18 жовтня 2022 року м. Харків Справа №917/167/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.,
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, (вх.№22П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21,
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, вул.Перемоги, 17/6, м.Кременчук, Полтавська область, 39605,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «АВІА», вул. Леонова, 2/27, м.Кременчук, Полтавська область, 39612,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Міністерство освіти і науки України, проспект Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135;
2. Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про витребування з незаконного володіння майна,-
У лютому 2021 року Харківський національний університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА», в якому просив суд:
1. визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.09.2002 року №69, що укладений між Кременчуцьким льотним коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»;
2. витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» будівлю слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливо-мастильних матеріалів, загальною площею 42,20 кв.м. на користь Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ.
В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну підстав позову позивач посилається на те, що Кременчуцький льотний коледж при відчужені нерухомого майна за договором-купівлі продажу від 18.09.2002 року №69 мав отримати дозвіл Міністерства освіти України за погодженням з Фондом державного майна України, оскільки коледж не був власником нерухомого майна, а здійснював оперативне управління. Сторони при укладенні спірного договору купівлі-продажу в порушення ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 року №1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 року за №692/4913 не дотримались встановленого порядку відчуження об'єкта державної власності, не врахували заборону його відчуження та не погодили таке відчуження з уповноваженим державою органом, що є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України та ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21 (повний текст складено 20.12.2021 року, суддя Тимощенко О.М.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджується і не заперечується відповідачем, що спірне майно було передано відповідачу саме на підставі оскаржуваного у даній справі договору №69 від 18.09.2002 року.
Не погоджується скаржник з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності порушеного чи оспорюваного права позивача та відсутності права на оскарження договору купівлі-продажу. Так, Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, який у свою чергу є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу. Таким чином, на сьогоднішній день, у зв'язку з приєднанням Кременчуцького льотного коледжу до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та прийманням-передачею цілісного майнового комплексу, зокрема будівлі та споруди на аеродромі Кременчук (Велика Коханівка) - Полтавська область, Кременчуцький район, село Ракитне, вул. Кагамлицька, 2, до позивача перейшли права захисту та відновлення порушених майнових прав.
Апелянт наполягає на необхідності функціонування служби паливно-мастильних матеріалів Кременчуцького льотного коледжу ХНУВС, складовою якого є майно, що безпідставно відчужено відповідачу. Щодо відсутності в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету №423 від 30.05.2019 року вказівки про передачу позивачу будівлі слюсарної майстерні, то дійсно такий об'єкт не увійшов до переліку майна, яке передається, оскільки будівля була незаконно продана відповідачу до складання такого акту, а тому не могла бути зазначена в акті.
Апелянт наполягає на тому, що Кременчуцький льотний коледж при відчуженні нерухомого майна за договором купівлі-продажу №69 від 18.09.2002 року повинен був отримати дозвіл Міністерства освіти України за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням, оскільки позивач не був власником переданого йому майна та об'єктів, а здійснював лише оперативне управління закріпленим за ним майном. Натомість відповідного вчинено не було. Так, спірне майно надавалось позивачу для здійснення статутної діяльності, а не у власність, це майно залишається об'єктом права державної власності і до вчинення дій, які передбачені чинним законодавством (яких наразі вчинено не було) не може вибути з державної власності законним шляхом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 28.02.2022 року і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні.
Від відповідача 15.02.2022 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1862), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01 квітня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 року роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Отже, судове засідання, призначене на 28 лютого 2022 року у справі не відбулося. В оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі судової влади України та на сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі «Фейсбук», суд зазначив, що відповідні судові засідання будуть перенесені на іншу дату, про що учасників судових процесів буде повідомлено додатково.
Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 року повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21 відбудеться « 18» жовтня 2022 року об 11:15 год. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 27.09.2022 року.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 27.09.2022 року оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 29.09.2022 року і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Нез'явлення в судове засідання представників учасників справи є свідченням їх суб'єктивної поведінки, яка не може бути підґрунтям для затягування розгляду справи - відповідної апеляційної скарги. До того ж суд повідомляв учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судове засідання 18.10.2022 року представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
До початку судового засідання 18.10.2022 року від апелянта на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх.№6130), в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що представник позивача перебуватиме у відрядженні.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Так, позивачем - апелянтом у справі, викладено у апеляційній скарзі доводи та вимоги по справі. Матеріали справи також містять відзив відповідача на апеляційну скаргу. Наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи, що учасники справи повідомлялись належним чином про час та місце судового засідання, їх явка не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе провести судовий розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно договору купівлі-продажу №69 від 18.09.2002 року Кременчуцький льотний коледж продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» (відповідач у справі) придбало будівлю слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 42,20 кв.м, 1986 року забудови, яка розташована на території аеродрому «Велика Кохнівка» Кременчуцького льотного коледжу.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» (відповідач) зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, №1-20; резервуари РВС-2000, №21-22; резервуари Р-60, №23-26; резервуари Р-25, №27-29; резервуар Р-15, №30.
Матеріали справи свідчать, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 року №186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету вирішено передати зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ.
Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 року №7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, як відокремлений підрозділ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №423 від 30.05.2019 року затверджено акт приймання-передачі від 23.05.2019 року, згідно якого цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету прийнятий до сфери управління МВС.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 року №30 вирішено надати Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 га (кадастровий номер 5322485100:000:0001), для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Як вказує позивач, після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, він встановив, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» (відповідачу).
Позивач листом від 12.02.2020 року №1/7-413 звертався до відповідача з проханнями надати інформацію щодо підстав їх присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідач із листом від 11.03.2020 року №93 надав позивачу копію витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009 року та знаходиться за адресою: село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року, в редакції чинній на момент укладення спірного договору; далі - ЦК УРСР) недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.
Згідно із ст. 41 ЦК УРСР, чинній на момент укладення спірного договору, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦК УРСР зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, зокрема:
- з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
- з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій з актів планування;
- в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
- внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
- внаслідок інших дій громадян і організацій;
- внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Відповідно до статуту Кременчуцького льотного коледжу, прийнятого Конференцією трудового колективу від 12.09.1997 року (протокол №23), затвердженого Міністерством освіти України 16.10.1997 року та зареєстрованого у виконкомі Кременчуцької міської ради розпорядженням №1332 від 05.11.1997 року, коледж є вищим закладом освіти II рівня акредитації, заснованим на державній формі власності і підпорядкований Міністерству освіти України. Коледжу передаються засновником у користування та оперативне управління об'єкти права власності: будівельні споруди, повітряні судна, машини, обладнання, транспортні засоби, грошові кошти. Відчуження майна, що закріплене за коледжем, здійснюється за погодженням Міністерства освіти України у порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, вказаний коледж мав статус державного навчального закладу.
Позивач обґрунтовуючи свою позицію у справі посилається на те, що спірне майно відчужено в порядку приватизації, а сторонами договору порушено вимоги Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 року №1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 року за №692/4913.
У преамбулі даного Положення вказано, що воно визначає порядок відчуження майна шляхом продажу державного майна, закріпленого за державними підприємствами; державного майна, наданого в оренду; державного майна підприємств, які перебувають у процесі приватизації; державного майна тих суб'єктів підприємницької діяльності, щодо яких, відповідно до їхнього статуту, поширюються норми чинного законодавства України, встановлені для державних підприємств; державного майна, що перебуває на балансі суб'єктів підприємницької діяльності недержавної форми власності.
Отже, дане Положення стосується регулювання виключно державних підприємств, а до регулювання установ, якою був Кременчуцький льотний коледж, відношення не мало.
Твердження про порушення Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1976 від 22.09.2000 року є безпідставним, оскільки зазначене положення стосується майна, функції з управління яким передано до органів приватизації.
Натомість матеріали справи не містять доказів, а позивачем не доведено, що спірне майно було передано до органів приватизації.
Так, Фонд державного майна України в своїх письмових поясненнях повідомив суд, що спірне майно в стадії приватизації не знаходилося і інформація стосовно спірного майна по вул. Сковороди, буд. 56, с. Рокитне в інформаційних системах Фонду відсутня. Також Фонд державного майна вказав, що у 2002 році питання, пов'язані із продажом (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, регламентувались Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 10.08.2001 року №142/181 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 05.09.2001 року за №787/5978, яка не передбачала погодження з Фондом відчуження нерухомого майна таких установ.
Відповідно до п. 7.1. договору купівлі-продажу №69 від 18.09.2002 року договір укладено згідно договору купівлі-продажу Полтавської аграрно-промислової біржі від 11.09.2002 року №164 і Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 22.09.2000 року №1976.
Тобто, спірне майно придбано відповідачем на підставі угоди, що укладена на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі, за наслідками проведення біржових аукціонних торгів, які відбулись 11.09.2002 року, про що свідчить договір №164 купівлі-продажу від 11.09.2002 року, картка реєстрації біржової угоди №164 від 11.09.2002 року та протокол №40 біржових аукціонних торгів основними засобами виробництва державного майна України на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі від 11.09.2002 року.
Вказані обставини позивач в установленому порядку не спростував. Позивач не надав суду доказів у підтвердження своїх тверджень, що спірне майно дійсно було передано відповідачу виключно саме на підставі оскаржуваного договору №69 від 18.09.2002 року. До того ж оскарження договору №69 від 18.09.2002 року не призводить до висновків про неправомірність аукціону та правочинів укладених за результатом його проведення.
Кременчуцьким льотним коледжем, як юридичною особою станом на момент укладення оскаржуваного договору, було прийнято рішення у відповідності до протоколу №14 засідання постійно діючої комісії по розгляду продажу ТОВ «HBO «АВІА» будівлі майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт обладнання складу ПММ від 07.10.2002 року, нормою п. 6 якого визначено, що реалізацію будівлі насосної станції на складі ПММ аеродрому В. Кохнiвка згідно з Типовою Інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ» здійснити через біржу.
Таким чином, вбачається, що будівлі насосної станції на складі ПММ було реалізовано у відповідності до Інструкції про порядок списання основних засобів, якими є нерухоме майно.
У відповідності до п. 22 Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України №142/181 вiд 10.08.2001року (надалі - Типова інструкція), визначено, що продаж матеріальних цінностей, які згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 року №64 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 року за №459/4680, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом) відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 року №1976 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 року за №692/4913 iз змінами та доповненнями.
Пунктом 23 вищезазначеної Інструкції визначено, що продаж будівель (у тому числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, які відносяться до необоротних активів, проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка - це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором iз установою.
Крім того, про продаж об'єкту нерухомості, що зазначений в оскаржуваному договорі, у відповідності до Типової інструкції свідчить також акт №5 технічного стану будівлі слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт від 04.07.2002 року, який складався у відповідності до пп. а) п. 7 вищезгаданої Інструкції.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого наведеними нормами. Суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб.
Так, за змістом статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною договору №69 від 18.09.2002 року. Сторонами оспорюваного договору №69 від 18.09.2002 року є Кременчуцький льотний коледж (код ЄДРПОУ 01132369) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА».
Так, Кременчуцький льотний коледж з кодом ЄДРПОУ 01132369 був юридичною особою, яка створена рішенням колегії Міністерства освіти України від 23.06.1993 року №13/2 та зареєстровано у виконкомі Кременчуцької міської ради у відповідності до розпорядження №1332 від 05.11.1997 року, що підтверджується статутом Кременчуцького льотного коледжу, затвердженого 16.10.1997 року.
10.06.2003 року Національним авіаційним університетом прийнято наказ №101/09 «Про заходи щодо реорганізації Кременчуцького льотного коледжу», згідно з яким вирішено утворити у структурі Національного авіаційного університету - Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету.
15.09.2003 року зареєстровано Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), тобто код ЄДРПОУ залишився тим самим.
24.04.2008 року внесено запис про припинення Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) внаслідок реорганізації з правонаступництвом всіх прав та обов'язків Національним авіаційним університетом (код ЄДРПОУ 01132330).
Наказом від 29.05.2019 року Національний авіаційний університет вирішив припинити діяльність Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), як відокремленого підрозділу шляхом його приєднання до Харківського національного університету внутрішніх справ та встановити, що Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов'язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Згідно із ч. 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У статті 95 Цивільного кодексу України зазначено, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно із ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
А в ч. 5 цієї статті зазначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571096) зареєстрований як юридична особа 13.03.2001 року.
Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, як відокремлений підрозділ цього Університету, було створено рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 року № 7/4 та зареєстровано в реєстрі 30.05.2019 року.
Тобто, Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ створено набагато пізніше, ніж укладено оспорюваний договір №69 від 18.09.2002 року.
Отже посилання позивача на те, що спірне майно надавалося йому для здійснення статутної діяльності, а також на те, що майно відчужувалося саме позивачем є необґрунтованим.
Матеріалами справи не підтверджується, що саме позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (кодом ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору №69 від 18.09.2002 року.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно із ч. 1 статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Таким чином, позивач має довести належними доказами обставини та підстави набуття ним права власності на спірне майно - будівлю слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 42,20 кв.м.
Позивач - Харківський національний університет внутрішніх справ не надав суду доказів, які б підтверджували наявність у Харківського національного університету внутрішніх справ права власності на спірний об'єкт - будівлю слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 42,20 кв.м.
У акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 року №423 (далі - акт приймання-передачі), серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та що передавалися позивачу, відсутня вказівка про передачу позивачу будівлі слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 42,20 кв.м.
Крім того, позивачем не доведено, що на дату складення вказаного акту спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, що був предметом передачі позивачу.
Отже, спірний договір не порушує прав позивача, оскільки останній не довів наявності у нього права власності на це майно.
Стосовно обґрунтування позивача щодо порушення прав Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, слід зазначити, що здійснювана відповідним навчальним закладом своєї діяльності з використанням майнового комплексу, який було їм передано, жодним чином не може стосуватись майна ТОВ «НВО «ABIA», так як майновий комплекс, що передавався від НАУ до ХНУВС не включав в себе майно, що зазначено у оскаржуваному договорі купівлі-продажу, що свідчить про те, що майновий комплекс, який отримано ХНУВС має можливість функціонувати без майна ТОВ «HBO «ABIA».
Наведення представником позивача нормативних документів, які прийняті щодо регулювання його діяльності не є підставою для твердження, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу №69 вiд 18.09.2002 року відбулось порушення його прав та/або інтересів, а обґрунтування необхідності в здійсненні господарської діяльності певного майна та за певних умов, які є необхідні для цього, жодним чином не призводить до протиправності володіння, користування та розпорядження іншою особою, зокрема, ТОВ «HBO «ABIA», своїм майном.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, та вчинені при довільному тлумачення наявних правовідносин, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2021 року у справі №917/167/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя М.М. Слободін