вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2022 р. Справа№ 911/3531/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича
на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 (повний текст складено 06.07.2022)
у справі №911/3531/21 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»
до Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»
про стягнення 20 061,10 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням поданих уточнень від 07.02.2022) до Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича (далі, відповідач) про стягнення 20 061,10 грн заборгованості за Договором №220024711 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, укладеного шляхом підписання відповідачем 14.12.2018 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати за активну енергію (відображається у втратах холостого ходу), у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 14 531,22 грн. Крім цього позивачем додатково нараховано 2 277,37 грн пені, 990,65 грн 3% річних та 2 261,86 грн інфляційних втрат.
27.06.2022 позивач подав до суду додаткові розрахунки від 21.06.2022, згідно яких пеня становить 2 215,81 грн, 3% річних 947,40 грн, інфляційні втрати 2 137,51 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» 17 931 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн 71 коп. (з яких: 14 531,22 грн заборгованість, 315,58 грн пеня, 947,40 грн 3% річних та 2 137,51 грн інфляційні), а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, а відповідачем не спростовано факту порушення умов Договору в частині повної та своєчасної оплати електроенергії, яка є втратами у трансформаторі, із січня 2019 року по березень 2020 року в сумі 14 531,22 грн.
Також, враховуючи допущене прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, суд, керуючись нормами статті 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 947,40 грн 3% річних та 2 137,51 грн інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в сумі 315,58 грн, оскільки позивачем було здійснено невірний розрахунок штрафної санкції, а саме здійснено розрахунок не по кожному простроченому розрахунковому періоду окремо (з 02.02.2019 по 12.03.2020), а на суму заборгованості, яка збільшувалась із кожним розрахунковим періодом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 26.07.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Фізична особа-підприємець Штепа Петро Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
- відповідач не має жодного відношення до даних, які вказані в заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 14.12.2018, оскільки остання містить найменування споживача «П.П. Штепа», а не «ФОП Штепа П.М.», вказана адреса підключення « АДРЕСА_3», у той час, як у власності Штепи П.М. є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;
- надані позивачем до матеріалів справи акти прийняття-передавання електричної енергії за січень 2019 року - березень 2020 року підписані та скріплені печаткою лише з боку позивача, чому суд першої інстанції оцінки не надав;
- з 14.08.2018 по сьогоднішній день відповідач взагалі відключений від мережі електропостачання, а тому споживання електричної енергії ним не здійснюється, а заборгованість по нарахуванню технологічних втрат електричної енергії в трансформаторі має виставлятися власнику трансформатора. Відповідач заперечує щодо власності КТП, оскільки за його твердженнями КТП знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1, на підтвердження у матеріалах справи міститься довідка Старобезрадичівської сільської ради від 22.10.2020;
- до матеріалів справи позивачем долучена копія договору №1008 від 06.03.2002 з 12-ма додатками, де в графі підпису споживача проставлений підпис невідомої особи, оригінал договору суду надано не було, а відтак такий доказ не мав братися судом до уваги як належний та допустимий.
Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 22.08.2022, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні.
Позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Штепа Петро Миколайович до 01.01.2019, тобто до дня запровадження нового ринку електричної енергії, був споживачем вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання - ПрАТ «Київобленерго», що підтверджується Договором №1008 на користування електричною енергією від 06.03.2002, копія якого додана до позовної заяви. Водночас, у позовній заяві вказано, що оригінал такого договору у позивача відсутній, натомість, він знаходиться у оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача про нібито не підписання вказаного договору, зазначивши, що сам відповідач у відзиві на позовну заяву вказував на те, що з 14.08.2018 він був відключений від мережі енергопостачання, про що, у тому числі, свідчать наявні в матеріалах справи завдання на перевірку від 13.08.2018, акт №657086 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб, встановлених на ньому від 19.08.2018, та акт №063800 контрольного огляду засобів електричної енергії від 19.08.2018.
У додатку №8 до договору Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін визначено, що балансова належність: відгалуження ПЛ №5 від ОП 610 до КТП-576 та КТП-576 належить споживачу, тобто відповідачу. Отже, оскільки відповідач є власником КТП-576, то він здійснює її обслуговування та є відповідальним за неї. При цьому у разі якщо КТП не відключена, знаходиться під напругою, то відповідно оператор системи розподілу передає позивачу обсяги електричної енергії, що витрачаються в електронній мережі відповідача, тобто втрати електричної енергії.
14.12.2018 було укладено Договір №220024711 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (позивачем) шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальника за адресою: АДРЕСА_3, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4943989533484.
Позивачем надано до матеріалів справи довідку оператора системи розподілу (третьої особи у справі), яка у відповідності до пункту 4.3.3. ПРРЕЕ підтверджує обсяги споживання електричної енергії відповідачем за точкою комерційного обліку 62Z4943989533484. На підставі отриманих даних саме від третьої особи позивач формував та виставляв до оплати рахунки-фактури відповідачу за спожиту електричну енергію і саме їх брав для розрахунку ціни позову в даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича у справі №911/3531/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3531/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
11.08.2022 матеріали справи №911/3531/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №911/3531/21 є вимоги про стягнення 20 061,10 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 про відкриття апеляційного провадження, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси сторін у справі (ShRPsovetnik@gmail.com, kanc@koec.com.ua), зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування. Також ухвала в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету третьої особи у справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 12.08.2022.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2022 строків на подання сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Відносини, пов'язані з розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII.
У відповідності до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги (пункт 67 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» - є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 1.2.8 ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На підтвердження наявності договірних відносин між сторонами спору позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Штепа Петро Миколайович (далі по тексту - відповідач та/або Споживач) до 01.01.2019, тобто до дня запровадження нового ринку електричної енергії, був споживачем вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання - ПрАТ «Київобленерго», що підтверджується Договором №1008 на користування електричною енергією від 06.03.2002, копія якого додана до позовної заяви.
Третьою особою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» під час розгляду справи судом першої інстанції надано пояснення, в яких підтверджено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго» (теперішня назва ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») та ФОП Штепа П.М. 06.03.2002 було укладено Договір №1008 на користування електричною енергією (для споживачів з малим споживанням), що діяв до 31.12.2018.
Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання.
Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Так, на виконання постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території» ПрАТ «Київобленерго» було передано ТОВ «Київська обласна ЕК» дані про споживача ФОП Штепа П.М. у форматі «xls».
У силу положень пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та пунктів 1.2.8, 1.2.15 ПРРЕЕ, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Штепою П.М. (за договором споживач) було укладено Договір №220024711 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі, Договір), шляхом підписання відповідачем 14.12.2018 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальника за адресою: АДРЕСА_3.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», роздрукований примірник якого міститься в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, звертаючись до суду із позовом у даній справі, приєднавшись до умов Договору про постачання електричної енергії відповідачем взято на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Позивач зазначає, що у відповідності до пункту 4.3. ПРРЕЕ ПрАТ «Київобленерго», як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, було надано ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» шляхом електронного обміну даними інформацію про обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії відповідачем за період з січня 2019 року по березень 2020 року. Так, згідно наданих ОСР даних обсяг спожитої (розподіленої) відповідачем електричної енергії складає: в січні місяці 2019 року - 424 кВт*год; в лютому місяці 2019 року 424 кВт*год; в березні місяці 2019 року - 383 кВт*год; в квітні місяці 2019 року 424 кВт*год; в травні місяці 2019 року - 410 кВт*год; в червні місяці 2019 року - 424 кВт*год; в липні місяці 2019 року - 410 кВт*год; в серпні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у вересні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у жовтні місяці 2019 року - 410 кВт*год; у листопаді місяці 2019 року - 424 кВт*год; у грудні місяці 2019 року 410 кВт*год; у січні місяці 2020 року 424 кВт*год; у лютому місяці 2020 року 424 кВт*год; у березні місяці 2020 року - -424 кВт*год.
Відповідач був відключений від мережі електропостачання за Договором №1008 від 06.03.2002, що підтверджується в завданні на перевірку від 13.08.2018, складеного представниками ПрАТ «Київолбенерго». У завданні на перевірку від 13.08.2018, а також в акті № 657086 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 19.08.2018 та акті № 063800 контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 19.08.2018 було зафіксовано показники лічильника: 21 488,9. Тобто показники електролічильника встановлені на об'єкті відповідача залишаються незмінними.
Однак, позивач стверджує, що відповідач є власником комплектної трансформаторної підстанції (КТП) №576 та частини електричної мережі, що підтверджується Договором №1008 від 06.03.2002, у тому числі схемою електропостачання та точки розподілу мереж. За доводами позивача оскільки КТП на даний час знаходиться під напругою, остання споживає електроенергію, що є втратами електричної енергії, обсяги якої Оператор системи розподілу щомісячно передає позивачу.
На підставі отриманих даних від ПрАТ «Київобленерго» позивачем сформовано та виставлено до сплати відповідачу рахунки-фактури за спожиту електричну енергію: №8596139322 від 25.01.2019, №8549350745 від 20.02.2019, №8843634083 від 20.03.2019, №8648796533 від 17.04.2019, №8894990731 від 20.05.2019, №8798217504 від 28.06.2019, №6063252628 від 18.07.2019, №6113708785 від 31.08.2019, №6015980615 від 23.09.2019, №6412089572 від 22.10.2019, №6214862614 від 28.11.2019, №6166400504 від 26.12.2019, №6167226833 від 27.01.2020, №6119088760 від 29.02.2020, №6168768841 від 16.03.2020 та №6070863706 від 31.03.2020, на загальну суму 14 531,22 грн.
ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» повідомив суду першої інстанції, що обсяг спожитої електричної енергії споживачем ФОП Штепою П.М., який відображено позивачем у рахунках, що містяться в матеріалах справи №911/3531/21, виставлений вірно та відповідає тій iнформацiї, що була передана Підприємством позивачу.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконував в повному обсязі та постачав відповідачу електричну енергію, натомість відповідач, всупереч пункту 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 5.5.5 ПРРЕЕ, а також, умовам укладеного Договору не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, оскільки не сплатив за спожиті послуги, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідач, у свою чергу, просив відмовити у задоволенні позову та заперечував проти підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 14.12.2018, зазначаючи, що відповідач немає жодного відношення до даних, які вказані в заяві-приєднання, зокрема, найменування споживача та адреси об'єкта підключення. Також відповідач заперечував щодо власності КТП, оскільки за його твердженнями КТП знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1, на підтвердження чого долучив довідку Старобезрадичівської сільської ради від 22.10.2020. Окрім того, відповідач заперечив проти підписання договору №1008 від 06.03.2002 та додатків до нього, стверджуючи, що в графі підпису проставлено підпис взагалі невідомої особи. Зазначив, що акти прийняття-передавання електричної енергії за період з січня 2019 року по березень 2020 року не підписані споживачем, а також стверджував, що в долучених позивачем рахунках-фактур за спожиту електричну енергію за спірний період жодного слова, що нараховані кошти є активними втратами в трансформаторі струму взагалі немає.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Як вірно встановив суд першої інстанції, предметом даного спору є, зокрема, заявлена до стягнення сума у розмірі 14 531,22 грн, яка є сумою нарахування технологічних втрат електричної енергії в трансформаторі КТП-576 та ПЛ 10 кВ.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі стверджує про відсутність підстав для стягнення з нього вказаної суми, посилаючись, зокрема, на те, що Договір №1008 на користування електричною енергією від 06.03.2002 з додатками до нього, копії яких були надані позивачем, викликають сумнів у їх достовірності (є підробленими). Оригінал Договору №1008 від 06.03.2002 з додатками суду надано не було, а відтак місцевий господарський суд не повинен був брати його до уваги та надавати оцінку як основному доказу у справі.
Із приводу вказаних заперечень скаржника колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем дійсно не подавався до суду оригінал Договору №1008 від 06.03.2002 з додатками, при цьому у позовній заяві (том 1, а.с. 8) позивач зазначив, що оригінал такого документу у нього відсутній.
Зазначене, втім, не може бути підставою для визнання такого Договору таким, що не укладався між ПрАТ «Київобленерго» та ФОП Штепою П.М., оскільки факт укладення Договору №1008 від 06.03.2002 підтверджено третьою особою ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та сам відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що з 14.08.2018 він був відключений від мережі електропостачання, про що свідчать наявні в матеріалах справи завдання на перевірку від 13.08.2018, акт №657086 про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб встановлених на ньому від 19.08.2018 та акт №063800 контрольного огляду засобів обліку електричної енергії від 19.08.2018. Отже, такий Договір існував та відповідач у період до 14.08.2018 споживав електроенергію за ним.
Вказаний Договір також не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, з огляду на вищевикладене та враховуючи презумпцію правомірності правочину, обґрунтовано був взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі.
Відповідно до пункту 1 Договору №1008 електропостачальник зобов'язувався постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а споживач своєчасно проводити сплату за електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.
Судом встановлено, що ПрАТ «Київобленерго» на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії було створено ТОВ «Київська обласна ЕК», який є постачальником універсальних послуг. Відповідно позивачем було отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що пiдтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018.
За змістом пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Так, на виконання постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території» ПрАТ «Київобленерго» було передано ТОВ «Київська обласна ЕК» дані про споживача ФОП Штепа П.М. у форматі «xls».
Починаючи з 01.01.2019 у вiдповiдностi до постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1749 «Про видачу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами постачання електричної енергії за регульованим тарифом», Товариство здiйснює лише діяльність з розподілу електричної енергії та, відповідно, не надає послуги з постачання електричної енергії.
Враховуючи зазначене, 14.12.2018 між ФОП Штепою П.М. та ТОВ «Київська обласна ЕК» було укладено Договір №220024711 про (далі, Договір), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (том 1, а.с. 14). Договір укладений за адресою споживання: АДРЕСА_3, ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z4943989533484.
Посилання скаржника на те, що Договір №220024711 укладався не ним, оскільки у заяві-приєднанні міститься найменування споживача ПП Штепа, а не ФОП Штепа П.М., оцінюються судом критично, оскільки у заяві-приєднанні вказано ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який належить саме Фізичній особі-підприємцю Штепі П.М.
Згідно пункту 4 заяви-приєднання найменування та ЕІС-код сторони, з якою споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії: Найменування: ПрАТ «Київобленерго» ЕІС-код: 62Х1390171075089, початок постачання з 01.01.2019.
Заявою-приєднання до Договору про постачання електричної енергії №220024711 від 14.12.2018 споживач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору (додатків до Договору) в повному обсязі. Також, з моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинного законодавства України.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно пункту 6.2. Договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Отже, приєднавшись до умов Договору про постачання електричної енергії відповідачем взято на себе договірні зобов'язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені позивачем нарахування не є фактично спожитою відповідачем активною електричною енергією, а є втратами в трансформаторі КТП-576 та частині електричної мережі.
Питання втрат електричної енергії в електричній мережі регулюється Методичними рекомендаціями визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №399 від 21.06.2013, які рекомендовано застосовувати для визначення технологічних витрат електричної енергії в елементах електричної мережі (силових трансформаторах, лініях електропередавання і реакторах) споживачів та інших суб'єктів господарювання при виконанні розрахунків обсягів споживання, передачі, постачання і виробництва електроенергії у випадках, передбачених Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Нацiональної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, та іншими нормативними документами (якщо розташування точок вимiрювання електричної енергії не збiгається з межею балансової належностi елементiв електричної мережі), для визначення технологiчних витрат електричної енергії, що пов'язані з передачею електричної енергії електричними мережами суб'єктiв господарювання, а також при складаннi балансів електричної енергії в електричних мережах переважно симетричним навантаженням.
У цих Методичних рекомендаціях до технологічних витрат електричної енергії відносять втрати енергії, обумовлені електромагнітними процесами у струмопровідних частинах електричної мережі і осердях апаратів при її передачі, а також кліматичні втрати та втрати енергії в ізоляції елементів мережі (далі - втрати електричної енергії) (пункт 1.1 Методичних рекомендацій).
Ці Методичні рекомендації рекомендовано для застосування електропередавальними організаціями, які мають ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними або місцевими (локальними) електричними мережами, компаніями, що здійснюють постачання електричної енергії споживачам, відповідно до ліцензій на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, проектними організаціями, а також виробниками та споживачами електричної енергії (пункт 1.2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до пункту 5.1. Методичних рекомендацій втрати електричної енергії в електричній мережі (елементах електричної мережі) визначаються за результатами вимірювань як різниця обсягів електричної енергії, обчислених за одночасно знятими показами лічильників, встановлених на вході і виході електричної мережі (елементів електричної мережі).
У разі технічної неможливості або економічної недоцільності вимірювання втрат, їх (втрати) визначають розрахунковим шляхом відповідно до цих Методичних рекомендацій як суму втрат в окремих елементах електричної мережі. Розрахунок втрат проводиться для схеми нормального режиму.
Втрати електричної енергії в елементах електричної мережі - обсяги електроенергії, що затрачається на нагрів струмопровідних частин елементів мереж під час протікання ними електричного струму, на нагрів магнітопроводів і елементiв конструкцiй електричних апаратів та на коронний розряд повітряних ліній електропередач.
Як уже встановлено судом вище, між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго» (теперішня назва ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») та ФОП Штепа П.М. 06.03.2002 було укладено Договір №1008 на користування електричною енергією.
Пунктом 6.7. названого Договору передбачено, що якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової належності електромереж, кількість врахованої ними електроенергії збільшується (зменшується) на величину витрат електроенергії в мережі від місця установки приладів обліку до межі балансової належності електромереж електропостачальника (додаток 11).
Згідно додатку №8 до Договору №1008 Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, визначено, що балансова належність: відгалуження ПЛ №5 від ОП 610 до КТП-576 та КТП-576 належить споживачу.
У подальшому відповідачем було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 14.12.2018, що свідчить про факт укладання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до пункту 5.1.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, якщо з технічної або економічної причин установлення вузла обліку на комерційній межі недоцільне, то за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу вузол обліку може бути розміщений не на комерційній межі, але якнайближче до неї. Водночас місце його розміщення має обиратись таким чином, щоб забезпечити мінімальні втрати активної електричної енергії в електричній мережі від точки вимірювання до комерційної межі відповідного об'єкта.
Згідно із пунктом 5.9.8 Кодексу комерційного обліку електричної енергії порядок розрахунків величини технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власників технологічних мереж та її значення зазначаються в договорах про передачу/розподіл електричної енергії.
Враховуючи зміст додатку №8 до Договору №1008 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін), те, що договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, а матеріали справи не містять доказів укладання договору на інших умовах, безпідставними є доводи скаржника, що комплектно транспортна станція (КТП) та частина електричної мережі не належить до його відповідальності як споживача.
Судом також враховано, що у матеріалах справи відсутні докази звернення споживача до Оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку щодо обсягів розподіленої електричної енергії, яка є втратами в трансформаторах за спірний період.
Також суд зазначає, що пунктом 9 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» передбачено, що Оператор системи розподілу під час укладення із споживачами договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії (оформлення заяв-приєднання та паспортів точок розподілу) присвоює всім точкам розподілу електричної енергії за об'єктами існуючих споживачів ЕІС-коди за точками комерційного обліку відповідно до порядку, передбаченого Кодексом комерційного обліку, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, та інших нормативно-правових актів НКРЕКП, а також актів адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ, паспорт точки розподілу (передачі) - акт (документ), складений оператором системи, у якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача - потужність, дозволена до використання, приєднана потужність, межі балансової належності, однолінійна схема, формула донарахування втрат електричної енергії відповідно до Кодексу комерційного обліку, тип засобу/системи комерційного обліку, ЕІС-коди та інша технічна інформація, необхідна для електрозабезпечення об'єкта споживача за точками розподілу (передачі) електричної енергії.
Абзацом 73 пункту 1.4 Розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що точка комерційного обліку (точка обліку, ТКО) - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії.
Отже, визначальним при визначені обсягу спожитої електричної енергії є саме ЕІС-код точки комерційного обліку, а не адреса, як про це наголошував скаржник.
Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що Оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (пункт 2.3.14 ПРРЕЕ).
Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу комерційного обліку електричної енергії обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.
Згідно із підпунктом 7.1 пункту 7 Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу комерційного обліку електричної енергії до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб, функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують ОМ у межах своєї відповідальності.
Позивач - ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
У матеріалах справи міститься довідка ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» №04/530/3472 від 21.02.2022 (том 1, а.с. 188), підписана начальником відділу розрахунків, якою у відповідності до пункту 4.3 ПРРЕЕ підтверджується обсяг споживання електричної енергії відповідачем за точкою комерційного обліку ЕІС-коди: 62Z4943989533484.
Згідно названої довідки відповідачу розподілено електричну енергію в наступних обсягах: у січні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у лютому місяці 2019 року 424 кВт*год; у березні місяці 2019 року - 383 кВт*год; у квітні місяці 2019 року 424 кВт*год; у травні місяці 2019 року - 410 кВт*год; у червні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у липні місяці 2019 року - 410 кВт*год; у серпні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у вересні місяці 2019 року - 424 кВт*год; у жовтні місяці 2019 року - 410 кВт*год; у листопаді місяці 2019 року - 424 кВт*год; у грудні місяці 2019 року 410 кВт*год; у січні місяці 2020 року 424 кВт*год; у лютому місяці 2020 року 424 кВт*год; у березні місяці 2020 року - «-424 кВт*год».
Як вірно вказав суд першої інстанції, така довідка є належним та достовірним доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування, оскільки, наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформацією, отриманою від оператора системи розподілу.
Матеріалами справи підтверджується, що саме на підставі отриманих даних від ПрАТ «Київобленерго» позивачем сформовано та виставлено до сплати відповідачу рахунки-фактури за спожиту електричну енергію: №8596139322 від 25.01.2019, №8549350745 від 20.02.2019, №8843634083 від 20.03.2019, №8648796533 від 17.04.2019, №8894990731 від 20.05.2019, №8798217504 від 28.06.2019, №6063252628 від 18.07.2019, №6113708785 від 31.08.2019, №6015980615 від 23.09.2019, № 6412089572 від 22.10.2019, №6214862614 від 28.11.2019, №6166400504 від 26.12.2019, №6167226833 від 27.01.2020, №6119088760 від 29.02.2020, № 6168768841 від 16.03.2020 та №6070863706 від 31.03.2020, на загальну суму 14 531,22 грн.
Щодо посилань скаржника на відсутність його підпису на долучених позивачем до матеріалів справи актах прийняття-передавання електричної енергії за період із січня 2019 року по березень 2020 року, суд зазначає, що наявність підписаних актів приймання-передавання електричної енергії не є визначальною умовою для здійснення розрахунків та визначення обсягів споживання, оскільки нормами чинного законодавства та умовами договору передбачено, що дані щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку, функції якого виконує Оператор системи розподілу - у даному випадку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Предметом даного спору не є оскарження обсягів споживання електричної енергії, відповідні вимоги не було заявлено шляхом подання позову до Оператора системи розподілу, отже, виходячи з презумпції правомірності правочину та враховуючи фактичну наявність договірних відносин між сторонами, судом не приймаються наведені доводи відповідача.
Окрім того, у додатках до рахунків-фактур за електроенергію відображено нарахування виду електричної енергії, а саме показники лічильника за ЕІС-кодом 62Z4943989533484 незмінні, тоді як до платних витрат активної енергії зазначено показники витрат в трансформаторі.
Розрахунок вартості втрат електричної енергії в електричній мережі виконаний позивачем згідно Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №399 від 21.06.2013, а саме за вихідними даними для розрахунку втрат в трансформаторах типу ТМ-160/10.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при відсутності споживання електричної енергії трансформаторна підстанція та ПЛ 10 кВт мають втрати електричної енергії, яка за період з 01.01.2019 - 31.03.2020 становить 14 531,22 грн. Доказів оплати відповідачем суду не надано.
Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано належними доказами, що за період із січня 2019 року по березень 2020 року позивачем на підставі вищеописаних документів нараховано відповідачу 14 531,22 грн заборгованості за несплачену електроенергію, яка є втратами в трансформаторі, і яка у вказаний період та станом на даний час погашена не була, що є порушенням умов Договору та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Враховуючи зазначене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення із відповідача на користь позивача 14 531,22 грн заборгованості за несплачену електроенергію, яка є втратами в трансформаторі.
Також, крім основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 277,37 грн, нараховану на заборгованість відповідача, яка збільшувалась за кожним простроченим розрахунковим періодом за загальний період з 01.01.2019 по 10.11.2021 (згідно виконаного позивачем розрахунку долученого до матеріалів позовної заяви).
У подальшому позивачем було долучено до матеріалів справи клопотання від 21.06.2022, яким приєднано новий розрахунок пені, що становив 2 215,81 грн, виконаний за загальний період з 02.02.2019 по 12.03.2020, тобто з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, однак, як вбачається із розрахунку, не по кожному простроченому розрахунковому періоду окремо, а на суму заборгованості, яка збільшувалась із кожним розрахунковим періодом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.11 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим Договором.
Відповідно до положень Комерційної пропозиції «Універсал», яка є Додатком №3 до Договору, пеня та/або штраф встановлений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ). Споживач також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
Судом першої інстанції перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та вірно встановлено, що розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним простроченим розрахунковим періодом окремо в межах визначеного позивачем періоду з 02.02.2019 по 12.03.2020 складає 315,58 грн, а позовні вимоги про стягнення пені, відповідно, частковому задоволенню.
Щодо заявлених позивачем 990,65 грн 3% річних та 2 261,86 грн інфляційних, то відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем виконання своїх грошових зобов'язань за Договором, то заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними.
Позивачем у процесі розгляду справи судом першої інстанції було подано клопотання від 21.06.2022, яким наведено новий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та який позивач просив врахувати при прийнятті рішення у даній справі.
Згідно наведеного розрахунку сума 3% річних становила 947,40 грн, сума інфляційних втрат 2 137,51 грн, які є меншими, ніж заявлено у позовній заяві.
Здійснивши перевірку правильності арифметичного розрахунку вказаних сум, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у сумах 947,40 грн та 2 137,51 грн відповідно.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Відтак, усі інші доводи та міркування сторін по суті спору, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штепи Петра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2022 у справі №911/3531/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Штепу Петра Миколайовича.
Матеріали справи №911/3531/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко