Справа № 283/2037/22
Провадження №3/283/1336/2022
24 жовтня 2022 року м. Малин
Суддя Малинського районного суду Житомирської області Хомич В.М., розглянувши справу, що надійшла з Відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого,
за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
06 жовтня 2022 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 ,вчинив домашнє насильство відносно своєї матері - ОСОБА_2 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою в її адресу, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 усудовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що конфлікти у них з матір'ю виникають постійно, при тому ініціатором сварок є саме матір, оскільки вона постійно чимось незадоволена. Саме того дня підставою сварки стали зачинені вхідні двері до квартири. Він матір не ображав, а висловився виразом, яке матір'ю було сприйнято, як образа. Зауважив, що оцінючи поведінку матері, саме він є жертвою домашнього насильства. На запитання суду ОСОБА_1 пояснив, що він та матір проживають у квартирі, яка належить його сестрі. Наразі він не працює, жодних доходів не має, утримує себе за рахунок грошової допомоги, яка виплачується раз у рік у розмірі 1500 грн, а також допомоги друга; на оплату комінальних послуг він має пільги, в частині, що не покривається пільгами, оплату послуг здійснює його мати - ОСОБА_2 , яка також допомагає йому продуктами харчування (картопля). Він має поганий стан здоров'я, тому працювати не може, однак, груп інвалідності йому не встановлено.
Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказала, що останній систематично ображає її словами брутальної лайки, погрожує, принижує. Фактично ОСОБА_1 проживає за пенсію, яку вона отримує. Зауважила, що відносно сина викликала поліцію вже не вперше, однак, минулий раз пожаліла його і написала заяв про те, що претензій до нього не має.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №251793 від 06.10.2022;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06.10.2022.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Враховуючи обставини, викладені в протоколі та докази надані до матеріалів адміністративної справи, а також обставини, встановлені в судовому засіданні, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчининенні домашнього насильства психологічного характеру, тобто, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена.
Вище наведені докази на переконання суду є належними, допустимими, та достовірними.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, під час судового розгляду справи не встановлено.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт, яке за своїм видом і розміром буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень. Будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість застосування такого стягнення, відповідно до ч. 3 ст. 30-1 КУпАП, ОСОБА_1 суду не надано.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про наявність у нього пільг щодо сплати чи стягнення судового збору як в учасника бойових дій, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України«Про судовийзбір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент надходження справи про адміністративне правопорушення до суду, тобто 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість 20 копійок).
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження №14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17(провадження №К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».
Законом України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору у разі звернення до суду з позовом щодо незастосування пільг, визначених в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, якщо ця ж особа, яка має статус учасника бойових дій (ветеран війни), звертається до суду з позовними вимогами, іншого майнового або не майнового характеру, судовий збір має бути сплачений на загальних підставах, оскільки у даному конкретному випадку такий позов не пов'язаний з порушенням права саме учасника бойових дій, а виникає з інших відносин.
В даному випаду судом вирішується питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, відтак предметом судового розгляду не є за захист порушених прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій.
Тому є всі підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору в дохід держави.
Керуючись ч.1 ст. 173-2, 221, 283, 284 ч.1 п.1, 285, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.1732 КУпАП.
Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Судовий збір належить стягнути на наступний рахунок:
UA908999980313111256000026001, отримувач коштів:ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.
Суддя В. М. Хомич