вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1505/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Пономаренко А.О. (взяв участь в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon");
від відповідача: представник не з'явився,
дослідивши матеріали справи № 904/1505/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ТРЕЙД"
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВАГОНМАШ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "КСК-Трейд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 10.06.2022 за вих. № б/н до Приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" (далі - відповідач) про стягнення 9.292.200,00 грн основної заборгованості.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1505/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022.
Ухвалою від 20.06.2022 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати суду докази сплати судового збору в розмірі 139.383,00 грн.
04.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання/заява, сформована в системі "Електронний суд" 04.07.2022 про усунення недоліків позовної заяви разом з платіжним дорученням № 3233 від 01.07.2022 на суму 139.383,00 грн.
Ухвалою від 11.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.08.2022.
25.07.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 25.07.2022 за вих. № б/н, у якій позивач просить судове засідання у справі №904/1505/22 призначене на 10.08.2022 о 09:00 год провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою від 29.07.2022 у задоволенні заяви позивача від 25.07.2022 за вих. № б/н про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
01.08.2022 через відділ документального забезпечення від представника позивача (адвоката Пономаренко Андрія Олеговича) надійшла заява від 01.08.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 08.08.2022 заяву позивача від 01.08.2022 за вих. № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Ухвалою від 10.08.2022 підготовче засідання відкладено до 06.09.2022.
22.08.2022 через відділ документального забезпечення від представника позивача (адвоката Пономаренко Андрія Олеговича) надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 22.08.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 24.08.2022 заяву позивача, сформовану в системі «Електронний суд» 22.08.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Через відділ документального забезпечення від позивача 31.08.2022 надійшла відповідь на відзив, яка сформована в системі «Електронний суд» 30.08.2022.
Через відділ документального забезпечення 06.09.2022 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд поновити процесуальні строки на подачу відзиву та залишити позов без задоволення.
Ухвалою від 06.09.2022 продовжено підготовче провадження. Відкладено підготовче засідання у справі до 05.10.2022. Позивачу рекомендовано продублювати документи, подані суду 30.08.2022 через електронний кабінет у звичайній паперовій формі. Для (адвоката Пономаренка Андрія Олеговича) підготовче засідання відбудеться в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою від 05.10.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 18.10.2022.
У судовому засіданні 18.10.2022 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/), надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що представники сторін надали пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень щодо позовних вимог, а наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.
Суд відзначає, що учасники справи обізнані про розгляд даної справи, а також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області були оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Після закінчення судового засідання 18.10.2022 та прийняття рішення у справі представник відповідача о 16 год 52 хв через відділ документального забезпечення подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (у системі «Діловодство господарського суду» клопотання зареєстроване о 16 год 54 хв).
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Між сторонами був укладений договір поставки, за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язок поставити позивачу товар.
Позивач здійснив передоплату за товар у розмірі п'ятдесяти відсотків, що складає 9.292.200,00 грн і підтверджується платіжним дорученням.
Відповідач у листі повідомив позивача про збільшення вартості товару.
За результатами листування між відповідачем та позивачем останній просив зберегти вартість товару, обумовлену договором, та поставити товар або повернути суму передоплати.
Оскільки товар не був поставлений, а сума передплати не була повернута позивач спочатку звернувся до відповідача з претензією про повернення грошових коштів, а потім до суду - з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач наголошує, що листи про збільшення ціни договору та акт звірки підписані неповноважними особами і не можуть визнаватися належними доказами у справі № 904/1505/22.
Більш того, невиконання договору обумовлено існуванням форс-мажорних обставин, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач заперечує проти доводів відповідача, стверджує, що листи про збільшення ціни договору та акт звірки підписані повноважними особами, а також просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи відповідача щодо відповіді на відзив
Відповідач заперечення не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; поставки товару; визначення ціни товару; намірів сторін щодо зміни ціни товару; наявності чи відсутності підстав для повернення суми передплати; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що 26.01.2022 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір № 349 (далі - договір).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, що визначений у цьому договорі (далі - товар, вагони), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти визначений у п. 1.2 цього договору товар та оплатити його вартість (п. 1.1 договору). Найменування товару: вагон залізничний вантажний, детальніше найменування товару вказане в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Загальна сума договору визначається як сума специфікацій, укладених до цього договору, які після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками складають невід'ємну частину цього договору (п. 2.4 договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Датою підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті та на першій сторінці цього договору, тобто 26.01.2022 (п. 11.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31.12.2022 включно (п. 11.2 договору).
Між сторонами складено специфікацію № 1 від 26.01.2022 до договору (далі - специфікація).
Згідно з п. 1 специфікації відповідно до умов договору № 349 від 26.01.2022 постачальник зобов'язується поставити товар (напіввагон моделі 12-4106, ТУ У 45-057-003-2001) у кількості 10 штук за ціною 1.548.700,00 грн кожний. Загальна сума товару становить 18.584.400,00 грн з ПДВ.
Розрахунки за товар по цій специфікації здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у такому порядку: передоплата у розмірі 50% від загальної вартості товару покупець сплачує до 31.01.2022 включно; залишок у розмірі 50% від загальної вартості товару покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акта технічного приймання власних вантажних вагонів (п. 7 специфікації).
Так, на виконання п. 7 специфікації позивач перерахував на користь відповідача 9.292.200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3081 від 15.02.2022 (а. с. 25, том 1).
Згідно з п. 6 специфікації постачальник зобов'язався поставити товар в порядку, передбаченому вказаним договором, у лютому-червні 2022 включно з правом дострокової поставки, за умови своєчасного отримання покупцем грошових коштів згідно з п. 7 цієї специфікації, якщо інше не узгоджене сторонами окремо.
Господарський суд встановив, що 50% передплати (9.292.200,00 грн) позивач перерахував на рахунок відповідача 15.02.2022.
Відтак, строком поставки товару є період з лютого по червень 2022 року включно з правом дострокової поставки.
Відповідач звернувся до позивача з листом від 12.04.2022 за №2/55м-149 (а. с. 15, том 1), у якому повідомив позивача про збільшення ціни товару до 1.850.000,00 грн за одиницю. Крім цього, відповідач просив позивача повідомити про своє рішення оперативно.
Позивач повідомив відповідача у листі від 12.04.2022 за вих. № 1 (а. с. 16, том 1), що ним було погоджено з представниками відповідача поставку п'яти вагонів замість десяти, проте за ціною 1.548.700,00 грн кожний на перераховану суму передплати, яка складає 9.292.200,00 грн (1.548.700,00 грн х 5 + 20 % ПДВ). Таким чином, позивач запропонував відповідачу або скласти документи на поставку п'яти вагонів за ціною 1.548.700,00 грн без ПДВ кожний або повернути суму передплати у розмірі 9.292.200,00 грн.
Суд відзначає, що в період з 15.02.2022 (дата перерахування суми передплати) до 12.04.2022 (дата першого листа відповідача на адресу позивача) відповідач жодних дій, спрямованих на виконання договору, не вчиняв. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Між сторонами 27.04.2022 складений акт звірки (а. с. 17, том 1), у якому головні бухгалтери сторін визнали, що станом на 27.04.2022 залишок заборгованості на користь позивача складає 9.292.200,00 грн (предмет спору у справі № 904/1505/22).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.05.2022 про повернення грошових коштів у сумі 9.292.200,00 грн (а. с. 18 - 21, том 1). В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 14.05.2022, опис вкладення у цінний лист від 14.05.2022 та накладну № 0209109320184 від 14.05.2022 (а. с. 22, том 1).
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 9.292.200,00 грн передплати за товар.
Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, у зв'язку з не поставкою товару в обумовлені строки та з ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, з огляду на таке.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання п. 7 специфікації позивач перерахував на користь відповідача суму передплати за товар у розмірі 9.292.200,00 грн (платіжне доручення № 3081 від 15.02.2022 (а. с. 25, том 1).
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Питанню строку виконання обов'язку передати товар присвячено ст. 663 ЦК України, а саме продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 6 специфікації строк поставки товару визначено: протягом лютого-червня 2022 року включно з правом дострокової поставки.
При цьому ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.
Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред'явлення через суд позову у визначеній законом формі.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 12.05.2022 про повернення грошових коштів у сумі 9.292.200,00 грн (а. с. 18 - 21, том 1). В якості доказів направлення претензії на адресу відповідача до матеріалів справи долучено фіскальний чек від 14.05.2022, опис вкладення у цінний лист від 14.05.2022 та накладну № 0209109320184 від 14.05.2022 (а. с. 22, том 1).
Тобто, позивач правомірно скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати.
Станом на час прийняття рішення у справі (18.10.2022) докази поставки товару або повернення суми передплати в матеріалах справи № 904/1505/22 відсутні. Водночас строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару закінчився у червні 2022 року.
Також між сторонами 27.04.2022 складений акт звірки (а. с. 17, том 1), у якому головні бухгалтери сторін визнали, що станом на 27.04.2022 залишок заборгованості на користь позивача складає 9.292.200,00 грн (предмет спору у справі № 904/1505/22).
Як зазначалось вище, згідно з п. 2.3 договору постачальник гарантує повернення одержаних грошових коштів за вагони, що не були поставлені, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акта звірки.
З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості з повернення передоплати у повному обсязі.
Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
При цьому, відповідач посилається на положення п. 2.3 договору та зазначає, що особа, яка підписала лист від 12.04.2022 за вих. № 2/55м-149 (на який посилається позивач у позові), а саме заступник генерального директора по маркетингу та продажам Вадим БРУСНИК не є уповноваженою особою відповідача ані на ведення ділової переписки від імені відповідача, ані на внесенні змін до договору.
Згідно з п. 2.3 договору у зв'язку зі зміною цін на сировину, матеріали, енергоносії, зміною податкового законодавства; вартості перевезень сировини, матеріалів; інфляцією; рішень вищих органів державної влади та інших обставин, що призвели до підвищення затрат на виготовлення товару, постачальник здійснює збільшення вартості товару, постачальник направляє покупцю повідомлення про зміну ціни товару не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до зміни ціни. Зміна ціни / вартості товару оформляється додатковою угодою. У разі відмови покупця від нової запропонованої ціни і підписання такої додаткової угоди, в тому числі і відсутності відповіді покупця, постачальник не несе відповідальності до поставку товару, а цей договір припиняє свою дію в частині непоставлених вагонів. Постачальник гарантує повернення одержаних грошових коштів за вагони, що не були поставлені, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акта звірки.
З наявних у справі № 904/1505/22 документів суд позбавлений можливості встановити повноваження та посадові обов'язки Вадима БРУСНИКА.
Водночас, аналізуючи положення п. 2.3 договору, на який підставно послався відповідач, суд звертає увагу на таке.
По-перше, з урахуванням позиції відповідача, в матеріалах справи № 904/1505/22 відсутні повідомлення про зміну ціни товару, як і докази укладення між сторонами додаткової угоди.
Згідно з умовами того ж п. 2.3 договору постачальник гарантує повернення одержаних грошових коштів за вагони, що не були поставлені протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акта звірки.
Господарський суд встановив наявність в матеріалах справи акта звірки (а. с. 17, том 1), у якому головні бухгалтери сторін визнали, що станом на 27.04.2022 залишок заборгованості на користь позивача складає 9.292.200,00 грн (предмет спору у справі №904/1505/22) і вважає за доцільне вказати на таке.
У постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
З врахуванням викладеного, суд визнає акт звірки, у якому головні бухгалтери сторін визнали, що станом на 27.04.2022 залишок заборгованості на користь позивача складає 9.292.200,00 грн (предмет спору у справі № 904/1505/22) належним доказом у справі № 9004/1505/22, з урахуванням того, що позивач підтвердив перерахування на користь відповідача суми передплати у розмірі 9.292.200,00 грн (платіжне доручення №3081 від 15.02.2022), а відповідач не підтвердив ані повернення суми передплати, ані поставки товару, обумовленого договором.
Більш того, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних. Позивач не довів фактів протиправності використання печатки відповідача чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача. При цьому суд враховує, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18 від 23.07.2019.
По-друге, суд врахує, що передоплата здійснена позивачем 15.02.2022, а строком поставки товару є період з лютого по червень 2022 року з правом дострокової поставки. Станом на час прийняття рішення у справі (18.10.2022) докази поставки товару або повернення суми передплати в матеріалах справи № 904/1505/22 відсутні.
А відтак наведені обставини у будь-якому випадку є підставою для повернення спірної передоплати.
Посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин відхиляються судом з огляду на таке.
Дійсно, Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.
У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст. 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.
Суд бере до уваги, що місцезнаходження відповідача, яка виступає стороною договору страхування, є місто Дніпро, у якому в період з 24.02.2022 (дата початку військової агресії російської федерації та дата введення в Україні воєнного стану) до 18.10.2022 (дата ухвалення судового рішення) були відсутні активні бойові дії, що вказує на існування можливості у відповідача засвідчити форс-мажорні обставини, у разі їх наявності, відповідно до регламенту.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили або ж випадком) не вважаються: недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника; відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання; відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у справі № 904/1505/22 визнається судом недостанім доказом існування таких обставин.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Відповідно до ч 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки до ухвалення рішення суду заявник не подав відповідних доказів, суд роз'яснює йому право подати такі докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші докази, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України.
При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Інша сторона, в свою чергу, має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВАГОНМАШ" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Українська, будинок 4; ідентифікаційний код 05669819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-ТРЕЙД" (04108, м. Київ, проспект Правди, 31А; ідентифікаційний код 40637304) 9.292.200,00 грн (дев'ять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі двісті грн 00 коп) передплати за товар, 139.383,00 грн (сто тридцять дев'ять тисяч триста вісімдесят три грн 00 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 21.10.2022
Суддя С.А. Дупляк