ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2022Справа № 910/4954/22
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4954/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (37542, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф. 111)
Про стягнення заборгованості за договором поставки 469 317, 45 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №7 поставки (купівлі-продажу) від 08.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №11 від 10.11.2021, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 434625,00 грн, пеню у розмірі 16646, 73 грн, 3 % річних у розмірі 2643, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 15378, 44 грн.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
27.06.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.06.2022.
05.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява, якою він усунув недоліки позовної заяви, які були встановлені ухвалою від 27.06.2022. Крім того, в уточненій позовній заяві позивач здійснив перерахунок штрафних санкцій і загальна сума позовних вимог таким чином склала 469 317, 54 грн, що складається з основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, пені у розмірі 16 670, 54 грн, інфляційних втрат у розмірі 15 378, 44 грн та 3 % річних у розмірі 2 644, 47 грн (в позовній заяві позивач ціну позову зазначав 434 625, 00 грн, а в прохальній частині просив стягнути 469 293, 17 грн), отже позивач, скориставшись правом наданим йому статтею 46 ГПК України, збільшив позовні вимоги.
Відтак, суд здійснюватиме подальший розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог.
11.07.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/4954/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Означеною ухвалою, суд запропонував відповідачеві надати до суду відзив впродовж 15 днів з дня вручення ухвали від 11.07.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
08.09.2021 між ТОВ «СВС ОЙЛ» (постачальник, позивач) та ТОВ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД» (покупець, відповідач) укладено Договір №7 поставки (купівлі-продажу) (надалі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари палива в асортименті.
Серед іншого сторони домовились про наступне:
Пункт 3.1. - розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених в п. 3.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.
Пункт 3.2. - рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (паспорт якості), видаткових накладних, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару.
Пункт 3.3. - сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар до 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника товару.
Пункт 4.1. - постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника) протягом 5 днів після отримання заявки.
Пункт 4.3. - датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання ТТН на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору.
Підпункт 6.3.4. - в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому штрафні санкції, пеню, передбачені чинним законодавством.
Пункт 9.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 р.
10.11.2021 ТОВ «СВС ОЙЛ» здійснило поставку товару - палива котельного сумішева марка А про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р11 від 10.11.2021 та видаткова накладна №11 від 10.11.2021 вартістю 434 625, 00 грн, що підписані представниками сторін. Крім того, позивач надав відповідачеві необхідні документи на підтвердження якості поставленого товару, а саме паспорт якості №855 від 08.09.2021.
В силу п. 3.3. Договору останнім днем оплати вартості поставленого товару є 11.12.2021, втім відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору не виконав, у зв'язку з чим, позивач направив відповідачеві претензію від 30.12.2021 за вих. №17, про що надано докази надіслання поштового відправлення №3750222765170, яке було отримано відповідачем 10.01.2022.
Натомість, зобов'язання згідно умов Договору відповідач не виконав та позивач просить стягнути з позивача суму основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, пеню у розмірі 16 670, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 378, 44 грн та 3 % річних у розмірі 2 644, 47 грн за період прострочення з 12.12.2021 по 23.02.2022.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, пені у розмірі 16 670, 54 грн, інфляційних втрат у розмірі 15 378, 44 грн та 3 % річних у розмірі 2 644, 47 грн за період прострочення з 12.12.2021 по 23.02.2022.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 08.09.2021 між ТОВ «СВС ОЙЛ» (постачальник, позивач) та ТОВ «СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД» (покупець, відповідач) укладено Договір №7 поставки (купівлі-продажу), згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари палива в асортименті. Строк дії договору до 31.12.2022 (п. 9.1. договору);
(2) 10.11.2021 ТОВ «СВС ОЙЛ» здійснило поставку товару - палива котельного сумішева марка А про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р11 від 10.11.2021 та видаткова накладна №11 від 10.11.2021 вартістю 434 625, 00 грн. Також позивач надав відповідачеві паспорт якості №855 від 08.09.2021 переданого товару;
(3) Останнім днем строку оплати вартості поставленого товару згідно умов п. 3.3. договору є 11.12.2021, втім відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачеві претензію від 30.12.2021 за вих. №17, яка була отримана відповідачем;
(4) Відповідач вимоги претензії не виконав та зобов'язаний сплатити позивачеві суму основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, пеню у розмірі 16 670, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 378, 44 грн та 3 % річних у розмірі 2 644, 47 грн за період прострочення з 12.12.2021 по 23.02.2022.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф. 111) та було отримано відповідачем 21.07.2022, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0105492557974.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/4954/22 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відзив від відповідача або заява про продовження/поновлення строку для його подання до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку згідно умов Договору №7 поставки (купівлі-продажу) від 08.09.2021 здійснити оплату вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №11 від 10.11.2021.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи підтверджений факт укладання між сторонами договору поставки;
- чи мало місце передання позивачем та прийняття відповідачем товару згідно спірної видаткової накладної;
- чи настав строк виконання відповідачем зобов'язань по договору з оплати поставленого товару;
- чи підтверджена сума виниклої заборгованості, а відтак, чи підлягають позовні вимоги задоволенню.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено Договір №7 поставки (купівлі-продажу) від 08.09.2021, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174,175 ГК України, ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В ч. 1 ст. 265 ГК України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 6 ст. 265 ГК України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно наявних в матеріалах справи документів, а саме: паспорту якості №855 від 08.09.2021, а також товарно-транспортної накладної №Р11 від 10.11.2021, видаткової накладної №11 від 10.11.2021, що підписані з боку позивача та відповідача без заперечень щодо кількості та якості поставленого/прийнятого товару на суму 434 625, 00 грн, а також скріплені печаткою.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Поряд з цим п. 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно п. 2.5. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов наступного правового висновку: «Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі суб'єкта господарювання, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною. Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію».
З огляду на все вищевказане, суд зазначає, що спірна видаткова накладна не містить посади, ПІБ особи яка прийняла товар від імені відповідача, проте є належним доказом, оскільки містить: відомості про дату складання документа; назви підприємств; зміст та обсяг господарської операції; підписи сторін, які скріплені печатками підприємств.
Таким чином в Суду відсутні сумніви, що факт поставки товару за спірною видатковою накладною в домовленій кількості та належної якості мав місце, та доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідач зі своєї сторони не заперечував щодо факту поставки позивачем товару у зазначеному в накладних розмірі та належної якості.
Згідно п. 3.3. Договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар до 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника товару.
Відтак, строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав 11.12.2021, натомість, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару або доказів, що підтверджують наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності (обставини непереборної сили/форс-мажорні обставини).
У зв'язку з вище наведеним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За змістом частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Ліга:Закон» за період з 12.12.2021 по 23.02.2022 суд встановив, що він є арифметично правильним, а отже суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 434 625, 00 грн, 3 % річних у розмірі 2 643, 47 грн та інфляційних втрат у розмірі 15 378, 44 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Позивач в тому числі просить суд стягнути з відповідача пеню на підставі пунктів 6.1.-6.3. Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 16 670, 54 грн за період прострочення з 12.12.2021 по 23.02.2022.
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Суд констатує, що умовами підпункту 6.3.4. Договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому штрафні санкції, пеню, передбачені чинним законодавством.
В даних правовідносинах, законом (статтею 231 ГК України) не встановлений розмір штрафних санкцій, а отже застосування до відповідача таких мір відповідальності як стягнення пені за невиконання умов Договору є договірними санкціями, розмір якої Договором поставки не узгоджений в жодному з пунктів укладеного Договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на підставі пунктів 6.1.-6.3. Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 16 670, 54 грн за період прострочення з 12.12.2021 по 23.02.2022 не підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що понесені ним судові витрати складаються з судового збору у розмірі 7 039, 76 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.
Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд покладає сплачений судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 2, 3, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
В матеріалах справи наявні наступні документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача:
- Договір №08 про надання правничої допомоги від 31.05.2022, що укладений між адвокатом Кузьмич Наталією Олександрівною та позивачем;
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1982 від 18.01.2018 та посвідчення адвоката;
- Рахунок №1 від 09.06.2022 на оплату послуг згідно Договору №08 від 31.05.2022 на суму 12 000, 00 грн;
- Платіжне доручення №119 від 15.06.2022 про сплату вартості наданих послуг правової допомоги згідно Договору №08 від 31.05.2022 на суму 12 000, 00 грн;
- Акт про прийняття-передачі наданих послуг від 16.06.2022 згідно Договору про надання правничої допомоги №08 від 31.05.2022, що підписаний сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн, а отже керуючись приписами статті 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» про стягнення заборгованості за договором поставки 469 317, 45 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (03035, м. Київ, вул. Шаповала Генерала, буд. 2, оф. 111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС ОЙЛ» (37542, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки) суму основного боргу у розмірі 434 625 (чотириста триста чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 47 коп., інфляційних втрат у розмірі 15 378 (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн 44 коп., а також 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн 70 коп. судового збору та 11 573 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 16 670, 54 грн пені.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких