17 жовтня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/173/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І", 24422, Вінницька область, Бершадський район, с. Маньківка, вул. Шкільна, буд.31, код ЄДРПОУ 35996426,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Танцорова, буд.14, код ЄДРПОУ 42486103,
про стягнення 1 101 425,37 грн
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" про стягнення 1 101 425,37 грн, з яких: 952 317,00 грн - основна сума боргу, 45 668,61 грн - пеня, 88 805,06 грн - інфляційні збитки, 14 634,70 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору поставки № 239 від 14.08.2021 в частині розрахунків із позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 101 425,37 грн, з яких: 952 317,00 грн - основна сума боргу, 45 668,61 грн - пеня, 88 805,06 грн - інфляційні збитки, 14 634,70 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25 квітня 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 травня 2022 року о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 травня 2022 року відкладено підготовче засідання до 20 червня 2022 року, у зв'язку із неявкою представників сторін.
20 червня 2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 17.06.2022 (вх. № 3843 від 20.06.2022) про витребування у позивача доказів, а саме оригіналів видаткових накладних, долучених до позовної заяви, оскільки як зазначає представник відповідача, підписання даних документів позивачем відбулося шляхом проставлення факсимільного підпису, і у відповідача виникли сумніви щодо відповідності оригіналів видаткових накладних та їх копій, щодо підпису директора ТОВ "ТІЕРРА".
Також, представник відповідача у згаданому вище клопотанні просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Будматеріали 1", в тому числі і у стягненні з ТОВ "ТІЕРРА" витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 червня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 08 серпня 2022 року, а також відзначено, що клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доказів буде вирішено у наступному підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 серпня 2022 року відкладено підготовче засідання у справі на 25 серпня 2022 року та задоволено подане 20 червня 2022 року представником відповідача клопотання від 17.06.2022 (вх. № 3843 від 20.06.2022) про витребування у позивача доказів та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" оригінали видаткових накладних, а саме: № РН-000000895 від 20 липня 2021 року, № РН-000000909 від 21 липня 2021 року, № РН-000000923 від 22 липня 2021 року, № РН-000000935 від 23 липня 2021 року, № РН-000000944 від 24 липня 2021 року, № РН-000000946 від 25 липня 2021 року, № РН-000000949 від 26 липня 2021 року, № РН-000000962 від 28 липня 2021 року, № РН-000000974 від 29 липня 2021 року, № РН-000000982 від 30 липня 2021 року, № РН-000000995 від 02 серпня 2021 року, № РН-000001011 від 03 серпня 2021 року, № РН-000001029 від 04 серпня 2021 року, № РН-000001044 від 05 серпня 2021 року, № РН-000001055 від 06 серпня 2021 року, № РН-000001057 від 07 серпня 2021 року, № РН-000001068 від 09 серпня 2021 року, № РН-000001085 від 10 серпня 2021 року, № РН-000001093 від113 серпня 2021 року, № РН-000001097 від 12 серпня 2021 року, № РН-000001104 від 13 серпня 2021 року, № РН-000001109 від 14 серпня 2021 року, № РН-000001111 від 15 серпня 2021 року, № РН-000001121 від 16 серпня 2021 року, № РН-000001130 від 17 серпня 2021 року, № РН-000001145 від 18 серпня 2021 року, № РН-000001197 від 25 серпня 2021 року, № РН-000001208 від 26 серпня 2021 року, № РН-000001209 від 27 серпня 2021 року, № РН-000001219 від 28 серпня 2021 року, № РН-000001223 від 29 серпня 2021 року, № РН-000001238 від 31 серпня 2021 року, № РН-000001368 від 20 вересня 2021 року, № РН-000001381 від 21 вересня 2021 року, № РН-000001388 від 22 вересня 2021 року, № РН-000001397 від 23 вересня 2021 року, № РН-000001444 від 04 жовтня 2021 року, № РН-000001451 від 05 жовтня 2021 року, № РН-000001457 від 06 жовтня 2021 року, № РН-000001466 від 07 жовтня 2021 року, № РН-000001469 від 08 жовтня 2021 року, № РН-000001474 від 09 жовтня 2021 року, № РН-000001479 від 11 жовтня 2021 року, № РН-000001529 від 20 жовтня 2021 року, № РН-000001545 від 21 жовтня 2021 року, № РН-000001564 від 22 жовтня 2021 року, № РН-000001572 від 23 жовтня 2021 року, № РН-000001580 від 25 жовтня 2021 року, № РН-000001586 від 26 жовтня 2021 року.
25 серпня 2022 року суд, беручи до уваги неподання позивачем витребуваних згідно ухвали від 08.08.2022 документів та для надання можливості позивачу подати оригінали витребуваних документів, відклав підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про відкладення підготовчого засідання у протоколі судового засідання до 05 вересня 2022 року о 10:30 год., про що представники сторін повідомлені під розписку.
01 вересня 2022 року через канцелярію суду представником позивача подано супровідним листом від 01.09.2022 (вх. № 5665) на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2022 оригінали видаткових накладних згідно наведеного в ухвалі їх переліку.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05 вересня 2022 року відкладено підготовче засідання у справі на 22 вересня 2022 року.
21 вересня 2022 року представником відповідача подано до суду клопотання від 20.09.2022 (вх. № 6168) про проведення підготовчого засідання без його участі та, у зв'язку із відсутністю заяв та клопотань призначити справу до судового розгляду по суті, про що повідомити останнього на емейл: apostoll1987@gmail.com.
Ухвалою суду від 22.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/173/22 до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2022 року.
В судове засідання 17.10.2022 повноважні представники сторін не прибули, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Разом з тим, 14 жовтня 2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання від 13.10.2022 (вх.№6741) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості з'явитись у судове засідання, призначене на 17.10.2022 через службову зайнятість. Зокрема, адвокат відповідача вказує на те, що ним попередньо на 17.10.2022 узгоджено ряд зустрічей із контрагентом ТОВ "СВАОР НУТРІШН" у м. Луцьку із питань укладення договору зовнішньоекономічної діяльності щодо поставок с/г продукції, а також придбання об'єкту нерухомості у м. Луцьку, на яких він надаватиме правову допомогу директору ТОВ "ТІЕРРА".
Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відзначає наступне.
Коло представників в господарському судовому процесі не обмежене нормами чинного законодавства і представництво юридичних осіб забезпечується згідно із ГПК України - через самопредставництво (ч. 3 ст. 56 ГПК України) або через представника (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з матеріалами справи, провадження у справі відкрите 25 квітня 2022 року, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Суд також зауважує, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, 251 ГПК України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач мав право подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч.1 ст. 251 ГПК України.
Частиною 2 ст. 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Як уже зазначалось вище, ухвалою суду від 22.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/173/22 до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2022 року.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У справі "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain" зазначено, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відсутні.
Враховуючи, що під час розгляду справи судом, в тому числі і в підготовчому провадженні та під час розгляду справи по суті, сторонам було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил статей 178, 202 ГПК України.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
17 жовтня 2022 року справу розглянуто по суті.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" (Покупець) укладено договір поставки № 239 (надалі - Договір).
Відповідно до п.п.1.1.-1.2. Договору, Постачальник зобов'язується постачати й передати у власність Покупця щебінь різних фракцій та відсівів (надалі - Продукція/Товар), а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним Продукції на умовах даного Договору.
Загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниці виміру Товару вказуються у накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору і передаються Покупцеві при постачанні Товару.
Відповідно до п. 9.1. Договір є укладеним (набуває чинності) з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії Договору за один місяць до закінчення строку його дії, строк дії Договору вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Згідно п. 2.4. Договору, оплата вартості поставки партії Продукції здійснюється Покупцем згідно з рахунком-фактурою Постачальника, в грошовій одиниці України гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника в банку, зазначеному у Договорі, наступним чином: передоплата у розмірі 100% від вартості поставки партії Продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; відстрочка оплати вартості поставки Продукції може бути узгоджена сторонами окремо на підставі їх письмової домовленості.
На виконання умов Договору поставки № 239 від 14.08.2021 та відповідно до видаткових накладних № РН-000000890 від 19 липня 2021 року № РН-000000895 від 20 липня 2021 року, № РН-000000909 від 21 липня 2021 року, № РН-000000923 від 22 липня 2021 року, № РН-000000935 від 23 липня 2021 року, № РН-000000944 від 24 липня 2021 року, № РН-000000946 від 25 липня 2021 року, № РН-000000949 від 26 липня 2021 року, № РН-000000962 від 28 липня 2021 року, № РН-000000974 від 29 липня 2021 року, № РН-000000982 від 30 липня 2021 року, № РН-000000995 від 02 серпня 2021 року, № РН-000001011 від 03 серпня 2021 року, № РН-000001029 від 04 серпня 2021 року, № РН-000001044 від 05 серпня 2021 року, № РН-000001055 від 06 серпня 2021 року, № РН-000001057 від 07 серпня 2021 року, № РН-000001068 від 09 серпня 2021 року, № РН-000001085 від 10 серпня 2021 року, № РН-000001093 від113 серпня 2021 року, № РН-000001097 від 12 серпня 2021 року, № РН-000001104 від 13 серпня 2021 року, № РН-000001109 від 14 серпня 2021 року, № РН-000001111 від 15 серпня 2021 року, № РН-000001121 від 16 серпня 2021 року, № РН-000001130 від 17 серпня 2021 року, № РН-000001145 від 18 серпня 2021 року, № РН-000001197 від 25 серпня 2021 року, № РН-000001208 від 26 серпня 2021 року, № РН-000001209 від 27 серпня 2021 року, № РН-000001219 від 28 серпня 2021 року, № РН-000001223 від 29 серпня 2021 року, № РН-000001238 від 31 серпня 2021 року, № РН-000001368 від 20 вересня 2021 року, № РН-000001381 від 21 вересня 2021 року, № РН-000001388 від 22 вересня 2021 року, № РН-000001397 від 23 вересня 2021 року, № РН-000001444 від 04 жовтня 2021 року, № РН-000001451 від 05 жовтня 2021 року, № РН-000001457 від 06 жовтня 2021 року, № РН-000001466 від 07 жовтня 2021 року, № РН-000001469 від 08 жовтня 2021 року, № РН-000001474 від 09 жовтня 2021 року, № РН-000001479 від 11 жовтня 2021 року, № РН-000001529 від 20 жовтня 2021 року, № РН-000001545 від 21 жовтня 2021 року, № РН-000001564 від 22 жовтня 2021 року, № РН-000001572 від 23 жовтня 2021 року, № РН-000001580 від 25 жовтня 2021 року, № РН-000001586 від 26 жовтня 2021 року, оригінали яких позивач долучив до матеріалів справи, ТОВ "БУДМАТЕРІАЛИ І" здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" на загальну суму 3 968 317,00 грн.
У відповідності до проведених оплат, відповідач частково розрахувався за поставлений Товар у розмірі 3 016 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.
Таким чином, станом на 20 квітня 2022 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки № 239 від 14.08.2021 складає 952 317,00 грн.
В той же час, відповідач зазначає, що підписання видаткових накладних, які засвідчують поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" товару з боку відповідача відбулося шляхом проставлення факсимільного підпису без письмової угоди сторін, що є свідченням порушення порядку оформлення первинних документів, і цими власними порушеннями відповідач мотивує свою позицію щодо неналежного оформлення первинних документів.
Наведене, на думку суду, свідчить про те, що відповідач у такий спосіб намагається уникнути виконання договірних зобов'язань щодо здійснення оплати отриманого ним товару.
Однак з цього приводу суд відзначає наступне.
Частиною третьою статті 207 ЦК України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Тобто, при укладенні договорів законодавство дозволяє використовувати підпис факсиміле, але ставить при цьому умову, що таке використання має бути передбачене або законом, або письмовою згодою сторін.
Оскільки законом спеціальне застосування підпису факсиміле не передбачене, зокрема і у договорах поставки, у разі використання факсимільного підпису сторони повинні або у договорі або у додатковій угоді до договору письмово узгоджувати можливість такого підпису. Тобто, єдиною можливістю підтвердження факту вчинення правочину з використанням факсиміле є погодження щодо можливості використання такого факсиміле, на якому мають стояти підписи представників сторін договору.
Як вбачається з матеріалів справи, при підписанні договору поставки № 239 від 14.08.2021, можливість використання факсиміле при підписанні первинних документів не була узгоджена сторонами шляхом укладення угоди, передбаченої ч. 3 ст. 207 ЦК України.
Разом з тим, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1994 (далі - Положення), згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні містять найменування постачальника та покупця, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підпис особи, яка отримала товар (частина накладних підписана власноручно, а частина накладних з відтворенням підпису за допомогою факсиміле); усі видаткові накладні містять відтиск печатки ТОВ "ТІЕРРА" та підпис бухгалтера товариства відповідача.
Відповідно до висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 20.12.2018 (справа №910/19702/17), відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки товариства, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Оскільки усі видаткові накладні містять відтиск печатки юридичної особи відповідача, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на документах первинного бухгалтерського обліку, суд має з'ясувати питання з приводу того, чи печатка Товариства була втрачена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі №915/878/16.
У матеріалах справи, відсутні будь-які дані про те, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" була втрачена, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б скористатися інша особа. Отже, наявність підпису бухгалтера та відтиск печатки відповідача, явний на видаткових накладних, є доказом участі відповідача у здійсненні господарської операції з отримання товару.
Суд зауважує, що за весь час, що минув з моменту укладення Договору поставки № 239 від 14.08.2021 та підписання сторонами видаткових накладних з боку ТОВ "ТІЕРРА" на адресу позивача не надходило будь-яких претензій щодо отриманого товару. Окрім того, факт поставки товару та наявність заборгованості за договором № 239 від 14.08.2021 не заперечується стороною відповідача, в тому числі і в процесі розгляду даної справи.
Також, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у постановах Верховного Суду від 4 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 5 грудня 2018 року у справі №915/878/16.
На підтвердження факту поставки товару, відповідно й здійснення господарських операцій, позивачем також долучено Акт звірки розрахунків, складений між сторонами станом на 01.12.2021, у якому відображено здійснення спірних господарських операцій по поставці товару з кінцевим сальдо на корить позивача в розмірі 1 052 317, 00 грн, а також Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.04.2022 (уже без підпису представника відповідача) із залишком заборгованості на користь позивача у сумі 952 317,00 грн.
На думку суду, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, що в даному випадку знайшло підтвердження матеріалами справи.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.
Зазначена правова позиція у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Отже, зважаючи на наведене в площині існування первинних документів, підписаного акту звірки розрахунків, складеного між сторонами станом на 01.12.2021 та факту часткової оплати товару за договором, суд вважає, що позивачем у спірних правовідносинах підтверджено документально факт поставки товару відповідачу за договором поставки № 239 від 14.08.2021 в період з 19.07.2021 по 26.10.2021 на загальну суму 3 968 317,00 грн та його отримання Покупцем.
Оскільки поставка товару здійснювалася за видатковими накладними в період з 19.07.2021 по 26.10.2021, то строк оплати переданого відповідачу товару є таким, що настав.
Як зазначалося вище, і дана обставина сторонами не заперечується, відповідач оплату товару по договору здійснив частково, на суму 3 016 000,00 грн.
Таким чином, доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань шляхом проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на суму 952 317, 00 грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.
В силу вимог статей 11, 16, 509 ЦК України та ст. ст. 2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару на загальну суму 3 968 317,00 грн, його отримання відповідачем та часткову оплату в розмірі 3 016 000,00 грн, що у свою чергу також є вчиненням дії з визнання відповідної поставки, яка засвідчує волю сторони та, відповідно, дією з прийняття товару, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за товар, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на суму боргу у розмірі 952 317, 00 грн.
Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 952 317,00 грн.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані відповідачу 14 634,70 грн 3% річних від простроченої суми, 45 668,61 грн пені та 88 805,06 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно пункту 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату вартості поставки партії Продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та 3 % річних, суд встановив, що останні розраховано арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення 14 634,70 грн 3% річних та 45 668,61 грн пені підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що втрати від інфляції за період визначений позивачем становлять 119 655,37 грн (зокрема з 27.10.2021 до 17.02.2022 на суму 1 052 317,00 становлять 45 950,80 грн та за період з 18.02.2022 до 19.04.2022 на суму 952 317,00 становлять 73 704,57 грн). Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру встановленої суми, а тому вважає вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 88 805,06 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розрахунки долучено судом до матеріалів справи.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд відзначає таке.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Статтею 126 ГПК України унормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).
За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.
Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Позивач просить суд стягнути із відповідачів витрати по оплаті судового збору в розмірі 18 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Як встановлено судом і вбачається із долучених до позовної заяви документів, 05 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Андрія Кукурудзи" (Бюро) в особі керуючого адвоката Кукурудзи Андрія Євгеновича укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 05-01/04/22.
Відповідно до п. 2.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги безпосереднє представництво інтересів Клієнта за цим договором здійснює адвокат Кукурудза Андрій Євгенович.
Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу складає 30 000,00 грн та сплачується на розрахунковий рахунок Бюро (п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги).
На підтвердження оплати за надані послуги позивачем долучено платіжне доручення № 7159 від 05.04.2022 на суму 15 000,00 грн із призначенням платежу: авансовий платіж за надання адвокатських послуг згідно договору № 05-01/04/22 від 05.04.2022.
Окрім того, до матеріалів справи на підтвердження повноважень адвоката Кукурудзи А.Є. надано суду копію ордеру серії ВО № 1035026 від 19.04.2022.
Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на послуги адвоката суд, керуючись статтями 74-79 ГПК України, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
У цій справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв, а зазначення у клопотанні від 17.06.2022 (вх. № 3843) про відмову у їх задоволенні є необґрунтованим жодними доказами чи поясненнями.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи здійснення адвокатом представництва позивача у справі, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що в цій справі заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає вказаним критеріям.
За таких обставин, враховуючи, що надані позивачем документи підтверджують обґрунтованість його витрат на адвоката, а їх неспівмірність не спростована відповідачем, у зв'язку з чим суд покладає на відповідача витрати на оплату послуг адвоката Кукурудзи Андрія Євгеновича у розмірі 30 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судового збору суд відзначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивачем у даній справі, заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 101 425, 37 грн.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" і згідно зі статтею 7 цього Закону становить 2481,00 грн.
Отже, позивачем, за позовну вимогу майнового характеру стягнення заборгованості в сумі 1 101 425,37 грн, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 16 521,38 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" за подання позовної заяви згідно платіжного доручення № 7171 від 13.04.2022 сплачено судовий збір у розмірі 18 000,00 грн.
Таким чином, з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І", за умови звернення до суду із відповідним клопотанням, підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 478,62 грн.
В той же час, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 16 521,38 грн відповідно до розміру задоволених позовних вимог (1 101 425,37 грн), суд покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА" (46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Танцорова, буд.14, код ЄДРПОУ 42486103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І" (24422, Вінницька область, Бершадський район, с. Маньківка, вул. Шкільна, буд.31, код ЄДРПОУ 35996426)
- 952 317 (дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі триста сімнадцять) грн 00 коп. - основної суми боргу за поставлений товар за договором;
- 45 668 (сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 61 коп. - пені;
- 88 805 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот п'ять) грн 06 коп. - інфляційних збитків;
- 14 634 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 70 коп. - 3 % річних від простроченої суми;
- 30 000 (тридцять тисяч) 00 коп. витрат на правничу допомогу;
- 16 521 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн 38 коп. витрат по оплаті судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДМАТЕРІАЛИ І", 24422, Вінницька область, Бершадський район, с. Маньківка, вул. Шкільна, буд.31;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА", 46008, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Танцорова, буд.14.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано 21.10.2022.
Суддя Н.В. Охотницька