Справа №705/1740/22
2/705/1598/22
24 жовтня 2022 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулось до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла за Угодою №С02.196.71937 від 05.08.2016, в розмірі 50206,48 грн., та яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 15000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 29298,12 грн., 3% річних у розмірі 1434,24 грн., інфляційні витрати в розмірі 4447,12 грн., а також стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з метою отримання кредиту відповідач звернувся до ПАТ «Ідея Банк» та між сторонами була укладена відповідна Угода №С02.196.71937 від 05.08.2016. 03.12.2020 між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладено Договір факторингу №12/90, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою №С02.196.71937 від 05.08.2016. Оскільки відповідачем не сплачено заборгованість, то заявлені відповідні вимоги для стягнення боргу в судовому порядку.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.05.2022 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал», постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав.
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
05.08.2016 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», як банком, та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладена Угода №С02.196.71937 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись у рамках Угоди та Договору, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку терміном дії два роки з моменту її випуску.
Згідно з п. 3. Угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 200 000,00 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди, становить 15 000,00 грн.; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48%.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядку їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
ПАТ «Ідея Банк» виконало свої зобов'язання щодо надання кредиту. Відповідач при цьому порушив зобов'язання, з огляду на що у нього утворилась заборгованість, право вимоги за якою, як вказує позивач, згідно Договору факторингу №12/90 від 03.12.2020 було передано йому.
Так, до матеріалів справи наданий Договір факторингу №12/90 від 03.12.2020, укладений між Акціонерним товариством «Ідея Банк», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», як фактором. За умовами цього Договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 2.2. Договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами в паперовому вигляді в день укладання цього Договору та передається в день укладання цього Договору клієнтом фактору в електронному вигляді та надсилається засобами корпоративного зв'язку в захищеному паролем файлі. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору факторингу права вимоги, строк платежу за якими настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому, вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п. 4.1. цього Договору.
Згідно реєстру боржників за Договором факторингу передається право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №С02.196.71937 від 05.08.2016.
У відповідності до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що до позивача перейшли права вимоги за Договором факторингу, і в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Угодою №С02.196.71937 від 05.08.2016.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Угодою ні позивачу, ні первісному кредитору ПАТ «Ідея Банк».
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за основним боргом в розмірі 15000,00 грн., за відсотками в розмірі 29298,12 грн.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з нього 3% річних та інфляційні витрати.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.
За таких обставин підлягає до стягнення з відповідача 1434,24 грн. 3% річних та 44470,12 грн. інфляційні витрати.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021, Акт прийому-передачі наданої правової допомоги від 01.06.2022, Акт прийому-передачі реєстру боржників від 18.10.2021, наказ про прийняття на роботу адвоката Мартиненка В.В. від 13.08.2021, платіжне доручення №9641 від 05.07.2022.
Суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, а також принципу розумності та справедливості, а також з урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу в розмірі 2 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст..ст.11,207,514,516,526,625,626,638,1054,1056-1,1077 ЦК України,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень заборгованості за основним боргом, заборгованість за відсотками - 29298,12 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень дванадцять копійок), 3% річних у розмірі 1434,24 (одна тисяча чотириста тридцять чотири гривні 24 копійки), інфляційні витрати в розмірі 4447,12 (чотири тисячі чотириста сорок сім гривень 12 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) грн. судового збору, 2 000,00 (дві тисячі грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко