61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.10.2022р. Справа №905/2256/21
за позовом: Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Тернопіль, вул.М.Кривоноса, 2, код ЄДРПОУ 02125544)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 69, код ЄДРПОУ 34821562)
про стягнення 70302,90 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м.Тернопіль звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн», м.Маріуполь про стягнення 70302,90 грн безпідставно збережених грошових коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що на виконання умов договору поставки товарів №8 від 10.12.2020р. ним сплачено кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» в порядку попередньої оплати за продукцію. Проте, за твердженням заявника позову, відповідачем поставлено товар не у повному обсязі, з огляду на що з останнього підлягають стягненню 70302,90 грн, які позивач вважає безпідставно збереженими коштами.
Ухвалою суду від 06.12.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2256/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» було належним чином повідомлено про розгляд справи, враховуючи наступні обставини.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2021р. була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 69.
Вказана ухвала була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Оскільки приписами чинного законодавства не передбачено повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судової кореспонденції, вона не розкриває суті причини неможливості вручення адресату відповідного рекомендованого листа, господарський суд звернувся до директора Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта з листом №905/2256/21 від 01.02.2022р. з запитом про надання інформації щодо причини повернення поштового відправлення №6102257026093 від 07.12.2021р., адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн».
У відповідь на зазначений лист вказаною посадовою особою повідомлено суд про те, що відповідний рекомендований лист був переданий листоношою в доставку та не вручений так як адресат за адресою фактично не знаходиться.
За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вищенаведений процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.
У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 06.12.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.
У зв'язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.
З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об'єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Як свідчать матеріали справи, 10.12.2020р. між Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка (одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Медіа» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн») (постачальник) був укладений договір №8 на поставку товарів, згідно із п.1.1 якого предметом даного договору є поставка продукції, яка надалі по договору іменується «товар», код ДК021:2015:22210000-5 Газети.
За умовами п.1.4 вказаного договору визначено адреси доставки:
1.4.1) (Основна поставка): вул.М.Кривоноса, 2, м.Тернопіль, 46027,
1.4.2) (Вільне життя, Літературна України, Урядовий кур'єр, Дзвін, Народна творчість, Екологія - по одному екземпляру): Музей ім. Володимира Гнатюка, с.Велеснів Монастирський, Тернопільська обл., 48351.
Загальна вартість товару за договором становить 125695,65 грн. Одержувач зобов'язаний здійснити оплату згідно рахунку шляхом безготівкового перерахування коштів в порядку попередньої оплати в розмірі 100% вартості (п.2.1, п.2.2 договору №8 від 10.12.2020р.).
Сторонами підписано специфікацію періодичних видань до договору №8 від 10.12.2020р., якою погоджено найменування, період, кількість, ціну товару та період доставки видань (1-12).
За змістом п.7.1 укладеного сторонами правочину договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021р.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, 29.12.2020р. позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 125695,65 грн в якості попередньої оплати за періодичні видання на підставі рахунку №СФ-033/05224 від 10.12.2020р. та договору №8 від 10.12.2020р.
На виконання договірних зобов'язань, відповідач поставив позивачу в період з січня по липень 2021 року товар на загальну суму 55392,72, у зв'язку з чим сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-49 від 31.01.2021р. на суму 10474,63 грн, РН-423 від 28.02.2021р. на суму 5928 грн, №РН-532 від 31.03.2021р. на суму 10071,81 грн, №РН-2087 від 30.04.2021р. на суму 7301,72 грн, №РН-2234 від 31.05.2021р. на суму 7127,19 грн, №РН-2284 від 30.06.2021р. на суму 7554,91 грн, №РН-3460 від 31.07.2021р. на суму 6934,46 грн.
З огляду на припинення постачання товару з серпня 2021 року, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка направив відповідачу повідомлення №1132-40/05 від 20.09.2021р. про розірвання договору №8 від 10.12.2020р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 70302,90 грн.
Виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» відповіді на повідомлення не надало, грошові кошти в сумі 70302,90 грн не повернуло, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в порядку норм ст.1212 Цивільного кодексу України.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ч.1 ст.662, ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Разом з тим, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (ст.610, ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
В силу норм ч.ч.1, 3 ст.615 наведеного кодексу, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За змістом п.6.2 договору №8 від 10.12.2020р. будь-яка із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередньо письмово повідомивши про це другу сторону.
Як зазначалось, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка направив відповідачу повідомлення №1132-40/05 від 20.09.2021р. про розірвання договору №8 від 10.12.2020р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 70302,90 грн.
Отже, з огляду на умови п.7.1 договору щодо строку його дії договору, враховуючи направлення позивачем відповідного повідомлення, господарський суд вважає, що цей договір припинив свою дію.
У гл. 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Аналіз ст.1212 вказаного нормативно-правового акту дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна (майном також є грошові кошти) або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Випадками відпадання такої правової підстави є її скасування в установленому порядку, визнання недійсною, зміна, припинення (близькі за змістом висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018р. у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021р. у справі №539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021р. у справі №910/16334/19, від 04.03.2021р. у справі №910/15621/19, від 07.12.2021р. у справі №910/13182/20).
Якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Приймаючи до уваги те, що дія договору №8 від 10.12.2020р. припинена у зв'язку з відмовою позивача від нього, правова підстава для збереження відповідачем у власності грошових коштів, перерахованих позивачем в якості попередньої оплати за спірним договором, відпала. Тому, у позивача виникло право вимагати ці грошові кошти, як такі, що безпідставно набуті (збережені) відповідачем відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 06.12.2021р. відповідача було зобов'язано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).
Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, докази повернення Тернопільському національному педагогічному університету імені Володимира Гнатюка суми попередньої оплати або належного виконання зобов'язань з поставки товарів за договором №8 від 10.12.2020р., не представив.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №8 від 10.12.2020р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70302,90 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро прес дистрибьюшн» (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 69, код ЄДРПОУ 34821562) на користь Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Тернопіль, вул.М.Кривоноса, 2, код ЄДРПОУ 02125544) 70302,90 грн безпідставно збережених грошових коштів, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 21.10.2022р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця