07541, вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська обл.
№ провадження 1-кп/356/33/22
Справа № 356/37/22
20.10.2022 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
особи, щодо якої подано клопотання ОСОБА_6
законного представника ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, не працюючого, не одруженого, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності
у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116070000018 від 02.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбачених ч. 1 ст.129КК України
Прокурор Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 за вчинення суспільно- небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1ст.129 КК України у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
У кримінальному провадженні за наслідком судового розгляду встановлено, що 01.03.2021 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_6 зайшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_9 , та на ґрунті давніх неприязних відносин, тримаючи в правій руці сокиру, яку він попередньо приніс з собою, сокирою розбив скло у вікні вказаного будинку, після чого зайшов до коридору та, направляючись до ОСОБА_9 , який на той час також перебував в коридорі, замахнувся на нього сокирою та висловив погрозу вбивством, примусивши останнього усвідомити реальність даної погрози. В цей час ОСОБА_9 , побоюючись реалізації погрози, з метою запобігання в подальшому вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_6 , здійснив декілька пострілів з пристрою для відстрілу гумових куль, тим самим припинивши протиправні дії ОСОБА_6 .
Своїми діями ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, тобто, погрози вбивством за реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.
У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з підстав викладених в клопотанні з урахуванням висновку експерта.
Представник потерпілого, просив застосувати до ОСОБА_6 примусовий захід медичного характеру, у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Захисник, представник особи щодо якої розглядається клопотання та особа щодо якої розглядається клопотання заперечували, щодо задоволення клопотання прокурора.
Особа, щодо якої подано клопотання ОСОБА_6 вину свою не визнав у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (проступку), від дачі показань відмовився.
Суд вважає установленими всі обставини, що мають значення для даного кримінального провадження шляхом проведення судового розгляду та дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст.349 КПК України.
Свідок ОСОБА_10 , повідомила, що вона що є матір'ю потерпілого ОСОБА_9 , та 01.03.2021 знаходилась вдома на кухні у будинку АДРЕСА_2 , син ОСОБА_9 , також був дома, збирався на роботу , раптом почула звук розбитого скла на кухні, після чого побачили в дверях повністю оголеного ОСОБА_6 з сокирою в руках, який направлявся в їхній бік, погрожуючи при цьому, сказав, що вб'є. Свідок ОСОБА_10 вказала, що була безпосереднім очевидцем події, і тоді дуже налякалася за своє та синове життя, через реальність погроз.
Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що є дружиною потерпілого ОСОБА_9 , під час події вдома не була, проте вказала, що ОСОБА_6 і до вказаної події допускав неадекватну поведінку, що не відповідала оточуючій обстановці.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що того дня їхала в таксі та побачила на вулиці повністю оголеного чоловіка. Потім бачила, що про це багато дописів у соціальних мережах, і той чоловік ОСОБА_6 .
Вказані обставини також підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.03.2021, згідно якої громадянин ОСОБА_9 заявив, що 01.03.2021 близько 10.45 у АДРЕСА_2 громадяни ОСОБА_6 пошкодив віконне скло у будинку та погрожував сокирою, фізичною розправою (Т.1а.с.91-92);
- протоколом огляду місця події від 01.03.2021, з фототаблицями, місцем огляду є одноповерховий будинок з вікнами по АДРЕСА_2 . Вікно роміром 1,2м*0,9м має пошкодження, а саме розбита права частина, під вікном є розбиті частини скала; біля вхідних дверей у будинок плями бурого кольору; у коридорі біля вікна уламки скла, та два предмети циліндричної форми золотистого кольору зовні схожі на гільзи. На подвір'ї домоволодіння справа від хвіртки, біля господарської будівлі в метрі, виявлено предмет, за зовнішніми ознаками схожий на сокиру (Т.1,а.с.93-101);
- протоколом огляду від 02.03.2021 з доданими до нього фототаблицями, відповідно до якого було проведено огляд земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції ПМР-М кр 9 мм № ХКАБ-7654 в кількості 1 шт., магазин до вказаного пристрою в кількості 1 шт., дозвіл на ім'я ОСОБА_9 № 26843 на право носіння ПМР-М кр 9 мм № ХКАБ-7654, а також предмет з дерев'яним руків'ям та металевим лезом з одного кінця, за зовнішніми ознаками схожий на сокиру (Т.1,а.с.104-107);
- постановами від 02.03.2021 про визнання предметів речовими доказами, згідно яких вилучені два предмети циліндричної форми золотистого кольору, зовні схожі на гільзи, предмет, зовні схожий на пістолет з маркуванням ПМР-М кр 9 мм № НОМЕР_1 , магазин до вказаного предмету, дозвіл на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_2 на право зберігання, носіння ПМР-М кр 9 мм № ХКАБ-7654 та предмет, за зовнішніми ознаками схожий на сокиру з дерев'яним руків'ям та металевим лезом з одного кінця, приєднаних до кримінального провадження в якості речових доказів (Т.1, а.с.108-111,112-113);
- зберігальною розпискою ОСОБА_9 від 07.04.2021 (Т.1, а.с.114-115);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 26.05.2021, та з доданим до нього відеозаписом, переглянутим у судовому засіданні, з якого вбачається, ОСОБА_10 відтворила всі обставини та обстановку, яка мала місце 01.03.2021 в будинку АДРЕСА_2 , а саме що 01.03.2021 приблизно о 10 год. 30 хв. почула звук розбитого вікна на кухні і майже відразу відчинились вхідні двері до будинку; вийшовши з сином ОСОБА_9 до коридору, побачили повністю оголеного ОСОБА_6 з сокирою в руках, який направлявся в їхній бік, погрожуючи при цьому, що вб'є, після чого син дістав з кобури пристрій для відстрілу гумових куль та декілька разів вистрелив в ОСОБА_6 , після чого останній втік (Т.1,а.с.121-122);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 від 26.05.2021, з доданим до нього відеозаписом, переглянутим у судовому засіданні, згідно якого ОСОБА_9 показав на статисту механізм дій ОСОБА_6 та відтворив всі обставини та обстановку, яка мала місце 01.03.2021 в будинку АДРЕСА_2 , а саме що 01.03.2021 приблизно о 10 год. 30 хв., перебуваючи на кухні у вказаному вище будинку, почув, як хтось розбив вікно; вийшовши до коридору, побачив повністю оголеного ОСОБА_6 , який, тримаючи сокиру в руках, направлявся в бік ОСОБА_9 , погрожуючи при цьому останньому вбивством, після чого ОСОБА_9 дістав з кобури пристрій для відстрілу гумових куль та декілька разів вистрелив в ОСОБА_6 , після чого останній втік (Т.1,а.с.123-124).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 713 від 15.12.2021, ОСОБА_6 перед та на момент скоєння інкримінованих йому дій страждав на гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії (F 23.1 за МКХ - 10). За своїм психічним станом перед та на момент скоєння інкримінованих йому дій він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на даний час страждає на помірний депресивний епізод (F 23.1 за МКХ - 10). За своїм психічним станом на даний час він не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторного лікування у примусовому порядку. ОСОБА_6 на момент скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував. ОСОБА_6 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин (галюциногенів, психостимуляторів та алкоголю), синдром залежності (F 19.20), потребує лікування від даного захворювання на загальних підставах, протипоказань до такого лікування у нього не виявлено (Т.1,а.с.146-148).
Згідно з довідками лікаря від 14.01.2022 №№ 11, 12, ОСОБА_6 перебуває на обліку у лікаря психіатра з 31.05.2021, діагноз F 23.1; на обліку в лікаря нарколога не перебуває (Т.1,а.с.133).
У судовому засіданні 27.07.22 прокурором було заявлено клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а захисником - клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які з урахуванням положень ст.ст. 22, 26 КПК України судом задоволені.
Захисник вказувала на те, що про те, що протоколи огляду місця події від 01.03.2021 та 02.03.2021є недопустимими доказами, з огляду на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який знаходиться у матеріалах справи, відомості щодо права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 відсутні, а за ОСОБА_10 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 . Тобто у сторони обвинувачення були відсутні підстави проведення огляду місця події 01.03.2021 і 02.03.2021; у в матеріалах справи відсутні ухвали слідчого судді на проведення обшуку. Окрім того, дозвіл на огляд будинку ОСОБА_10 надавала лише на 01.03.2021.
Відповідно до інформації, яка є в загальному доступі на інтернет ресурсах, а саме до Додатку до розпорядження міського голови Березанської міської ради Київської області від 19.12.2016 № 13, визначено Перелік вулиць та провулків міста Березань запропонованих для перейменування, зокрема провулок Воровського на Медичний. З огляду на викладене, доводи захисника в цій частині є надуманими.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Виходячи з аналізу вказаних положень кримінального процесуального закону, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Такий підхід узгоджується положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що огляд місця події від 01.03.2021, 02.03.2021 на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 дізнавачем було проведено на підставі добровільно і власноручно написаної заяви власника ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 101) в присутності двох понятих. Всі учасники, у тому числі і власник (користувач) ОСОБА_10 , ОСОБА_9 поняті ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , підписали складені за результатами слідчої дії протоколи та не вказали в ньому жодних зауважень (т.1 а.с.93-94, 104-105).
Окрім того, заяв про добровільну згоду власника (добровільність не оспорюється) на проведення кожної процесуальної дії окремо пов'язаної з проникненням до житла, зокрема у даному конкретному випадку огляду місця події, кримінальний процесуальний закон не вимагає. Всі процесуальні дії стороною обвинувачення були проведені у межах строків досудового розслідування передбачених ст.219 КПК України.
Враховуючи викладене, доводи захисту щодо недопустимості доказів, протоколів огляду місця події від 01.03.2021 та 02.03.2021, суд вважає безпідставними.
Перевіривши надані стороною обвинувачення докази на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства судом встановлено, що докази є належними, допустимими, достовірними та такими, що узгоджуються з показання свідків, безпосередньо допитаними судом в судовому засіданні.
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто даними письмовими доказами підтверджуються обставини вчинення кримінального правопорушення (суспільно небезпечного діяння).
Таким чином надані докази підтверджують існування та перебіг події кримінального правопорушення, місце, спосіб та інші обставини вчинення, що доведено як показаннями свідків у тому числі очевидця події свідка ОСОБА_10 , які суд сприймав безпосередньо та будь-якого сумніву щодо їх достовірності у суду немає.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Проаналізувавши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в цій справі, у порядку ст. 94 КПК України, суд вважає, що наявні у провадженні докази та вище відображені в цьому судовому рішенні, які передбачені параграфами 3-5 Глави 4 указаного Кодексу, які суд сприймав, як такі, що містять у собі дані регламентовані ст. 91 КПК України, та визнав належними й допустимими, свідчать про те, що у ході судового розгляду встановлено фактичні дані, які у своїй сукупності указують на те, що дійсно ОСОБА_6 вчинено суспільно небезпечне діяння, що вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 129КК України, а саме як погрози вбивством за реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, виходить із положень ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу» та вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчиненого нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
Таким чином, суд проаналізувавши вказані висновок експертизи щодо стану ОСОБА_6 вважає дійсним факт того, що останній вчинив суспільно небезпечні діяння в стані неосудності.
У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Відповідно до ч. 4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно - небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
За таких підстав, з огляду на те, що судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечні діяння у стані неосудності, що виключає можливість призначення покарання, суд вважає за необхідне, згідно ст.ст.93, 94 КК України, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічного хворого для себе або інших осіб, рекомендації експерта, суд вважає, застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
З абз. 2 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», слідує, що з огляду на вимоги статей 19, 94 КК, ст. 19 Закону N 1489-ІІІ до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
Пункт 15 цієї ж ППВСУ передбачає, що копія ухвал (постанов) суду про застосування примусових заходів медичного характеру після набрання законної сили надсилаються судом на виконання: у разі призначення амбулаторної допомоги - до закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу за місцем проживання неосудної чи обмежено осудної особи.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема з урахуванням положень ст.100 цього Кодексу.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 512-513 КПК України, суд -
Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному 02.03.2021 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021116070000018 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Березань, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 03.03.2021 - скасувати.
Речові докази - пристрій для відстрілу гумовими кулями ПМР-М кр 9 мм № ХКАБ-7654 в кількості 1 шт., магазин до вказаного пристрою - 1 шт., дозвіл на ім'я ОСОБА_9 № НОМЕР_2 на право зберігання, носіння ПМР-М кр 9 мм № ХКАБ-7654, передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_9 - повернути останньому; два предмети циліндричної форми золотистого кольору, зовні схожі на гільзи, сокиру з дерев'яним руків'ям та металевим лезом з одного кінця - знищити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1