець періоду у розмірі 25478,14 грн.
Суд звертає увагу на те, що стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, як вже було встановлено судом, позивач зобов'язання належним чином за кредитним договором не виконала, оскільки за нею рахується заборгованість.
Інших доказів суду не надано, а отже твердження позивача не базуються на доказах наданих суду та не можуть стати підставою для визнання зобов'язання припиненим.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначений процесуальний обов'язок кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Суд вважає, що заявлені вимоги позивача недоведені та не підтверджені належними доказами.
Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання зобов'язання припиненим - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
1. Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2. Відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352).
Дата складення повного рішення - 28.09.2022.
Суддя М.М. Ткач