вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2387/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 369 144,00 грн. за договором поставки
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості у розмірі 369 144, 00 грн. за договором поставки № ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021.
Ухвалою від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху.
19.08.2022 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.08.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
24.10.2022 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № ПР/НХ-21620/НЮ від 21.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 369 144,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач не оспорює факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 369 144,00 грн., однак зазначив, що позивач не зазначив, що дав згоду на реструктуризацію наявної заборгованості та погодив щомісячну оплату в розмірі 25% від загальної суми заборгованості (довідка від 21.04.2022 № 261).
У відповідності до пункту 3 Протоколу № Ц-2-3-4-5-6-7-84/1-22 від 01.04.2022 бюджетної наради з питань формування та виконання консолідованого оперативного плану та ролінгу грошових коштів AT «Укрзалізниця», яка відбулась 31.03.2022, було постановлено здійснювати в квітні 2022 року погашення кредиторської заборгованості, яка виникла станом до 01.03.2022, перед контрагентами, які відповідають наступним критеріям:
працюють в умовах воєнного стану та здійснюють постачання товарів, робіт, послуг для потреб AT «Укрзалізниця»;
надали згоду на реструктуризацію заборгованості, яка виникла станом на 01.03.2022 року;
надали інформацію про бенефіціарність свого підприємства та офіційно підтвердили, що їх діяльність не має відношення до Російської Федерації, тобто: кінцеві бенефіціарні власники/члени/учасники (акціонери) не є резидентами РФ, не співпрацюють з суб'єктами господарської діяльності, які зареєстровані відповідно до законодавства РФ.
Пунктом 4 вищезазначеного протоколу регіональним філіям предписано запропонувати контрагентам товариства, які відповідають вищезаначеним критеріям, здійснити реструктуризацію наявної заборгованості, що виникла станом на 01.03.2022. шляхом ії погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми заборгованості щомісячно.
У відповідності до пункту 4 Протоколу № Ц-2-3-4-5-6-7-84/2-22 від 21.04.2022 бюджетної наради з питань формування та виконання консолідованого оперативного плану та ролінгу грошових коштів AT «Укрзалізниця» було постановлено здійснювати погашення кредиторської заборгованості, яка виникла станом до 01.03.2022, з урахуванням п.п. 2.3. протоколу бюджетної наради від 01.04.2022 № Ц-2-3-4-5-6-7-84/1-22.
Листом № H3T-4-3/246 від 11.04.2022 постачальнику було запропоновано надати Філії можливість реструктуризації наявної заборгованості, що виникла станом на 01.03.2022, шляхом ії погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми заборгованості щомісячно.
Листом № 261 від 21.04.2022 постачальник надав Філії затребувану інформацію та надав згоду на реструктуризацію заборгованості, що існує станом на 01.03.2022, шляхом ії погашення в розмірі не більше 25 % загальної суми заборгованості щомісячно.
Таким чином, на думку відповідача, сторонами досягнута згода про зміну умов оплати за договором № ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що станом на 26.08.2022, стан взаєморозрахунків сторін по договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 не змінився, а саме за Відповідачем продовжує обліковуватися сума заборгованості у розмірі 369 144,00 грн. за поставлений товар.
Тобто відповідач з моменту пред'явлення позову не усунув порушення положень Договору щодо здійснення оплати поставленого товару (підшипників). Спроб врегулювати спір Відповідач не здійснив.
Щодо посилання Відповідача на те, що протоколами бюджетної наради AT «Укрзалізниця» визначено додаткові умови та критерії, яким має відповідати контрагент-кредитор із метою виплати останньому заборгованості, позивач зазначив, що Позивач відповідає усім вимогам, визначеним у відповідних протоколах, що не заперечується Відповідачем.
Крім того, на зобов'язання, узяті на себе Відповідачем із оплати товару по договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021, не пливають жодні протоколи бюджетних нарад, або інші внутрішні документи AT «Укрзалізниця», оскільки не змінюють умов Договору. Аналіз положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України вказують на аналогічне - закріплені в Договорі умови мають виконуватися покупцем належним чином.
Щодо посилань про зміну умов Договору шляхом реструктуризації заборгованості позивач зазначив, що, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону. При цьому, при внесенні змін до договору обов'язково має бути укладена додаткова угода до договору, яка має бути оприлюднена у загальний доступ на сторінці закупівлі.
Закупівля із ідентифікатором UA-2021-10-27-003940-C не містить будь-яких публікацій на виконання вимог ч.7 ст. 41 Закону про зміну умов договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 у частині порядку оплати вартості товару.
Таким чином, листування між Позивачем та Відповідачем з приводу погашення боргу не впливає на характер правовідносин сторін, не звільняє від сплати заборгованості, і не виключає можливість задоволення позову.
Домовленість про погашення наявної заборгованості шляхом щомісячної оплати в розмірі 25% від загальної суми заборгованості мала місце у квітні 2022.
За таких обставин, Відповідач мав виплачувати Позивачу щомісячно суму 92 286,00грн. на протязі чотирьох місяців, і вже у серпні 2022 повністю погасити існуючий борг.
Позивач зазначає, що з квітня 2022 Відповідач не здійснив жодного платежу по договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021, що і вимусило звернутися за захистом власних прав до суду. При цьому, до предмету позову не включено жодних штрафних чи інших визначених законодавством санкцій за прострочення виконання зобов'язань.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець) укладено договір поставки № ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 (далі - договір).
Сторони також уклали додаткову угоду № 1 від 22.12.2021 до договору від 15.11.2021 № ПР/НХ-21620/НЮ
Предмет договору. Предметом договору є поставка постачальником покупцю підшипників до локомотивів (далі - товар) згідно зі специфікаціями №1, №2 (додатки №1, №2). Роки виготовлення - 2021-2022.
Найменування, кількість товару зазначені у специфікаціях № 1, №2 (додатки №1, №2. (п.п. 1.1, 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2021).
Ціна договору. Загальна сума договору складає 369 144,00 грн. з урахуванням ПДВ 20% 61 524,00 грн. ( п.5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2021).
Строк. Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 30.04.2022. (п. 15.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.12.2021).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 30 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки (підтвердженням відправлення постачальнику є касовий чек та опис поштового відділення) та відсканованому вигляді з обов'язковим накладенням ЕЦП керівника підрозділу, відповідального за укладання договору на електронну адресу постачальника (prornscrvasgrup@ukr.net) з електронної адреси покупця (j.yakirnova@dp.uz.gov.ua). Дати відправлення засобами поштового зв'язку та електронною поштою повинні співпадати.
Постачальник повинен протягом доби перевірити надходження рознарядки на електронну адресу (promservasgrup@ukr.net), підписати її з обов'язковим накладанням ЕЦП та направити її на електронну адресу покупця (j.yakirnova@dp.uz.gov.uа). У випадку непідписання та невідправлення рознарядки постачальником на електронну адресу покупця (j.yakirnova@dp.uz.gov.ua) рознарядка вважається отриманою з дня її відправлення покупцем.
Поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання Товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі товару. (п.п. 4.1-4.3., 4.5. договору).
Сторони також уклади специфікацію № 1 на суму 307 620,00 грн. та специфікацію № 2 на суму 61 524,00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 369 144,00 грн., про що свідчать:
- видаткова накладна № 60 від 30.12.2021 на суму 307 620,00 грн.,
- видаткова накладна № 5 від 21.02.2022 на суму 61 524,00 грн..
Крім того, поставка позивачем відповідачу товару підтверджується актами приймання-передачі на суму 307 620,00 грн. та на суму 61 524,00 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.
Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Згідно пункту 6.1. договору із контрагентами платниками ПДВ покупець здійснює оплату за поставлений товар по факту постачання товару на підставі підписаних актів приймання-передачі товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. На підтвердження реєстрації постачальник протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних направляє квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на електронну адресу Покупця, яка вказана в договорі у розділі «Реквізити сторін».
Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і. незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.
Із контрагентами, які не є платниками ПДВ, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на 45-й банківський день віддати поставки товару за умови наявності належним чином оформленого акту приймання-передачі товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акту приймання-передачі товару.(п. 6.4* договору).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.
На виконання умов договору, позивач зареєстрував відповідні податкові накладні № 13 від 30.12.2021 та №3 від 21.02.2022 (а.с. 38-40, 45-47).
Господарський суд констатує, що строк оплати за договором поставки № ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 є таким, що настав.
Наявність заборгованості за договором в розмірі 369 144,00 грн. відповідач не заперечує.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 369 144,00грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на наступне.
Відповідач у відзиві посилається зміну умов Договору шляхом реструктуризації заборгованості.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 за своїм змістом є договором про закупівлю, який укладено через систему Prozorro, і опубліковано на офіційному веб-сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-10-27-003940-c.
Відповідно, взаємовідносини сторін унормовано не лише цивільним та господарським кодексами України, але і вимогами спеціального закону «Про публічні закупівлі».
Згідно ч.4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції. Аналогічне положення міститься і в пункті 12.1 Договору.
Тендерна документація закупівлі із ідентифікатором UA-2021-10-27-003940-C не містить умов щодо розстрочення зобов'язань із оплати отриманого товару, або ж реструктуризації боргу.
Норми Закону України "Про публічні закупівлі" є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Відтак, якщо спеціальною нормою права (частиною 4 статті 41 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін (ч.5 статті 41 Закону, жодного із яких у взаємовідносинах сторін не має), то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частинами 4-5 статті 41 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 43 Закону.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №916/1491/17.
Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону. При цьому, при внесенні змін до договору обов'язково має бути укладена додаткова угода до договору, яка має бути оприлюднена у загальний доступ на сторінці закупівлі.
Закупівля із ідентифікатором UA-2021-10-27-003940-C не містить публікацій на виконання вимог ч.7 ст. 41 Закону про зміну умов договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 у частині порядку оплати вартості товару.
Таким чином, листування між Позивачем та Відповідачем з приводу погашення боргу не впливає на характер правовідносин сторін, не звільняє від сплати заборгованості.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 369 144,00 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо витрат на правову допомогу.
Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2022 між Дмитрашко Сергій Володимирович (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (замовник) укладено договір про надання правових послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги зазначені у п. 1.2. даного Договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що за цим Договором, Виконавець надає такі юридичні послуги (надалі - "Послуги"):
- надання усних та письмових консультацій, висновків з питань законодавства України;
- представництво інтересів Замовника в будь-яких органах державної влади, судах та правоохоронних органах;
- представництво інтересів Замовника у ході слідчих й інших процесуальних дій в рамках кримінального провадження;
- представництво інтересів Замовника у взаємовідносинах з будь-якими установами, підприємствами та організаціями, будь-яких форм власності, а також з фізичними особами та фізичними особами-підприємцями;
- здійснення супроводження перевірок Замовника правоохоронними та контролюючими органами;
- надсилання запитів (в тому числі адвокатських), отримання відповідей на них тощо;
- підготовка внутрішньої документації підприємства, а також проектів договорів, листів, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо;
- роз'яснення процесуальних порядків вчинення юридично-значимих дій;
- юридичне супроводження та інформаційна підтримка діяльності Замовника;
- супровід ділових переговорів;
- надання оцінки фінансово-господарської документації з правової точки зору, надання консультацій з метою покращення умов господарської діяльності та приведення діяльності у відповідність до діючого законодавства;
- представництво інтересів Замовника у органах державної виконавчої служби, із правами передбаченими для стягувана та боржника;
- інші необхідні дії, за погодженням сторін.
Оплата за надані послуги проводиться за домовленістю Сторін (п. 5.1. договору).
При задоволенні позову (чи добровільній сплаті боргу, після звернення до суду) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн. (п. 2.3. договору).
Згідно п. 4.1. договору, строк дії договору -1 рік.
20.07.2022 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання правових послуг адвоката б/н від 20.07.2022, якою погодили наступне.
В рамках предмету Договору, Замовник покладає на Виконавця надання послуг зі стягнення у судовому порядку із Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості по договору поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021.
З метою виконання завдання визначеного цією Додатковою угодою Виконавець наділяється усіма необхідними процесуальними правами для пред'явлення позовної заяви до суду, а також супроводження процесу судового розгляду, включаючи складення усіх необхідних процесуальних документів та участь у судових засіданнях. (п.п. 1,2 додаткової угоди).
Пунктом 3 додаткової угоди сторони визначили вартість наступних дій та послуг виконавця у твердій формі у наступному розмірі:
1. Складення позовної заяви про стягнення заборгованості (включає в себе в тому числі правовий аналіз документів, надання Замовнику правових консультацій, формування правової позиції, безпосередньо складення позову), вартість 5 000,00 грн.
2. Формування позовної заяви до подачі, включаючи засвідчення документів відповідно до діючого законодавства, відправлення примірнику позову з додатками відповідачу та до суду, вартість 1 000,00 грн.
3. Складення заяви про зміну предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, вступ у справу іншої особи (залучення співвідповідача/третьої особи), вартість 2 000,00 грн.
4. Складення заяви про ознайомлення із матеріалами справи та ознайомлення із матеріалами справи у суді, вартість 1 200,00 грн.
5. Складення відповіді на відзив (включає в себе правовий аналіз поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, безпосередньо складення та направлення відповіді відповідачу та до суду), вартість 4 000,00 грн.
6. Підготовка письмових пояснень по господарській справі, вартість 3 000,00 грн.
7. Підготовка до судового засідання та представництво інтересів Позивача у Господарському суді (участі, у судовому засіданні) - у разі розгляду справи із викликом сторін
Примітка: Підставою оплати послуги є як проведення судового засідання за участю Виконавця, так і прибуття Виконавця для участі у судовому процесі, навіть за умови, коли судове засідання не проведено з об'єктивних чи інших незалежних від адвоката причин. Вартість 5 000,00 грн.
8. Складення заяви про намір укласти мирову угоду та/або мирової угоди, вартість 2 000,00 грн.
9. Підготовка клопотання до господарського суду про розподіл судових витрат, в тому числі компенсацію понесених витрат на правничу допомогу пов'язану із розглядом господарської справи, вартість 2 000,00 грн.
10. Складення апеляційної скарги на рішення суду або відзиву на апеляційну скаргу відповідача, вартість 5 000,00 грн.
Обсяг послуг і дій Виконавця вказаних у попередньому пункті Додаткової угоди не є виключним. Ціна документів та дій адвоката не включених до вказаного переліку визначається пропорційно витраченому часу. Такі послуги, як складення та подача до суду інших процесуальних документів по справі, зокрема, але не виключно, як заяви, клопотання, заперечення на клопотання і заяви інших учасників справи, орієнтовно коштують 1 500,00 грн.
Пріоритетним для визначення вартості послуги (не визначених у пункті 3 цієї Додаткової угоди) є метод визначення на основі погодинної оплати. Вартість послуг Виконавця у погодинному розрахунку складає 1 500,00 грн. При цьому, одна процесуальна дія або підготовка одного процесуального документу не може бути меншою ніж 1 (одна) година праці, і коштувати менше 1 500,00грн.(п. 4. Додаткової угоди).
Пунктом 5 додаткової угоди передбачено наступний строк оплати наданих Виконавцем послуг:
- Замовник оплачує послуги Виконавця із підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості протягом 20 календарних днів після отримання від Виконавця відомостей про готовність позову до пред'явлення на підставі виставленого рахунку;
- остаточний розрахунок за надані послуги пов'язані із судовим розглядом здійснюється, виходячи із погодженої сторонами вартості правничих послуг на підставі рахунку Виконавця не пізніше ніж через 20 календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили ухваленим за результатами розгляду справи за позовом ТОВ «Промсервісгруп» в не залежності від результату розгляду спору.
Позивач надав рахунки по договору про надання правових послуг від 20.07.2022, а саме:
- рахунок № 2 від 03.08.2022 на суму 5 000,00 грн.;
- рахунок № 2-2 від 08.09.2022 на суму 3 000,00 грн.;
- рахунок № 2-3 від 14.09.2022 на суму 7 000,00 грн.;
14.09.2022 сторонами складений та підписаний акт виконаних робіт, відповідно до якого виконавець надав такі правові послуги:
1. Складення позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості із Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" поставки №ПР/НХ-21620/НЮ від 15.11.2021 (включає в себе в тому числі правовий аналіз документів, формування правової позиції, безпосередньо складення позову), вартість - 5 000,00 грн.
2. Формування позовної заяви до подачі до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості із Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", включаючи засвідчення документів відповідно до діючого законодавства, відправлення примірнику позову з додатками відповідачу та до суду, вартість - 1 000,00 грн.
3. Підготовка письмових пояснень до Господарського суду Дніпропетровської області по господарській справі № 904/2387/22 про стягнення заборгованості із Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", вартість - 3 000,00 грн.
4. Складення відповіді на відзив по господарській справі №904/2387/22 про стягнення заборгованості із Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (включає в себе правовий аналіз поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, безпосередньо складення та направлення відповіді відповідачу та до суду), вартість - 4 000,00 грн.
5. Підготовка клопотання до Господарського суду Дніпропетровської області про розподіл судових витрат, в тому числі компенсацію Позивачу понесених витрат на правничу допомогу пов'язану із розглядом господарської справи №904/2387/22, вартість - 2 000,00 грн.
Загальна вартість послуг складає 15 000,00 грн.
Позивач не надав доказів сплати вартості на даних послуг у роз мірі 15 000,00 грн., у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Слід зазначити, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У відповідності до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.
Суд зазначає, що позовна заява не є складною та такою, що потребує великих зусиль та часу, практика по справах цієї категорії є сталою, до стягнення заявлена сума за двома видатковими накладними, що не потребує значних зусиль та часу як при підготуванні документів для подачі їх до суду, так і розрахунку заявлених вимог.
Враховуючи викладене, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
11 000,00 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.
Щодо судового збору.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 369 144,00 грн. за договором поставки - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервісгруп" (Ідентифікаційний код: 38839589, місцезнаходження: 69068, місто Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 73) 369 144,00 грн. - основного боргу, 4 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 5 537,16 грн. - судового збору, про що видати наказ.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн. -відмовити.
України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко