вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1805/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи", м. Дніпро
до Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
Представники:
Від позивача: Костогриз О.В., адвокат
Від відповідача: Таган І.М., представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради:
заборгованість по оплаті за послуги по управлінню багатоквартирним будинком за період з 01.09.2021 по 01.05.2022 (по квітень 2022 року включно) у сумі 96160,5грн,
3 % річних у сумі 10910,03грн,
втрати від інфляції у сумі 43253,77грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №31/08-18 про надання послуг з управління будинком від 31.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що:
- Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником нежитлового приміщення №51 та нежитлового приміщення № 34 в будинку № 4А по вул. 152 Дивізії в місті Дніпро;
- на підставі ст. 1 Закону 417-VІІІ та ст.ст. 1,5 Закону 2189-VIII нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста є самостійним об'єктом нерухомого майна, і управитель багатоквартирного будинку не забезпечує його утримання, оскільки воно не відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку;
- договір про надання житлово-комунальних послуг із територіальною громадою міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради не укладався. Дніпровська міська рада є органом місцевого самоврядування, що фінансується з місцевого бюджету та здійснює оплату послуг на підставі взятих зобов'язань, шляхом укладення договорів. Виконання зобов'язань здійснюється після виконання робіт (послуг) за актом-виконаних робіт (рахунків про надані послуги);
- відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень;
- між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємець Глущенко Андрієм Геннадійовичем (орендарем) був укладений договір оренди комунального майна №663 - ДРА/19 від 25 жовтня 2019 року, відповідно до якого орендодавець передавав, а орендар прийняв в термінове платне користування нерухомого майна нежитлове приміщення № 51 загальною площею 190, 4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, будинок 4А.
Пунктом 5.11 договору орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем (яким є Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" ДМР) (управителем) або відповідними службами договір про сплату або відшкодування витрат на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю (газ, електроенергія, тепло, водопостачання, водовідведення, вивезення сміття, телефон та ін.) та експлуатаційних витрат, у тому числі відшкодування витрат із плати за землю.
Отже, з 25 жовтня 2019 року обов'язок щодо укладення договору на утримання приміщення з позивачем та відшкодування витрат по його утриманню покладено на орендаря приміщення - Фізичну особу - підприємця Глущенко Андрія Геннадійовича;
- позивач звертається з вимогою про стягнення заборгованості, починаючи з 01.09.2018. Оскільки строк позовної давності встановлюється у три роки, а позивач звернувся з позовом тільки у липні 2022 року відповідач вважає, що позов пред'явлено з пропуском строку позовної давності.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що:
- Дніпровська територіальна громада є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку 4А по вул.152Дивізії в м. Дніпро і співвласником спільного майна в цьому ж багатоквартирному будинку, що створює для громади обов'язки, в тому числі і своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги;
- належність чи неналежність нежитлових приміщень №51 та №34 в багатоквартирному будинку 4А по вул.152 Дивізії м. Дніпро до об'єктів спільного майна багатоквартирного будинку, як то допоміжні приміщення, міста загального користування тощо, не є вирішальним для вирішення питання щодо необхідності нести обов'язки по сплаті за спожиті комунальні послуги;
- процедура визначення управителя та укладання з управителем договору на управління багатоквартирним будинком витримана та проведена у відповідності до вимог Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ ( ст. 9,10,11 ). Будь яких додаткових умов, для суб'єкта права власності в багатоквартирному будинку, такого як територіальна громада в Законі України - не передбачено. Обов'язок для Управителя на укладання окремого договору з власником ізольованого нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку - відсутній;
- ТОВ "Внутрішньобудинкові системи" не є стороною по договору оренди від 25.10.2019, укладеному між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та ФОП Глущенко А.Г. стосовно нежитлового приміщенням №51 в багатоквартирному будинку 4А по вул.152-Дивізії в м. Дніпро. За умовами договору оренди не передбачений обов'язок орендаря сплачувати витрати на управління будинком. Відповідальність орендаря за несвоєчасну оплату послуг з управління багатоквартирним будинком управителю, договором не передбачена. За відсутності погодження в договорі оренди обов'язку орендаря зі сплати витрат на управління будинком, обов'язок щодо сплати таких платежів повинен нести власник нежитлового приміщення - Дніпровська міська рада, для якої такий обов'язок встановлено Законом.
- станом на час звернення з позовом до суду - липень 2022 року - договір діючий, зобов'язання по сплаті щомісячних платежів за користування послугами у відповідача -триває. Підстав вважати, що позивачем втрачено право в судовому порядку стягувати заборгованість по оплаті щомісячних платежів по договору який триває і зобов'язання по якому повинні виконуватись належним чином - не має.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 справу №904/1805/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2022 відкрито провадження у справі №904/1805/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи у суду виникла необхідність отримання від учасників усних пояснень щодо предмета спору та огляду у судовому засіданні оригіналів документів, поданих сторонами до суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Наведене зумовило необхідність виклику представників сторін у судове засідання, яке призначено на 19.09.2022. З 19.09.2022 оголошено перерву до 04.10.2022.
03 жовтня 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №32898/22), якою просить стягнути з Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті за послуги по управлінню багатоквартирним будинком за договором №31/08-18 від 31.08.2018 у розмірі 255 154,82грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00грн.
Ухвалою суду від 11.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 03.10.2022 (вх. № 32898/22) залишено без розгляду.
03.10.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо дійсності договору № 31/08-18 від 31.08.2018.
07.10.2022 від позивача надійшли письмові пояснення щодо підтвердження факту надання послуг по управлінню багатоквартирним будинком.
З 04.10.2022 оголошено перерву до 11.10.2022, з 11.10.2022 до 19.10.2022.
13.10.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
13.10.2022 від ОСОБА_1 надійшла нотаріально засвідчена заява щодо обставин укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с.170).
З урахуванням викладеного, справа розглянута з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У судовому засіданні 19.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта майна № 303512907 та № 303512066, Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, є власником об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень № 51 загальною площею 187,1кв.м та № 34 загальною площею 271,9 кв.м., що знаходяться в житловому будинку №4а на вул. 152-ї дивізії у м. Дніпро (а.с.37-38).
24 лютого 2018 року відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку, який розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. 152-ї дивізії, буд. 4а з порядком денним:
визначення управителя та затвердження умов договору з управителем;
обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання та внесення змін до договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком;
обрання уповноваженої особи для подання протоколу на зберігання до виконавчого комітету.
Розглянувши питання порядку денного, загальні збори співвласників багатоквартирного будинку прийняли рішення (а.с.100-109):
визначити управителем, який буде забезпечувати належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи"; затвердити та укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (перше питання);
обрати Нехай А.Д., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уповноваженою особою (особами) співвласників під час укладення договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням та доручити підписати договір з управителем (друге питання);
надати управителю повноважень щодо управління багатоквартирним будинком (третє питання);
визначити розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, що складає 4,50грн в місяць з одного квадратного метра загальної площі приміщення, яким володіє співвласник. Оплата здійснюється співвласниками на поточний рахунок Управителя щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Перелік витрат на управління визначається згідно додатку до договору (четверте питання).
За прийняті рішення проголосували "за" - 57 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 2266,98 кв.м., "проти" - 0, "утримався" - 0.
Рішення від 24 лютого 2018 року зборів співвласників багатоквартирного будинку є чинним та відповідно до ст. 10 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" в судовому порядку не оскаржувалось.
25 квітня 2018 року протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24.02.2018 направлено на адресу відповідача, а.с.142.
25 червня 2018 року протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2018 передано позивачем на зберігання до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (повідомлення № 3/11-3264 від 04.07.2018 міститься в матеріалах справи, а.с.141).
На виконання рішення від 24 лютого 2018 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутришньобудинкові системи" (виконавець) та власниками/співвласниками квартир (житлових приміщень), власниками/співвласниками нежитлових приміщень у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 (споживачі) укладено договір 30/08-18 про надання послуг з управління будинком від 31 серпня 2018 року (а.с. 32-35).
Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуги з управління будинком (далі - послуги) у житловому будинку № 4-А по вул. 152-й Дивізії, у м. Дніпро, а споживачами забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1 договору).
Виконавець надає послуги відповідно до встановлених, загальними зборами споживачів, тарифів їх структури, періодичності, наведених наприкінці договору, та строків надання послуг у визначеному порядку (п. 1.2 договору).
Розмір щомісячної плати за надану послугу, згідно з рішенням споживачів, складається з вартості послуг (до яких входить вартості управління будником: витрати та утримання апарату управління виконавця, накладні витрати, податки, тощо) та складає 4,50грн/м2 помножену на загальну площу квартир (житлових/нежитлових приміщень) (п. 1.3 договору).
Наявність пільг та субсидій з оплати послуг, встановлюється для кожного споживача згідно з діючим законодавством України (п. 1.4 договору).
За пунктом 2.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня згідно Закону України (0,01 % в день з суми заборгованості, але не більше 100 % заборгованості) (п. 2.3 договору).
У разі ненадання послуги або надання не в повному обсязі, відхилення кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок не використаних коштів на статтю поточний ремонт (п. 2.4 договору).
При затверджені, загальними зборами споживачів, нових тарифів на послуги, нові тарифи є невід'ємними від цього договору та вступають у дію з моменту підписання додаткової угоди (додатку до договору, тощо) уповноваженими представниками (п. 2.5 договору).
За умовами п. 3.2 договору споживачі зобов'язані, зокрема оплачувати послуги у встановлений цим договором строк та своєчасно інформувати виконавця про виявлення несправностей його приміщення, інженерних мережах, конструктивних елементах, які належать йому на праві власності/співвласності та про наміри самостійного їх ремонту чи реконструкції; разом із підписанням договору, підписати додаток 1 до договору, у якому буде розписаний і підписаний, уповноваженими представниками споживачів і виконавця, приблизний план графік виконання робіт на рік.
За умовами п. 3.4 договору виконавець зобов'язаний зокрема забезпечувати самостійно або шляхом укладання договорів із сторонніми організаціями, своєчасне надання послуг згідно із договором належної якості, подавати споживачам в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо; разом із підписанням договору, підписати додаток 1 до договору, у якому буде розписаний і підписаний, уповноваженими представниками споживачів і виконавця, приблизний план графік виконання робіт на рік.
Цей договір набирає чинності з 01.09.2018 і діє на протязі одного року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору жодною із сторін не заявлено, у письмовій формі, іншій стороні про намір розірвання договору, з обґрунтованих обставин, або необхідність перегляду основних засад договору, цей договір вважається щороку продовженим (п. 7.2 договору).
Структура та періодичність тарифів (орієнтована вартість послуги): прибирання прибудинкової території - постійно - 0,72грн; дератизація - за графіком - 0,14грн; дезінсекція - за графіком - 0,14грн; обслуговування ДВК - за графіком - 0,14грн; освітлення місць загал. користування - за лічильником - 0,63грн; диспетчеризація - постійно - 0,14грн; аварійне обслуговування - постійно - 0,50грн; поточний ремонт конструктивних елементів - за графіком - 1,43грн (1,41 олівцем); послуга з управління - постійно - 0,68грн; загальна вартість - 4,50грн.
Позивач зазначає, що відповідач з 01 вересня 2018 року по 01 травня 2022 року не сплачує послуги з управління нерухомим майном, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 (нежитлове приміщення №34) - 56963,05грн.; за особовим рахунком № НОМЕР_2 (нежитлове приміщення №51) - 39197,45грн.
Наявність заборгованості підтверджується Актами звіряння заборгованості за адресою вул. 152-ї дивізії, буд. 4А:
нежитлове приміщення №51: за 2018 рік - 3 367,80грн. (841,95*4); за 2019 рік - 10 103,40грн. (841,95*12); за 2020 рік - 10 103,40грн. (841,95*12); за 2021 рік - 10 945,35грн. (841,95*3 + 935,50*9); за 2022 рік - 4 677,50грн. (935,50*5), (а.с. 43-44);
нежитлове приміщення №34: за 2018 рік - 4 894,20грн. (1 223,55*4); за 2019 рік - 14 682,60грн. (1 223,55*12); за 2020 рік - 14 682,60грн. (1 223,55*12); за 2021 рік - 15 906,15грн. (1 223,55*3 + 1 359,50*9); за 2022 рік - 6 797,50грн. (1 359,5*5), (а.с. 45-46).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" посилається на несплату Територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради грошових коштів за надані їй послуги за період з 01.09.2018 по 01.05.2022 у сумі 96 160,50грн., проти чого заперечує відповідач що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих йому послуг з утримання будинку і прибудинкової території.
Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Як зазначено в частині 4 статті 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст. 382 ЦК України).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з вересня 2018 року по квітень 2022 року включно.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються як нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон № 1875-ІV, який діяв станом на час виникнення спірних відносин, так і нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ).
За визначенням термінів, які вживаються в Законі № 2189-VІІІ:
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п.2 ч.1 ст. 1 Закону);
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст. 1 Закону);
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст. 1 Закону).
Згідно статті 13 Закону № 1875-ІV, житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 19 Закону № 1875-ІV та ч.1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ).
Права й обов'язки споживача встановлені статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон № 1875-ІV), відповідно до якої споживач має, зокрема право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.1 ст. 20) та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч.3 ст.20).
За визначенням термінів, наведених в статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п.5);
спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п.6);
управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п.8).
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Статтею 7 цього Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
- витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (ч.1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку");
- витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (ч.2 ст.12 цього Закону);
- невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч.3 ст.12);
- зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч.4 ст.12).
Згідно статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (стаття 15 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (стаття 20 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ст.23 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Відповідно, особа, яка є власником приміщення в будинку зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна.
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2018 (питання четверте порядку денного) та п.1.3. договору про надання послуг з управління будинком від 31.08.2018 установлено, що розмір щомісячної плати за надану послугу складає 4,50грн/м2 помножену на загальну площу квартир.
Відтак, вартість послуг становить:
по нежитловому приміщенню №51- 4,50грн х 187,1кв.м = 841,95грн;
по нежитловому приміщенню №34 - 4,50грн х 271,9кв.м = 1 223,55грн.
Таким чином, загальна сума за надані послуги з управління за період з 01.09.2018 по 30.04.2022 по нежитловому приміщенню №51 становить 37045,8грн (841,95грн х 44 місяці); по нежитловому приміщенню №34 становить 53836,2грн (1223,55грн х 44 місяці). Загальна вартість послуг - 90882,00грн.
Зазначені послуги сплачуються до 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим (рішення зборів співвласників від 24.02.2018 та п.2.1. договору).
У встановлений строк заборгованість за надані послуги не була сплачена.
За таких обставин, строк з оплати наданих позивачем послуг за період з 01.09.2018 по 30.04.2022 у сумі 90882,00грн є таким, що настав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних у сумі 10 910,03грн та інфляційних втрат у сумі 43 253,77грн за період з 01.09.2018 по 01.05.2022.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарський суд здійснив перевірку розрахунку 3% річних, втрат від інфляції та дійшов висновку, що його виконано з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення строків, визначених ч.5 ст. 254 ЦК України, якою передбачено, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Крім того, позивачем здійснено нарахування 3 % річних та втрат від інфляції на всю суму заборгованості, починаючи з 01.09.2018, у той час, як для кожного місяця заборгованості період прострочки визначається окремо і станом на 01.09.2018 заборгованості у розмірі 96160,5грн не існувало.
За підрахунком суду 3 % річних за період з 01.09.2018 по 01.05.2022 складають 4962,19грн, з яких: за особовим рахунком № 34 - 2935,91грн, за особовим рахунком № 51 - 2026,28грн.
Втрати від інфляції за період з листопада 2018 року по квітень 2022 року складають 22863,67грн, з яких: за особовим рахунком № 34 - 13543,89грн, за особовим рахунком № 51 - 9319,78грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 118707,86грн, з яких: заборгованість в сумі 90882,00грн., 3 % річних в сумі 4962,19грн, втрати від інфляції в сумі 22863,67грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом відхиляються доводи відповідача з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у подібних правовідносинах, зокрема вказав, що:
- визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону № 2866-III);
- з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна;
- виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ (у даній справі - управителем), або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна.
Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, оскільки ОСББ не створювалось, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, Фізична особа-підприємець Глущенко Андрій Геннадійович, не будучи власником нежитлового приміщення № 51 в будинку № 4а по вул. 152 Дивізії, переданого йому в оренду за договором від 25.10.2019, може бути зобов'язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором).
Матеріали справи не містять відповідного договору. Відсутні умови щодо сплати внесків орендарем і у договорі оренди №663-ДРА/19 від 25.10.2019.
Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків в договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов'язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Дніпровська міська рада, для якого рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими в силу закону.
Крім того, процедура визначення управителя та укладання з управителем договору на управління багатоквартирним будинком витримана та проведена у відповідності до вимог Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VІІІ ( ст. 9,10,11 ). Будь яких додаткових умов, для суб'єкта права власності в багатоквартирному будинку, такого як територіальна громада в Законі України - не передбачено. Обов'язок для Управителя на укладання окремого договору з власником ізольованого нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку - відсутній
Також господарський суд констатує, що відповідачем не оспорюється щомісячний розмір та загальну суму внесків на утримання будинків.
Щодо застосування до спірних відносин позовної давності.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач заявив про пропуск позовної давності, зазначив про це у відзиві на позов.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позивач дізнався про порушене право на отримання вартості послуг з управління багатоквартирним будинком у жовтні 2018 року, тож трирічний строк звернення з позовом до суду також закінчується у жовтні 2021 року.
Натомість, закінчення строку позовної давності відбулося після його продовження у зв'язку із введенням на території України карантину та внесення відповідних змін до Прикінцевих положень Цивільного кодексу в частині продовження строків, у тому числі і позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, у даному випадку строк позовної давності не пропущено.
Щодо відсутності на договорі № 31/08-18 про надання послуг з управління будинком від 31.08.2018 (а.с.120-123) та Додатковій угоді № 3 від 30.03.2021 до договору (а.с.118-119) підпису ОСОБА_1 , одного з уповноважених загальними зборами на підписання договору співвласника.
Установлено, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку від 24.02.2018 прийнято рішення, яким визначено управителя, розмір витрат на управління будинком, строки оплати, затверджено договір про надання послуг з управління будинком та обрано уповноважених осіб (ініціативну групу) співвласників на підписання договору. ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах 24.02.2018, голосувала за прийняті зборами рішення, що засвідчено її підписом на протоколі зборів від 24.02.2018. Тож, суд погоджується з доводами позивача, що повноваження Костенко І.І. обмежені змістом та суттю рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 від 24.02.2018. ОСОБА_1 в заяві від 11.10.2022 (а.с.170) пояснила, що підписувала договір від 31.08.2018, власноручно вказала усі відомості про себе, тобто підстав для не підписання договору не мала.
Однак, заява ОСОБА_1 від 11.10.2022 не може бути прийнята судом у якості доказу, як така, що подана до суду з порушенням строку, встановленого для подання доказів (ч.4 ст. 88 ГПК України).
Суд відхиляє посилання позивача на Додаткову угоду № 3 від 30.03.2021, як підставу застосування тарифу на послуги в розмірі 5,00грн, оскільки позовні вимоги не грунтуються на цій Додатковій угоді, а витяг з протоколу № 1 від 06.02.2021 (а.с.36), який додано до позову, стосується зміни складу ініціативної групи.
Крім того, рішення організаційного збору співвласників будинку АДРЕСА_3 в частині зміни тарифу на 2021 рік, оформлене протоколом № 1 від 06.02.2021 (а.с.110-117) прийнято з порушенням вимог статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Так, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Отже, для прийняття рішення про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком (п.7 ч.3 ст. 10 названого Закону), необхідно, щоб за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
За рішення про зміну тарифу на 2021 рік проголосували: "за" - 44 співвласника - площа квартир 1722,53кв.м., "проти"- 1 співвласник, площа квартири 80,9кв.м, "утримався" - 1 співвласник, площа квартири 50,6 кв.м.
Загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку та площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку в протоколі № 1 від 06.02.2021 не зазначена.
Судом встановлено, що під час проведення загальних зборів співвласників 24.02.2018 загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становила 68 осіб, а площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 2 535,2кв.м.
Тобто за рішення зборів від 06.02.2021, оформлене протоколом № 1 від наведеної дати, проголосували власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, площа яких разом перевищує не перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир (всього 67,9%).
Крім того, як вбачається з переліку співвласників, в протоколі № 1 від 06.02.2021 взагалі відсутня Дніпровська міська рада, як власник нежитлових приміщень № 51 та № 34 загальною площею 459 кв.м. (187,1кв.м. та 271,9 кв.м.).
Таким чином, рішення про зміну тарифу на 2021 рік в установленому порядку не прийнято.
З урахуванням наведених вище обставин, суд вважає безпідставним застосування позивачем тарифу в розмірі 5,00грн за квадратний метр площі з квітня 2021 року.
Щодо розподілу судових витрат.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19). Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного провадження, позовна заява не міститься складних розрахунків. Надання даної правничої допомоги також не є складним.
10 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" (клієнт) та адвокатом Костогриз Олександр Віталійовичем укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 47).
Згідно п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат зобов'язаний діяти в інтересах клієнта по даній угоді (п. 2.1. договору).
Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством (п.2.2 договору).
Клієнт як особа, права і свободи якої захищає адвокат, або яка звернулася за захистом інтересів родичів та близьких осіб, або котрій адвокат безпосередньо надає "правову допомогу в інших формах, передбачених законом, зобов'язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених даним договором, у т. ч. документами у потрібній кількості примірників; сплатити адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди(оплата роботи фахівці, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, переклад та оплата послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів і копій документів, оплата телефонних розмов та інші необхідні витрати по справі); своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом угоди (п.3.1. договору).
За послуги, згідно п. 4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару
При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката (п.4.2. договору).
За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року №57 (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мирового угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (п. 4.3. договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1. договору).
03 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" (клієнт) та адвокатом Костогриз Олександром Віталійовичем складений та підписаний акт наданих послуг по договору про надання правової допомоги №5 від 10 червня 2021 року (а.с. 149).
Згідно вказаного акту адвокат надав клієнту по договору №5 від 10.06.2021 наступні правничі послуги:
- аналіз сталої судової практики, позиції Верховного Суду України та іншої нормативної бази з питань що регулюють діяльність Управителя багатоквартирного будинку, витрачений час - 8 годин, вартість наданої послуги - 2 000,00 грн;
- збір документів для складання позовної заяви, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 1 000,00 грн;
- складання позовної заяви для звернення до Господарського суду Дніпропетровської області, витрачений час - 6 годин, вартість наданої послуги - 3 000,00 грн;
- аналіз відзиву на позовну заяву, складання відповіді на відзив на позовну заяву у господарській справі №1805/22, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 3 000,00 грн;
- участь в судовому засіданні, витрачений час - 4 годин, вартість наданої послуги - 3 200,00 грн.
Загальна вартість послуг із ПДВ склала 14 640,00 грн. Замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правової допомоги від 10.06.2022; ордер серії ДП №4/013 від 10.06.2022. Статус адвоката Костогриз Олександра Вікторовича підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1195 від 15.06.2004 (а.с. 47-52).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 640,00грн.
Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.
Суд здійснив детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті наданих послуг, та дійшов висновку, що такі послуги, як: аналіз сталої судової практики, позиції Верховного Суду України та іншої нормативної бази з питань, що регулюють діяльність Управителя багатоквартирного будинку наданої послуги (2 000,00 грн) та збір документів для складання позовної заяви (1 000,00 грн) відносяться до послуги про складання позовної заяви для звернення до Господарського суду Дніпропетровської області (3 000,00 грн).
Таким чином, з урахуванням складності справи, враховуючи розумність розміру судових витрат, їх необхідність та дійсність, розподілу підлягає сума 11040,00грн (14040,00грн- 3000,00грн).
В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 8170,43грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №1680 від 30.06.2022 (а.с. 10).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1836,13 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86,91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" до Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 160 399,81грн - задовольнити частково.
Стягнути з Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Внутрішньобудинкові системи" (вул. Будівельників, 25, оф.100, м. Дніпро, ідентифікаційний код 38599401) заборгованість в сумі 90 882 (дев'яносто тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 00коп., 3 % річних в сумі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 19коп., втрати від інфляції в сумі 22 863 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 67коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн 13коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 170 (вісім тисяч сто сімдесят)грн 43коп., видати наказ.
У решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано 21.10.2022
Суддя Н.М. Євстигнеєва