21.10.2022м. СумиСправа № 920/799/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., розглянувши заяву № б/н від 13.10.2022 представника заявників - адвоката Супруна Дмитра Володимировича про забезпечення вимог кредиторів у справі № 920/799/22 за заявою кредиторів, що об'єднали свої вимоги: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 до боржника: Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (40020, м. Суми, вул.. Комарова, 2, ЄДРПОУ 30991664) про відкриття провадження у справі про банкрутство,
Кредитори звернулися до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП “Завод обважнених бурильних та ведучих труб”, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 07.10.2022 суд постановив прийняти до розгляду заяву кредиторів, що об'єднали свої вимоги до боржника Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” про відкриття провадження у справі про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначити на 20.10.2022, вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.
14.10.2022 представник кредиторів подав до суду заяву про забезпечення вимог кредиторів (забезпечення позову), в якій просить суд позбавити боржника права розпорядження його рухомим та нерухомим майном або цінними паперами без згоди суду; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. До заяви додано доказ сплати судового збору.
Суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному з 11.10.2022 по 20.10.2022, що унеможливлювало розгляд заяви, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
В обґрунтування заяви представник кредиторів посилається на положення ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 136 ГПК України і зазначає, що керівником боржника не вживаються заходи по збереженню активів підприємства, зокрема рухомого та нерухомого майна, а також вживаються заходи з приховування майна боржника, зокрема рухомого, з метою унеможливлення звернення на нього стягнення.
Заявник вважає, що невжиття судом заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у майбутньому може призвести до порушення прав та законних інтересів боржника або кредиторів та незаконному заволодінню, відчуженню належного боржнику майна, вжиття вказаних вище заходів забезпечення вимог кредиторів є законним, необхідним та очевидним механізмом, який сприятиме не лише чіткому контролю за діяльністю боржника, а і забезпеченню інтересів кредиторів у цій справі, які бажають максимального задоволення своїх вимог боржником не допускаючи заходи, зокрема передбачені ліквідаційною процедурою, у якій є ризик отримання лише часткового задоволення своїх вимог.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. (ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства).
Як зазначалося вище, суд під час прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі ст.35 Кодексу України з процедур банкрутства вжив заходів забезпечення вимог кредиторів .
Ураховуючи це, заява про забезпечення вимог кредиторів може бути подана після відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання кредиторських вимог і введення процедури розпорядження майном. Тому заява представника заявників - адвоката Супруна Д.В. є заявою про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
На підставі статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов до висновку, що заява представника заявників (кредиторів) про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, що підтверджують наведені в заяві обставини, а саме: відчуження належного боржнику майна, заволодіння третіми особами майном боржника та неможливості в подальшому задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідаційної маси.
У зв'язку із чим саме лише припущення про ймовірне вчинення незаконних дій боржником, направлених на зменшення активів підприємства не може бути належним обґрунтуванням вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника заявників про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів (забезпечення позову).
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви представника заявників - адвоката Супруна Дмитра Володимировича про забезпечення вимог кредиторів (забезпечення позову) відмовити.
2. Ухвалу надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені статтями 256-257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.
Суддя В.В. Яковенко