Справа № 455/257/17
"12" жовтня 2022 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
із участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Слотило О.Р.,
представника третьої особи Нестер Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - про визнання незаконним та скасування рішень міської ради та Державного акту на земельну ділянку, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. У підтвердження своїх вимог позивач покликається на те, що являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 ; по сусідству з ним проживають ОСОБА_2 , - відповідач по справі та ОСОБА_3 , - третя особа; відповідач ОСОБА_2 , приватизувавши земельну ділянку під своїм житловим будинком, не погоджувалася із такими розмірами землі та вважала, що позивач захопив її частину землі шириною 11м70см; з цього приводу вона зверталася із позовом до суду про внесення змін до її Державного акту про право власності на землю, однак в такому позові було відмовлено; крім того, це питання неодноразово вирішувалося на земельній комісії та було встановлено, що виділення їй цієї площі неможливо, так як це порушуватиме права суміжних користувачів. Незважаючи на це, відповідач у 2011 році отримала рішення про передачу їй власність земельної ділянки для садівництва площею 0,04 га, що якраз накладається на земельну ділянку позивача, яку йому було передано у власність рішенням міської ради для обслуговування будинку; так як існують перешкоди у користуванні позивачем земельною ділянкою для будівництва та обслуговування його житлового будинку, просить визнати незаконними та скасувати рішення Старосамбірської міської ради, на підставі яких був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №732126 на землю із кадастровим номером: 4625110100:03:007:0090, призначеної для ведення садівництва і виданого на ім'я ОСОБА_2 , а також визнати недійсним такий документ.
Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Буняка Д.М. надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні звернення; вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки являються незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що дійсно вона успадкувала житловий будинок по АДРЕСА_2 , за яким була закріплена земельна ділянка згідно генерального плану, яка так само належить спадкоємцю, а тому вона звернулася до міської для приватизації належної їй земельної ділянки; однак через людський фактор вона приватизувала меншу площу земельної ділянки, закріпленої за будинком, відтак у 2011 році звернулася до міської ради про передачу їй у власність земельної ділянки для садівництва, яка була виділена на основі геотопозйомки, так як на плані була зона під сад, відтак вважає, що правомірно отримала у власність земельну ділянку.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги позову посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив даний позов задовольнити, бо існування спірних рішень відповідача Старосамбірської міської ради та Державного акту відповідача ОСОБА_2 є перешкодою для нього у подальшій процедурі приватизації належної йому частини прибудинкової земельної ділянки. Позивач має намір використовувати свою земельну ділянку за призначенням і на частині вирощувати зернобобові; а відповідачем йому чиняться ще перешкоди, оскільки провели через його землю каналізаційну лінію; ОСОБА_1 був постійно землекористувачем і на його переконання без його згоди неможливо у нього забирати земельну ділянку, що проти його волі все незаконно наробив попередній міський голова; у тому числі не було проекту відведення землі, поміряли без нікого, - не було ні представників влади, ані сусідів, потім виявилось, що землевпорядна організація є ліквідованою, присвоїли кадастровий номер, а він накладається на земельну ділянку сусіда ОСОБА_3 , а в позивача так складається, що майже всю земельну ділянку забрали; позивач постійно з дитинства проживав у цьому будинку та користувався земельною ділянкою з 1944 по 1980 рік, а з 2008 року далі на постійній основі переїхав проживати у цей будинок АДРЕСА_1 ; земельні ділянки сусідів розмежовувались насадженнями; із 2011 року йому стало відомо про порушення відповідачами своїх прав на землю, бо звертався із питанням приватизації.
Однаково представник третьої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила факт того, що приватизована ОСОБА_2 земельна ділянка для ведення садівництва накладається і на її частину земельної ділянки; просила позов задовольнити виходячи з інтересів суміжних землекористувачів; водночас доповнила, що через незаконне одне рішення влада в особі міського голови і землевпорядника Тисовської були змушені ще одне рішення приймати змінюючи цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_2 із городництва на садівництво.
Представник відповідача Старосамбірської міської ради Львівської області у судовому засіданні щодо позову висловилась неоднозначно, так як вона дотримується думки щодо примирення суміжних землекористувачів та вирішення даного спору на умовах, що будуть прийнятні для обох сторін.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Слотило О.Р. проти позову заперечила з підстав, визначених у відзиві, просила в такому відмовити і застосувати строк позовної давності, оскільки з часу прийняття спірних рішень пройшло чотири роки і дев'ять місяців.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступних встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин:
Судом установлено, що ОСОБА_1 рішенням сесії Старосамбірської міської ради Львівської області №656 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 як власнику будинку; суміжним землекористувачем являється ОСОБА_2 , котра є власником земельної ділянки площею 0,0278га га для ведення садівництва по АДРЕСА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯМ №732126, виданого Старосамбірською міською радою Львівської області на підставі рішення №2414 від 266.08.2010р., №652 від 15.12.2011р. та №982 від 23.05.2012р.
Позивач заявляє, що відповідач ОСОБА_2 неправомірно отримала таку земельну ділянку у власність, оскільки така накладається на його земельну ділянку та, відповідно існують перешкоди у користуванні землею та порушуються його права як землекористувача.
Із рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 21.03.2011р., яке залишено без змін ухвалою апеляційної інстанції, відомо, що відповідач ОСОБА_2 бажаючи заволодіти цією частиною землі вже зверталася із позовом про внесення змін до Державного акту на право власності на землю у відповідності до Генерального плану міста, а саме про перенесення зовнішньої межі її земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 на 11м70см, оскільки попередньо така межа була перенесена без її заяви вглиб її земельної ділянки; в такому позові було відмовлено.
Згідно Акту обстеження, проведеного на вимогу Старосамбірського районного суд від 11.03.2011 року відомо, що перемістити межу земельної ділянки ОСОБА_2 на 11м 70см в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо, так як зачепить суміжні земельні ділянки, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чим порушить права інших землекористувачів, передбачені земельним законодавством.
Всупереч таких обставин рішенням сесії Старосамбірської міської ради №2414 від 26.08.2010 року вирішено передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,004га для городництва в АДРЕСА_2 ; надалі рішенням сесії Старосамбірської міської ради №652 від 15.12.2011р. було внесено зміни та вказано цільове призначення для ведення садівництва; згідно рішення №982 від 23.05.2012р. кінцевий розмір земельної ділянки в АДРЕСА_2 згідно проведених геодезичних робіт ліцензованою організацією становить 0,0278га.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів. Чинним законодавством України визначено способи захисту порушеного права власності на землю.
За змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, в тому числі у разі одержання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. ч. 6, 10 ст. 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
За змістом ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У силу ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).
Так як державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Спірні рішення Старосамбірської міської ради як підстава для виготовлення технічної документації для подальшої приватизації земельної ділянки і передачі її безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 , при цьому оспорюваний Державний акт був виданий у 2012 році, тобто після вирішення 15.12.2011р. передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, відтак право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є первинним відносно права власності ОСОБА_2 , на час оформлення права власності на земельну ділянку відповідача було чинним право на таку ділянку для позивача ОСОБА_1 , що унеможливлювало її передачу іншому власнику, в судовому засіданні не встановлено порушень закону при передачі земельної ділянки у власність позивачу, натомість встановлено порушення порядку безоплатної приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 , тому суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права землекористувача ОСОБА_1 шляхом визнання незаконним та скасування заявленого правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 незаконно отримала у власність спірну земельну ділянку.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_6 задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати:
-Рішення Старосамбірської міської ради №2414 від 26.08.2010 року,
-Рішення Старосамбірської міської ради №652 від 15.12.2011 року,
-Рішення Старосамбірської міської ради №982 від 23.05.2012 року.
Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №732126 на землю із кадастровим номером: 4625110100:03:007:0090, призначеної для ведення садівництва і виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Стягнути із Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області та ОСОБА_2 із кожного у користь держави по 992,4грн. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 21 жовтня 2022 року повного судового рішення.
Суддя