Справа № 275/671/22
про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2022 року смт. Брусилів
Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчук П.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -
17.10.2022 до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просить здійснити поділ в рівних частках по Ѕ частині майна що було набуте у шлюбі, а саме - житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0.2500 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820982501:01:002:0188), яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820982501:01:002:0075) та земельної ділянки площею 0.1670 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 1820982501:01:002:0076), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя приходить до наступних висновків.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Так, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК в позовній заяві поміж іншого зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Ціною позову ОСОБА_1 вказав суму 20098 грн. та сплатив судовий збір в розмірі 992, 40 грн.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам, роз'яснено, що «в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання є звіт про оцінку майна.
Таким чином, ціна позову у даній справі повинна визначатись дійсною (ринковою) вартістю спірного будинку, визначеною належним суб'єктом оціночної діяльності.
В той же час позивачем ціна позову визначена в розмірі 20068,00 грн., виходячи із вартості майна згідно договорів, укладених у 2007 та 2006 роках, що, вочевидь, суттєво відрізняється від реальної вартості спірного нерухомого майна на час розгляду позовної заяви.
Разом з тим, до заяви не надано жодного документу в підтвердження ринкової вартості майна, щодо якого заявлено вимоги про розподіл. За відсутності даних щодо вартості спірного майна, неможливо встановити правильність визначення позивачем ціни позову та відповідну сплату судового збору.
В свою чергу, самостійно визначити ціну позову та розмір судового збору, який повинен бути сплачений, суд також позбавлений можливості.
Крім того, ціна позову є визначним критерієм при визначенні категорії значності справи (чи є вона малозначною).
Отже, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Для усунення зазначених недоліків позивачу необхідно зазначити докази про дійсну вартість спірного нерухомого майна станом на день подачі позову до суду та, виходячи із цієї вартості, зазначити ціну позову та сплатити належний розмір судового збору.
В разі, якщо виявиться, що ціна позову перевищує ту, яка вказана у позовній заяві, слід доплати судовий збір, розмір якого згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» має становити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищезазначене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків позовної заяви у десятиденний строк шляхом надання суду уточненої позовної заяви.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не буде усунено в строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала суду складена і підписана 21.10.2022.
Суддя Миколайчук П.В.