ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.09.2022Справа № 910/3032/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Безрадній А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер"
про стягнення 1 595 810,47 грн
Представники сторін:
від позивача: Казанцев С.В.,
від відповідача: Бичек В.А.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" про стягнення 1 595 810,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 78 від 22.07.2021 в частині здійснення у повному обсязі оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/3032/22, підготовче засідання призначено на 08.06.2022.
26.04.2022 до суду представником позивача подано до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 03.05.2022 вказане клопотання позивача задоволено.
08.06.2022 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.
В підготовче засідання 08.06.2022 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання позивача про перерву задовольнити і оголосити перерву в підготовчому засіданні до 29.06.2022, встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання і відповідачу для подання заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня її отримання.
09.06.2022 до суду представником позивача подано до суду клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 13.06.2022 вказане клопотання позивача задоволено.
23.06.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 29.06.2022 з'явилися представники сторін.
Заслухавши думку представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача задовольнити, визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновити строк на подання доказів, долучених до відповіді на відзив, подані докази залучити до матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 119 ГПК України.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.08.2022 відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.
05.07.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
09.08.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 10.08.2022 з'явився представник позивача.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача про відкладення задовольнити та відкласти судове засідання на 19.09.2022.
В судове засідання 19.09.2022 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні на 28.09.2022.
В судовому засіданні 28.09.2022 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 26.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кращий" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" (покупець) укладено договір поставки № 78 (надалі також - договір), за умовам якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору.
Товаром за даним договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року. Постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW Франко-елеватор (згідно "Інкотермс" 2020 року), за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного договору (пункти1.2, 1.3 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору, кількість товару визначається у додаткових угодах до даного договору. Ціна за одиницю товару вказується у додаткових угодах до даного договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору, постачальник повинен здійснити поставку товару у строки, вказані в додаткових угодах до даного договору. Датою поставки вважається дата переоформлення товару по складських документах на елеваторі (ХПП) і підписання сторонами видатково-прибуткової накладної на партію товару.
За приписами пунктів 5.1, 5.2 договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до ваги, зазначеної в складській квитанції, у випадку несертифікованого зернового складу - актом прийму-передачі; за якістю - відповідно до документів, що підтверджують якість товару.
При передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцю належним чином завірені копії (з подальшим наданням у тижневий строк оригіналів) наступних документів: рахунок-фактуру на передану партію товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 цього Договору; накладну на товар у формі електронного документа відповідно до вимогам розділу 11 цього Договору. Видаткові накладні підписуються з використанням сторонами електронного цифрового підпису (ЕЦП) протягом 1 (одного) робочого дня з дня отримання покупцем від постачальника такої видаткової накладної; надіслану через M.E.DocIS податкову накладну для її узгодження з покупцем перед реєстрацією, а також таку податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, після її погодження з покупцем; складську квитанцію та картку аналізу зерна, видану на ім'я покупця з обов'язковим зазначенням якісних характеристик товару (акт прийому-передачі); копія карантинного сертифікату (на вимогу покупця); копія ветеринарного свідоцтва (форма 2) на вимогу покупця); документи, передбачені пунктом 12.3 Договору.
Згідно з п. 6.1 договору, порядок оплати визначається сторонами у додаткових угодах до даного договору.
Договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами і до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань (п. 12.4 договору).
14.09.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору, якою, зокрема, встановлено, що загальна кількість товару складає 200 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України.
На виконання додаткової угоди № 4 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 1 609 908,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 15.09.2021, актом приймання-передавання зерна № 89 від 15.09.2021, податковою накладною № 1 від 15.09.2021, рішенням про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 16.12.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 1 368 421,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 909165161 від 16.09.2021.
05.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 8 до договору, якою, зокрема, встановлено, що загальна кількість товару складає 500 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
На виконання додаткової угоди № 8 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 4 325 160,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 20 від 05.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 128 від 05.11.2021, податковою накладною № 2 від 05.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 10.11.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 3 676 386,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911086869 від 08.11.2021.
08.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 9 до договору, якою, зокрема, встановлено, що загальна кількість товару складає 430 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
На виконання додаткової угоди № 9 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 2 772 416,65 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 09.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 129 від 09.11.2021, податковою накладною № 5 від 09.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 11.11.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 2 356 554,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911116977 від 11.11.2021.
Також, на виконання додаткової угоди № 9 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 821 269,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 23 від 09.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 130 від 09.11.2021, податковою накладною № 6 від 09.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 11.11.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 698 079,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911116978 від 11.11.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними, оскільки сплачено 85% вартості поставленого товару за договором у розмірі 8 099 441,37 грн. Оскільки відповідач досі не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, а саме, не сплачено 15% вартості товару відповідно до п. 7 додаткових угод, заборгованість відповідача становить 1 429 313,18 грн. Ураховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 96 157,90 грн, 3% річних в розмірі 15 497,12 грн та інфляційні у розмірі 54 842,27 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткових накладних, актів приймання-передавання зерна, зареєстрованих податкових накладних та платіжних доручень, на виконання умов договору у жовтні, листопаді 2021 року позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар загальною вартістю 9 258 754,55 грн та оплатив його частково на суму 8 099 441,37 грн, що становить 85% вартості товару.
Спірною є сума 1 429 313,18 грн, яка становить 15% від вартості товару, з якої:
- 241 486,20 грн за додатковою угодою № 4 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України,
- 648 774,00 грн за додатковою угодою № 8 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору;
- 539 052,98 грн за додатковою угодою № 9 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти настання строку здійснення оплати решти вартості товару, зазначає таке:
- Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем 12.07.2021 було одночасно зареєстровано наступні зміни: змінився керівник з Куцевол О.М. на Масло О.С; змінилася адреса з Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 36 на Україна, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, будинок 172 Б, офіс 405; змінилася назва з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Асторі" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кращий". Ці обставини можуть свідчити про можливе ухилення позивача від сплати податків та обов'язкових платежів.
- У жовтні 2021 рішенням контролюючого органу ТОВ "Кращий" було віднесено до платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платників податків, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
- Ризикованість господарських операцій з ТОВ "Кращий" додатково підтверджена і податковими органами, зокрема, у листі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України №2940/6/34-00-04-01-02-20 від 28.10.2021.
- Враховуючи зазначені вище факти, які свідчать про ризикованість господарських операцій між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» з ТОВ «КРАЩИЙ», які можуть бути підставами для неотримання ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» бюджетні відшкодування ПДВ, останнє, керуючись правом, яке передбачено п.п. 5.4 Договору та п. 8 Додаткових угод № 4, №8 та № 9, здійснило зупинення доплати 15% вартості отриманого товару.
- Оскільки сума ПДВ по господарським операціям між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» з ТОВ «КРАЩИЙ», на даний час неузгоджена контролюючим органом, строк доплати 15 % вартості поставленого ТОВ «КРАЩИЙ» товару за Договором та додатковими угодами до нього, не настав, а отже і відсутні підстави для стягнення з ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» заборгованості у судовому порядку.
- Строк виконання обов'язку ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» щодо здійснення повного розрахунку за поставлений ТОВ «КРАЩИЙ» товар за Договором поставки № 78 від 22.07.2021 не настав в зв'язку з відсутністю факту виконання ТОВ «КРАЩИЙ» свого зобов'язання щодо надання пакету документів, що визначено у додаткових угодах № 8, 9.
Зазначені заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як необґрунтовані, з огляду на таке.
Як вказано у п. 5.4 договору, не зважаючи на отримання покупцем від постачальника товару та документів, визначених Договором, для здійснення оплати (доплати) вартості товару, покупець має право зупинити таку оплату (доплату) у випадку наявності ризику неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по операціях із постачальником по цьому Договору до дати підтвердження податковим органом отримання покупцем відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті. Аналогічне положення сторони передбачили в. 8 додаткових угод № 2, № 8, № 9 до договору.
З 2015 року в Україні весь процес адміністрування ПДВ: від реєстрації платником ПДВ до сплати та формування Реєстру заяв на відшкодування ПДВ здійснюється повністю он-лайн. У системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) міститься вся інформація про об'єкти оподаткування, податкові зобов'язання в розрізі суб'єктів господарювання за КВЕДами і товарними групами (УКТЗЕД). Складовою СЕА ПДВ є електронна система управління ризиками при адмініструванні ПДВ, котра автоматично зупиняє реєстрацію ризикових податкових накладних.
Платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов'язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
У податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
З огляду на доводи сторін та наявні у матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" і є фактом підтвердження податковим органом отримання ТОВ "Грейн Пауер" відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті. Реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" виключає ризики неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Грейн Пауер" по операціях з ТОВ "Кращий", оскільки такі ризики досліджуються та виявляються податковим органом саме на стадії перевірки податкових накладних під час їх реєстрації із застосуванням електронної системи управління ризиками при адмініструванні ПДВ.
Реєстрація всіх податкових накладних підтверджує те, що податковий орган погодився з тим, що ризиковість господарських операцій з ТОВ "Кращий" відсутня, а тому й відсутні підстави для недоотримання ТОВ "Грейн Пауер" бюджетного відшкодування ПДВ.
Отже, з урахуванням наведеного, відповідач не мав права призупиняти оплату товару, зокрема, в частині 15% його вартості.
Більше того, зазначаючи про призупинення оплати відповідач протирічить сам собі, оскільки 85% вартості товару ним були оплачені без заперечень та зауважень, хоча названі ним обставини, які на його думку свідчать по ризиковість неотримання бюджетного відшкодування ПДВ, вже існували на момент оплати.
Щодо зазначеного відповідачем невиконання обов'язку позивача, встановленого у додаткових угодах № 8, 9, з надання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору, суд зазначає, що за умовами договору, документи надаються в момент передачі товару (п. 5.2 договору) або до початку поставки (п. 12.3.1 договору). Обов'язок з оплати 85% вартості поставленої партії товару пов'язаний з моментом отримання документів. Дії відповідача щодо оплати 85% вартості поставленої партії товару свідчать про виконання позивачем обов'язку надання документів.
Як зазначає позивач, документи були надані зазначає представнику відповідача наручно, що не спростовано відповідачем. Більше того, суд звертає увагу, що протягом періоду взаємовідносин сторін за договором жодних претензій про ненадання усього обсягу документів відповідачем позивачу не пред'являлось.
Отже, з огляду на умови додаткових угод № 4, 8, 9 до договору, залишок у розмірі 15% вартості поставленого товару відповідач мав оплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної, а саме:
- 241 486,20 грн за видатковою накладною № 14 від 15.09.2021 - до 21.12.2021 (податкова накладна № 1 зареєстрована 16.12.2021, а не 16.09.2021 як зазначає позивач);
- 648 774,00 грн за видатковою накладною № 20 від 05.11.2021 - до 15.11.2021 (податкова накладна № 4 зареєстрована 10.11.2021);
- 415 862,50 грн за видатковою накладною № 22 від 09.11.2021 - до 16.11.2021 (податкова накладна № 5 зареєстрована 11.11.2021);
- 123 190,48 грн за видатковою накладною № 23 від 16.11.2021 - до 16.11.2021 (податкова накладна № 6 зареєстрована 11.11.2021).
Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 1 429 313,18 грн до матеріалів справи не подано.
За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договорами, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 429 313,18 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Крім того, позивачем нараховано для стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 15 497,12 грн та інфляційні у загальному розмірі 54 842,27 грн за загальний період прострочення з 22.09.2021 по 18.03.2022.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням визначеного судом правильного початку періоду прострочення за поставкою 15.09.2021 (з 22.12.2021, а не з 22.09.2021), з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних у розмірі 13 690,00 грн та інфляційні у розмірі 54 842,27 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у загальному розмірі 96 157,90 грн за загальний період прострочення з 22.09.2021 по 18.03.2022.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі нездійснення покупцем платежу відповідно до умов Договору та специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням визначеного судом правильного початку періоду прострочення за поставкою 15.09.2021 (з 22.12.2021, а не з 22.09.2021), з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню у розмірі 85 843,46 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 82 040,52 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано:
- договір про надання правової допомоги № 405 від 25.01.2022, укладений між Адвокатським бюро Станіслава Казанцева "Джастіс" (Адвокатськее бюро) та позивачем (Клієнт), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги надавати адвокатські послуги, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги;
- Специфікацію № 2 до договору від 25.01.2022, за умовами якої Адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, що направлені на стягнення з боржника Клієнта - TОB «ГРЕЙН ПАУЕР» (надалі за текстом - Боржник) дебіторської заборгованості за договором, поставки № 78 від 22 липня 2021 року, до складу якої включені основна заборгованість, пені, відсотки та штрафи, загальний розмір якої зазначається в позовній заяві, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги;
- рахунок на оплату №41 від 11.03.2022 на суму 9000,00 грн;
- платіжне доручення №30 від 18.03.2022 на суму 9000,00 грн.
Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката, суд, керуючись статтями 74 - 79, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
У даній справі позивач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, заперечень проти їх задоволення не надавав.
Водночас, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Так, суд вважає таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та не становитиме надмірний тягар для позивача, часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 52 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а у решті заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, що відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" (вул. Московська, буд. 32/2, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 40427580, ідентифікаційний код 40427580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" (вул. Дніпровська буд. 172Б, оф.203, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, ідентифікаційний код 44233877) борг у розмірі 1 429 313,18 грн, 3% річних у розмірі 13 690,93 грн, інфляційні у розмірі 54 842,27 грн, пеню у розмірі 85 843,46 грн, судовий збір у розмірі 23 755,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 250,00 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.10.2022
Суддя Т. Ю. Трофименко