ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/2498/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт"
на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
у справі № 910/2498/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення заборгованості у розмірі 2016562,74 грн.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ» 3% річних від суми основного боргу за договором № KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013 у розмірі 745 240 грн. 77 коп. та судові витрати в розмірі 11 178 грн. 61 коп.
19.11.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.
14.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» подано скаргу на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в обґрунтування якої, скаржник зазначає, що бездіяльність державного виконавця порушує права скаржника на належне виконання рішення суду, оскільки зупинення виконання провадження допустиме у виконавчих провадженнях, що стосуються безпосередньо вчинення дій з майном боржника такими як споруди, земельні ділянки та інше.
Відповідно до Розпорядження № 05-23/211/22 від 14.02.2022, у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на навчанні, призначено повторний автоматизований розподіл скарги, за результатами якого означену скаргу передано на розгляд судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції до повернення матеріалів справи № 910/2498/21 до Господарського суду міста Києва.
06.09.2022 представником скаржника подано клопотання про призначення скарги до розгляду у зв'язку з ухваленням 21.07.2022 Верховним Судом постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 розгляд скарги призначено на 26.09.2022.
У судове засідання 26.09.2022 представники скаржника та боржника з'явились, представник ДВС не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду скарги до 17.10.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.
13.10.2022 представником боржника подано додаткові пояснення.
17.10.2022 представником скаржника подано клопотання про відкладення розгляду скарги.
У судове засідання 17.10.2022 представники учасників справи не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду скарги до 24.10.2022, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 24.10.2022 учасники судового процесу не з'явились.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ» 3% річних від суми основного боргу за договором № KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013 у розмірі 745 240 грн. 77 коп. та судові витрати в розмірі 11 178 грн. 61 коп.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
19.11.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.
28 січня 2022 року заступником начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі п. 11 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68371026 до закінчення дії мораторію.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пункт 11 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».
20 грудня 2016 року був прийнятий Закон № 1787-VIII (набрав чинності 17 лютого 2017 року), яким розділ III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI доповнено пунктами 51 та 52 такого змісту:
« 51. До проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов'язаннями таких підприємств.
52. Мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції».
Цим же Законом були внесені зміни до Закону № 1404-VIII, зокрема:
- частину першу статті 34 доповнено пунктом 11 і визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі «встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження»;
- розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 101 такого змісту: «На період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 51 розділу III «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».
18 жовтня 2018 року був прийнятий Закон № 2604-VIII (набрав чинності 12 січня 2019 року), яким внесені зміни до наведених вище положень законів № 4442-VI та № 1404-VIII, зокрема після слів «що розміщене на території проведення антитерористичної операції» доповнено словами «здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях», а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Отже, вказаними законами визначено такі умови мораторію:
- строк мораторію починається з 17 лютого 2017 року і завершується (залежно від того, яка подія настане раніше):
1) після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ «Укрзалізниця» як правонаступнику прав і обов'язків зазначених підприємств;
2) через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей;
- предмет мораторію - звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця». Норми чинного законодавства України включають гроші до складу активів товариства (пункт 3 розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73);
- мораторій стосується не всіх зобов'язань АТ «Укрзалізниця», а лише зобов'язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Вказане місцерозташування майна стосується ідентифікації підприємств залізничного транспорту, за зобов'язаннями яких встановлений мораторій на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця», а не безпосередньо майна АТ «Укрзалізниця». При цьому в указаних законах немає вказівки про те, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту;
- наслідками встановлення мораторію є: зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов'язанням таких підприємств, а також зупинення вчинення виконавчих дій.
Оскільки майно ДП «Донецька залізниця» знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, то відповідно до указаних норм законів № 4442-VI та № 1404-VIII на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов'язаннями ДП «Донецька залізниця», а також зупиняється вчинення відповідних виконавчих дій.
Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003 вирішував питання щодо відповідності Конституції України законодавчої вимоги про встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (що була введена Законом України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»).
У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що за Конституцією України (стаття 17) забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу, так само як і забезпечення соціальної спрямованості економіки (стаття 13). За Основним Законом України держава рівним чином захищає усі форми власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов'язані із законодавчо визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності. Ця правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що виключно законами України визначається правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності. Однією із таких особливостей правового режиму державної власності і є встановлений на певний період мораторій на примусове відчуження майна підприємств.
Вирішуючи питання про те, чи встановлення мораторію на звернення стягнення на майно державних підприємств (боржників) робить «фактично необов'язковим» виконання ними судових рішень майнового характеру, Конституційний Суд України зробив висновок, що Закон, яким встановлено вказаний мораторій, не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття цього Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону щодо введення мораторію на примусову реалізацію майна вказаних підприємств не суперечать Конституції України.
У Рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом. За законодавством України підприємства паливно-енергетичного комплексу мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, на думку Конституційного Суду України, з метою створення умов для підтримання їх стабільного фінансово-економічного стану законом можуть встановлюватися особливості правового регулювання відносин у цій сфері. У зв'язку з цим зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.
За практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинне розглядатися як невід'ємна частина «справедливого судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (Hornsby v. Greece, § 40; Burdov v. Russia, § 34, Burdov v. Russia (№ 2) (Application№ 33509/04), § 65). Затримка у виконанні рішення може бути виправданою, виходячи зі змісту фактичних обставин справи. Але вона не може бути настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 § 1 (Immobiliare Saffi v. Italy [ВП] (Application № 22774/93), § 74).
Також ЄСПЛ зауважує, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (справа «Чіжов проти України», заява № 6962/02, рішення від 17 травня 2005 року, пункт 40).
Отже, введення державою вказаного вище мораторію на звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, само собою не суперечить указаним нормам Конституції України та Конвенції. Разом з тим запровадження такого мораторію покладає на державу позитивний обов'язок створити необхідні правові механізми, щоб затримка виконання рішень не була настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вище було наведено зміст пункту 11 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, яким імперативно унормовано дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Такий мораторій та його строки встановлено пунктами 51 і 52 розділу ІІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону № 4442-VI.
Частиною першою статті 35 Закону № 1404-VIII на виконавця покладено обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у випадку, передбаченому пунктом 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії відповідних обставин.
Отже, у державного виконавця були визначені статтею 19 Конституції України, нормами законів № 1404-VIII та № 4442-VI підстави для зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2021, що узгоджується із Висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії приватного виконавця щодо винесення повідомлення від 28.01.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68371026 не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції є необґрунтованою.
Згідно зі статтею 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" на бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 24.10.2022 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.А. Грєхова