Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1469/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ», місто Київ,
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», місто Харків,
про стягнення коштів
Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 35 284,36 грн. Також, просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
07 вересня 2022 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1469/22. Розгляд справи № 922/1469/22 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та було встановлено відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, строк п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з довідки поштової установи ф.20 про причини повернення/досилання з датою відмітки 29.09.22, ухвала суду від 07 вересня 2022 року є повернутою за відсутністю адресата за вказаною адресою. Водночас, до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пп. 5 ч. 6 ст. 242 кодексу). Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 07 вересня 2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як зазначено у позовній заяві, 19 листопада 2020 року о 13 год. 42 хв. в м. Калуш по вул. Стуса, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 ) рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3.б, 10.9 Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КупАП - порушення учасниками руху правил дорожнього руху, що спричинило матеріальні збитки. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року по справі № 345/4235/20 водій ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Автомобіль «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) застрахований ТДВ «Експрес Страхування» за договором добровільного страхування транспортного засобу № 208.20.2560512 від 07 жовтня 2020 року (надалі - «договір страхування»), страхувальник - ОСОБА_2 , строк дії з 07 жовтня 2020 року по 06 жовтня 2021 року, страхова сума 631 037,70 грн., франшиза по ДТП 0,0% тобто 00,00 грн. Позивач вказує, що відповідно до рахунку-фактури № ИК-0000832 від 30 листопада 2020 року ПрАТ "Івано-Франківськ-Авто" вартість відновлювального ремонту ТЗ «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) становить 35 284,36 грн. В подальшому вартість відновлюваного ремонту ТЗ «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) підтверджена актом виконаних робіт від 18 грудня 2020 року № ЗН-0003396, складений ПрАТ «Івано-Франківськ-Авто» на суму 35 284,36 грн. Відповідно до п.п. 1 п. 8 частини А, п. 14 частини А та розділу 9 договору страхування позивачем було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування, яке склало: 35 284,36 грн. Позивачем відповідно до умов договору страхування було проведено виплату страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) в розмірі: 35 284,36 грн., які відповідно до заяви ОСОБА_3 були перераховані на рахунок СТО - ПрАТ «Івано-Франківськ-Авто», що підтверджується платіжними дорученнями від 08 грудня 2020 року № ЦО06652. Відповідно до 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 автомобіль «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) 2020 року випуску. Згідно з протоколом огляду від 14 грудня 2020 року пробіг становить 885 км. (що не є подвійним нормативним), а пошкоджень, що не відносяться до ДТП, - не виявлено. Отже, обставини, передбачені п. 7.39 Методики позивачем не встановлені, оцінювач ОСОБА_4 також не встановив обставини, передбачені п. 7.39 Методики, а відповідно підстави для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу відсутні. Також, позивачем зазначено, що відповідно до довідки про ДТП, роздруківки з ЦБД МТСБУ, та копії поліса, наданого на місці ДТП, цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/174631414, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. На думку позивача, в межах ліміту відповідальності визначеного полісом № ЕР/174631414 (130 000,00 грн.) відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду та виплатити страхове відшкодування в сумі: 35 284,36 грн. При цьому, позивачем зазначено, що у травні 2021 року він надіслав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування вих. № 3686/07-3.20.3845. Відповідач заяву не розглянув, страхове відшкодування не сплатив.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відносно переходу права вимоги.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02 жовтня 2018 року відображено правову позицію, згідно з якою до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові в справі № 910/2603/17 від 04 липня 2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 905/2970/16 від 10 липня 2018 року. При цьому, у постанові по справі № 910/32720/15 від 02 квітня 2018 року Верховний Суд зазначив, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_5 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.20.256051 від 07 жовтня 2020 року. Застрахованим транспортним засобом відповідно до цього договору є «KIA Sportage» (кузов № НОМЕР_4 ), строк дії договору - з 00:00 год. 07 жовтня 2020 року по 24:00 год. 06 жовтня 2021 року, франшиза - 0,00%.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2020 року по справі № 345/4235/20 була встановлена вина водія транспортного засобу «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) в скоєнні ДТП, що відбулося 19 листопада 2020 року. Тобто, станом на день ДТП був чинним договір страхування, укладений між позивачем та ОСОБА_5 .
Позивач, на підставі рахунку-фактури № ИК-0000832 від 30 листопада 2020 року, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування на користь СТО ПрАТ «Івано-Франківськ-Авто», страхового акту № 3.20.3845-1 від 08 грудня 2020 року здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 35 284,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЦО06652 від 08 грудня 2020 року.
При цьому, як вбачається з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія «Volkswagen Passat» (д.н.з. НОМЕР_1 ) станом на день ДТП була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 174631414, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги у розмірі 35 284,36 грн., яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто фактично до відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовані доводи позивача, як і не надано документів на підтвердження протилежної позиції, ніж у позивача.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відносно суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01 лютого 2018 року.
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № ИК-0000832 від 30 листопада 2020 року відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 ) складає 35 284,36 грн. (з ПДВ). Рахунок підписаний та містить печатку ПрАТ «Івано-Франківськ-Авто».
Також, у матеріалах справи міститься акт виконаних робіт № ЗН-0003396 від 18 грудня 2020 року у якому зазначено наступне: вид послуги - відновлювальний ремонт; транспортний засіб «KIA Sportage» (д.н.з. НОМЕР_3 , рік випуску - 2020); загальна вартість - 35 284,36 грн. (з ПДВ).
Тобто, сума відновлювального ремонту, зазначена у рахунку-фактурі № ИК-0000832 від 30 листопада 2020 року, повністю співпадає з сумою, що зазначена у акті виконаних робіт № ЗН-0003396 від 18 грудня 2020 року.
Таким чином, позивачем доведено належними та вірогідними доказами, що вартість відновлювального ремонту, а відповідно і сума страхового відшкодування, становить 35 284,36 грн. (з ПДВ).
Згідно зі статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У силу приписів частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Отже, згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
За таких обставин, враховуючи розмір права вимоги, яке перейшло до позивача (35 284,36 грн.), зважаючи на визначений полісом серії ЕР № 174631414 (діючий поліс на 19 листопада 2020 року) розмір франшизи (00,00 грн.), суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 35 284,36 грн.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору у розмірі 2 481,00 грн., повністю покладаються на відповідача. При цьому, у позовній заяві міститься прохання позивача стягнути: «..всі інші судові витрати». Також, додано попередній розрахунок суми судових витрат у якому зазначено: витрати на судовий збір - 2 481,00; витрати на професійну правничу допомогу - до 7 519,00 грн. (у разі укладення договору про надання правової допомоги); витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи - 6 000,00 грн. (у разі призначення судової експертизи). Водночас, суд звертає увагу, що до матеріалів справи не долучені докази понесення судових витрат, окрім судового збору. У зв'язку з цим, вони не підлягають задоволенню та відповідно стягненню з відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» (61057, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок 6/8; код ЄДРПОУ: 30035289) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 22; код ЄДРПОУ: 36086124) страхове відшкодування в порядку суброгації у розмірі 35 284,36 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 481,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" жовтня 2022 р.
Суддя Н.В. Калініченко