ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2022Справа № 910/4678/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
Русанівський бульвар буд.8,Київ 154, 02154
до Департаменту патрульної поліції
вул. Федора Ернста, 3, м. Київ 48, 03048
про стягнення 100 772,00 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі-відповідач) про стягнення 100 772,00 грн. як безпідставно набутих.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2022 позовну заяву залишено без руху.
08.07.2022 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.08.2022 відповідачем подано заяву про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Суд, розглянувши клопотання Департаменту патрульної поліції про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, приходить до висновку, що дане Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.
Суд наголошує, що відсутність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження обґрунтовано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 про відкриття провадження в даній справі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною, а тому її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, розгляд малозначної справи в передбаченому ГПК України порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не вказує на завідому необґрунтованість чи невмотивованість судового рішення.
За змістом ч. 7 ст. 250 ГПК України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.
Враховуючи, що відповідачем не доведено існування станом на день звернення з клопотаннями обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи №910/4678/22 в порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.10.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позову заперечує.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
05.08.2016 року о 15 год. 55 хв. трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 210703», державний номерний знак « НОМЕР_1 » у м. Одеса допустив зіткнення з транспортним засобом «TOYOTA PRIUS», державний номерний знак « НОМЕР_2 », внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI LANCER» державний номерний знак « НОМЕР_3 ».
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було
завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси - справа
№ 521/156974/16-п від 19.10.2016 року ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що вищезазначеною постановою Малиновського районного суду міста Одеси № 521/156974/16-п від 19.10.2016, яка не була оскаржена у передбаченому законом порядку та набрала законної сили, якою встановлено наявність вини ОСОБА_1 у скоєному 05.08.2016 ДТП, суд вважає, що доведення вини останнього не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 210703» д.н.з. « НОМЕР_4 », не була застрахована, про що зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем.
Як вказує позивач, потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України № 961-IV. Зокрема потерпіла особа подала Заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.
Відповідно до Звіту № 308/17 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «TOYOTA PRIUS», державний номерний знак « НОМЕР_2 » становить 110 709,40 грн. Сума витрат на збір документів складає: 772,00 грн.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 100 772,00 грн.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 100 772,00 грн.
11.03.2020 року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось з позовом до ОСОБА_1 з позовною завою про відшкодування шкоди в порядку регресу.
19.10.2020 року Приморським районним судом міста Одеси, ухвалено рішення яким у задоволенні позовних вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України було відмовлено.
17.11.2020 року Моторно (транспортне) страхове бюро України, звернулось з Апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19.10.2020 року по справі № 522/4448/20.
05.05.2022 року Одеським апеляційним судом винесено Постанову, якою апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України - залишено без задоволення.
З Постанови Одеського апеляційного суду від 05.05.2022 року по справі № 522/4448/20, вбачається, що Відповідач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
12.07.2018 року Малиновським районним судом міста Одеси по справі № 521/9923/17, позов задоволено у повному обсязі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що оскільки Відповідач звернувся з позовом про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_1 , а також звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди завданою в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, Відповідач отримав подвійне відшкодування шкоди.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який регулює і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з п.39.1 ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону).
У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також ; до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні
Окрім того, зазначена позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 910/21313/16:
« Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
18. Обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов'язок.
19. Суд враховує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
20. Зокрема, згідно з положеннями статтями 1166, 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди.
21. Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій на підставі відповідних судових рішень обставин відсутності вини страхувальника за Полісом та наявності вини іншої у особи у ДТП, Суд погоджується з висновком про те, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обов'язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу.
22. Відтак у зв'язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у позивача обов'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок відповідача, правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.
23. Оскільки зазначена правова норма зобов'язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів, отриманих ним в якості страхового відшкодування за Полісом внаслідок ДТП.»
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Суд розглянув та відхилив заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ 48, 03048; ідентифікаційний код 40108646) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) заборгованості у розмірі 100 772,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов