Рішення від 24.10.2022 по справі 911/1138/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1138/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО ФАНЖИ” (09351, Київська обл., Володарський р-н, с. Рачки, вул. Квітнева, 53)

про стягнення 183232,17 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р., у тому числі - 156556,14 грн. основного боргу, 12890,49 грн. пені, 1773,22 грн. 3% річних та 12012,32 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” (далі - АТ “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО ФАНЖИ” (далі - ТОВ “ЕКО ФАНЖИ”, відповідач) про 183232,17 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р., у тому числі - 156556,14 грн. основного боргу, 12890,49 грн. пені, 1773,22 грн. 3% річних та 12012,32 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ “ЕКО ФАНЖИ” зобов'язань за договором розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р. в частині своєчасного проведення розрахунків за оплату послуг з розподілу природного газу, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 156556,14 грн. основного боргу, 12890,49 грн. пені, 1773,22 грн. 3% річних та 12012,32 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, враховуючи заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО ФАНЖИ” про стягнення 183232,17 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

11.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від ТОВ “ЕКО ФАНЖИ” надійшов відзив б/н від 10.08.2022 р. (вх. № 10214/22 від 11.08.2022 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке. 21.07.2021 р. працівниками Таращанського відділення AT «Київоблгаз» було припинено газопостачання TOB «ЕКО ФАНЖИ» шляхом встановлення та опломбування блінди на вхідній засувці перед ВОГ, що підтверджується актом про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 21.07.2021 р. Крім того, факт припинення газопостачання відповідача з 21.07.2021 р. та станом на 02.08.2022 р. підтверджується актом перевірки стану комерційного ВОГ від 02.08.2022 р. Враховуючи те, що з 21.07.2021 р. об'єкт відповідача фактично був відключений (не приєднаний) до газорозподільної системи позивача шляхом механічного від'єднання відповідача від мереж газопостачання, то відсутні і підстави для задоволення позову щодо стягнення з відповідача 156556,14 грн. суми заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням умов Типового договору розподілу природного газу за період з вересня 2021 року по червень 2022 року. Також відповідач просив суд врахувати, що, формуючи висновок про застосування норми права у спірних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 р. у справі № 922/1703/20 зазначив, що відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою Типового договору розподілу природного газу. Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу. Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском. На переконання відповідача, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань щодо виконання умов договору розподілу природного газу № 094202Т8АСАВ016 від 01.01.2016 р., а тому відсутні підстави також і для стягнення нарахованих позивачем 12012,32 грн. інфляційних витрат, 1773,22 грн. 3% річних, 12890,49 грн. пені.

22.08.2022 р. до Господарського суду Київської області від АТ “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” надійшла відповідь на відзив № 1608 від 18.08.2022 р. (вх. № 10848/22 від 22.08.2022 р.), за змістом якої позивач зазначав, що факт припинення газопостачання споживача не звільняє останнього від обов'язку проводити оплату послуг з розподілу природного газу на підставі діючого Типового договору розподілу природного газу до моменту його розірвання. Відповідно до умов Типового договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України. У даному випадку, відповідач, припинивши споживання природного газу, не звернувся до AT «Київоблгаз» з пропозицією розірвати Типовий договір розподілу природного газу, а тому зобов'язаний виконувати умови договору в частині оплати послуг розподілу природного газу. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 р. у справі № 922/1703/20.

Починаючи з 01.01.2020 р. розрахунки споживача за послуги розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно акту припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 21.07.2021 р. відповідачу було припинено газопостачання шляхом встановлення та опломбування блінди на вхідній засувці перед ВОГ, однак механічне від'єднання (відрізання від газопроводу) не здійснювалось, у зв'язку з чим твердження відповідача про механічне від'єднання від газопроводу є необґрунтованим.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.01.2016 р. між Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” (Оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФАНЖИ» (споживач) був укладений Типовий договір розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 шляхом підписання Заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

У відповідності з п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення Оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.

За твердженням АТ “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз”, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у період з вересня 2021 року по червень 2022 року включно на загальну суму 156556,14 грн., що підтверджується підписаними зі сторони позивача актами наданих послуг, а саме - № ОГЯ8Ю35855 від 30.09.2021 р., № ОГЯ81040655 від 31.10.2021 р., № ОГЯ8Ю44514 від 30.11.2021 р., № ОГЯ81048774 від 31.12.2021 р., № ОГЯ82003651 від 31.01.2022 р., № ОГЯ82006427 від 28.02.2022 р., № ОГЯ820Ю430 від 31.03.2022 р., № ОГЯ82014507 від 30.04.2022 р., які були надіслані на адресу відповідача 03.05.2022 р. (копії опису вкладення, поштової накладної та квитанції долучено до матеріалів справи). Підписані зі сторони позивача акти наданих послуг № ОГЯ82018556 від 31.05.2022 р. та № ОГЯ82022382 від 30.06.2022 р. були надіслані відповідачу разом за супровідним листом від 04.07.2022 р. № 810-Сл-9796-0722.

Однак, підписані примірники актів відповідач не повернув.

При цьому, за надані позивачем послуги, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015 р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 р. «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ): - договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі - побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб'єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб'єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.

Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі - побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі - для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі - побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав про те, що 21.07.2021 р. працівниками Таращанського відділення AT «Київоблгаз» було припинено газопостачання TOB «ЕКО ФАНЖИ» шляхом встановлення та опломбування блінди на вхідній засувці перед ВОГ, що підтверджується актом про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 21.07.2021 р., а також актом перевірки стану комерційного ВОГ від 02.08.2022 р., у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача 156556,14 грн. заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2021 року по червень 2022 року, а також нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2021 р. Таращанським відділенням AT «Київоблгаз» у присутності представника ТОВ «ЕКО ФАНЖИ», згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. № 1687 «Про затвердження Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення», у зв'язку із зняттям ЗТВ на чергову державну повірку було припинено (обмежено) газопостачання та опломбовано попкову шляхом встановлення та опломбування блінди на вхідній засувці перед ВОГ. Показники вимірювальних приладів обліку газу на момент відключення - лічильник (мех.) - 734468,5 куб.м, коректор - 734468,4 куб.м. Здійснено повне відключення. Пломбу прийняв головний енергетик Мереженюк А.В.

Відповідно до акту перевірки стану комерційного ВОГ (з промисловим лічильником) від 02.08.2022 р., за участі представника ТОВ «ЕКО ФАНЖИ», на виконання заяви споживача від 01.08.2022 р. на ВОГ було проведено перевірку цілісності встановлених раніше пломб. Пломби в наявності, відповідають даним, вказаним у попередніх актах (акт знаття ЗВТ від 21.07.2021 р.). На вхідній засувці перед ВОГ встановлена блінда, опломбована пломбою № 00486537, пломбувальний дріт та пломба не пошкоджені. Вхідна засувка в закритому положенні перевірена на витоки газу - витоки відсутні.

При цьому обставин проведення механічного від'єднання об'єкта відповідача від газових мереж не встановлено, так само як і не встановлено факту подання відповідачем заяви про остаточне припинення користування природним газом та ініціювання припинення договору розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р.

Суд вважає за необхідне відзначити, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.02.2021 р. у справі № 922/1703/20, саме механічне від'єднання відводу від діючого газопроводу (відрізання) є підставою вважати споживача відключеним від системи газопостачання.

За приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, за встановленими судом обставинами даної справи, працівниками АТ "Київоблгаз" на об'єкті відповідача було здійснено припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної запірної арматури газопроводу, а не механічне його від'єднання від мережі.

Як зазначалося вище, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору (пункт 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Поряд з цим, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою № 2080 від 07.10.2019 р. було внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р., та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., відповідно до яких з 01.01.2020 р. запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.

Так, відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019 р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку, якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що договір розподілу природного газу № 094213HQ54HP016 від 01.01.2016 р. між сторонами розірвано не було, внесені до редакції Типового договору розподілу природного газу Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 р. зміни для них є обов'язковими.

Позивачем розраховано розмір плати за замовлену потужність для об'єктів відповідача у період з вересня 2021 року по червень 2022 року у розмірі 156556,14 грн.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, протягом спірного періоду об'єкт відповідача фактично був приєднаний до газорозподільної системи позивача, оскільки механічне від'єднання відповідача не було здійснено.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 3 цього розділу договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Як зазначалося вище, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 р. внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., відповідно до яких з 01.01.2020 р. було запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.

Згідно з абзацом 6 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

З матеріалів даної справи вбачається встановлення наявності у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено. Враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавались, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача у спірному періоді обов'язку щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку, передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019 р.

Аналогічна правова позиція викладена у згадуваній вище постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2021 р. у справі № 922/1703/20.

Суд констатує, що станом на час прийняття рішення відповідач заборгованість за отримані від позивача послуги з розподілу не сплатив, доказів, які б спростовували наявність та розмір заявленого до стягнення боргу в сумі 156556,14 грн., до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 156556,14 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12890,49 грн. пені, а також 1773,22 грн. 3% річних та 12012,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.

У силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 12890,49 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо, і вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1773,22 грн. 3% річних та 12012,32 грн. інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 1773,22 грн., нарахований на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо, він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 12012 грн., нарахованих щодо кожного акту наданих послуг окремо, він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній справі є правомірними та обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО ФАНЖИ” (09351, Київська обл., Володарський р-н, с. Рачки, вул. Квітнева, 53, код 39638184) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 156556 (сто п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 14 коп. основного боргу, 12890 (дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 49 коп. пені, 1773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 22 коп. 3% річних, 12012 (дванадцять тисяч дванадцять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 2748 (дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 24.10.2022 р.

Суддя В.М. Бабкіна

Попередній документ
106902329
Наступний документ
106902331
Інформація про рішення:
№ рішення: 106902330
№ справи: 911/1138/22
Дата рішення: 24.10.2022
Дата публікації: 26.10.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв