Справа №523/12505/22
Провадження №1-кс/523/2710/22
про повернення клопотання про арешт майна
13 жовтня 2022 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12022163490000663 від 07.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 07.10.2022 року про арешт майна,
11.10.2022 року до Суворовського районного суду м.Одеси від старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким в період часу з 25.09.2022 до 28.09.2022 року невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , проникла до гаражу та таємно викрала належні ОСОБА_4 нівелір Н-10, нівелір НВ1 та замок.
Як слідує з клопотання, за заявою ОСОБА_4 , СВ ВП №2 Одеського районного відділу №1 ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12022163490000663 від 07.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а слідчий ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на вилучений в ході огляду місця події за участю ОСОБА_5 металевий замок, коробку з приладом нівелір з написом «НВ1, 1957 р., 03066», а в обґрунтування внесеного клопотання слідчий посилається на те, що метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За ст.132 вказаного Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Проте, у внесеному клопотанні всупереч приписам ч.2 ст.171 КПК України належним чином не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку, а в порушення ч.3 ст.132 вказаного Кодексу матеріали клопотання не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а матеріали означеного клопотання не містять відомостей щодо повідомлення в порядку ст.276 цього ж Кодексу певній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в даному провадженні.
Наряду з викладеним, слідчим ОСОБА_2 не зазначено контактної інформації власника предметів, на які пропонується накласти арешт, що у контексті ч.1 ст.172 КПК України унеможливлює належне сповіщення вказаної особи про дату, час й місце судового засідання та забезпечення його участі під час розгляду означеного клопотання.
Одночасно слід зауважити на тому, що в порядку п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а за п.2 ч.3 цієї ж норми закону, недопустимими доказами визнаються такими, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Крім того, з матеріалів означеного клопотання вбачається, що 07.10.2022 року в ході проведення огляду місця події - приміщення ВП №2 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції металевий замок, коробку з приладом нівелір з написом «НВ1, 1957 р., 03066».
Попри те, проведений слідчим ОСОБА_2 07.10.2022 року в період часу з 17:42 до 17:49 години огляд місця події, свідчить про реалізацію органом досудового розслідування повноважень, не передбачених вказаним Кодексом, оскільки за викладеними у клопотанні фактичними обставинами кримінального правопорушення, місцем вчинення правопорушення є адреса - м.Одеса, вул.Коровицького 147, а оглянутий службовий кабінет не є місцем події за внесеними до ЄРДР відомостями.
Необхідно також зауважити на тому, що згідно наявного в матеріалах клопотання витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022163490000663, датою та часом внесення відповідних відомостей до реєстру є 12:06 година 07.10.2022 року, тоді як проведений слідчим ОСОБА_2 огляд місця події відбувався в період часу з 17:42 до 17:49 годин того ж дня (тобто, після внесення відомостей в ЄРДР), що у контексті приписів ч.3 ст.214 КПК України є неприпустимим.
Тотожну правову позицію висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі №756/8425/17 (постанова від 21.01.2020 року).
Наряду з викладеним, згідно з положеннями ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Однак, до матеріалів клопотання не додано постанов про призначення (визначення) групи слідчих у кримінальному провадженні №12022163490000663, зокрема слідчого ОСОБА_2 , що в теперішній час ставить під сумнів допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування цього кримінального провадження, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою (органом), а відтак - унеможливлює обґрунтування такими доказами процесуального рішення слідчого судді та перешкоджає слідчому судді переконатися у внесенні зазначеного клопотання належним суб'єктом.
Ідентичні правові позиції висловила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 року (справа №754/7061/15, провадження №51-4584 кмо 18) та Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року (справа №759/833/18, провадження №51-5977 кмо 20).
Слід відзначити, що дотримуючись положень ст.94 КПК України щодо оцінки доказів у сукупності та взаємозв'язку при прийнятті процесуального рішення, слідчий суддя розуміючи необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, вважає, що наведені вище обставини наряду з відсутністю в матеріалах клопотання процесуальних документів з докладним описом та фотофіксацією вилучених предметів, не уявляють достатніх підстав для розгляду цього клопотання по суті, адже в іншому випадку поставить під сумнів законність судового рішення та дотримання завдань і засад кримінального провадження під час досудового розслідування.
Опріч викладеного та всупереч вимогам розділу ІІІ «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року, матеріали означеного клопотання не непрошиті, не пронумеровані, не містять опису та засвідчувальний напис є неповним, оскільки копії не містять дати їх створення, відсутній супровідний лист на матеріали клопотання й реєстраційний номер вихідної кореспонденції, що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.
Аналогічні висновки містяться в Розділі 1 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду старшим слідчим СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є недостатньо обґрунтованим й безпідставним, зміст якого не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та процесуальні повноваження вказаного слідчого не підтверджені доданими до клопотання матеріалами, внаслідок чого слідчий суддя доходить висновку про повернення вказаного клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.1, 3, 26, 132, 167, 170-172, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 в Одеській області ОСОБА_2 від 07.10.2022 року, погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 та подане у кримінальному провадженні №12022163490000663 від 07.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині.
Надати прокурору Суворовської окружної прокуратури м.Одеси строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1