Справа № 450/1224/21 Провадження № 2/450/111/22
"22" вересня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б.
при секретарі Гев'як Ю.С.
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, Підберізцівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області (Чижиківський старостинський округ) про предмет позову : визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): в с. Чижиків Пустомитівського району проживав дядько позивача ОСОБА_5 , з яким позивач підтримував сімейні стосунки. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки на момент смерті ОСОБА_5 була жива його дружина, яка була спадкоємцем першої черги, він не цікавився майном померлого та не здійснював жодних заходів спрямованих на прийняття спадщини. Водночас, ОСОБА_6 повідомила позивачу, що хоче заповісти йому 1/2 будинку та 1/2 земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 (яке належало його дядькової). У зв'язку з цим із чим, позивач, 14.03.2013 року з ОСОБА_6 був у державного нотаріуса Винниківської державної нотаріальної контори Кропельницької Н.І., де після складення ОСОБА_6 передала йому свій екземпляр заповіту. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знаючи, що вона заповіла йому 1/2 будинку та земельної ділянки домогосподарства, яке колись належало його дядькові, позивач 29.01.2021 року звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіра Р.В. із заявою про відкриття спадщини. Проте, нотаріус повідомив про те, що ОСОБА_6 складено пізніше заповіт, у зв'язку з чим його заповіт не буде братися до уваги, а спадкоємцем за пізнішими заповітами є племінник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 . Позивач дізнався, що на його ім'я ще 06.03.2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено заповіти. Після отримання оригіналу заповіту у Чижиківській сільській раді, позивач 16.02.2021 року з метою прийняття спадщини звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіра Р.В., проте він своєю постановою від цього ж числа відмовив йому у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв'язку з пропуском 6 місячного строку на прийняття спадщини та не наведення обставин, які б свідчили про фактичне її прийняття. Про те, що ОСОБА_5 06.03.2002 року на позивача та ОСОБА_7 (яка є, як зазначено у заповіті дочкою ОСОБА_8 , - племінниці ОСОБА_5 ) складено заповіт до січня 2021 року йому відомо не було, ніхто з родичів чи працівників сільської ради або нотаріусів йому про це не повідомляв, що на його думку є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак з'явився його представник, який заявлені позовні вимоги підтримав просив такі задоволити, з підстав викладених в ньому. Також вказав, що позивач про наявність заповіту дізнався в січні місяці 2021 року, про це повідомила тітка ОСОБА_9 , яка йому передала заповіт, однак такий був без підпису секретаря, тоді звернувся до секретаря сільської ради та секретар поставила підпис. В подальшому до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та надав заповіт, який підписала секретар сільської ради у 2021 році, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однака з'явився його представник, яка заперечила, щодо заявлених позовних вимог просила в задоволенні таких відмовити. Вважає, що позивач пропущений строк для прийняття спадщини, поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, немає, оскільки позивачу було відомо про заповіт.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання надала покази, згідно яких, вона є тіткою ОСОБА_3 . У вересні місці 2020 року, вона приїхала до ОСОБА_6 . Зібрала кульок речей, в яких окрім іншого була папка з фотографіями, та заповіт на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , який склав ОСОБА_5 . У вказаному заповіті йшла мова про житловий будинок та грошові кошти. Одразу подзвонила до матері ОСОБА_3 та повідомила про заповіт. У січні місця 2021 року на свята вона передала заповіт ОСОБА_3 . Не пригадує чи це була копія, чи оригінал заповіту.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засідання надала покази, згідно яких, вона, є спеціалістом Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області. ОСОБА_5 та ОСОБА_12 за життя складали заповіти, які вона посвідчувала. ОСОБА_3 в сільську раду не звертався із проханням надати йому заповіт, а у випадку якщо би він звертався, то йому би видали дублікат заповіту, або копії, про що було би зазначено у відомостях сільської ради.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Норма ст. 4 ЦПК України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим повторно 12.02.2021 року, Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина.
За життя, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склав заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Чижиківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, та зареєстрований в реєстрі за № 229. Відповідно до вказаного заповіту, ОСОБА_5 , 1/2 житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , хлівець із західної сторони будинку, 1/2 ощадкнижки АДРЕСА_2 , заповів племіннику - ОСОБА_3 ; , 1/2 ощадкнижки № АДРЕСА_2 , заповів дочці племінниці - ОСОБА_10 , що стверджується копією заповіту.
16.02.2021 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефір Р.В. із заявою про видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , долучивши до вказаної заяви оригінал заповіту.
16.02.2021 року приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В., виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки з поданих для нотаріуса документів, не вбачається підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_3 не звертався до нотаріуса у встановлений законом 6-місячний строк для прийняття спадщини із заявою про прийняття спадщини, а також не підтвердив належним чином факт проживання його разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Подальше вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом можливе лише у випадку звернення спадкоємця до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини або із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на вимоги закону, суд зауважує, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008року №7 "Про судову практику справах про спадкування" суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Враховуючи, що ОСОБА_5 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 25.06.2016 року. До нотаріуса позивач звернувся 16.02.2021 року, а відтак пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає 4 роки 7 місяців 23 дні. До суду позивач звернувся 05.04.2021 року.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) зробив правовий висновок, згідно з яким при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини в період передбачений ст. 1270 ЦК України, ОСОБА_3 покликається, що йому не було відомо, що спадкодавець ОСОБА_5 склав на нього заповіт, а дізнався про нього лише в січні місяці 2021 року, коли примірник такого йому надала тітка ОСОБА_9 . Однак ознайомивсь з таким, звернув увагу, що такий не підписаний секретарем сільської ради, тоді звернувся до секретаря сільської ради та секретар поставила підпис та в подальшому звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до відповіді Чижиківського старостинського округу Підберізцівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 02/17-87, оригінал заповіту (екземпляр сільської ради) ОСОБА_5 знаходиться в архівних документах Чижиківської сільської ради. Документ підшито у справу постійного терміну зберігання «Заповіти, доручення, угода про продаж коня», що почато 01.01.2001 року закінчено 27.12.2002 року на 77 аркушах, фонд № Р-44 сторінка 42; примірник вказаного заповіту на руки ОСОБА_3 , не видавався.
Таким чином покликання позивача та представника позивача, що позивач дізнався про існування заповіту в січні місяці 2021 року, коли отримав примірник такого від тітки ОСОБА_9 , та звертався до секретаря сільської ради з приводу того, що він не підписаний, та така його підписала, спростовуються показами свідка, а саме спеціаліста Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_11 , попередня посада якої була секретар сільської ради.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_13 адже вона є тіткою ОСОБА_3 . Окрім іншого в позовній заяві позивачем, зазначено, що «29.01.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіра Р.В. із заявою про відкриття спадщини. Проте, нотаріус повідомив про те, що ОСОБА_6 складено пізніше заповіт, у зв'язку з чим його заповіт не буде братися до уваги, а спадкоємцем за пізнішими заповітами є племінник ОСОБА_6 - ОСОБА_4 . Позивач дізнався, що на його ім'я ще 06.03.2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено заповіти. Після отримання оригіналу заповіту у Чижиківській сільській раді, позивач 16.02.2021 року з метою прийняття спадщини звернувся до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Олефіра Р.В.». В ході судового розгляду справи сторона позивача доводила факт того, що про існування заповіту та оригінал такого (без підпису) він отримав від тітки ОСОБА_13 в січні місяці 2021 року.
Тобто, судом встановлено, що підстава позову, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги в позовній заяві, відрізняється від наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, оскільки в позовній заяві зазначено, що позивачу ніхто з родичів про заповіт не повідомляв.
Таким чином в порушення вимог ст. 81 ЦПК України позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин щодо пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений без поважних причин.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач : ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .
Третя особа : приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 22а.
Третя особа : Підберізцівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області (Чижиківський старостинський округ), Львівська область, Пустомитівський район, с. Чижиків, вул. Шевченка, 3.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2022 року.
СуддяН. Б. Добош