ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/7596/22
За позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»
до фізичної особи-підприємця Фіберта Олега Вадимовича
про стягнення 19 326, 87 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Фіберта Олега Вадимовича (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 19 326,87 грн, з яких: 15 218, 95 грн заборгованість по тілу кредиту, 77, 92 грн пеня, 3 980, 00 грн комісія та 50, 00 грн штраф.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 612 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором-заявкою №ID7187268 від 25.10.2019, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7596/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, місцезнаходження фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 43, квартира 9.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Із залученого до матеріалів справи листа, в якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, був повернутий суду поштою.
Інших адрес позивач суду не повідомив, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/7596/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.10.2019 між позивачем (далі - банк) та відповідачем (далі - позичальник) укладено договір № ID7187268 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк» шляхом підписання анкети-заяви про надання кредиту фізичній особі-підприємцю, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався надати позичальникові кредит, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
У пункті 2. договору погоджено умови надання кредиту:
2.1. розмір кредиту: 50 000, 00 грн;
2.2. валюта кредиту: гривня;
2.3. вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 0,0001 % річних;
розмір комісійної винагороди: 1, 99 % від суми виданого кредиту (щомісячно);
розмір комісійної винагороди за видачу кредиту 0,00 % від суми виданого кредиту (одноразово);
2.4. тип процентної ставки: фіксована;
2.5. термін і порядок погашення кредиту: погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів які передують календарному числу місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом;
сплата комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено договір, включно із цим числом. Сума комісійної винагороди за перший місяць кредитування сплачується удень надання кредитних коштів;
сплата комісійної винагороди за видачу кредиту - одноразово і сплачується у день надання кредитних коштів;
сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний клієнту у системі «ТАС24 Бізнес».
2.6. строк кредиту: 36 місяців здати укладення договору.
Згідно з п. 3.1., п. 3.2. договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі необхідної для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну, зазначеної в п. 2.6. цього договору.
Відповідно до п. 3.3. договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується випискою з банку по рахунку відповідача за період з 25.10.2019 по 04.05.2022.
У свою чергу відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 34 781, 05 грн, що підтверджується випискою з банку по рахунку відповідача за період з 25.10.2019 по 04.05.2022.
Відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту в повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яка становить: по тілу кредиту у розмірі 15 218, 95 грн, по комісії становить 3 980, 00 грн, пеня за період з 04.12.2021 по 04.05.2022 склала 77, 92 грн та штраф 50, 00 грн.
28.04.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу за № 6465/70.1.1 про погашення заборгованості за договором-заявкою №ID7187268 від 25.10.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк».
Матеріали справи відповіді на вказане вище повідомлення-вимогу не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором-заявкою №ID7187268 від 25.10.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк», з огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача 15 218, 95 грн заборгованість по тілу кредиту, 77, 92 грн пені, 3 980, 00 грн комісії та 50, 00 грн штрафу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 50 000, 00 грн, що підтверджується випискою з банку по рахунку відповідача за період з 25.10.2019 по 04.05.2022
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 04.05.2022 у відповідача виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 218, 95 грн та комісії в розмірі 3 980, 00 грн.
Відповідач позовні вимоги не спростував та доказів протилежного в порядку встановленому ГПК України суду не надав.
Отже, перевіривши розрахунок тіла кредиту та комісії наданий позивачем, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 218, 95 грн та 3 980, 00 грн комісії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 77, 92 грн за період з 04.12.2021 по 04.05.2022 та 50, 00 грн штрафу за період з 04.12.2021 по 04.05.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
Відповідно до п. 3.3. договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
В той же час, положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і в пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 19.03.2022 № 318, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928) з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України встановлений карантин.
Крім цього 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на наведене вище, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 77, 92 грн за період з 04.12.2021 по 04.05.2022 та 50, 00 грн штрафу за період з 04.12.2021 по 04.05.2022, оскільки позичальника звільнено від обов'язку сплати пені та штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів на період дії карантину та воєнного стану.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 218, 95 грн заборгованості по тілу кредиту та 3 980, 00 грн комісії.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фіберта Олега Вадимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри будинок 30, ідентифікаційний код 09806443) 15 218 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн 95 коп. заборгованості по тілу кредиту, 3 980 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн 00 коп. комісії та 2 464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 58 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань