Справа № 752/5076/21
Провадження № 4-с/752/142/22
26 вересня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Гненик К.В.
представника заявника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожної Тетяни Андріївни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
В лютому 2022 року заявник звернулася до суду із скаргою і просить визнати рішення державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції / м.Київ / Задорожної Т.А. про проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 30 листопада 2022 року та дії щодо складання такого розрахунку в виконавчому провадженні № 66165504 неправомірними.
Крім того, просить зобов'язати державного виконавця усунути порушення та скасувати вказаний розрахунок заборгованості.
Посилається на те, що 22 липня 2021 року на підставі виданого Голосіївським районним судом м.Києва виконавчого листа в справі № 752/5076/21 було відкрито виконавче провадження № 66165504 про стягнення з нього аліментів у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку/доходу/ на користь ОСОБА_2 , починаючи з 19 лютого 2021 року і до завершення навчання, але не більше ніж до 23 років.
15 грудня 2021 року ним отримано розрахунок заборгованості по аліментах, з яким він не погоджується.
Так, на час відкриття виконавчого провадження № 66165504 на виконанні знаходилося ще одне виконавче провадження № АСВП № 63468914 від 03 листопада 2020 року про стягнення з нього аліментів на утримання іншої дитини, яке виконується інши деравним виконавцем Полінським В.А.
Відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України « Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Таким же чином регламентоване дане патання і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України № 2832/5 від 29 вересня 2016 року.
Законом встановлено, що після відкриття першого виконавчого провадження всі наступні виконавчі провадження виконуються тим же виконавцем, у даному випадку державним виконавцем Полінським В.А.
Таким чином державний виконавець Задорожна Т.А. не мала повноважень здійснювати розрахунок заборгованості, а тому її дії є неправомірними, а розрахунок заборгованості скасуванню.
Крмі того, розрахунок заборгованості має проводитися щомісячно та повідомлятися боржник.
Однак державний виконавець не повідомив його про наявність заборгованості, а протягом березня 2021 року - липня 2021 року він сплачував аліменти на утримання сина добровільно.
В довідці-розрахунку заборгованості вказується сума боргу 43 276, 50 грн., в той час, коли ним було сплачено 28 951. 00 грн., тобто розрахунок є необґрунтованим.
Крім того, він працює, є керівником юридичної особи - ТОВ'ЕСТЕПРОМ», однак розрахунок заборгованості був виконаний виходячи середньої заробітної плати по даній місцевості.
Виходячи з цього, просить задовольнити скаргу.
Представник заявника в судовому засіданні скаргу підтримав.
Державний виконавець та стягувач у судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 02 липня 2021 року з заявника стягнуті аліменти в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку / доходу/ на користь ОСОБА_2 , починаючи з 19 лютого 2021 року і до завершення навчання, але не більше, ніж до досягнення 23 років.
Постановою головного державного виконавця Задорожної Т.А від 22 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66165504.
Крім того, державним виконавцем відділу Полінським В.А. здійснюється інше виконавче провадження № 63468914 від 03 листопада 2020 рокупро стягнення з заявника аліментів на утримання сина ОСОБА_3 .
02 грудня 2021 року головним державним виконавцем Задорожною Т.А. складено розрахунок заборгованості по аліментах, відповідно до якого загальний розмір зборгованості станом на 30 листопада 2021 року становить 43 276, 00 гр.
Розмір заборгованості обчислений відповідно до ч.2 ст.195 СК України - виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
/ а.с. 68 - 72; 148 - 152 /
Відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України « Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
З матеріалів виконавчого провадження № 66165504 вбачається, що інформація про працевлаштування заявника в ньому відсутня і така державному виконавцю не повідомлялася.
Крім того представник заявника в січні 2022 року зверталася до виконавчої служби з адвокатським запитом, однак і нею така інформація державному виконавцю повідомлена не була.
З матеріалів виконавчого провадження також вбачається, що державний виконавець ні заявником, як боржником, ні його представником державний виконавець не повідомлявся про сплату заявником аліментів на утримання сина в даному виконавчому провадженні з лютого до липня 2021 року, такі докази державному виконавцю не надавалися, а тому не могли бути перевірені та враховані чи не враховані державним виконавцем.
З матеріалів справи також вбачається, що два наявні у відділі виконавчої служби виконавчі провадження виконуються окремо.
Не заперечуючи вказаного факту, суд, у той же час, вважає, що це не вплинуло на визначення державним виконавцем розмір заборгованості заявника, оскільки аліменти стягуються і розмір заборгованості обчислювався відповідно до розміру, визначеного рішенням суду, і заявник з позовом про зменшення розміру аліментів до суду не звертався.
Таким чином, здійснення окремих виконавчих проваджень на вплинуло на розмір заборгованості заявника по аліментах.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
При ухваленні рішення суд керується положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів виконавчого провадження та дій сторін у ньому, суд вважає, що дії державного виконавця при складенні розрахунку відповідали вимогам Закону України « Про виконавче провадження».
Та обставина, що, з точки зору заявника, державним виконавцем складено неправильний розрахунок суми заборгованості по аліментах, з яким він не погодився, як боржник, його право на захист своїх прав гарановано Главою 7 ЦПК України, яким він скористався, звернувшись до суду із скаргою.
Таким чином, суд вважає відсутніми підстави вважати дії державного виконавця при складанні розрахунку заборгованості неправомірними.
Крім того, відповідно до п.п.3 п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з озгляду цивільнихі кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Враховуючи викладене вище, відсутність у виконавчому провадженні інформації про місце роботи заявника, як боржника, а також інформації про сплату заявником аліментів до відкриття виконавчого провадження, визначення державним виконавцем розміру заборгованості без перевірки вказаних обставин, у суду відсутні підстави для задоволення решти скарги.
Керуючись ст. 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10, 18, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2022 року.
Суддя: К.В.Машкевич