ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.10.2022Справа № 910/17903/19
За позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП»
про стягнення 79 560, 00 грн,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП»
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 58 500, 00 грн,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судового засідання Федорова С.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом: не з'явився;
від відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом: не з'явився;
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП» (надалі відповідач) в якій просить суд:
- зобов'язати відповідача замінити із дня набуття чинності рішення суду за даною справою поставлений товароодержувачу (військова частина НОМЕР_2 ) товар належної якості масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру в кількості 500 кг., вартістю 78 000, 00 грн за договором від 06.06.2019 №207-19, яке зберігається на складі в/ч 9951;
- стягнути з відповідача 1 560,00 грн штрафних санкцій за поставку недоброякісної продукції за договором від 06.06.2019 №207-19.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 6, 9, 526, 530, 610, 612, 629, 638, 673, 712 ЦК України, ст. 20, 175, 193, 202, 206, 216, 217, 268, 269, 230-232 ГК України, мотивовані тим, що відповідачем було здійснено поставку товару - масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру за ДСТУ 4399:2005 неналежної якості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
02.01.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/17903/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.02.2020.
20.01.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти факту поставки товару неналежної якості.
21.01.2020 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 58 500, 00 грн сплачених, як забезпечувальний платіж за договором від 06.06.2019 №207-19.
Зустрічний позов, з посиланням на ст.11, 525, 526, 530, 626, 692 Цивільного кодексу України, ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України, мотивовано тим, що відповідачем, як постачальником, належним чином було виконано всі умови договору, а тому забезпечувальний платіж сплачений за ним підлягає поверненню.
06.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві, наполягає, що відповідачем було поставлено неякісне масло.
У підготовче засідання 11.02.2020 з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2020 прийнято зустрічний позов ТОВ «АСІКС ГРУП» (надалі - відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - позивач за первісним/відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 58 500, 00 грн та відкладено підготовче засідання на 26.02.2020.
26.02.2020 від представника позивача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення по суті спору.
26.02.2020 від позивача за первісним позовом на виконання ухвали суду були надані читабельні копії акту тимчасового зберігання від 13.09.2019 та протоколу випробувань №1481/М від 18.09.2019.
У підготовче засідання 26.02.2020 з'явились представники сторін та надали пояснення по справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 підготовче засідання відкладено на 10.03.2020.
26.02.2020 від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, з посиланням на те, що позивачем за зустрічним позовом порушено умови договору поставки та поставлено неякісний товар.
10.03.2020 від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо місця зберігання поставленого масла та документи щодо умов його зберігання.
У підготовче засідання 10.03.2020 з'явились представники сторін. Суд протокольно постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.03.2020.
Засідання призначене на 24.03.2020 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 судове засідання призначено на 12.05.2020.
12.05.2020 від позивача за первісним позовом на адресу суду та на електронну пошту суду надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії протоколу випробувань № 2949/Д від 21.04.2020.
Засідання призначене на 12.05.2020 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 підготовче засідання призначено на 10.06.2020.
12.05.2020 від позивача за первісним позовом на адресу суду та на електронну пошту суду надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії протоколу випробувань № 2949/Д від 21.04.2020.
04.06.2020 від позивача за первісним позовом на електронну пошту суду надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, витребування доказів та заява про розгляд справи без участі представника позивача за первісним позовом за наявними в матеріалах справи доказами.
10.06.2020 в судове засідання сторони не з'явились, повідомлені були належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
10.06.2020 від позивача за первісним позовом на адресу суду надійшли оригінали заяви про розгляд справи без участі представника позивача за первісним позовом за наявними в матеріалах справи доказами та клопотань про долучення до матеріалів справи доказів і витребування доказів. У заяві про витребування доказів позивач за первісним позовом просить витребувати з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області належним чином завірені копії приписів про усунення порушень від 25.10.2019 №14.17.1-49/21, від 24.10.2019 №14.4.-09/20. В обґрунтування заяви зазначено, що вказані приписи видано в зв'язку з порушенням, зокрема відповідачем за первісним позовом, процедури відкликання/вилучення з обігу масла солодковершкового «Селянське» 72,5% дат виробництва 09.09.2019, 10.09.2019 та 12.09.2019, заміна якого, як неякісного є предметом первісного позову, а також складено відносно відповідача за первісним позовом протокол про правопорушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 12.11.2019 №14.4-10/05 та винесено постанову про накладення штрафу від 09.12.2019 №14.4-10/07.
22.06.2020 від представника позивача за зустрічним позовом надішли письмові пояснення в яких зазначено, що масло солодковершкове «Селянське» 72,5% дат виробництва 09.09.2019, 10.09.2019 та 12.09.2019 є якісним, а постанова про накладення штрафу від 09.12.2019 №14.4-10/07 протиправною, оскільки висновки, що викладені в протоколі від 12.11.2019 №14.4-10/05 є надуманими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. У зв'язку з протиправністю вказаної постанови він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про її скасування та на даний час справа №640/379/20 не розглянута, а тому вказані в клопотанні позивача за первісним позовом обставини щодо накладення штрафу за невиконання обов'язку процедури відкликання/вилучення з обігу спірного масла не можуть бути доказом його невідповідності вимогам ДСТУ 4399:2005.
У судовому засіданні 23.06.2020 судом було поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/379/20, представники учасників справи заперечували проти зупинення провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 зупинено провадження в справі № 910/17903/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/379/20.
26.01.2022 від представника позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, з посиланням на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №640/379/20 залишено без змін. Вказане клопотання, в зв'язку з перебуванням у період з 17.01.2022 по 11.02.2022 на лікарняному, отримано суддею Карабань Я.А. 14.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 поновлено провадження в справі №910/17903/19 та підготовче засідання призначено на 16.03.2022.
Засідання призначене на 16.03.2022 не відбулося. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 підготовче засідання призначено на 21.06.2022.
21.06.2022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить суд змінити пункт 2 прохальної частини позову та стягнути з відповідача за первісним позовом на його користь вартість неякісного масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру в кількості 500 кг у розмірі 78 000, 00 грн.
У підготовче засідання 21.06.2022 з'явились представники позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у засідання не з'явився, про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Протокольною ухвалою від 21.06.2022 суд повернув заяву позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про зміну предмета позову, оскільки останнім не надано суду доказів направлення заяви про зміну предмета позову відповідачу за первісним позовом/позивачу за зустрічним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 підготовче засідання відкладено на 09.08.2022.
04.08.2022 від позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить суд змінити пункт 2 прохальної частини позову та стягнути з відповідача за первісним позовом на його користь вартість неякісного масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру в кількості 500 кг у розмірі 78 000, 00 грн.
У підготовче засідання 09.08.2022 з'явились представники позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом у засідання не з'явився, про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою прийняв подану позивачем за первісним/відповідачем за зустрічним позовом заяву про зміну предмета позову до розгляду та продовжив розгляд справи з її урахуванням також ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 06.09.2022.
У підготовче засідання 06.09.2022 з'явився представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом в засідання не з'явився, про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом про витребування доказів.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022.
18.10.2022 від представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зупинення провадження в справі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022. Заява мотивована ти, що позивач за первісним позовом входить до складу Збройних сил України та виконує покладені державою функції з забезпечення обороноздатності України, а також приймає безпосередню участь у відсічі ворога - російської федерації, а тому, на думку відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом, існують обґрунтовані підстави для зупинення провадження в справі на підставі п.3 ч.1 ст.227 ГПК України.
У судове засідання 18.10.2022 представники учасників справи не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Суд, розглянувши заяву представника відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження в даній справі, зазначає наступне.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 229 ГПК України провадження в праві зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження в справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Для вирішення питання про зупинення провадження в справі суд у кожному випадку повинен з'ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження в цій справі суд повинен з'ясувати:
- чи дійсно всі співробітники Військової частини НОМЕР_1 , які згідно з функціональними обов'язками здійснюють представництво та самопредставництво сторони справи в судах, проходять військову службу і позбавлені можливості здійснювати захист інтересів Військової частини НОМЕР_1 в судах шляхом безпосереднього прийняття участі в судових засіданнях у приміщенні суду або шляхом відеоконференції;
- чи дійсно у Військової частини НОМЕР_1 , як сторони справи, відсутня об'єктивна можливість надати суду процесуальні заяви по суті, пояснення і докази через доступні засоби зв'язку для встановлення обставин справи та її вирішення по суті без участі представників військової частини в судових засіданнях, не порушуючи її права.
Отже, в клопотанні про зупинення провадження в справі заявник повинен був надати чітке обґрунтування, в чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до закінчення воєнного стану на території України.
Разом з тим суд наголошує, що представники Військової частини НОМЕР_1 (позивач за первісним/відповідача за зустрічним позовом) після 24.02.2022 неодноразово приймали участь в засіданнях у суді, подавали відповідні заяви і про необхідність зупинення провадження в даній справі не повідомляли.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження в даній справі та про відмову в задоволенні заяви відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про зупинення провадження.
Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
06.06.2019 за результатами конкурсу на закупівлю №UA-2019-05-13-000963-а між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП» (постачальник) було укладено договір № 207-19 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору визначено, що постачальник зобов'язується передати замовнику у власність масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру за ДСТУ 4399:2005 (код 15530000-2 - вершкове масло) далі товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов'язується прийняти цей та оплати його на умовах договору.
Замовник має право зменшити обсяг та закупівлю товару (кількість товару) по договору в залежності від реального фінансування видатків (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору, якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та технічному завданню. Пред'явлення постачальником документів, що підтверджують якість товару на всю партію є обов'язковим, а саме: декларація виробника (якісне посвідчення) та експертний висновок (протокол досліджень).
При прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1995 №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 та іншими чинними нормативними документами (2.3. договору).
Пунктом 3.1. договору та специфікацією визначено, що загальна сума договору складає: 1 170 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 195 000, 00 грн.
Згідно п.5.1. договору встановлено, що відвантаження та доставка товару до товароодержувача проводиться на підставі документів оформлених замовником з дальшим його перевезенням в місця визначені специфікацією, проводиться за рахунок коштів (або транспортом) постачальника в строки передбачені п. 5.2. цього договору.
Відповідно до п.5.2. договору, поставка товару за цим договором складає 20 календарних днів в строк вказаний в заявці. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника, зазначену в договорі.
Положеннями п. 5.5. договору встановлено, що датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.
Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, у разі, якщо постачальник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи, на строк - до надання постачальником цих документів (п.5.6. договору).
Відповідно до п.5.7. договору присутність представника постачальника під час приймання товару замовником (товароодержувачем) є обов'язковою. Представник повинен мати підтверджуючий документ, який уповноважує його участь в прийманні замовником товару, відбору зразків для проведення досліджень щодо якості товар (у разі потреби).
У разі відсутності представника постачальника замовник (товароодержувач) має право відкласти приймання товару на строк - до прибуття уповноваженої особи.
У разі відмови постачальника від підписання спільних актів щодо кількості та якості, замовник проводить приймання продукції по кількості та якості в односторонньому порядку.
Відвантаження товару проводиться постачальником у тарі й упаковці з відповідним маркуванням згідно з вимогами ГОСТ, ДСТУ, ТУ. Тара та упаковка товару під час транспортування до місяця поставки повинна бути цілісною і непошкодженою (п.5.8. договору).
Договір, у відповідності до його п. 10.1, набирає чинності з дня підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31.12.2019.
26.09.2019 додатковою угодою №1 до договору сторонами було погоджено поставку товару в червні - вересні 2019 року в сумі 514 800, 00 грн та в жовтні - грудні 2019 року в сумі 653 184, 00 грн, всього 1 167 984, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 194 664, 00 грн.
01.10.2019 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу ТОВ «АСІКС ГРУП» лист № 722-998 про зменшення обсягів закупівлі, відповідно до якого зменшено кількість товару належного до поставки у в/ч 9953 місто Суми, отже зменшено обсяг закупівлі відповідно до п.1.2. договору та загальна сума договору склала - 856 944, 00 грн.
12.11.2019 Військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу ТОВ «АСІКС ГРУП» лист № 703-1137 про зменшення обсягів закупівлі, відповідно до якого зменшено кількість товару належного до поставки у в/ч 9953 місто Суми та в/ч 9951 місто Харків, отже зменшено обсяг закупівлі відповідно до п.1.2. договору та загальна сума договору склала - 751 190, 40 грн.
Так, на виконання умов договору, постачальником було поставлено замовнику товар на загальну суму 751 190, 40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними підписаними сторонами:
- від 08.07.2019 №РН-312 на суму 109 200, 00 грн, №РН-322 на суму 78 000, 00 грн, №РН-323 на суму 46 800, 00 грн, №РН-324 на суму 46 800, 00 грн,
- від 05.08.2019 №РН-404 на суму 78 000, 00 грн, №РН-405 на суму 78 000, 00 грн,
- від 06.09.2019 №РН-454 на суму 78 000, 00 грн,
- від 08.10.2019 №РН-550 на суму 77 760, 00 грн,
- від 08.11.2019 №РН-615 на суму 77 760, 00 грн, №РН-616 на суму 80 870, 40 грн.
Також між сторонами були підписані наступні акти приймання-передавання товару для перевезення:
- від 08.07.2019 №760 на суму 109 200, 00 грн, №759 на суму 78 000, 00 грн, №751 на суму 46 800, 00 грн, №754 на суму 46 800, 00 грн,
- від 05.08.2019 №953 на суму 78 000, 00 грн, №952 на суму 78 000, 00 грн,
- від 06.09.2019 №1164 на суму 78 000, 00 грн,
- від 08.10.2019 №1385 на суму 77 760, 00 грн,
- від 08.11.2019 №1493 на суму 77 760, 00 грн, №1494 на суму 80 870, 40 грн.
Замовником, у свою чергу, було оплачено вартість поставленого товару на загальну суму 202 560, 00 грн, згідно із наступними платіжними дорученнями: №1650 від 29.07.2019 на суму 46 800, 00 грн, №2586 від 28.10.2019 на суму 78 000, 00 грн, №2978 від 04.12.2019 на суму 62 912,67 грн, №2979 від 04.12.2019 на суму 14 847,33 грн.
Крім того, відповідно до п. 10.1. оголошення про проведення відбору на закупівлю масла вершкового, затвердженого тендерним комітетом від 13.05.2019 №452 з внесеними змінами від 15.05.2019 №455 (надалі - оголошення) визначено, що замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору у формі депозиту (безвідсоткового) - внесення на рахунок замовника суми, яка дорівнює 5 відсоткам вартості договору.
Так, на виконання вище вказаного пункту оголошення ТОВ «АСІКС ГРУП», як переможцем у закупівлі №UA-2019-05-13-000963-а 03.06.2019 було перераховано за платіжним дорученням №824 на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 гарантійний платіж у сумі, яка дорівнювала 5 відсоткам від вартості договору в розмірі 58 500, 00 грн.
Предметом первісного позову є вимоги замовника до постачальника про стягнення 1 560,00 грн штрафних санкцій за поставку недоброякісної продукції та стягнення вартості оплаченого неякісного масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру в кількості 500 кг у розмірі 78 000, 00 грн.
Постачальник факт поставки неякісного товару не визнає та зазначає, що умови договору №207-19 від 06.06.2019 ним виконані належним чином та в повному обсязі, однак замовником не повернуто 58 500, 00 грн сплачених, як забезпечувальний платіж за вказаним договором, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з зустрічним позовом про стягнення з замовника вказаної суми забезпечувального платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами по договору № 207-19 від 06.06.2019, є правовідносинами, які регулюються нормами законодавства про поставку, тому до предмету доказування в даній справі за первісним позовом відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факту поставки відповідачем товарів неналежної якості та/або істотного порушення ним вимог договору щодо якості товару, та визначення правових наслідків, які настають у цьому випадку для кожної із сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Як зазначено судом вище сторонами в специфікації узгоджено поставку товару: Масло солодковершкове "Селянське" 72,5 % жиру, що повинно відповідати ДСТУ 4399:2005.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом, як постачальником було поставлено позивачу за первісним позовом, як замовнику товар на загальну суму 751 190, 40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними підписаними сторонами: від 08.07.2019 №РН-312 на суму 109 200, 00 грн, №РН-322 на суму 78 000, 00 грн, №РН-323 на суму 46 800, 00 грн, №РН-324 на суму 46 800, 00 грн, від 05.08.2019 №РН-404 на суму 78 000, 00 грн, №РН-405 на суму 78 000, 00 грн, від 06.09.20219 №РН-454 на суму 78 000, 00 грн, від 08.10.2019 №РН-550 на суму 77 760, 00 грн, від 08.11.2019 №РН-615 на суму 77 760, 00 грн, №РН-616 на суму 80 870, 40 грн та актами акти приймання-передавання товару для перевезення: від 08.07.2019 №760 на суму 109 200, 00 грн, №759 на суму 78 000, 00 грн, №751 на суму 46 800, 00 грн, №754 на суму 46 800, 00 грн, від 05.08.2019 №953 на суму 78 000, 00 грн, №952 на суму 78 000, 00 грн, від 06.09.20219 №1164 на суму 78 000, 00 грн, від 08.10.2019 №1385 на суму 77 760, 00 грн, від 08.11.2019 №1493 на суму 77 760, 00 грн, №1494 на суму 80 870, 40 грн.
Обставини щодо кількості та своєчасності поставки товару не є спірними та визнаються сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.
Разом з тим звертаючись до суду з первісним позовом позивач за ним зазначає, що відповідно до умов договору він 05.09.2019 звернувся до відповідача з заявкою №722/369 від 05.09.2019 на постачання продовольства в період з 06.09.2019 по 26.09.2019 масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру за ДСТУ 4399:2005, кількістю 500 кг. у військову частину 9951, м. Харків, загальна вартість 78 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної заявки постачальником 13.09.2019 було здійсненне постачання зазначеного масла товару до в/ч 9951 (м. Харків) у кількості 500,00 кг, вартістю 78 000, 00 грн, що також підтверджується актом приймання-передавання товару для перевезення №1164 від 06.09.2019.
Також разом з товаром постачальником було передано замовнику супровідні документів по якості, а саме: декларація виробника №62 від 11.09.2019, посвідчення про якість на готову молочну продукцію №62 від 11.09.2019, товарно-транспортна накладна №Р454 від 06.09.2019, видаткова накладна №РН-454 від 06.09.2019.
Масло солодковершкове селянське 72,5% жиру ДСТУ 4399:2005 було прийнято на тимчасове зберігання 13.09.2019 в кількості 500,00 кг., зразки масла були направленні до ДП «Харківський центр захисту прав споживачів» для проведення лабораторних досліджень. Продукція була прийнята на тимчасове зберігання до отримання протоколу випробувань від лабораторії. Зразки відбиралися спільно з представником постачальника ТОВ «АСІКС ГРУП» Шиндаровським О.В.
Відповідно до протоколу випробувань від 18.09.2019 за №1481/М виданого лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Держпродспоживслужби ДП «Харківський центр захисту прав споживачів» масло солодко вершкове селянське 72,5% жиру за випробувальними показниками не відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005 за наявністю бактерій групи кишкових паличок (колі форм) в 0,01 г. продукту.
Директора ТОВ «АСІКС ГРУП» було повідомлено про виявлені недоліки харчового продукту та запрошено для відбору проб та проведення мікробіологічних випробувань.
20.09.2019 начальником бактеріологічного відділу ДП «Харківський центр захисту прав споживачів» в присутності представника ТОВ «АСІКС ГРУП» та начальника групи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини в/ч 9951, відібрано та поділено на три частини, з метою проведення мікробіологічних випробувань в двох різних лабораторіях. Три стерильні скляні ємності були опломбовані печаткою ДП «Харківський центр захисту прав споживачів», контрольний зразок залишився на зберіганні у в/ч 9951.
Також за замовленням позивача за первісним позовом 24.09.2019 ДП «Харківський центр захисту прав споживачів» було проведено повторне дослідження та видано протокол випробувань №1528/М відповідно до якого зразок відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005.
Директор відповідача за первісним позовом отримав зразок за яким 24.09.2019 ДП «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» було проведено дослідження та видано протокол випробувань №4019 відповідно до якого зразок відповідає вимогам ДСТУ 4399:2005.
Згідно ст. 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Сторонами в п. 2.3. договору узгоджено, що при прийманні товару за кількістю та якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 та іншими чинними нормативними документами.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поставлена і в акті вказується, які документи відсутні.
Пунктом 9 Інструкції П-7 унормовано, що акт про приховані недоліки продукції має бути складено протягом 5 днів з моменту виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.
Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені тільки в процесі переробки, підготування до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання продукції (абзац 6 пункту 9 Інструкції П-7).
Згідно п. 30 Інструкції № П-7 якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.
Разом з тим у матеріалах справи наявні три протоколи випробувань з різними результатами.
Одночасно, як установлено судом Головним управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області складено приписи про усунення порушень, яким зобов'язано відповідача за первісним позовом відкликати/вилучити з обігу масло солодковершкове «Селянське» 72,5% дат виробництва 09.09.2019, 10.09.2019 та 12.09.2019, стягнення вартості якого, як неякісного, є предметом первісного позову. У зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом вимог щодо такого відкликання складено відносно останнього протокол про правопорушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» від 12.11.2019 №14.4-10/05 та винесено постанову про накладення штрафу від 09.12.2019 №14.4-10/07.
Як убачається зі змісту зазначеної постанови від 09.12.2019 №14.4-10/07 Головним управлінням Держспоживслужби в Миколаївській області встановлено, що оператором ринку ТОВ «Асікс Груп» (відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом у даній справі) станом на 22.10.2019 не здійснено вилучення/відкликання з обігу масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру виготовленого ПАТ «Веселиніський завод СЗМ» (Миколаївська обл., Веселинівський р-н, смт Веселове, вул. Будівельників, 30) 09.09.2019, 10.09.2019, 12.09.2019, яке відповідно до результатів лабораторних випробувань є небезпечним харчовим продуктом», чим порушено пункт 7 частини 2 статті 20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Згідно з п.п.2 п.3 наведеного Положення основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері.
Отже, саме на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи покладено повноваження щодо здійснення державного контролю та нагляду у сфері поводження з харчовими продуктами відповідно до вимог закону.
Водночас, обов'язок операторів ринку щодо виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів у межах діяльності, яку вони здійснюють передбачений у ст.20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Зокрема, оператори ринку зобов'язані забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу.
Згідно п.7 ч.2 ст.20 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку зобов'язані вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти можуть спричинити шкідливий вплив для здоров'я людини.
Пунктом 7 ч.1 ст.65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» передбачено відповідальність за невиконання обов'язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів, а саме у вигляді накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти п'яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.
Відповідач за первісним/позивач за зустрічним позовом зазначає, що масло солодковершкове «Селянське» 72,5% жиру дат виробництва 09.09.2019, 10.09.2019 та 12.09.2019 є якісним, а постанова про накладення штрафу від 09.12.2019 №14.4-10/07 протиправною, оскільки висновки, що викладені в протоколі від 12.11.2019 №14.4-10/05 є надуманими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про її скасування, справа №640/379/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 було зупинено провадження в даній справі до розгляду справи №640/379/20
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №640/379/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2022, у задоволені позову ТОВ «АСІКС ГРУП» про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області від 09.12.2019 №14.4-10/07 про накладення штрафу відмовлено.
Отже, постанова компетентного органу, якою встановлено, що спірне масло є небезпечним харчовим продуктом, на даний час є чинною і в установленому законом порядку не скасована.
У відповідності до ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Статтею 269 Господарського кодексу України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.
Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Положеннями ст. 708 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Правові наслідки, передбачені вказаною нормою, наступають тоді, коли покупець знайшов у придбаному товарі недоліки, про які він не був попереджений продавцем. В разі знаходження в товарі недоліків, не застережених продавцем, покупець має право на власний вибір пред'явити одну з вимог, передбачених пунктом 1 статті 708 Цивільного кодексу України, скориставшись своїм правом протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі № 904/3407/18 від 07 вересня 2019 року.
Як убачається з матеріалів справи згідно із платіжним дорученням №2586 від 28.10.2019 позивачем за первісним позовом було перераховано відповідачу за первісним позовом 78 000, 00 грн вартості товару поставленого за накладною №РН-454 від 06.09.2019. Доказів заміни неякісного товару на протязі майже трьох років та/або повернення відповідачем за первісним позовом вказаної суми грошових коштів матеріали справи не містять.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення вартості неякісного масла солодковершкового «Селянське» 72,5% жиру в кількості 500 кг у розмірі 78 000, 00 грн.
Також відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 7 статті 269 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 7.4. договору в разі поставки товару з порушенням вимог щодо якості харчових продуктів постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 2% від вартості недоброякісного товару.
Оскільки матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань щодо поставки якісного товару, суд, здійснивши перевірку суми штрафу в розмірі 1560, 00 грн (2% від 78 000, 00 грн, нарахованої позивачем за первісним позовом у порядку п.7.4. договору, встановив, що вона є арифметично вірною, а відтак підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 58 500, 00 грн грошових коштів сплачених в якості забезпечення виконання зобов'язань по договору, суд зазначає таке.
Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету щодо розгляду пропозицій на закупівлю від 27.05.2019 № 496 переможцем обрано ТОВ "АСІКС ГРУП" та завантажено до електронної системи повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем "За кодом CPV" за ДК 021:2015 - 15530000-2 вершкове масло № UA-2019-05-13-000963-а.
03.06.2019 на виконання пункту 10.1. оголошення, ТОВ "АСІКС ГРУП було перераховано на рахунок Військової частини НОМЕР_1 гарантійний платіж у розмірі 58 500, 00 грн.
Умовами пункту 11.11. договору встановлено, що замовник повертає забезпечення виконання договору, внесеного постачальником у сумі, яка дорівнює 5 відсоткам ціни цього договору, після повного належного виконання всіх його умов, але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту подання постачальником запиту про повернення забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Водночас, як установлено судом, положеннями пункту 7.7. договору визначено випадки відмови в поверненні забезпечувального платежу, а саме: за порушення умов цього договору, передбачених розділом 2 ("якість товару та гарантії") та/або порушення розділу 5 договору ("термін і порядок поставки"), більше ніж на 10 днів, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником, та має право на одностороннє розірвання договірних відносин (п.7.7 договору).
Доводам відповідача за первісним/позивачем за зустрічним позовом щодо належного виконання зобов'язань по договору щодо якості товару судом вже було надано оцінки при розгляді первісних позовних вимог.
Отже, встановивши, що на момент розгляду справи відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом було неналежно виконано договірні зобов'язання, а саме здійснено поставку продукції, партія якої не відповідає вимогам щодо якості харчових продуктів, та в добровільному порядку не здійснено заміну товару неналежної якості та оплату штрафних санкцій, суд зазначає, що вказані обставинами є підставою утримання сплаченого відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом забезпечення.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги чинного законодавства, враховуючи те, що відповідач обставин та підстав, на які він посилався в обґрунтування зустрічних вимог не довів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічним позовних вимог про повернення забезпечення зобов'язання в розмірі 58 500, 00 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v. ) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд повністю задовольняє первісний позов Військової частини НОМЕР_1 та в повному обсязі відмовляє в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП».
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем за первісним позовом, після зміни предмета позову, була заявлена вимога про стягнення суми грошових коштів у загальному розмірі 79 560, 00 грн, яка має майновий характер.
Отже, за подання даної позовної заяви, враховуючи дату подання позову (13.12.2019) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.
Як убачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжними дорученнями №3045 від 11.12.2019 у розмірі 1 921, 00 грн та за платіжними дорученнями №3340 від 24.12.2019 у розмірі 1 921, 00 грн, тобто в загальній сумі 3 842, 00 грн.
На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивач за первісним позовом має право на повернення судового збору в загальному розмірі 1 921, 00 грн, а тому після отримання відповідного клопотання судом буде розглянута вимога про повернення позивачу частини судового збору у вказаному розмірі.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІКС ГРУП» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 4, офіс 4, ідентифікаційний код 41514045) на користь Військової частини НОМЕР_1 (09610, Київська область, Рокитнянський район, село Савинці, ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн 00 коп. грошових коштів, 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн 00 коп. штрафу та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 24.10.2022.
Суддя Я.А.Карабань