Дата документу 19.09.2022
Справа № 334/9496/21
Провадження № 2/334/1217/22
19 вересня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., при секретарі Мацухової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та стягнення моральної шкоди
Позивачі звернулися до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 про усунення їм перешкод, які чиняться з боку відповідача у користуванні власністю шляхом вселення до трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди зазначивши у позові, що право спільної часткової власності на 5/6 часток трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2018 року. Право спільної часткової власності на 1/12 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва «Про право власності» від 13.04.2017 року, Р.№170 та договору про поділ спільного майна подружжя від 01.07.2019 року, Р.№258. Право спільної часткової власності на 1/12 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва «Про право власності» від 13.04.2017 року, Р.№170, та договору про поділ спільного майна подружжя від 01.07.2019 року, Р.№258.
Відповідач відмовляється надати позивачам комплект ключів від вхідних дверей до квартири, відмовляється визначитися з порядком користування трьома житловими кімнатами та місцями загального користування.
Своє небажання відповідач нічим конкретно не пояснює, уникає укладання та виконання будь яких домовленостей щодо спільного використання майна, свідомо діє всупереч загальновідомим загальноприйнятим принципам цивілізованого співіснування: справедливісті, добросовісності розумності.
Спрямовані позивачами до відповідача пропозиції та вимоги щодо позасудового розв”язання спору, щодо надання у добровільному порядку можливості вселення, визначення поряд користування квартирою, інші всілякі спроби знайти шляхи порозуміння - відповідачкою залише поза увагою, внаслідок чого в позивачів виникли та більш ніж тривалий час існують певні перешко; у користуванні та розпорядженні належною часткою нерухомого майна.
Зазначені обставини позбавили та продовжують позбавляти позивачів можливості використання належного мені житлового приміщення за призначенням, вимушують їх до зміни життєвих планів; тягнуть за собою зайві витрати, пов'язані з отриманням правничої допомоги, проведенням експертних досліджень, сплати судових витрат , та є законної підставою для звернення з позовними вимогами про вселення та про стягнення моральної шкоди. Розмір моральної шкоди позивачі оцінюють у 40 тисяч.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивачів подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала. Причини неявки суду не відомі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що Право спільної часткової власності на 5/6 часток трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1ПН2432315601) на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2018 року (справа№ 334/5854/17, провадження № 2/334/1132/18).
Право спільної часткової власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ) на підставі Свідоцтва «Про право власності» від 13.04.2017 року, Р.№170, та договору про поділ спільного майна подружжя від 01.07.2019 року, Р.№258.
Право спільної часткової власності на 1/12 частку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , - належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на підставі Свідоцтва «Про право власності» від 13.04.2017 року, Р.№170, та договору про поділ спільного майна подружжя від 01.07.2019 року, Р.№258.
На підтвердження викладених обставин в матеріалах справи наявні копії правовстанавлюючих документів та технічний паспорт на квартиру.
При цьому, як було встановлено в ході судового розгляду, що позивачі не мають доступу до спірної квартири, відповідачка замінив замки у вхідних дверях, не надає їм ключі, не пускає його у спірну квартиру, тому вони позбавлені можливості користуватися вказаною квартирою.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями п. 4 статті 9 Житлового кодексу УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надано достатньо доказів того, що позивачам створюються певні перешкоди у праві користування спірною квартирою, у зв'язку з чим вказане порушене право позивачів підлягає захисту, зокрема усуненню перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення у дану квартиру.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить до висновку що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають задоволенню.
Стосовно відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного:
Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 травня 1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Проаналізувавши викладені обставини, приймаючи до уваги недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою завданої позивачам, суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди у визначеному ними розмірі.
Не знайшли свого підтвердження інші витрати позивачів, пов'язані з розглядом зазначеної справи, тому вимоги щодо стягнення інших витрат суд залишає без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивачів підлягає стягненню 908 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 9, 64, 65 ЖК УРСР, ст. 15, 23 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 ) перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення до трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_4 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ШН НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду або через Ленінський районний суд м.Запоріжжя .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 вересня 2022 року.
Суддя Н.Ю.Козлова