ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.10.2022Справа № 910/2212/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
доКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва»
простягнення 65 879,28 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Майданік В.Ю. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2212/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 47 668,68 грн, інфляційних втрат в розмірі 12 817,01 грн, 3% річних в розмірі 5 393,59 грн.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 06.10.2022 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Безпосередньо в судовому засіданні 06.10.2022 представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі.
У судовому засіданні 06.10.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (як виконавцем послуг) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (як балансоутримувачем) було укладено договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 31 (далі також - договір), за умовами якого балансоутримувач зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинках відповідно до Додатку № 1 до договору. Балансоутримувач зобов'язується утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема, утеплення місць загального користування. Балансоутримувач виконує роботи відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Виконавець послуг зобов'язаний забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної якості та встановлених параметрів до межі експлуатаційної відповідальності, встановленої цим договором.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» є балансоутримувачем будинку 5, по вулиці Бажова, в місті Києві, який отриманий ним на підставі пунктів 10-12 рішення Київської міської ради від 09.10. 2014 № 270/270.
Вказане нежитлове приміщення загальною опалювальною площею 94,20 кв.м закріплено за відповідачем на праві господарського відання, яким він володіє, користується і розпоряджається. Загальна опалювальна площа нежитлового приміщення, за якою закріплено право господарського відання відповідача становить 212, 00 кв.м, проте, вільна площа даного опалювального приміщення, якою користується відповідач складає 94,20 кв.м., що підтверджується наданими довідками на виконання умов укладеного між сторонами договору про співпрацю.
Крім того, 02.06.2016 між сторонами укладено договір №4020095/3юр про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого позивач зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги.
Відповідно до п. 5 вказаного договору, тарифи на послуги (з урахуванням податку на додану вартість) на дату укладення договору становлять:
- з централізованого опалення з будинковими без будинкових приладів обліку теплової енергії 1 213,78,10 (з ПДВ) грн за гігакалорію.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.
Згідно з пунктом 9договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Договір був укладений строком до 02.08.2017 і що року продовжується, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. На даний час матеріали справи не містять доказів недійсності даного договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, на думку позивача, що порушуючи умови договору, відповідач перестав здійснювати оплату послуг за поставлену теплову енергію та гаряче водопостачання, в результаті чого станом на листопад 2021 наявна заборгованість за період з жовтня 2016 по лютий 2021 включно в розмірі 47 668 , 68 грн.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступні обставини:
- незважаючи на те, що між сторонами підписано договір № 4020095/3юр, відповідач послуги по ньому не отримував, що підтверджується актами самого позивача та сумісними актами з відповідачем,
- належними відповідачами у даній справі є ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-поліграфічна агенція» 51 Паралель», оскільки саме вказані особи користуються спірним приміщенням,
- позивачем при заявлені позову пропущений строк позовної давності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 18, п. 20, п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 47 668,68 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідачем перед позивачем матеріали справи не містять.
На підтвердження належного постачання на користь відповідача теплової енергії та гарячої води позивачем долучено до позовної заяви звіти з показниками лічильників теплової енергії, наряди на підключення/відключення об'єкту, акти про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального періоду 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022.
Більше того, відповідно до умов укладених між сторонами договорів, нежитлове приміщення загальною опалювальною площею 94,20 кв.м. закріплена саме за відповідачем на праві господарського відання, а відповідно лише відповідач визначає, яким чином він розпоряджається своїми правами щодо володіння, користування і розпорядження даним майном. До матеріалів справи відповідач не долучив жодних доказів, які би підтверджували фактичне використання вказаного приміщення іншими особами (наприклад договори оренди приміщення тощо).
Разом з тим, відповідачами було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 с. 267 ЦК України).
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позов подано 09.02.2022, що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті, в якому надійшла позовна заява.
Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла до 09.02.2019 (37 637,34 грн) не підлягають задоволенню, оскільки пропущено строк позовної давності.
Отже, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 10 031, 34 грн (з січня 2019 року (оскільки обов'язок з оплати послуг за січень у строк до 20.02.2019) по лютий 2020 року).
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 5 393, 59 грн 3% річних та 12 817,01 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року в справі № 910/21564/16.
Разом із тим, як уже було вказано вище, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, з урахуванням приписів ст. 266 ЦК України з відповідача можуть бути стягненні 3% річних та інфляційні втрати лише за період з лютого 2019 по лютий 2020.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, в частині нарахування за період в межах строку давності та встановив, що розрахунок є арифметично вірним, а стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 1 214, 09 грн.
Стосовно наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що за період в межах строку давності розмір 3% річних становить:
Період нарахуванняСума боргу3%
Лютий 20191 818, 28 грн151,99 грн
Березень 20191 672,92 грн135,58 грн
Квітень 20191 013,68 грн79,65 грн
Травень 201900
Червень 201900
Липень 201900
Серпень 201900
Вересень 201900
Жовтень 2019260,05 грн16,52 грн
Листопад 20191 136,71 грн69,32 грн
Грудень 20191 410, 00 грн82,40 грн
Січень 20202 425,88 грн135,61 грн
Лютий 2020293, 82 грн15,73 грн
Всього:10 031, 34 грн686,80 грн
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін в порядку ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 39606435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість в розмірі 10 031,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 214,09 грн, 3% річних в розмірі 686,80 грн та витрати зі сплати судового збору 449,36 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко