вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1749/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором постачання № 80119/02 від 08.01.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" заборгованість за договорами постачання № 80119/02 від 08.01.2019, №80120/13 від 08.01.2020 та №40120/07 від 04.01.2021 у загальному розмірі 443 071,05грн., з якої основна заборгованість у розмірі 429 960,22 грн., пеня у розмірі 12 368,71 грн., 3% річних у розмірі 742,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
21.07.2022 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" до суду надійшов відзив на позовну.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 05.04.2018 № 2396-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами (надалі - Закон № 2396-VIII).
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст. 26 Закону № 2396-VIII).
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договорами постачання Товару № 80119/02 від 08.01.2019, №80120/13 від 08.01.2020 та №40120/07 від 04.01.2021, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 429 960,22 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі п. 7.1. Договорів пеню у розмірі 12 368,71 грн. та відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 742,12 грн.
Позиція відповідача
Відповідач вважає, що заявлені вимоги не можуть бути об'єднанні в одне провадження, тому що мають місце три окремі договори постачання Товару № 80119/02 від 08.01.2019, №80120/13 від 08.01.2020 та №40120/07 від 04.01.2021, та всупереч вимог ст.173 ГПК України позивач об'єднав в одній заяві три окремих позови, які не пов'язані поданими доказами та може суттєво ускладнювати вирішення спору та дослідження доказів.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ" (далі Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" (далі Покупець, Відповідач) були укладені три договори постачання, а саме: договір постачання № 80119/02 від 08.01.2019, договір постачання № 80120/13 від 08.01.2020 та договір постачання №40120/07 від 04.01.2021.
Предметом вказаних договорів є преформа, кришка для пляшок та ручка для пляшок (далі Товар) мають відповідати вимогам ТУ У 22.2-39632675-001:2016 для преформи та/або ТУ У 22.2-39632675-002:2016 для кришки та ручки. Постачальник зобов'язується поставляти й передавати у власність Покупцеві Товар для використання його в господарській діяльності, а Покупець зобов'язується приймати Товар й сплачувати його вартість (п.п. 1.1, 1.2 Договорів).
Товар поставляється Покупцеві партіями. Асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість партії Товару вказується у видаткових накладних щодо кожної партії Товару, за попереднім узгодженням між Сторонами. Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договорами, складає сукупність кількості поставленого Товару Покупцю згідно з видатковими накладними (розділ 2 Договорів).
Товар поставляється на умовах ЕХW - склад Постачальника м. Дніпро вул. Автотранспортна, 6 відповідно до МПТКТ "ИНКОТЕРМС" у редакції 2010 (п.п. 3.1 Договорів).
Поставка Товару відбувається на підставі замовлень Покупця (п. 3.3 Договорів).
Ціна Товару визначається за домовленістю між Сторонами та фіксується у відповідній видатковій накладній на відвантаження товару, яка є невід'ємною частиною Договору. Загальна ціна Договорів складає суму усіх поставок, які здійснені Сторонами та оплачені протягом дії цих Договорів, але не більше ніж 15 мільйонів гривень по кожному з Договорів (п. 4.1 Договорів)
Беручи до уваги валютну складову ціни Товару, Сторони погодились формувати ціни на Товар у відповідності до співвідношення гривні до долару США. Сторони встановлюють, що протягом дії Договорів грошові зобов'язання Покупця існують та підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сторони погодили, що використовують дані курсу продажу безготівкового долара США до гривні на Міжбанківському валютному ринку України на відповідній інтернет-сторінці офіційного веб-сайту http://bin.ua/ (п.п. 4.2-4.4 Договорів).
Відповідно до пункту 4.6. Договорів форма оплати - безготівковий розрахунок платіжним дорученням, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника грошових коштів згідно виставленого рахунку. Покупець у випадку здійснення часткової оплати рахунку Постачальника здійснює платіж згідно кратної кількості поставленої партії Товару.
Пунктом 4.7. Договорів ціна формується на дату виставлення рахунку та розраховується за формулою:
S=Sдог. х N, де
S- сума вартості Товару у гривні (зобов'язання), що підлягає до сплати Покупцем;
Sдог.- грошовий еквівалент вартості Товару віноземній валюті, погоджений сторонами;
N - середньозважений курс продажу безготівкового долара США на міжбанківському валютному ринку України на день , попередній дню відвантаження Товару.
Пунктом 4.8. Договорів Сторони погодили, що у разі порушення Покупцем встановленого цими Договорами строків оплати партії Товару, перерахунок відпускної ціни на партію поставки Товару в напрямку зменшення ціни не здійснюється. В свою чергу Постачальник має право проводити перерахунок відпускної ціни на партію поставки Товару в напрямку збільшення ціни.
Пунктом 4.9. Договорів Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну на передачу Товару при необхідності товаро-транспортну накладну, сертифікат якості, та в копіях санітарно-епідеміологічні висновки.
У разі недостатності суми проведеного Покупцем платежу для погашення існуючої заборгованості за Товар у повному обсязі, незалежно від вказаного у платіжному документі призначення платежу отримана сума приймається Постачальником в рахунок послідовного погашення боргу Покупця за поставлений Товар, починаючи з погашення найпершого неоплаченого на дату платежу товаророзпорядчого документу і до останього (п. 4.10 Договорів).
Пунктом 6.1. Договорів вказані Договори набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами і діють відповідно до 31.12.2019, 31.12.2020 та 31.12.2021.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договорів у випадку просрочення в оплаті поставленого Товару в зарахуванні коштів на рахунок Постачальника, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого Товару/суми незарахованих коштів, за кожний день порушення строків оплати/зарахування коштів. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті. У випадку порушення Покупцем термінів оплати Товару визначених даним Договором, Постачальник вправі призупинити подальші поставки Товару згідно Договорів.
На виконання умов Договору постачання, ТОВ “Завод Преформ” починаючи з 01.06.2019р. по 09.06.2022р. було здійснено на ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” поставку товару на загальну суму 15 813 556, 33 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Відповідно до п.4.5. Договору постачання, умови оплати: відтермінування платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем.
Проте, в порушення умов п.4.5 Договору постачання, ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” постійно здійснювало несвоєчасну оплату за поставлений товар, в результаті чого на даний час у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 429 960,22 грн.
ТОВ “Завод Преформ” зверталось до Відповідача із претензією, в якій вимагало погашення заборгованості, однак відповіді на вказану претензію отримано не було, як і не було погашено заборгованість.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2019 по 09.06.2022, в якому кінцеве сальдо по зобов'язанням ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” перед ТОВ “Завод Преформ” становить 429 960,22 грн.
Таким чином, вказана вище заборгованість і стала причиною звернення з даним позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору постачання, ТОВ “Завод Преформ” починаючи з 01.06.2019р. по 09.06.2022р. було здійснено на ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” поставку товару на загальну суму 15 813 556, 33 грн., що підтверджується видатковими накладними. ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” було оплачено Товар на суму 15 269 761,04 грн. відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків.
Відповідно до п.4.5. Договору постачання, умови оплати: відтермінування платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем.
Проте, в порушення умов п.4.5. Договору постачання, ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” постійно здійснювало несвоєчасну оплату за поставлений товар, в результаті чого на даний час у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 429 960,22 грн.
ТОВ “Завод Преформ” зверталось до Відповідача із претензією, в якій вимагало погашення заборгованості, однак відповіді на вказану претензію отримано не було, як і не було погашено заборгованість.
Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.06.2019 по 09.06.2022, в якому кінцеве сальдо по зобов'язанням ТОВ “Фірма ВІЗАРД ЛТД” перед ТОВ “Завод Преформ” становить 429 960,22 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеними договорами щодо здійснення ним поставки товару.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за даними договорами та не оплатив поставлений товар у встановлені строки, що підтверджено належними і допустимими доказами.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 429 960,22 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення суми пені
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.7.1. Договорів, у випадку порушення строків оплати Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 368,71грн. за період з 09.06.2022 по 29.06.2022
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що розрахунок здійснений на загальну суму боргу, що встановлена сторонами на 09.06.2022, а не по кожній накладній окремо, що є порушенням порядку встановленого договорами. Проте, в разі розрахунку за кожною накладною окремо в межах строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та умовами договорів сума пені була би значно вищою. Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12 368,71грн
Щодо стягнення суми 3% річних
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати продукції, є порушенням умов договору, як наслідок є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 742,12 грн. за період з 09.06.2022 по 29.06.2022
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що останні є арифметично правильними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Заперечення відповідача, що позивачем безпідставно об'єднані в одне провадження вимоги за трьома договорами судом не приймається з огляду на таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України, згідно з яким суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, роз'єднання позовних вимог є правом, а не обов'язком суду. Позовні вимоги роз'єднуються за рішенням суду, якщо таке роз'єднання сприятиме виконанню завдань господарського судочинства.
Приписи ч.6 ст. 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
У даному випадку судом першої інстанції не встановлено необхідності у роз'єднанні позовних вимог.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 6 646,07 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ВІЗАРД ЛТД" (49022, м. Дніпро, вул. Малиновського маршала, буд. 124; код ЄДРПОУ 41156891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ПРЕФОРМ" (49008, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6; код ЄДРПОУ 39632675) суму основного боргу в розмірі 429 960,22грн., пеню у розмірі 12 368,71 грн., 3% річних у розмірі 742,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 646,07 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.10.2022.
Суддя В.Г. Бєлік