ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/11056/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" від 17 жовтня 2022 року № 2790 про забезпечення позову в справі № 910/11056/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир Гмбх", Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича про стягнення 2 209 067,60 грн,
без повідомлення учасників справи,
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмир Гмбх" (далі - ТОВ "Трансмир Гмбх"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" (далі - ТОВ "Позитив-В") та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича (далі - ФОП Ербеле В.В.) заборгованості в розмірі 2 209 067,60 грн, з яких: 1 594 933,23 грн - основна заборгованість, 206 526,50 грн - пеня, 110 033,45 грн - проценти річних, 100 751,84 грн - інфляційні втрати, 196 822,58 грн - штраф, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Трансмир Гмбх" своїх обов'язків за укладеним між ним та позивачем договором фінансового лізингу від 12 листопада 2021 року № 211112-1/ФЛ-Ю-А, а також неналежним виконанням ТОВ "Позитив-В" та ФОП Ербеле В.В. своїх зобов'язань за укладеними з ними договорами поруки від 12 листопада 2021 року № 211112-І/ІІ та № 211112-2/ІІ.
Разом із позовною заявою Товариство подало заяву від 17 жовтня 2022 року № 2790, в якій просило суд забезпечити пред'явлений ним позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у розмірі 2 209 067,60 грн, що належать останнім та знаходяться (обліковуються) на їх банківських рахунках.
В обґрунтування цієї заяви Товариство посилалося на те, що наявність значної заборгованості відповідачів за вказаними договорами доводить їх недобросовісність, а відтак можливе їх подальше ухилення від виконання судових рішень у разі задоволення позовних вимог. Також в обґрунтування своєї заяви позивач вказав, що відповідачі не виживають заходів, спрямованих на добровільне погашення спірної заборгованості.
Розглянувши зазначену заяву Товариства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство посилалося на наявність припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, які передбачають обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У той же час позивачем в установленому законом порядку не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд зазначає, що саме лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Оскільки Товариство у своїй заяві про забезпечення позову не навело достатніх обґрунтувань та не довело належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення його вимог до відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" від 17 жовтня 2022 року № 2790 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 ГПК України.
Дата підписання: 24 жовтня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко