Справа № 752/20489/17
Провадження по справі № 1-кп/752/196/22
іменем України
"24" жовтня 2022 р. Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження, дані про яке 16.05.2017р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100010003892, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, громадянина України, з повною базовою середньою освітою, працюючого водієм навантажником МХП «Наша ряба», у розлученні, що немає на утримані неповнолітніх дітей та/або інших осіб, мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
за участі сторін та учасників кримінального провадження:
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представників потерпілого - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
потерпілого - ОСОБА_14 ,
захисника свідка - ОСОБА_15 ,
встановив:
04.03.2017 о 19 годині ОСОБА_4 , перебуваючи на неогородженій автомобільній стоянці для габаритних транспортних засобів, що знаходиться по вулиці Камишинського, 14/88 у м. Києві, маючи вільний доступ до транспортних засобів: спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та приєднаного до нього напівпричепу марки «Lamberet» н.з. НОМЕР_2 , з метою незаконного заволодіння зазначеними транспортними засобами з корисних мотивів, за допомогою наявного ключа запустив двигун, та таємно всупереч волі власника, перемістив вказані транспортні засоби, вивізши їх за територію м.Києва, й розпорядився ними на власний розсуд, чим завдав їх власнику ОСОБА_14 великої матеріальної шкоди в розмірі 1057882,10 грн.
Таким чином, суд визнає винуватим ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом, що призвело до заподіяння великої матеріальної шкоди власнику майна, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
Так, ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому обвинувачені не визнав. Відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився надавати показання.
Не зважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_4 доводиться зібраними стороною обвинувачення доказами.
Так потерпілий ОСОБА_14 , допитаний у судовому засіданні, надав показання та зазначив, що є власником транспортних засобів марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та напівпричепу «Lamberet» н.з. НОМЕР_2 , які з'єднані у фуру, займається підприємницькою діяльністю, яка пов'язана з наданням послуг перевезення. Зокрема у нього був укладений договір з ТОВ «Нова Пошта». У лютому 2017 він найняв ОСОБА_4 на роботу водієм за рекомендацією. Документи щодо його офіційного працевлаштування не були оформлені, оскільки ОСОБА_4 не приносив трудову книжку. Але він надав йому доступ до транспортних засобів - вантажного автомобіля марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та приєднаного до нього напівпричепом «Lamberet» н.з. НОМЕР_2 , свідоцтва, ключі, акти технічного огляду, страхові поліси, паливні карти. Декілька тижнів ОСОБА_4 працював на нього, їздив по м. Києву, виконуючи завдання його клієнтів. Інші особи не мали право доступу до автомобілів. Фуру ОСОБА_4 повинен був кожного дня залишати на автостоянці, яка розташована по АДРЕСА_2 . 04.03.2017 ОСОБА_4 повинен був приїхати на загрузку, але не зробив цього, про що йому повідомили логісти. Він йому телефонував, але телефонний номер ОСОБА_4 був увімкнений. У подальшому дізнався, що ОСОБА_16 -трекер з фури був увімкнений на вул. Камишувата, а останній раз автомобіль був помічений у м. Біла Церква. Він деякий час намагався шукати транспортні засоби та неодноразово звертався до поліції із заявами, але хід його заяві був наданий лише у травні 2017. ОСОБА_4 зізнався у всьому, але не пояснював, чому так зробив, гроші йому не повертав. Цивільний позов про відшкодування вартості викрадених транспортних засобів підтримує, просить стягнути з обвинуваченого 1057882,10 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надав показання про те, що декілька років тому його знайомий - ОСОБА_18 повідомив, що продається вантажний автомобіль з причепом червоного кольору. Його це зацікавило, оскільки була невелика ціна. Зустрічався із ОСОБА_4 на «Теремках» де той йому показував йому автомобіль та казав, що є власником фури. Він не зміг придбати цю фуру, але зателефонував знайомому на прізвище ОСОБА_19 , та повідомив про продаж такого автомобіля та надав номер телефону Косарєва ОСОБА_4 та останній вже спілкувався із ним напряму. Знає, що ОСОБА_19 погодився придбати автомобіль, але не для себе. У березні 2017 пам'ятає, як супроводжував ОСОБА_20 , коли той, продавав фуру. Пам'ятає, що вони виїхали з Вибудичі ввечері та поїхали у напрямку м. Умань, де у певному місці (не пригадує якому саме) до фури, якою керував ОСОБА_20 , підсів незнайомий чоловік. Після чого ОСОБА_20 вийшов з кабіни фури та сів до нього у автомобіль, вони повернулися до м.Києва. Він зрозумів, що ОСОБА_20 продав автомобіль. Йому ОСОБА_20 заплатив за те, що він його супроводжував його та привіз до м. Києва.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надав показання, що декілька років тому його знайомий - ОСОБА_22 попросив його розмістити на його ресурсах оголошення про продаж певного вантажного автомобіля. Данні на автомобіль він вказував ті, які надавав ОСОБА_23 . Сам транспортний засіб він не бачив. Знає зі слів ОСОБА_23 , що продавцю терміново потрібні були гроші, тому він порадив вказати ціну 8 тис. дол. США, але ринкова ціна була на той час 12 тис. дол. США. За оголошенням, у якому вказав власний номер мобільного телефону, зателефонував чоловік, сказав, що хоче придбати авто, але йому треба подивитися його на власному СТО. Він передав ОСОБА_23 номер чоловіка, який хотів придбати автомобіль. Через деякий час ОСОБА_23 телефонував, та сказав, що вони їздили до м.Умань де автомобіль продали.
Під час допиту свідка ОСОБА_24 було встановлено, що він перебуває у нетверезому стані, тому його допит було припинено. Прокурор не наполягала на повторному допиті зазначеного свідка.
Також сторона обвинувачення у підтвердження винуватості ОСОБА_4 надала ряд письмових документів, що були безпосередньо досліджені судом, та з яких встановлено наступне.
З протоколу, складеного о/у Голосіївського УП ГУ НП України в м. Києві ОСОБА_25 , вбачається, що 16.05.2017 о 11 год. ним прийнята усна заява від громадянина ОСОБА_14 , 1988 р.н., який повідомив, що «на протязі останніх трьох місяців 2017 ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів автомобілем марки «Рено Магнум 440» н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «Ламберет» н.з. НОМЕР_2 ». Даний протокол зареєстрований у журналі ЄО № 29502 від 16.05.2017 (а.с. 212-213, т. 1).
Згідно даних витягу з ЄРДР, сформованого станом на 29.06.2017, відомості за заявою ОСОБА_14 внесені до реєстру 16.05.2017 о 16 год. 18 хв.
Згідно даних доручення від 16.05.2017, заступник начальника слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП України в м. Києві доручив проведення досудового розслідування у зазначеному провадженні слідчому ОСОБА_26 .
Згідно довідки слідчий ОСОБА_26 16.05.2017 повідомив ОСОБА_14 про те, що подана ним заява 16.05.2017 зареєстрована у ЄРДР за № 12017100010003892 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України (а.с. 208, т.1).
Згідно постанови першого заступника прокурора Київської місцевої прокуратури №1, яка підписана прокурором ОСОБА_27 , у кримінальному провадженні, данні про яке 16.05.2017 внесені до ЄРДР за № 12017100010003892, призначена група прокурорів у складі ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , старшим визначений прокурор ОСОБА_28 (а.с. 211, т.1).
Згідно протоколу, старший слідчий ОСОБА_32 у період з 21 год. по 21 год. 30 хв. 16.05.2017 в присутності понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 оглянула приміщення коридору п'ятого поверху Голосіївського УП ГУНП в м Києві, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, де в кінці коридору за дерев'яним столом виявлено громадянина, який назвався ОСОБА_4 та який добровільно надав технічний паспорт серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «Renault Magnum», оранжевого кольору, 2006 р.в., який належить ОСОБА_14 (а.с. 214-216, т. 1).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_14 (а.с. 217, т.1).
Постановою слідчого ОСОБА_26 від 16.05.2017 вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_14 , по що складена відповідна розписка (а.с. 218-219, т.1).
Дані виписки з ЄДРЮОФОП та відомості з державної служби статистики свідчать про те, що ОСОБА_35 зареєстрований як ФОП за № 322101311, а також як платник єдиного податку; видами його підприємницької діяльності, зокрема, є надання в оренду вантажних автомобілів тощо (а.с. 220-224, т.1).
Згідно даних договору № 20/07ФОП, укладеного 20.07.2015 між ФОП ОСОБА_14 як перевізником, та ТОВ «Нова пошта», як замовником, ФОП ОСОБА_14 зобов'язується за завданим ТОВ «Нова пошта» здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом, зокрема автомобілями, які зазначені у додатку до договору: «Renault» н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом «Ackermann» НОМЕР_5 , «Renault» н.з. НОМЕР_6 з напівпричепом «Lamberet» НОМЕР_7 (а.с. 225-233, т.1).
Реєстраційні картки містять данні щодо характеристик транспортних засобів - вантажного автомобіля марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та напівпричепу «Lamberet» н.з. НОМЕР_2 , зокрема власником згідно їх даних визначений ОСОБА_14 .
Згідно даних повідомлення слідча ОСОБА_26 , за погодженням із прокурором ОСОБА_28 , 31.05.2017 о 9 год. 30 хв. повідомила ОСОБА_4 у тому, що він підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України (а.с. 237-239, т.1).
Згідно даних протоколу, складеного слідчим Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_36 , 31.05.2017 у період з 11 год. 49 хв. по 12 год. 01 хв. у присутності понятих ОСОБА_37 та ОСОБА_38 підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Камишинського 14/88 у м. Києві на узбіччі дороги, де розташоване місце для стоянки великогабаритних транспортних, попередньо відмовившись від адвоката, розповів про те, як він разом із малознайомим на ім'я ОСОБА_39 , вирішили продати автомобіль. 07.03.2017 о 19 год. невстановлені особи зателефонували йому на мобільний телефон та вони домовилися здійснити його продаж за 5000 дол. США. Авто він повинен був привезти до м. Біла Церква. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 показав, де саме знаходився автомобіль, як він завів двигун та у якому напрямку поїхав. Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_4 повідомив, що у м. Біла Церква, куди він пригнав фуру, до нього у кабіну сів незнайомий чоловік, який розпитавши про авто, передав йому 4800 дол. США, після чого він передав йому автомобіль, а сам сів до автомобіля ОСОБА_40 , який слідував за ним та вони повернулися до м. Києва. В судовому засіданні також був відтворений відеозапис зазначеного слідчого експерименту.
Згідно даних постанови від 09.06.2017 слідча ОСОБА_26 призначила експертизу щодо визначення ринкової вартості транспортних засобів станом на 07.03.2017.
Висновком експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 12-2/658 середня ринкова вартість станом на 07.03.2017 ідентичного непошкодженого сідлового тягача марки «Renault» моделі «Magnum 440», 2006 р.в. визначена в розмірі 438069,30 грн., а ідентичного непошкодженого напівпричепа «Lamberet», 2007р.в. - 619812,80 грн. (1-8, т.2).
Згідно даних повідомлення слідча ОСОБА_26 за погодженням із прокурором ОСОБА_28 29.06.2017 о 17 год. 30 хв. повідомила ОСОБА_4 про заміну раніше повідомленої підозри з ч.1 ст. 289 КК України на ч.3 ст. 289 КК України (а.с.8-10, т.1).
У зв'язку із зміною обвинувачення постановами слідчого від 29.06.2017 ОСОБА_4 призначений захисник, яким згідно доручення №026-0003505 від 29.06.2017 є адвокат ОСОБА_5 (а.с.11-14, т.1), який також приймав участь при врученні зміненої підозри.
29.06.2017 стороні захисту був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування.
Оцінивши докази, надані сторонами у сукупності, надавши оцінку доводам та запереченням сторони захисту, суд приходить до висновку, що незважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставинах в повній мірі підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення.
Так, дійсно за приписами ст. 39, 110, ч.1 ст.214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимог до процесуального рішення у формі постанови.
З наданих стороною обвинувачення письмових документів убачається, що під час проведення досудового розслідування, у даному проваджені були задіяні такі слідчі як: ОСОБА_26 , ОСОБА_32 та ОСОБА_41 . Так дійсно сторона обвинувачення не надала постанову про призначення групи слідчих, до складу якої, зокрема, входили би зазначені слідчі. Між тим, стороною обвинувачення надано доручення про проведення досудового розслідування, відповідно до якого начальник слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_42 16.05.2017 доручив проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчому слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_26 . Таке доручення відповідає вимогам п.1 ч.2 ст. 39 та ч.1 ст. 214 ПК України, що дає суду підстави вважати слідчого ОСОБА_26 такою, що була наділена відповідними повноваженнями слідчого у даному кримінальному провадженні.
За змістом статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України, невід'ємною складовою якого є здійснення процесуальних дій уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів статей 412, 438 КПК України.
Враховуючи, що стороною обвинувачення не надано відповідної постанови, якою би слідчі ОСОБА_32 та ОСОБА_43 були включені до складу групи слідчих у даному провадженні, суд визнає їх неналежними суб'єктами проведення процесуальних дій, що обумовлює недопустимість доказів, зібраних такими суб'єктами.
За таких обставин протокол огляду місця подій від 16.05.2017, складений слідчим ОСОБА_44 , та протокол проведення слідчого експерименту від 31.05.2017, складений слідчим ОСОБА_43 суд визнає недопустимими доказами.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
Згідно п.9) ч.1 ст.3 КПК України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Суд вважає, що повноваження прокурора ОСОБА_28 у даному провадженні є такими, що визначені у передбачений КПК України спосіб. Зокрема вони підтверджуються даними постанови, яка підписана від імені першого заступника прокурора Київської місцевої прокуратури №1 прокурором ОСОБА_27 , який обіймав посаду заступника прокурора Київської місцевої прокуратури №1. Суду не надано доказів того, що прокурор ОСОБА_27 не мав повноважень визначати групу слідчих. Доводи захисника про те, що на час винесення постанови першим заступником прокурора Київської місцевої прокуратури №1 була ОСОБА_45 , не спростовують даних, що прокурор ОСОБА_27 за займаною посадою та наділеними обов'язками відповідав критеріям, визначеним у п. 9) ч. 1 ст. 3 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що під час відкриття матеріалів кримінального провадження постанова про групу прокурорів не містила відповідного підпису, суд вважає недоведеними, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення надані постанови, які містять підписи відповідних осіб. Окрім того, данні протоколу, складеного захисником за наслідками відкриття матеріалів досудового розслідування від 29.06.2017, не містить жодних зауважень сторони захисту, зокрема і з питань відсутності підпису на постанові про призначення групи прокурорів від 16.05.2017 тощо. Дані даного протоколу також не містять інформації про те, що сторона захисту знімала копії з матеріалів досудового розслідування, та на який саме носій інформації це здійснювалося.
Щодо кваліфікації кримінального правопорушення, суд встановив, що на час внесення відомостей до ЄРДР за заявою потерпілого попередня кваліфікація визначена як ч.1 ст.289 КПК України. Окрім того 31.05.2017 ОСОБА_46 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КПК України. Матеріали справи доводять, що лише після проведеної експертизи та визначення вартості викраденого майна, слідчим за погодженням із прокурором підозра була змінена на ч.3 ст.289 КПК України.
Розбіжності у кваліфікації, які містяться у постановах прокурора, на що звертає увагу сторона захисту, суд вважає такими, що є технічними описками.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Обставини, за який ОСОБА_4 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_17 , які суд вважає логічними та послідовними. Суд вважає, що такі обставини як час, місце і спосіб, які визначені у вироку та за яких ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортними засобами, також доводяться показаннями зазначених осіб. Зокрема суд виходить з того, що за наслідками дослідження письмових доказів та допиту потерпілого та свідка ОСОБА_17 було встановлено, що ОСОБА_4 мав вільний доступ до транспортних засобів, що належали ОСОБА_14 , у його тимчасовому володінні були ключі та свідоцтва про реєстрацію на транспортні засоби. Також суд у доведеність винуватості ОСОБА_4 щодо незаконного заволодіння транспортними засобами бере показання свідка ОСОБА_17 який зазначив, що у березні 2017 у вечірній час був свідком того, як ОСОБА_4 сів за кермо вантажного тягача з напівпричепом червоного кольору, який перебував на стоянці поруч із м. Видубичі, та поїхав у напрямку м. Умань. Він слідував за ним на автомобілі та був свідком того, як ОСОБА_4 залишив керовану ним фуру іншій особі, після чого вони повернулися до м. Києва. Корисливий умисел ОСОБА_4 також доводиться тим, що свідок зазначив, що ОСОБА_4 повідомив йому, що отримав гроші за фуру.
Спосіб незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 був таємним, оскільки він вчинив переміщення транспортних засобів, за яких відбулося їх незаконне відчуження, таємно та всупереч волі власника.
За наведених обставин частина доказів, що надані стороною обвинувачення визнані судом недопустимими, але інші суд вважає такими, що є належними та допустимими та такими, які з точки зору достатності та взаємозв'язку, доводять винуватість ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України в редакції закону № 270-VI від 15.04.2008, яка діяла на момент вчинення злочину.
Шкода від незаконних дій ОСОБА_4 із заволодіння транспортними засобами була реальною, оскільки фактично транспортні засоби вибули з володіння ОСОБА_14 . Розмір шкоди був визначений за наслідками експертного дослідження та відповідає середній ринковій вартості ідентичних транспортних засобів станом на 07.03.2017 та складає суму 1057882,10грн. Враховуючи положення ч.3 "Примітки" до статті 289 КК України в редакції № 270-VI від 15.04.2008, матеріальна шкода визнається великою у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для визначення відповідності, здійснюємо розрахунок: 1057882,10 грн.: 800 грн. (податкова соціальна пільга у 2017, яка визначена у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому на 1 січня 2017) = 1322,35 разів. Тобто така кваліфікуюча ознака, як велика матеріальна шкода, також є доведеною.
Щодо заявлених позовних вимог суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_14 до почасту судового розгляду пред'явив позов до ОСОБА_4 та просив стягнути з нього матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинені злочину у виді вартості транспортних засобів, яка визначена висновками експерта в сумі 1057882,10 грн.
В обґрунтування вимог зазначив, що в результаті незаконних дій ОСОБА_4 транспортні засоби вибули з його володіння, їх місце знаходження не було встановлене. Просив стягнути їх вартість з ОСОБА_4 , незаконними діями якого йому така шкода завдана.
Судом в рамках цивільного позову встановлені наступні обставини.
ОСОБА_47 був власником транспортних засобів: спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «Renault» моделі «Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та напівпричепу марки «Lamberet» н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію та реєстраційними картками.
Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що ОСОБА_4 визнаний винуватим у незаконному заволодінні транспортними засобами, за наслідками чого транспортні засоби вибули з володіння ОСОБА_14 , що спричинило останньому реальні матеріальні збитки у розмірі ринкової вартості транспортних засобів, суд вважає позов потерпілого такими, що підлягає задоволенню. З ОСОБА_4 підлягають стягненню матеріальні збитки в розмірі 1057882,10 грн.
При обранні покарання ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який як на момент його вчинення, так і на момент винесення вироку відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. Данні про особу обвинуваченого, згідно яких ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. Данні щодо його місця роботи, соціальних зв'язків, встановлені зі слів самого обвинуваченого та належними доказами не підтверджені.
Обставин, що пом'якшують та/або обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Ураховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав, не вчиняв дій, яки б давали суду підстави вважати, що він шкодує про вчинене, або дій, яки б свідчили про дійове каяття, зокрема спрямованих на добровільне відшкодування завданої шкоди, у сукупності із вищезазначеними даними про особу ОСОБА_4 та обставинами, при яких ним було вчинено злочин, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю обвинуваченого.
На думку суду, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Витрати на проведення експертизи відповідно до вимог ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого. Доля речових доказів вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Підстав для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого до набрання вирком суду законної сили, враховуючи позицію сторони обвинувачення, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.371, 370, ч.2 ст.373, ст. ст.374,376 КПК України, ст. 22, 1166 ЦК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (Вісім) років з конфіскацією всього майна.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком суду законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_14 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) матеріальні збитки в розмірі 1057882,10 (Один мільйон п'ятдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 10 копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі вартості експертизи №12-2/658 від 27.06.2017 в сумі 494,35 грн.(Чотириста дев'яносто чотири гривні 35 копійок).
Речові докази: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «Renault» моделі «Magnum 440», н.з. НОМЕР_1 , яке передано під розписку ОСОБА_14 , залишити останньому.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту проголошення.
Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України роз'яснити учасникам кримінального провадження їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, на отримання в суді копії вироку, вручити її обвинуваченому - негайно після оголошення,
Суддя ОСОБА_1