Справа № 445/1272/22
провадження № 3/445/693/22
21.10.2022року суддя Золочівського районного суду Львівської області Сивак В.М., розглянувши матеріали, які від Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого у АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 173961 від 24.08.2022, вбачається, що ОСОБА_1 , 23.08.2022, о 23 год. 51 хв., в м. Золочів, по вул. Р. Шухевича, керував автомобілем Opel Vectra , д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП "Золочівська ЦРЛ". Відповідно ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що вину не визнає, та просив суд закрити провадження по даній справі про адміністративне правопорушення, пояснивши, що працівники поліції порушили Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, ознак алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Міністерством юстиції України від 11.11.15р. за № 1413/27858.
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, надавши відповідну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю з таких підстав.
Ст. 130 КУпАП передбачено, що правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем Opel Vectra , д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено працівниками поліції та складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 173961 за порушення п.2.9а ПДР, за ч.1 ст.130 КУпАП.
Як доказ на підтвердження вчиненого правопорушення додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.08.2022 № 58, згідно якого вбачається, що гр. ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (1,9 0/оо), без тілесних ушкоджень.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, ознак алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, ч.1 п.6 огляд на стан сп'яніння водія проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу. Згідно п.7 цього ж розділу зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду на місці, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
З наданих матеріалів, відеозапису з місця зупинки не вбачається, що водію працівники поліції пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Відмова його у проведенні такого огляду працівниками поліції не зафіксована.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції працівники поліції надають направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі.
Крім того, у висновку медичного огляду ОСОБА_1 не зазначено, яким чином проводився його огляд на стан алкогольного сп'яніння. Дані щодо зовнішнього вигляду особи чи про проведення лабораторних досліджень в акті не зазначено.
Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції «про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, ознак алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції» висновки щодо результатів медичного огляду водія на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог вказаної Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зібрані по справі докази не можна вважати достатніми для визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02 ,«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази, які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження по даній справі слід закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 245, 247 п. 1, 251, 252, 254, 256, 265-2, 266, 279, 280, 283-285, 287 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя:В. М. Сивак