ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.10.2022Справа № 910/6514/22
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості у розмірі 97 719,69 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 97 719,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання товару № 53-123-01-21-07187 від 11.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 № 910/6514/22 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.08.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження по справі № 910/65148/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
19.08.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позов.
16.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява щодо долучення доказів сплати основного боргу відповідачем у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/6514/22 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.10.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (Постачальник) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07187 (надалі також - договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 43310000-9 по ДК 021:2015 - Машини для цивільного будівництва (Машини для цивільного будівництва: лот 2 - 43312300-6 - Мостильні машини (Нагрівач асфальту), далі товар, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до Договору № 1), що є невід"ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Згідно з п. 1.3 договору, місцем виконання цього Договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ Миколаївської області.
За приписами пунктів 2.1, 2.2 договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом 66 300,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 13 260,00 грн; Всього з ПДВ: 79 560,00 грн.
За даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що з товаром Постачальник надає
Покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТЗЕД по-позиційно;
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- документ, що підтверджує якість товару.
Згідно з п. 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції.
Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти HAEK «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).
Датою отримання товару є дата отримання товару на складі Вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. (п. 3.3 договору)
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку Покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в ч ат сирні виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. (п. 13.1 договору)
Сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору на поставку товару вартістю 79 560,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару за видатковою накладною № СТ-5085 від 02.11.2021, який мав бути оплачений у строк до 06.01.2022. Оскільки відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару за договором на суму 79 560,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача цю суму боргу, а також інфляційні втрати у розмірі 13 851,85 грн та 3% річних у розмірі 1307,84 грн.
Відповідач в свою чергу вказує у відзиві, що позивачем невірно здійснено розрахунок сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Також вказував на неможливість виконання зобов'язання у передбачені строки внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які були спричинені введенням воєнного стану в Україні.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар за видатковою накладною № СТ-5085 від 02.11.2021 на суму 79 560,00 грн.
Суд зазначає, що замість вказаного документа позивачем долучено до матеріалів справи іншу видаткову накладну № СТ-517 від 01.02.2022, однак, оскільки відповідач підтверджує поставку товару на суму 79 560,00 грн за видатковою накладною № СТ-5085 від 02.11.2021, долучаючи її копію до відзиву, суд визнає поставку товару позивачем відповідачу на вказану суму за договором.
Як встановлено у п. 2.2 договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору.
Суд звертає увагу, що відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної, податкову накладну № 78 від 02.11.2021 було зареєстровано в ЄРПН 26.11.2021.
Отже, враховуючи вимоги п.п. 2.2, 3.2 договору, оскільки обов'язком постачальника є надання разом з товаром, зокрема, електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, суд погоджується з позицією відповідача, що 45-денний строк на оплату товару слід відраховувати саме від дати реєстрації податкової накладної, тобто від 26.11.2021.
Отже, за вирахуванням святкових та вихідних днів, оплата товару мала бути здійснена відповідачем у строк до 01.02.2022 включно.
Водночас, як підтверджується сторонами та платіжним дорученням № УВТК/1777 від 26.07.2021 відповідачем було сплачено позивачу основний борг за договором у повному обсязі на суму 79 560,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин, оскільки відповідач сплатив борг в день звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/6514/22 в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 560,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 13 851,85 грн та 3% річних у розмірі 1307,84 грн за період прострочення відповідача з 07.01.2022 по 25.07.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Відповідач в свою чергу зазначає про відсутність його вини як підстави для відповідальності та посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану виконання зобов'язань за договором було неможливим через настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.
Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Водночас, суд зауважує, що відповідач мав виконати свої зобов'язання з оплати поставленої продукції до 01.02.2022, тобто до початку військової агресії російської федерації проти України, а отже у відповідача відсутні правові підстави посилатись на зазначені обставини.
Разом з тим, згідно з п. 8.3 договору сторона, що зазнала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.
Однак, відповідачем також не надано доказів направлення позивачу долученого до відзиву листа-повідомлення № 07/3519 від 04.03.2022 про неможливість виконання зобов'язань за договором.
Отже, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних за період з 02.02.2022 по 25.07.2022, з відповідача на користь позивача слід стягнути 13 298,58 грн інфляційних та 1137,82 грн, тобто вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/6514/22 в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 560,00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Головного управління Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001), ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ПРОЗОРО" (вул. Запорізька, 8-В, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 41152392) інфляційні втрати у розмірі 13 298,58 грн, 3% річних у розмірі 1137,82 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.10.2022.
Суддя Т. Ю. Трофименко