Справа №442/6564/22
Провадження №2-о/442/122/2022
24 жовтня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання - Паньків Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 , - про видачу обмежувального припису, -
за участю представників
від заявника: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
від заінтересованої особи: ОСОБА_2
Заявник звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з заявою, у якій просить на підставі ст.ст. ст.ст. 350-1, 350-5, 350-8 ЦПК України, Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1. заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
2. заборонити наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування): АДРЕСА_2 , - навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
3. заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати постраждалу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , якщо вона (вони) за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її (їх) та в будь-який спосіб спілкуватися з нею (ними);
4. заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 або контактувати з нею (ними) через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви посилається на те, що з березня 2019 року заявник та ОСОБА_2 проживали разом однією родиною за адресою: АДРЕСА_3 . Від спільного мешкання у них народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час спільного проживання з ОСОБА_2 , починаючи з травня 2019 року, останній іноді підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, висловлював погрози, внаслідок чого вона декілька разів викликала поліцію, що фіксувала вказані обставини. Постійні приниження, моральне знущання з боку ОСОБА_2 стали підставою розриву наших відносин, втім він все рівно не залишає її у спокої: весь час переслідує, телефонує та погрожує. З квітня 2021 року заявник разом з дитиною переїхала мешкати до АДРЕСА_4 , - проте ОСОБА_2 продовжував дзвонити на її номер телефону з вимогою повернутись до нього, проте з відсутністю отримання від неї згоди висловлював погрози в її адресу та принижень зазначаючи, що вона без нього не зможе себе матеріально утримувати, та годувати дитину. Декілька разів приїжджав до її місця мешкання з погрозами фізичної розправи та насильно забрати у неї дитину. 18.03.2022 у зв'язку з військовою агресією та нападом російської федерації на Україну, заявник разом з дитиною переїхала мешкати до АДРЕСА_5 , проте ОСОБА_2 невідомо для неї якимось чином дізнався місце її мешкання, декілька разів приїжджав, продовжуючи знущатись над нею, а також продовжуючи телефонувати та писати СМС-повідомлення з погрозами та приниженням. Вказує, що ОСОБА_2 постійно пише їй СМС-повідомлення, в яких містяться погрози. Відносно нього неодноразова складалися протоколи про притягнення його до адміністративної відповідальності. Наголошує, що щоб забезпечити дієвий та ефективний спосіб захисту від повторного вчинення домашнього насильства щодо неї необхідно до ОСОБА_2 застосувати обмежувальний припис, а тому просить заяву задовольнити.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала частково. В частині застосування обмеження щодо ОСОБА_2 в частині заборони наближатися на відстань 100 (сто) метрів до місця навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заяву не підтримала.
Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в тих межах, що і сама заявник, просив задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо поданої заяви поклався на думку суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника, представника заявника та представника заінтересованої особи, суд дійшов до наступного висновку.
Як зазначила заявник ОСОБА_1 , вона разом з заінтересованою особою ОСОБА_2 спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою з січня 218 року до квітня 2021 року.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
14.06.2022 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ по справі № 442/2561/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. А також стягнено на користь держави судовий збір в сумі 248,10 грн.
24.07.2020 постановою Миколаївського районного суду Львівської області по справі № 447/1785/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 420,40 гривень. У вказаній постанові судом встановлено, що 17.06.2020 близько 18 год. 00 хв. гр. ОСОБА_2 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , - вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 насильство в сім'ї, а саме голосно кричав, висловлювався нецензурними словами, чим вчинив шкоду психологічному здоров'ю потерпілої.
30.06.2021 постановою Миколаївського районного суду Львівської області по справі № 447/1206/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів, що становить 340 (триста сорок )грн; стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в користь держави у розмірі 454(чотириста п'ятдесят чотири) грн. У вказаній постанові судом встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 107621 від 14.04.2021 ОСОБА_2 12.04.2021 за місцем свого проживання вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_1 , а саме погрожував, фізичною розправою, голосно кричав та ображав нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.09.2022 по справі № 442/5405/22 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.10.2022 по справі № 442/5331/22 провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
З скрін-фотографій листування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що між ними недноразово виникають конфлікти, в ході яких ОСОБА_5 неодноразово ображав заявницю, погрожував фізичною розправою.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Судом беззаперечно встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які спільно проживали однією сім'єю, але не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, виникли неприязні стосунки, які призводять до конфліктів.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 зроблено висновок про те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 766/13927/20-ц, пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву власності кривдник.. При цьому, факт не притягнення особи до юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об'єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 (справа № 753/19409/19) зазначив, що визначення формою домашнього насильства над дитиною у розумінні Закону у випадку, коли дитина стала свідком (очевидцем) насильства, та встановлення судом обмежувального припису із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначених частиною другою статті 26 Закону N 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника і дитини від домашнього насильства, буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертв домашнього насильства у цій конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника, який упродовж дії припису буде позбавлений права на спілкування з дитиною.
У своїх рішеннях Європейський Суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши відповідальність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави.
Суд дійшов до висновку, що досліджені в судовому засіданні матеріали справи не є беззаперечними доказами в підтвердження того, що з сторони ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 чиниться насильство, однак суд враховуючи, що між заявником та заінтересованою особою з певною періодичність трапляються конфлікти, враховуючи ризики продовження та їх повторення, з метою захисту прав заявника від насильства в сім'ї, вважає за необхідне застосувати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1. заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
2. заборонити особисто розшукувати постраждалу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , якщо вона (вони) за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її (їх) та в будь-який спосіб спілкуватися з нею (ними);
3. заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 або контактувати з нею (ними) через інші засоби зв'язку особисто.
В частині заяви про застосування щодо ОСОБА_2 інших тимчасових обмежень його прав, слід відмовити, оскільки судом не встановлено необхідності застосування такого ступеня обмеження прав заінтересованої особи.
Керуючись ст.ст. 81, 264-265, 350-3 - 350-6 ЦПК України, Законом України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" суд, -
Заяву задовольнити частково.
Внести обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1. заборонити перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
2. заборонити особисто розшукувати постраждалу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , якщо вона (вони) за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її (їх) та в будь-який спосіб спілкуватися з нею (ними);
3. заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 або контактувати з нею (ними) через інші засоби зв'язку особисто.
В іншій частині заяви - відмовити.Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити Дрогобицький РВП ГУ НП у Львівській області про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 для взяття останнього на профілактичний облік, а також Дрогобицьку районну державну адміністрацію у Львівській області та Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 24.10.2022.
Суддя Ю.С. Кучаковський