вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2546/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення штрафу за договором поставки № 187 від 08.02.2021 у загальному розмірі 24 852 грн. 00 коп.
Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" (далі - відповідач) штраф за договором поставки № 187 від 08.02.2021 у загальному розмірі 24 852 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 19 881 грн. 60 коп. - штраф за прострочку поставки товару;
- 4 970 грн. 40 коп. - штраф за непідтвердження отримання заявки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 187 від 08.02.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару та в частині виконання пункту 3.5. договору щодо направлення підтвердження про одержання заявки про поставку товару, внаслідок чого на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми специфікації, що за розрахунком позивача становить 19 881 грн. 60 коп., а також, штраф на підставі пункту 7.5. договору у розмірі 5% від суми специфікації, що за розрахунком позивача становить 4 970 грн. 40 коп.
Також позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Слід відзначити, що позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.08.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 29.08.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв'язку.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд відзначає, що з тексту спірного договору поставки № 187 від 08.02.2021 судом було з'ясовано, що електронною поштою відповідача є wkfbms@ukr.net (а.с. 9), на яку і була направлена ухвала суду від 29.08.2022 відповідачу.
При цьому, суд розцінює електронну пошту відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" - wkfbms@ukr.net, як офіційну, оскільки вона зазначена у реквізитах договору поставки № 187 від 08.02.2021, підписаного відповідачем - ТОВ "ВКФ Будмонтажсервіс"; тим більше вказаний договір підписаний 08.02.2021, що свідчить про актуальність даної електронної пошти станом на теперішній час.
З метою додатково повідомлення відповідача про зміст ухвали суду від 29.08.2022, судом здійснювалась спроба передати відповідачу телефонограму на номер телефону НОМЕР_1 , який міститься у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у розділі "Інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою" (а.с.30). Однак з незалежних від суду причин за вказаним номером телефону передати інформацію неможливо (телефон управління не працює) (а.с.35).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 29.08.2022 була доставлена:
- позивачу на електронну пошту krruda@krruda.dp.ua, яку він зазначив у позовній заяві - 29.08.2022 (а.с.33);
- відповідачу на електронну пошту wkfbms@ukr.net, яку зазначено у договорі поставки № 187 від 08.02.2021 - 29.08.2022 (а.с.34).
Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 29.08.2022 отримав ухвалу суду від 29.08.2022, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача.
Так, ухвалою суду від 29.08.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (29.08.2022), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 13.09.2022.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час (більше одного місяця) господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 24.10.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином у даному випадку розумний строк розгляду справи визначено законодавцем чітко та однозначно - не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору у даній справі, визначений статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 28.10.2022, що додатково свідчить про те, що судом було надано максимально можливий строк для реалізації учасниками процесу своїх прав, передбачених статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, допущення прострочення поставки та умов договору щодо підтвердження одержання заявки та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення штрафу у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 08.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат", яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 187 (далі - договір, а.с. 5-9), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти у оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором.
У пункті 10.1. договору сторони домовились, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2021.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У пункті 1.2. договору визначено, що найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях.
Відповідно до пункту 4.1. договору ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях.
Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до договору. Орієнтовна вартість договору, на момент його укладення, становить 338 905 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 56 484 грн. 20 коп. (пункт 4.2. договору).
Згідно з пунктом 3.2. договору товар за договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до договору.
Умовами пункту 3.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється виключно за письмовою заявкою покупця (далі - заявка). Заявка повинна містити:
- номер і дату;
- назву й адресу постачальника;
- номер і дату договору, специфікації, згідно з якими проводиться дана поставка;
- найменування кожної позиції товару;
- кількість одиниць по кожній позиції товару;
- ціна за одиницю позиції товару;
- загальна вартість товару;
- пункт доставки товару, із вказівкою точної адреси, за умови доставки товарів на склад покупця. Заявка підписується уповноваженою особою покупця.
Відповідно до пункту 3.4. договору заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу постачальника, зазначену у реквізитах постачальника. У випадку повернення покупцю поштового відправлення органом поштового зв'язку, датою отримання постачальником заявки вважається відмітка органу поштового зв'язку або про відмову постачальника отримати поштове відправлення, або про відсутність постачальника за адресою, або про сплив терміну зберігання поштового відправлення. Заявка може направлятися покупцем за допомогою факсимільного/електронного зв'язку. Відправлення заявки за допомогою факсимільного/електронного зв'язку здійснюється покупцем виключно з номеру/електронної адреси покупця та виключно на номер/електронну адресу постачальника, зазначені у відповідній специфікації до договору.
Згідно з пунктом 4.3. договору розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до договору.
У відповідності до вказаних вище умов договору, позивачем та відповідачем було підписано додаток № 2 до договору - Специфікацію № 2 від 15.02.2021, в якій сторони узгодили, зокрема, атке:
- постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити такий товар: привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. (пункт 1 Специфікації № 2 від 15.02.2021);
- строк поставки товару: 1-2-й квартал 2021 року, протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки за умови підписання специфікації (пункт 4 Специфікації № 2 від 15.02.2021);
- загальна сума договору № 187 від 08.02.2021 збільшується на суму даної специфікації - 99 408 грн. 00 коп. і становить 438 313 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 73 052 грн. 20 коп. (пункт 9 Специфікації № 2 від 15.02.2021);
- для направлення письмових заявок та письмових підтверджень за допомогою факсимільного/електронного зв'язку, згідно з пунктами 3.4., 3.5. договору, застосовуються наступні контакти сторін:
- покупець - тел./факс (056) 444-13-68, електронна пошта: oborud2@krruda.dp.ua;
- постачальник - тел./факс (098) 42-22-871, електронна пошта: wkfbms@ukr.net (пункт 10 Специфікації № 2 від 15.02.2021).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано Заявку вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 щодо поставки товару - привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. (а.с.11), яку було відправлено у порядку, визначеному пунктом 10 Специфікації № 2 від 15.02.2021, а саме: з електронної пошти oborud2@krruda.dp.ua на електронну пошту: wkfbms@ukr.net - 22.02.2021 о 09:33 год. (а.с.12-13).
В той же час, пунктом 3.5. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний не пізніше 1-го робочого дня, з моменту одержання заявки, направити покупцеві письмове підтвердження одержання такої заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця, зазначену у реквізитах договору.
Письмове підтвердження одержання заявки може направлятися постачальником за допомогою факсимільного/електронного зв'язку. Відправлення письмового підтвердження одержання заявки за допомогою факсимільного/електронного зв'язку здійснюється постачальником виключно з номеру/електронної адреси постачальника та виключно на номер/електронну адресу покупця, зазначених у відповідній специфікації до договору.
У письмовому підтвердженні одержання заявки постачальник вказує:
- дату й номер заявки;
- дату одержання заявки;
- дату поставки товару
Письмове підтвердження одержання заявки підписується уповноваженою особою постачальника.
Як зазначає позивач та що не спростовано відповідачем, письмового підтвердження одержання Заявки вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 щодо поставки товару - привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. відповідачем надано не було.
При цьому, за умовами пункту 7.5. договору за невиконання пункту 3.5. договору постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.
Враховуючи вказане, позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф на підставі пункту 7.5. договору у розмірі 5% від суми специфікації, що за розрахунком позивача становить 4 970 грн. 40 коп.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Заявка вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 була виконана відповідачем (що додатково свідчить про факт її належного відправлення позивачем та отримання відповідачем, оскільки в подальшому відбулось її прийняття до виконання постачальником), 06.08.2021 на виконання умов договору (Специфікації № 2 від 15.02.2021) позивачем було поставлено відповідачу товар - привод податчика БК72.05.01.000-02 у кількості 4 штуки на загальну суму 99 408 грн. 00 коп., що підтверджується Накладною № 35 від 06.08.2021 (а.с.14).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був переданий відповідачу 06.08.2021 згідно з Накладною № 35 від 06.08.2021, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаній Накладній № 35 від 06.08.2021, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Накладна підписана представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Як вбачається з матеріалів справи, поставлений 06.08.2021 товару був у повному обсязі оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 18794 від 31.08.2021 на суму 49 704 грн. 00 коп. та платіжного доручення № 18867 від 31.08.2021 на суму 49 704 грн. 00 коп., а всього в сумі 99 408 грн. 00 коп. (а.с.16-17).
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що товар - привод податчика БК72.05.01.000-02 у кількості 4 штуки на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. за Накладною №35 від 06.08.2021 було поставлено відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 4 Специфікації № 2 від 15.02.2021, а саме: строк поставки товару: 1-2-й квартал 2021 року, протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки за умови підписання специфікації.
Як встановлено судом вище, Заявку вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 щодо поставки товару - привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. відповідач у передбачений договором та Специфікацією № 2 від 15.02.2021 отримав - 22.02.2021, отже граничний строк поставки товару на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. є 23.04.2021. В той же час, як було вказано вище, товар було поставлено відповідачем лише 06.08.2021, отже із простроченням у 104 днів (період прострочення - з 24.04.2021 по 05.08.2021).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.
Враховуючи вказане, на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми специфікації, що за розрахунком позивача становить 19 881 грн. 60 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, позивачем було сформовано Заявку вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 щодо поставки товару - привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. (а.с.11), яку було відправлено у порядку, визначеному пунктом 10 Специфікації № 2 від 15.02.2021, а саме: з електронної пошти oborud2@krruda.dp.ua на електронну пошту: wkfbms@ukr.net - 22.02.2021 о 09:33 год. (а.с.12-13).
В той же час, пунктом 3.5. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний не пізніше 1-го робочого дня, з моменту одержання заявки, направити покупцеві письмове підтвердження одержання такої заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця, зазначену у реквізитах договору.
Письмове підтвердження одержання заявки може направлятися постачальником за допомогою факсимільного/електронного зв'язку. Відправлення письмового підтвердження одержання заявки за допомогою факсимільного/електронного зв'язку здійснюється постачальником виключно з номеру/електронної адреси постачальника та виключно на номер/електронну адресу покупця, зазначених у відповідній специфікації до договору.
У письмовому підтвердженні одержання заявки постачальник вказує:
- дату й номер заявки;
- дату одержання заявки;
- дату поставки товару. Письмове підтвердження одержання заявки підписується уповноваженою особою постачальника.
Під час розгляду справи судом відповідачем не надано належних доказів виконання умов пункту 3.5. договору та направлення письмового підтвердження одержання Заявки вих. № 53-15/280 від 22.02.2021 щодо поставки товару - привод податчика БК72.05.01.000-02 на загальну суму 99 408 грн. 00 коп., доводи позивача щодо відсутності такого підтвердження зі сторони відповідача не заперечувались.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, за умовами пункту 7.5. договору за невиконання пункту 3.5. договору постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.
Враховуючи вказане, позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф на підставі пункту 7.5. договору у розмірі 5% від суми Специфікації № 2 від 15.02.2021 (99 408 грн. 00 коп.), що за розрахунком позивача становить 4 970 грн. 40 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 4 970 грн. 40 коп. та встановлено, що розрахунок здійснено вірно (99 408,00 х 5% = 4 970,40), отже, вказані вимоги є правомірними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив вимоги пункту 3.5. договору.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 4 970 грн. 40 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, як було встановлено судом, товар - привод податчика БК72.05.01.000-02 у кількості 4 штуки на загальну суму 99 408 грн. 00 коп. за Накладною № 35 від 06.08.2021 було поставлено відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 4 Специфікації № 2 від 15.02.2021 (протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки), а саме: із простроченням у 104 днів (період прострочення - з 24.04.2021 по 05.08.2021).
При цьому, пунктом 7.2. договору передбачено, що за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.
Враховуючи вказане, на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми Специфікації № 2 від 15.02.2021 (99 408 грн. 00 коп.), що за розрахунком позивача становить 19 881 грн. 60 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 19 881 грн. 60 коп. та встановлено, що розрахунок здійснено вірно (99 408,00 х 20% = 19 881,60), отже, вказані вимоги є правомірними, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність прострочення поставки товару у 104 дні (період прострочення - з 24.04.2021 по 05.08.2021).
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 19 881 грн. 60 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Загальний розмір штрафу за договором складає 24 852 грн. 00 коп. (4 970,40 + 19 881,60).
При цьому, судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафу, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками, оскільки у даній справі прострочення щодо поставки товару складає 104 дні, отже є істотним; інше зобов'язання (направлення письмового підтвердження) взагалі залишилось невиконаним;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу у даній справі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" про стягнення штрафу за договором поставки № 187 від 08.02.2021 у загальному розмірі 24 852 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Будмонтажсервіс" (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, будинок 31, приміщення 80; ідентифікаційний код 32222343) на користь Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) 24 852 грн. 00 коп. - штрафу та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.10.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко