Справа №522/18752/20
Провадження № 2/522/1495/22
21 жовтня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л. В.
за участі секретаря судового засідання - Кулябко О.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільно нажитого майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання майна особистою приватною власністю,
27.10.2020 року до Приморського районного суду м.Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільно нажитого майна подружжя, у якому позивачка просить:
1. поділити нерухоме майно та грошові кошти, що перебувають у спільній сумісній власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом:
- виділення в особисту приватну власність ОСОБА_1 Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з 4-х житлових кімнат жилою площею 113,4 кв.м, загальною площею 209,3 кв.м;
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину розміру дольової фінансової участі у роботі ТОВ «Аст-Проект» на суму в еквіваленті 70000 доларів США, що складає 35000 доларів США, що дорівнює на момент звернення до суду з позовною заявою по курсу НБУ 991760 грн. (курс НБУ станом на 26.10.2020 р. складає 28.336 грн.);
2. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, що дорівнює 10510,00 грн.
3. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 28500 грн.
В обґрунтування позову вказала, що з 18.07.1997 року перебувала у зареєстрованому з відповідачем ОСОБА_2 шлюбі, який 14.07.2020 року розірвано. Під час перебування у шлюбі, ними придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про дольову участь у будівництві від 18.09.2013 р. Згідно вказаного договору подружжям за квартиру було сплачено 300000 доларів США. Квартира була зареєстрована на відповідача ОСОБА_2 . Крім того, відповідач є учасником ТОВ «АСТ-Проект» з дольовою участю 15,3% голосів. За довідкою основного учасника ТОВ «Аст-Проект» ОСОБА_3 з дольовою участю 69,70% голосів від 12.09.2018 р., відповідач в період часу з 2000р. по 2008 р. прийняв дольову фінансову участь у роботі ТОВ «Аст-Проект» на суму в еквівалентності 70000 доларів США. Вважає, що вищевказане нерухоме майно та розмір грошових коштів у дольовій участі є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках.
Матеріали позову суддя отримала 28.10.2020 року.
Ухвалою суду від 11.11.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2020 р.
До суду 11.12.2020 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , пред'явлений до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання майна особистою приватною власністю (а.с.67-80), у якій ОСОБА_2 просить суд визнати його особистою приватною власністю:
- 4 (чотири) кімнатну квартиру загальною площею 209,3 кв.м, житловою площею 113,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
-розмір дольової фінансової участі (частку у статутному капіталі юридичної особи) ОСОБА_2 в ТОВ «Аст-Проект» в розмірі 0,1% вартість 6284 грн.
Крім того, просив відмовити у задоволенні первісного позову.
В обґрунтування зустрічного позову вказав, що вважає первісні вимоги незаконними та такими, що порушують його право особистої приватної власності на майно. Яке було придбано ним особисто за його власні кошти. Звертав увагу, що спірну квартиру хоч і придбано в період шлюбу, але придбано за власні особисті його кошти. Зазначає, що сам договір про пайову участь у будівництві від 18.09.2003 р. між ним та ТОВ «Домус-Центр ЛТД» свідчить про те, що будівництво спірної квартири здійснювалось виключно за його особисті грошові кошти для подальшого набуття виключно ним самим права власності на вказану квартиру. Вказаний договір не передбачав виконання договору та сплату за нього грошей за квартиру кимось іншим, окрім нього, передачу спірної квартири у власність комусь іншому, окрім нього. Отримання правовстановлюючих на квартиру і набуття на неї права власності кимось іншим окрім нього. Якщо б хтось інший мав відношення до будівництва і придбання спірної квартири у власність за договором про пайову участь у будівництві, то тоді б обов'язково мала б існувати додаткова угода, або мало б бути укладено окремий договір. Договором про пайову участь у будівництві жодним чином не передбачена участь первісного позивача у вказаному договорі та жодним чином не передбачена участь первісного позивача у придбанні спірної квартири. Крім того, у вказаному договорі жодним чином не зазначено, що оплата за договором здійснюється в інтересах подружжя ОСОБА_4 з метою придбання подружжям квартири у власність за спільні кошти подружжя. Щодо права власності на частки у статутному капіталі ТОВ «Аст-Проект» вказав, що не існує ніякої частки його у Товаристві в розмірі 15,3% голосів або 15,3 частки вартістю у валютному еквіваленті 70000 доларів США. Насправді, офіційна інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка розміщена в мережі Інтернет свідчить про те, що йому насправді належить частка у розмірі 0.1% вартістю 6284 грн. На момент заявлення вимог про поділ майна подружжя, йому належить частка в Товаристві у розмірі 0,1% вартістю 6284 грн., а отже, можливим було б тільки розглянути питання поділу вартості цієї частки, тобто ОСОБА_1 могла б заявити виключно вимогу про отримання Ѕ вартості частки, тобто 3142 грн., за умови, що ця частка була придбана саме за рахунок спільних коштів подружжя і тільки в тому разі, якщо під час спільного шлюбу сторін вона не надавала згоду на використання спільних коштів для придбання частки у статутному капіталі. Крім того, шлюб між ними було укладено 18.07.1997р., в той час, як з офіційної інформації відомо, що саме товариство було створено його засновниками 03.07.1997 р. Тобто він прийняв участь у створенні Товариства шляхом внесення внесення своєї частки у статутний капітал товариства за 15 днів до укладення шлюбу із ОСОБА_5 . А отже його частка була внесена до Товариства до укладення шлюбу, тобто за його власні особисті кошти.
В підготовче засідання 14.12.2020 р. з'явились представники відповідача та третьої особи.
Представником відповідача в підготовчому засіданні заявлено клопотання про прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви, однак, вказав, що судовий збір за подання зустрічного позову ними буде сплачено протягом місяця, а відтак, просив відстрочити сплату судового збору.
Представник третьої особи в підготовчому засіданні вказав, що копію позовної заяви він отримав щойно, а відтак, просив відкласти розгляд справи.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати на місці ухвалив задовольнити клопотання представника третьої особи та відкласти підготовче засідання, інше клопотання розглянути в наступному підготовчому засіданні. Підготовче засідання відкладено на 01.03.2021 р.
04.01.2021 року через канцелярію суду представником АТ «УкрСиббанк» подано пояснення щодо позову, у яких вказав, що 18.01.2008 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11285750000, 07.04.2008 р. між тими ж сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту №11327684000. Станом на день подання пояснень обидва кредитні договори погашено у повному обсязі. Зобов'язання між ОСОБА_2 та банком виконано належним чином, кредити виплачено у повному обсязі, отже банк ніяких претензій до позичальника ОСОБА_2 не має. Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 жодним чином не впливають на права та інтереси банку, розгляд вказаної справи не створює будь-яких майнових або репутаційних ризиків для банку.
У підготовчому засіданні 01.03.2021 року були присутні: представник позивача - ОСОБА_6 та представник банку - ОСОБА_7 ..
Представник відповідача надав до суду заяву, згідно якої просив відкласти розгляд справи. У даній заяві представник відповідача просив надати додатковий час на сплату судового збору за поданий раніше зустрічний позов.
Представник позивача заперечував проти відстрочки відповідачу строку на сплату судового збору за зустрічним позовом, посилався на те, що дане клопотання нічим не обґрунтоване. Також просив відмовити у прийнятті зустрічного позову до розгляду.
Представник третьої особи зазначила, що вони ознайомились із зустрічним позовом ОСОБА_2 та вважає, що наявні підстави для залишення зустрічного позову без руху з наданням часу на усунення недоліків позову, та вже потім вирішити питання щодо прийняття його до розгляду.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, подання ним відповідного клопотання про відкладення, розгляд справи був відкладений на 29.03.2021 року.
Ухвалою суду від 04.03.2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору відмовлено; зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху. Недоліки зустрічного позову були усунуті 29.03.2021 р.
У підготовче засідання призначене на 29.03.2021 року з'явився представник ОСОБА_2 - адвокат Лашкевич Д.В., зазначив, що ним усунуто недоліки зустрічного позову, просив прийняти зустрічний позов.
Протокольною ухвалою від 29.03.2021 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - АТ «УкрСиббанк», про визнання майна особистою приватною власністю, розгляд справи відкладено на 19.04.2021 року для надання відзиву.
У підготовче засідання призначене на 19.04.2021 року з'явився представники ОСОБА_2 - адвокат Лашкевич Д.В., адвокат Шибко А.І., позов не визнали, зустрічний позов підтримали, також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У підготовче засідання з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Кліменко В.П., позов підтримав, зустрічний позов не визнав, проти клопотання представника відповідача про долучення доказів не заперечував, просив завірити документи в його присутності.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року підготовче засідання було закрито, справу було призначено до судового розгляду по суті на 29.06.2021 року.
29.06.2021 року через канцелярію суду представником ОСОБА_2 подано клопотання про долучення додаткових письмових доказів.
В судове засідання 29.06.2021 року з'явилися представники відповідача ОСОБА_2 , від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 02.09.2021 року.
У судове засідання призначене на 02.09.2021 року з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Кліменко В.П., представник ОСОБА_2 - адвокат Лашкевич Д.В. . Представник АТ «УкрСиббанк» у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заяви щодо розгляду справи за відсутністю представника Банку.
Представник позивачки адвокат Кліменко В.П. в судовому засіданні заявив клопотання про долучення витягу з реєстрів права власності, з яких вбачається, що об'єкт нерухомості (який начебто відчужено за біржевим договором) у 1997 році зареєстрований за Рапопортом на підставі постанови апеляційного суду. Він дізнався, що стосовно вказаного об'єкту нерухомості був судовий спір з 1993 року і тільки у 2017 році квартиру повернуто з чужого незаконного володіння, витребувано на користь Рапопорта. Було багато судових справ, та квартира ніколи не була зареєстрована ані за ОСОБА_8 ані за ОСОБА_2 .. Вважає, що відповідач не має оригіналу біржового договору та він не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
Представник відповідача адвокат Лашкевич Д.В. в судовому засіданні вказав, що оригінал біржового договору надавав у минулому засіданні, на цей час з собою його не брав. Вказав, що докази, які просить долучити представник позивачки не є загальновідомими та не були їм відомі. Просив надати час для їх перевірки.
Суд не виходячи до нарадчої кімнати на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивачки та долучити до матеріалів справи копії рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-144/11 від 19.02.2016р., постанови апеляційного суду Одеської області від 26.04.2018р. по справі №522/16177/17 від 17.10.2018 р. та від 26.06.2019 р., інформаційну довідку від 20.04.2021р., при цьому, суд вважає, що вказані докази є загальновідомим та учасники процесу не позбавлені можливості до їх доступу. Суд ухвалив розгляд справи відкласти на 04.11.2021 р.
04.11.2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лашкевич Д.В. надав суду письмові пояснення.
У судове засіданні з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Кліменко В.П., який зазначив, що документ у вигляді зворотної сторінки біржового договору не надавався у встановлений законом строк, а тому вважає, що цей доказ є неналежним доказом. Також у судовому засіданні надав пояснення щодо обставин справи, просив суд задовольнити позов. По справі просив оголосити перерву.
У судове засідання призначене на 04.11.2021 року з'явилися представники ОСОБА_2 - адвокат Шибко А.І. та адвокат Лашкевич Д.В., який надав суду для огляду оригінал біржового договору від 01.08.2003 року, укладений на Одеській Універсальній біржі «Вітязь», на звороті якого міститься запис про реєстрацію в КП «ОМБТІ» 12.08.2003 року. Просив прийняти письмові пояснення з приводу наданих доказів. Також у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, надали пояснення за зустрічним позовом. Щодо оголошення перерви по справі заперечували. Задоволено клопотання адвоката Кліменка В.П. та розгляд справи відкладено на 09.12.2021 року.
У зв'язку з тим, що суддя Домусчі Л.В. знаходиться в нарадчій кімнаті по іншій справі, розгляд справи призначений на 09.12.2021 року відкладено на 03.02.2022 року.
У судове засідання 03.02.2022 року був присутній представник відповідача - адвокат Шибко А.І., представник ОСОБА_1 - адвокат Кліменко В.П. та представники ОСОБА_2 - адвокат Лашкевич Д.В. у судове засідання не з'явилися, на електронну адресу суду надали клопотання про відкладення.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін та згідно ст.223 ЦПК України, розгляд справи відкладено на 22.03.2022 року.
11.02.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кліменко В.П. на електронну адресу суду надав клопотання про долучення доказів.
18.03.2022 року на електронну адресу суду та 22.03.2022 року через канцелярію суду представник представники ОСОБА_2 - адвокат Шибко А.І. надав суду заяву про забезпечення доказів по справі шляхом призначення судово-технічної експертизи.
У судове засідання призначене на 22.03.2022 року з'явився представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко В.П., просив поновити строк на надання доказів та долучити електронні документи до матеріалів справи. Щодо клопотання представника відповідача про призначення експертизи заперечував, зазначивши, що пропущені строки, крім того зазначив, що він не оспорює укладання договору, але вважає, що є підроблення у внесенні відомостей про його державну реєстрацію в КП «БТІтаРОН», оскільки є докази що за ними не було взагалі зареєстровано право власності на такий об'єкт, а тому право власності у них не виникало.
У судове засідання з'явилися представники ОСОБА_2 - адвокат Шибко А.І. та адвокат Лашкевич Д.В., які заперечували проти долучення відповіді КП БТІ, надання представником позивача, вважають що це є затягуванням. Також у судовому засіданні адвокат Лашкевич Д.В. просив задовольнити клопотання про призначення судово-технічної експертизи стосовно біржового договору.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання адвоката Кліменка В.П., поновив строк на подачу документів та долучив до матеріалів копію витягу ЄРДР та відповідь КП БТІ від 14.01.2022 року начальнику ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвалою суду від 22.03.2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Шибко Андрія Ілліча про забезпечення доказів шляхом призначення судово-технічної експертизи по справі відмовлено.
Ухвалою суду від 24.03.2022 року витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради відомості,
- про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення салону і магазину у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 371,4 кв.м за ОСОБА_2 та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких воно було оформлене.
- про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення салону і магазину у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 371,4 кв.м за ОСОБА_9 та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких воно було оформлене.
06.04.2022 року на електронну пошту суду КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради на виконання ухвали суду надіслано лист за вих. №764/03.01-08 від 05.04.2022 р., у якому повідомлено, що згідно з архівними даними, станом на 31.12.2012 р., право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на нежитлові приміщення салону і магазину, загальною площею 371,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 в КП «БТІ» ОМР не зареєстровано.
10.05.2022 року через підсистему Електронний суд представником ОСОБА_2 адвокатом Лашкевичем Д.В. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копію адвокатського запиту №35-3 від 28.10.2021 р., копію письмової відповіді КП МБТІ та РОН м. Одеси №4663-11/519 від 05.11.2021 р.
11.05.2022 року через підсистему Електронний суд представником ОСОБА_2 адвокатом Лашкевичем Д.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання призначене на 11.05.2022 р. сторони не прибули, судове засідання відкладено на 14.06.2022 р.
В судове засідання 14.06.2022 р. з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не прибув, в справі є заява про розгляд справи за їх відсутності..
Представник позивача адвокат Кліменко В.П. в судовому засіданні вказав, що вже надавав пояснення та їх підтримує. Зустрічний позов не визнає, подавав письмові заперечення. Вказав, що БТІ надано інформацію за весь період до 31.12.2012 р., а потім вся інформація про право власності відображалася у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, ним надано всі докази, подавав витяг з якого можна побачити нового власника на підставі рішення апеляційного суду, тобто вказаній об'єкт в біржовому договорі не міг відчужуватися сторонами за договором. Проти клопотання представника відповідача про оголошення перерви заперечував.
Представник відповідача адвокат Лашкевич Д.В. в судовому засіданні вказав, що з матеріалами справи ознайомився, представник позивача заперечував проти призначення експертизи, оскільки не вважав, що спірний договір підроблений. Ніким не доведено факт підроблення договору від 01.08.2003 р., те, що внесено відомості про нього до державного реєстру, то за вказану помилку вони не можуть відповідати. У них є свідки, які були присутні при укладенні вказаного біржового договору, а відповідь БТІ станом на 31.12.2012 р. не має значення, оскільки біржовий договір від 01.08.2003 р. Відповідач продав власнику нерухомість, що йому належала ще до укладення шлюбу, вважає, що є необхідність призначити судово-технічну експертизу цього договору, що він не є підробленим, тому просив декілька днів для підготування клопотання. Крім того, ними буде надано оригінал розписки про отримання ним грошей. Крім того, будуть просити суд допитати ще свідків, та вони зможуть довести, що кримінальне провадження буде закрито. В біржовому договорі все відображено на підставі якого документу відповідач був власником нерухомого майна, він не запитував у нього чи збереглися у нього такі документи.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 01.07.2022 р.
17.06.2022 року через канцелярію суду представник представники ОСОБА_2 - адвокат Шибко А.І. надав суду заяву про забезпечення доказів по справі шляхом призначення судово-технічної експертизи документа, на вирішення якої просив поставити наступні питання:
- у який час виготовлений (виконаний) біржовий Договір купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 року? Чи виготовлений друкований текст у той час, яким датований документ?
- у якій послідовності виконувались реквізити наданого біржового Договору купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 року (підпис, відтиск печатки тощо)?
- чи виготовлено наданий біржовий Договір купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 року шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?
- який (які) спосіб (способи) поліграфічного друку виготовлено під час виготовлення наданого біржового Договору купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 року?
- чи відповідає наданий біржовий Договір купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 року за своїми характеристиками аналогічним бланкам біржових договорів, що виготовлялись у 2003 році Держзнаком України (або вказати іншого виробника)?
27.06.2022 року через підсистему Електронний суд представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Кліменко В.П. подано заяву про проведення розгляду справи у відсутність, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити, провести судові дебати за відсутності позивачки та її представника.
30.06.2022 року через електронну пошту суду представником відповідача адвокатом Лашкевичем Д.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи.
01.07.2022 року через електронну пошту суду представником відповідача адвокатом Шибко А.И. подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 01.07.2022 року відкладено на 01.09.2022 року.
06.07.2022 року через підсистему Електронний суд представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Кліменко В.П. подано заперечення на клопотання (заяву) про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, оскільки біржовий договір купівлі-продажу нерухомого майна №2003-058Ц від 01.08.2003 р. не є предметом первісного та зустрічного позовів, позивачами за обома позовами не заявлено позовних вимог про недійсність вказаного договору в результаті його підробки, біржовий договір жодною стороною не оспорюється, таким чином, призначення експертизи суд вийде за межі позовних вимог. Крім того, справа перебуває в провадженні суду біля 2 років, позивач за зустрічним позовом у встановлений строк клопотання не подав, в матеріалах справи відсутня його письмова заява про неможливість з об'єктивних причин звернутися до суду з вказаною заявою, та він бажає в майбутньому подати таку заяву, тощо, таким чином, позивачем за зустрічним позовом встановлений законом строк на подання заяви про призначення експертизи пропущено не з поважних причин. Просив прийняти заперечення та відмовити представнику позивача за зустрічним позовом у поновленні строку на подання заяви про призначення експертизи, залишити без розгляду та повернути заявнику заяву про забезпечення доказів.
29.08.2022 року через підсистему Електронний суд представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Кліменко В.П. подано заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання 01.09.2022 року з'явилися представники відповідача адвокати Шибко А.І., Лашкевич Д.В., від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у відсутність, представник третьої особи в судове засідання не прибув.
Представниками відповідача в судовому засіданні підтримано раніше подане клопотання про призначення у справі судової експертизи, в судовому засіданні надано оригінал біржового договору. Адвокат Лашкевич Д.В. вказав, що на попередньому судовому засіданні представником позивачки визнано факт існування вказаного договору.
Ухвалою суду від 01.09.2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвокатів Шибко А.І., Лашкевича Д.В. про забезпечення доказів шляхом призначення судово-технічної експертизи від 13.06.2022 р. відмовлено.
28.09.2022 року представником ОСОБА_2 адвокатом Лашкевичем Д.В. через підсистему Електронний Суд подано письмові пояснення.
В судове засідання призначене на 10.10.2022 року сторони та їх представники не прибули.
Від представника позивачки 10.10.2022 р. через підсистему Електронний суд надійшла заява про розгляд справи за відсутності, просив позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Від представника відповідача адвоката Лашкевича Д.В. 10.10.2022 р. через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки один з двох представників ОСОБА_2 адвокат Лашкевич Д.В. подав до суду від імені клієнта письмові пояснення зустрічного позову до судових дебатів та прохання про їх приєднання до матеріалів справи. Але, окрім адвоката Лашкевича Д.В. у зустрічного позивача є також інший представник адвокат Шибко А.І., який має деякі доповнення до раніше висловлених доводів та бажає їх висловити під час судових дебатів, але 10.10.2022 р. адвокат має бути присутнім у іншому суді, а відтак не може бути присутнім у судовому засіданні.
Від ад. ОСОБА_10 будь-яких заяв з приводу причин неявки до суду не надходило.
Суд вважає клопотання адв. Лашкевича відповідача про відкладення розгляду справи є не обґрунтованим, та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки не вбачає в даному випадку конфлікту інтересів, адвокатом не надано доказів в підтвердження поважності причин його неявки та неявки іншого представника, окрім того, наявність двох адвокатів та їх не узгодженість дій не повинно призводити до обмеження прав інших учасників справи. такі посилання на неможливість явки до суду суд вважає необґрунтованим. Суд звертає увагу, що справа перебуває в провадженні суду з 27.10.2020 року, а подання вказаного клопотання, на думку суду направлено на затягування розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Отже, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам по справі, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони.
Суд , з метою дотримання розумних строків розгляду справи, належним сповіщенням всіх представників сторін, вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 21.10.2022 року.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, враховуючи пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Предметом позовів є:
- виділення в особисту приватну власність квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з 4-х житлових кімнат жилою площею 113,4 кв.м, загальною площею 209,3 кв.м;
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину розміру дольової фінансової участі у роботі ТОВ «Аст-Проект» на суму в еквіваленті 70000 доларів США, що складає 35000 доларів США,
- визнання особистою власністю розмір дольової фінансової участі (частку у статутному капіталі юридичної особи) ОСОБА_2 в ТОВ «Аст-Проект» в розмірі 0,1% вартість 6284 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.07.1997 року по 14.07.2020 року, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.01.2001 р. та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.07.2020 р. (а.с. 8-9 том 1).
За відомостями безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрований 22.02.1994 р. як фізична особа-підприємець (а.с. 21 том 1).
За договором купівлі-продажу від 01.08.2003 р. укладеного на Одеській товарній біржі «Вітязь» між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , останній купив у ОСОБА_2 нежитлові приміщення салону та магазину в будинку під АДРЕСА_3 , загальною площею 371,4 кв.м. За п. 2 договору, продаж здійснений з торгів за 524340 грн., які отримані продавцем до підписання вказаного договору (а.с. 142 том 1).
Відповідно до договору про дольову участь у будівництві, укладеного між Спільним україно-фінським підприємством в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Домус-Центр» ЛТД та ОСОБА_2 , без зазначення конкретної дати укладання, за п. 1.1 договір укладено з метою забезпечення будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_4 (а.с. 28-30 том 1). Зазначений договір сторонами визнавався.
За п. 1.4 договору, учасник фінансує будівництво 4 кімнатної квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 230 кв.м, на ІІІ поверсі житлового будинку, вказаного в п. 1.2 вказаного договору.
Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість робіт з будівництва квартири, вказаної в п. 1.4 вказаного договору встановлюється за договором на момент платежу.
На зворотньому боці останнього аркуша договору (а.с. 30 том 1) містяться рукописні записи невідомою особою щодо дат та грошових сум, а саме: 15.10.2004 р. - 70000, 25.11.2004 р. - 17000, 17.08.2005 р. - 10000, 25.09. - 10000, 17.06.2005 - 60000, 11.02.2006 - 20000, 24.02.2006 - 43100, загалом вказано 300000, однак, не вказано чи вносилися кошти у гривнях чи у іноземній валюті. При цьому судом не встановлено хто саме вчинив записи на зворотньому аркуші доданого до позову копії договору. Представник відповідача зазначив що кошти по даному договору вносились одноособово ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності, виданого 14.12.2005 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, об'єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та в цілому складається з чотирьох жилих кімнат житловою площею 113,4 кв.м, загальною площею 209,3 кв.м, яка відображена у технічному паспорті від 25.11.2005 р. Свідоцтво видане на підставі: договору про дольову участь у будівництві від 18.09.2003 р., акту прийому-передачі квартири (а.с. 23-24 том 1).
За витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9558431 від 12.01.2006 р., квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована згідно чинного законодавства за ОСОБА_2 (а.с. 22 том 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №229537734 від 17.10.2020 р., згідно пошуку за адресою: АДРЕСА_2 наявний запис про обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстроване 18.01.2008 р. за іпотечним договором (а.с. 25-27 том 1).
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 укладав кредитні договори, в забезпечення яких укладалися договори іпотеки, копії яких надано АТ «УкрСиббанк».
На аркушах справи 92-108 том 1 містяться копії укладених у 2008 році кредитних договорів та іпотечний договір між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , зокрема:
-Договір про надання споживчого кредиту №11285750000 від 18.01.2008 р., за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 300 тисяч доларів США, що дорівнювало еквіваленту 1515000,00 грн., строком повернення не пізніше 18.01.2018 р. (а.с. 92-95 том 1);
-Договір про надання споживчого кредиту №11327684000 від 07.04.2008 р., за яким ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 300 тисяч доларів США, що дорівнювало еквіваленту 1515000,00 грн., строком повернення не пізніше 09.04.2018 р. (а.с. 96-103 том 1);
- Договір іпотеки від 18.01.2008 року (а.с. 104- том 1) та договір іпотеки від 07.04.2008 р. (а.с. 105 том 1).
Згідно п. 1.1. предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно п.1.4 вказаних договорів предмет іпотеки передано в іпотеку за письмовою нотаріально посвідченою заявою-згодою дружини іпотекодавця ОСОБА_1 .
З пояснень АТ «УкрСиббанк» вбачається, що станом на день подання пояснень обидва кредитні договори погашено у повному обсязі.
Відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним подано в якості доказі про особисту приватну власність заяву ОСОБА_11 від 14.04.2021р., та розписки про взяття у борг коштів. Тобто заява посвідчена під час розгляду даної справи.
Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_11 від 14.04.2021 р., остання підтверджує, що 10.09.2003 року вона особисто позичила своєму брату ОСОБА_2 свої власні грошові кошти в сумі 1279560,00 грн., що станом на 10.09.2003 р. за курсом НБУ було еквівалентом 240000 доларів США для придбання її братом власного житла у новобудові у м. Одесі шляхом укладення між ним та ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві з метою фінансування її братом ОСОБА_2 будівництва 4 кімнатної квартири загальною площею 230 кв.м по АДРЕСА_4 . Справжність підпису ОСОБА_11 засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А.В., зареєстровано у реєстрі за №1275 (а.с. 151 том 1).
Згідно розписки від 10.09.2003 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 65 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 166 том 1).
Згідно розписки від 14.10.2004 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 70 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 167 том 1).
Згідно розписки від 27.12.2004 р., ОСОБА_2 за попередньою усної домовленості узяв у борг 20 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 168 том 1).
Згідно розписки від 16.08.2005 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 15 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 169 том 1).
Згідно розписки від 20.09.2005 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 15 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 170 том 1).
Згідно розписки від 16.11.2005 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 5 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 171 том 1).
Згідно розписки від 19.02.2006 р., ОСОБА_2 за попередньої усної домовленості узяв у борг 5 тис. доларів США готівковими коштами у ОСОБА_11 з метою подальшого придбання ним особистого нового житла у АДРЕСА_4 через укладення з ТОВ «Домус-Центр ЛТД» договору про пайову участь у будівництві 4 кімнатної квартири. Зобов'язався повернути борг після оформлення права власності на квартиру (а.с. 172 том 1).
Всі вищевказані розписки звірені з оригіналами наданими у судовому засіданні. В загальній сумі ОСОБА_2 отримав у борг 240 тисяч доларів США.
Проте як вбачається з наданих розписок вони підписані тільки ОСОБА_2 .
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1 047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 р. у справі No 6-2789цс16.
Відповідно до ст. 207 ЦК України Договір позики є двостороннім правочином.
Аналізуючи вказані розписки підписані тільки ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_11 від 14.04.2021р. суд вбачає, що ці докази не можуть бути прийняти судом до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки боргові розписки не підписані ОСОБА_11 та в її заяві не зазначено що вона підтверджує інші надані розписки від 14.10.2004р, 27.12.2004р, 16.08.2005р., 20.09.2005р., 16.11.2005р., 19.02.2006р., а навпаки, в своїй заяві вона заявила , що в борг дала кошти своєму брату 10.09.2003р. у розмірі лише 1279560 грн., що становило 240 000 дол. США. Крім того на час отримання коштів за розпискою від 19.02.2006р., право власності на спірну квартиру ОСОБА_2 вже було отримано та зареєстровано. Тобто кошти за квартиру було вже сплачено в повному обсязі.
Крім того, надана суду розписка відповідачем не має ознак боргової розписки, оскільки відповідач в розписці зобов'язався повернути суму «після оформлення права власності на квартиру».
Також в підтвердження свого позову ОСОБА_2 надано договір купівлі-продажу від 01.08.2003 р. укладеного на Одеській товарній біржі «Вітязь» між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , за яким останній купив у ОСОБА_2 нежитлові приміщення салону та магазину в будинку під АДРЕСА_3 , загальною площею 371,4 кв.м. За п. 2 договору, продаж здійснений з торгів за 524340 грн., які отримані продавцем до підписання вказаного договору (а.с. 142 том 1).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №253864846 від 20.04.2021 р. за ОСОБА_9 будь-якого нерухомого майна не зареєстровано (а.с. 183 том 1).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №253587456 від 20.04.2021 р. нежилі приміщення салону та магазину площею 182.1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 - 03.09.2019 р. право власності зареєстровано за Рапопортом Дов Бернард на підставі постанови Одеського апеляційного суду у справі №522/16177/17 від 26.06.2019 р. та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 р. (а.с. 184-192 том 1).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 року у справі №2-144/11 витребувано у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 із незаконного володіння майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 , яка зареєстрована на теперішній час як нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; витребувано у ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 із незаконного володіння майно, а саме квартиру АДРЕСА_7 , яка на теперішній час реконструйована та частина якої зареєстрована як квартира за АДРЕСА_8 загальною площею 43,3 кв.м. за ОСОБА_14 та частина якої зареєстрована як квартира АДРЕСА_9 загальною площею 136,8 кв.м., 1/3 частина якої зареєстрована за ОСОБА_16 та 2/3 частини якої - за ОСОБА_15 ; усунуто Рапопорт Дов Бернарду перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме квартирою АДРЕСА_6 , яка на теперішній час зареєстрована як нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; усунуто Рапопорт Дов Бернарду перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, а саме квартирою АДРЕСА_7 , частина якої у теперішній час зареєстрована як квартира АДРЕСА_8 , частина як квартира АДРЕСА_10 ; виселено з квартири АДРЕСА_8 (що реконструйована та зареєстрована за АДРЕСА_8 та за АДРЕСА_10 відповідачів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; в задоволенні решти вимог відмовлено; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 до ОСОБА_18 про відшкодування шкоди задоволено; стягнуто з Рапопорт Дов Бернард на користь добросовісних набувачів ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 3 127 254 грн. (що еквівалентно 134 850 доларів США); позовні вимоги ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення коштів залишено без розгляду. (а.с. 226-233 том 1).
Постановою Одеського апеляційного суду від 26.04.2018 року у справі №2-144/11 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2016 року залишено без змін (а.с. 204-211 том 1).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 р. у справі №522/16177/17 витребувано на користь громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_18 з чужого незаконного володіння ОСОБА_19 нежилі приміщення салону та магазину, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та складаються в цілому з нежилих приміщень 1-го поверху, загальною площею 182, 1 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна: 963841051000 (а.с. 200-203 том 1).
Згідно постанови Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року у справі №522/16177/17 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2018 року залишено без змін (а.с. 193-199 том 1).
Листом КП «БТІ» Одеської міської ради за вих. №5347-05/457 від 14.01.2022 р. на лист відділу поліції повідомило, що станом на 31.12.2012 р. право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 1990 р. по 2005 рік за фізичною особою ОСОБА_2 не було зареєстровано (а.с. 66-68 том 2).
Згідно копії протоколу №13 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Аст-Проект» від 12.09.2018 р., збільшили статутний капітал товариства на 2916000,00 грн.; статутний капітал дорівнює 6284000,00 грн., складається із 100 часток по 62840,00 грн. кожна і розподілений між Учасниками наступним чином, зокрема частка ОСОБА_2 - 961452,00 грн., що дорівнює 15,3% голосів або 15.3 часткам по 62840.00 грн. кожна (а.с. 31-32 том 1).
З листа ОСОБА_3 від 12.03.2018 р. вбачається, що останній підтвердив, що ОСОБА_2 учасник ТОВ «Аст-Проект» у період з 2000 по 2008 рр. прийняв дольову фінансову участь у роботі підприємства на суму, еквівалентну 70 тис. доларів США, набув права власності на 15,3% вартості підприємства (а.с. 33).
За відомостями з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аст-Проект» засновано 04.07.1997 року, засновником (учасником) товариства зокрема є ОСОБА_2 із розміром внеску до статутного фонду 6284,00 грн.(а.с. 74-75 том 1).
ТОВ «Аст-Проект» листом за вих. №12 від 10.12.2020 р. на адвокатський запит повідомило, що Товариство було створено і офіційно зареєстровано 03.07.1997 р. Засновниками з дати створення та станом на надання відповіді згідно Статуту були і є виключно три особи ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , ОСОБА_2 . Особисто ОСОБА_2 , як засновнику належить частка у статутному капіталі Товариства в розмірі 0,1% (від загального розміру статутного капіталу Товариства) вартістю 6284 грн. Будь-які інші особи, крім трьох вищевказаних, ніякої участі у створенні та подальшій діяльності не приймали (а.с. 152 том 1).
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Таким чином, законом передбачена можливість оспорення презумпції спільності майна подружжя.
Відповідно до положень ст..355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
При цьому, відповідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Таким чином, спільна власність може набуватися або як часткова, або як сумісна.
При цьому, правові режими спільної часткової власності та спільної сумісної власності є взаємовиключними.
За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, майно, придбане одним із подружжя за час шлюбу але за кошти, що належали йому особисто, є особистою приватною власністю цього подружжя та не підлягає поділу.
Звертаючись до суду з вимогами про поділ майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину спірної квартири, позивачка вказувала, що остання придбана в період шлюбу, а ОСОБА_2 звертаючись із зустрічним позовом про визнання вказаної квартири особистою приватною власністю вказував на те, що договір про пайову участь у будівництві житла укладався ним особисто та грошові кошти внесені за вказану квартиру також вносилися лише ним.
Судом вбачається що квартира за договором про дольову участь у будівництві придбана під час знаходження сторін у шлюбі.
Надані ОСОБА_2 розписки від 10.09.2003 р., 14.10.2004 р., 27.12.2004 р., 16.08.2005 р., 20.09.2005 р., 16.11.2005 р., 19.02.2006 р. на загальну суму 240 тис. доларів США суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ з підстав, що вони підписані лише ОСОБА_2 , та його сестра, яка на думку суду є зацікавленою стороною, заявила, що в борг дала кошти своєму брату 10.09.2003р. у розмірі лише 1279560 грн. що становило 240 000 долл. США.
Суд звертає увагу на те, що іпотечні договори, а саме п. 1.4 договорів містять посилання на те, що предмет іпотеки передано в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» за письмовою нотаріально посвідченою заявою згодою дружини іпотекодавця ОСОБА_1 .
Щодо доказу наявності особистих коштів у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 01.08.2003р. нежитлових приміщень салону та магазину в будинку під АДРЕСА_3 , ціна якого 524340 грн ОСОБА_9 , суд також не приймає такий доказ як належний та допустимий, оскільки б відсутні належні докази перебування за ОСОБА_2 та в подальшому післі відчуження нерухомості за ОСОБА_9 вказаного об'єкту нерухомості, яке відповідно до чинного законодавства підлягало державній реєстраці.
На час укладання вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна діяли ст..86, 128, 132 ЦК УРСР ( в ред. 1963р.) та Закон України «Про власність».
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦКУ, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу від 12.10.98 р. N 1, встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ст.8 Закону України «Про власність» (діючого на момент придбання а також на момент реконструкції), цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Отже, Закон України «Про власність» є спеціальним законом по відношенню до Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 за №7/5 про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, (який тратив чинність 01.01.2013 року) передбачено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 Закону, п. 1.2 Тимчасового положення).
Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права (виникнення, існування та припинення) на нерухоме майно, розміщене на територій України, що належить фізичним та юридичним особам, в тому числі і до договорів, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна , що не посвідчені в нотаріальному порядку. Державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на, зокрема, будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо. Державна реєстрація проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт. Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник, інший правонабувач або уповноважена ним особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію. До заяви додаються правовстановлюючі документи.
Відповідно до п. 1.7 Тимчасового положення Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва, правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відомості про об'єкти нерухомого майна та права на них містяться в реєстраційних справах підприємств БТІ, які, серед іншого, містять дані про реєстраційний номер об'єкта, відомості про власника (власників), форму власності, вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності .
Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документу.
Договір купівлі-продажу від 15.11.2003 року укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України, у зв'язку з чим при вирішенні питання стосовно його відповідності вимогам щодо форми, змісту, волі сторін (тобто умовам дійсності угод) підлягають застосуванню норми, що діяли в момент укладення такого договору, тому судом застосовані норми Цивільного кодексу УРСР.
Статтею 12 Закону України "Про власність"( який набув чинності з 15.04.1991р. та діяв до 20.06.2007р.) , який був чинним на час укладання договору купівлі-продажу, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Доказів щодо передання нерухомого майна за цим договором суду не надано.
З урахуванням статті 47, 128, 224 Цивільного кодексу Української РСР, статей 31, 35 Закону України "Про власність", чинних на час прийняття договору відчуження, відсутні докази набуття сторонами за цим договором права власності на об'єкти нерухомого майна .
Суд зазначає, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості ані за продавцем ОСОБА_2 ані за покупцем ОСОБА_9 зареєстровано не було.
Доказів про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказане в договорі нежитлове приміщення до укладання вказаного договору купівлі-продажу, та доказів реєстрації права власності за покупцем на ці приміщення судом також не встановлено.
А відтак, суд вважає недоведеним факт продажу ОСОБА_2 нежитлового приміщення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про поділ спірної квартири між подружжям у рівних частках та визнання за позивачкою Ѕ частини спірної квартири.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини розміру дольової фінансової участі у роботі ТОВ «Аст-Проект» на суму в еквіваленті 70000 доларів ША, що складає 35000 доларів США зазначала, що згідно довідки основного учасника товариства ОСОБА_3 . ОСОБА_2 в період часу з 2000 по 2008 рік прийняв дольову участь у роботі товариства на суму в еквіваленті 70 тисяч доларів США, а отже вона має право на отримання Ѕ частки від вказаної суми.
За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.
Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (статті 62, 66 ГК України, 80, 83, 97 ЦК України).
Так, з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.
Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також Верховний Суд у справі № 161/19023/17 провадження № 61-16823св19 (постанова від 11 березня 2020 року).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ «Аст-Проект», розмір внеску до статутного фонду - 6284,00 грн.
Посилання позивачки на лист ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 за період часу з 2000 по 2008 роки прийнято дольову фінансову участь у роботі підприємства на суму, еквіваленту 70 тис. доларів США та набуття права власності на 15,3% вартості підприємства суд до уваги не приймає, оскільки за ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частки учасників товариства відображаються у Статуті товариства та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Лист написаний ОСОБА_3 жодним чином не доводить факт дольової фінансової участі ОСОБА_2 у роботі підприємства на суму 70 тис. доларів.
Згідно такого витягу розмір внеску до статутного фонду - 6284,00 грн. який сформовано 04.07.1997р. (а.с.74-75т.1). шлюб між сторонами укладено 18.07.1997р. таким чином суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки. Проте у зв'язку зі спором суд вважає що наявні підставі для задоволення вимог в цій частині ОСОБА_21 і.
Суд вважає необхідним зазначити, що враховуючи, що ОСОБА_2 став одним із засновників ТОВ «Аст-Проект» щонайменше 03.07.1997 року, із часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 0.1% (від загального розміру статутного капіталу Товариства) вартістю 6284 грн., тобто до укладення шлюбу із ОСОБА_1 , який було укладено 18.07.1997 року, суд дійшов висновку, що частка ОСОБА_2 у Товаристві набута ним до укладення шлюбу, а відтак є його особистою приватною власністю, а відтак, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову у вказаній частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В порядку статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачкою ОСОБА_1 на підтвердження витрат на правову допомогу жодних доказів до матеріалів справи не надано, ані договору про надання правової допомоги, ані квитанцій тощо, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.
ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплачений максимальний судовий збір в загальній сумі 10510,00 (а. с. 34 том 1).
Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 на її користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5255,00 грн., що відповідає частині задоволених позовних вимог.
ОСОБА_2 сплачений судовий збір на загальну суму 11006,20 грн.: 10510 грн. (судовий збір) та 496,20 грн. (забезпечення доказів) (а.с. 128 том 1 та 76 том 2).
З врахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн., виходячи з ціни позову у задоволеній частині вимог.
Суд, на підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає необхідним зобов'язати ОСОБА_2 сплатити різницю судових витрат ОСОБА_22 , а саме стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4414.20 грн. (5255,00 грн. - 840,80 грн.).
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.15,16, 203,215, 321, 328, 391, 386 ЦК України, ст.ст. 60,70,71 СК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 30, 43, 49, 64, 76, 81, 82, 89, 95,133, 137, 141, 158, 209, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про поділ спільно нажитого майна подружжя задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на:
- 1/2 частки чотирьох кімнатної квартири, заг. пл. 209,3 кв.м., житл. пл. 113,4 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4414,20 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право особистої приватної власності на розмір дольової фінансової участі (частку у статутному капіталі юридичної особи) в ТОВ «Аст-Проект» в розмірі 0,1% вартості 6284 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2022 року.
Суддя Л. В. Домусчі