вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяви
про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
18.10.2022м. Дніпро№ 904/2376/13
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача (заявника): не з'явився;
від державного виконавця: не з'явився,
розглянувши заяву ОСОБА_1 (м. Дніпро)
про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості у розмірі 15 414 грн. 28 коп.
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 104/ФОП від 19.10.2012 у загальному розмірі 15 414 грн. 28 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
На примусове виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 01.06.2013.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. суду № 31514/22 від 21.09.2022), в якій заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
Вказана заява обґрунтована наступним:
- з відомостей Витягу з окремого спецрозділу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 03.12.2021, який є архівною складовою частиною автоматизованої системи виконавчого провадження та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження, 21.06.2013 постановою державного виконавця Іванько О.М. було відкрито виконавче провадження, у строк до 28.06.2013 запропоновано боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
- 01.07.2013 державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 688 грн. 83 коп.; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53 грн. 51 коп. у зв'язку із здійсненням державним виконавцем витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення примусового виконання рішення; та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в сумі звернення стягнення 18 630 грн. 65 коп. у зв'язку із тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв'язку із чим відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення, для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу;
- 26.11.2013 державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанову про розшук майна боржника, категорія: транспортні засоби 03.01 - автомобільна техніка, найменування Nissan Maxima, загальна характеристика 1998 р.в. реєстраційний/кадастровий номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 у зв'язку із тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв'язку з чим відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення. Відповідно до інформації за центральним сервером баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за станом на 04.09.2013 за боржником зареєстровано право власності на автомобіль марки: Nіssan Maxima, д.н. НОМЕР_1 , 1998 р.в., VIN НОМЕР_2 . На вимогу державного виконавця від 18.11.2013 щодо надання вказаного транспортного засобу для проведення його опису й арешту, свідоцтва про їх реєстрацію або інших документів, що підтверджують право власності на транспортні засоби, або відомості про місцезнаходження транспортних засобів, боржник будь-якої інформації до відділу державної виконавчої служби не надав; за результатами виходу державного виконавця 26.11.2013 за адресою проживання боржника, вказаний у виконавчому документі зазначений транспортний засоби не виявлений, будь-якої інформації про їх місце знаходження не встановлено;
- 26.11.2013 постановою державного виконавця Іванько О.М., було зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що постановою від 26.11.2013 оголошено розшук рухомого майна, що належить боржникові;
- 24.09.2014 постановами державного виконавця Іванько О.М. було поновлено виконавче провадження у зв'язку із тим, що транспортний засіб не було знайдено протягом року; та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що розшук майна, що здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, також державним виконавцем Іванько О.М. у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу було зазначено строк повторного пред'явлення: 24.09.2015;
- строк повторного пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13 для стягувача сплив 25.09.2015;
- відсутні будь-які рішення суду щодо поновлення стягувану пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не визнана судом незаконною, не скасована в установленому законом порядку начальником відділу, якому безпосередньо був підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби;
- виконавче провадження не відновлювалось та знищено у зв'язку із спливом терміну зберігання (про що також зазначено в листі від 11.08.2022 № 17-5-34/12170);
- на даний момент обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, оскільки припинився правовий зв'язок між стягувачем та боржником за виконавчим документом, відбулось звільнення їх від прав та обов'язків у зв'язку з непред'явленням стягувачем виконавчого документа протягом передбачених законом строків, фактичним припиненням виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень;
- стягувач вже втратив право вимагати від боржника виконання передбачених у виконавчому документі дій, а боржник, відповідно, звільнився від обов'язку виконувати такі дії, зобов'язання за виконавчим документом неможливо виконати у зв'язку з обставиною, за яку боржник та стягувач не відповідають, тому заявник вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13, вже таким, що не підлягає виконанню.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи по вх. суду № 31514/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 матеріали справи № 904/2376/13 передано судді Фещенко Ю.В.
Листом від 22.09.2022 здійснено запит матеріалів справи № 904/2376/13, які отримано судом 28.09.2022.
Згідно зі статтею 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.10.2022 розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню було призначено на 18.10.2022.
Від відповідача (заявника) надійшло клопотання (вх. суду № 34184/22 від 12.10.2022), в якому він просить суд задовольнити подану ним заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню та здійснювати розгляд заяви без участі представника ОСОБА_1 .
Від позивача надійшли заперечення на заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню (вх. суду № 34258/22 від 13.10.2022), в якому він просить суд відмовити у задоволенні поданої відповідачем заяви, посилаючись на таке:
- главою 50 Цивільного Кодексу України передбачені виключні підстави для припинення зобов'язання. Рішення суду не є підставою для припинення зобов'язання та сплив строку для пред'явлення наказу суду до виконання також не є підставою для припинення зобов'язання. Таким чином, через те що зобов'язання ОСОБА_1 за договором поставки № 104\ФОП від 19.10.2012 не виконано, а саме: не здійснено оплати отриманого товару від ТОВ ВКФ "Легпромсервіс", таке зобов'язання є дійсним та не припинилося, як про це помилково зазначає відповідач. Правовий зв'язок між ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" та ОСОБА_1 не припинився, просто через сплив строку, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до примусового виконання;
- враховуючи той факт, що до теперішнього часу ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки № 104\ФОП від 19.10.2012 не погашена та рішення суду від 16.05.2013 не виконано, правовий зв'язок між ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" та ОСОБА_1 не є припиненим, а тому і відсутні підстави для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 таким, що не підлягає виконанню;
- позивач зазначає, що у відповідності до статті 329 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання. При цьому, діючим законодавством заявник не обмежений жодним строком для подання такої заяви для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання;
- визнавши наказ господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 по справі № 904/2376/13 таким, що не підлягає виконанню через закінчення строку на його пред'явлення, суд штучно позбавить можливості ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" поновити такий строк для пред'явлення та відновити своє порушене право, яке визнано рішенням суду від 16.05.2013.
Від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання (вх. суду № 34255/22 від 13.10.2022), в якій він просить суд визнати причину пропуску строку для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 поважною та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання, посилаючись на таке:
- ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" не отримувало від виконавчої служби ані постанови про відкриття виконавчого провадження за наказом суду від 01.06.2013 для того, щоб мати інформацію про номер виконавчого провадження та ідентифікатор для доступу до реєстру виконавчих проваджень за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, ані жодного документу про хід виконавчого провадження, в тому числі і постанови про закінчення виконавчого провадження та оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013;
- позивач зазначає, що ознайомитись із документами виконавчого провадження №38533256, з метою надати суду докази неотримання таких документів, від виконавчої служби не має можливості через знищення матеріалів виконавчого провадження, про що зазначено у листі Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральних районах міста Дніпра № 17-5-34М2170 від 11.08.2022;
- ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" до моменту отримання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 про розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, вважало, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 по справі № 904/2376/13 знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі. Наразі оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" відсутній;
- поновивши строк для пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 до виконання, суд надасть змогу товариству позивача відновити свої порушені права ОСОБА_1 щодо неоплати отриманого ним товару від ТОВ ВКФ "Легпромсервіс" та умисного невиконання ним рішення суду протягом 10-ти років.
Представники позивача, відповідача (заявника) та відділу державної виконавчої служби у судове засідання 18.10.2022 не з'явились, при цьому судом враховано клопотання відповідача про розгляд заяви без участі його представника, яке було задоволено судом.
Зважаючи на скорочені строки розгляду заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, судом було повідомлено учасників справи про день, час та місце розгляду даної заяви, шляхом направлення телефонограми, яка залучена до матеріалів справи (а.с. 75).
Щодо Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), то останній повідомлений про день, час та місце судового засідання шляхом направлення на його офіційну електронну адресу ухвали суду від 03.10.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа (а.с. 74), згідно з якою вказаний документ доставлено до електронної скриньки - 03.10.2022.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а також доводи, викладені у запереченнях проти заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви по суті,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
На примусове виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 01.06.2013.
Від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій заявник просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі №904/2376/13 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
Вказана заява обґрунтована наступним:
- з відомостей Витягу з окремого спецрозділу Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 03.12.2021, який є архівною складовою частиною автоматизованої системи виконавчого провадження та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження автоматизованої системи виконавчого провадження, 21.06.2013 постановою державного виконавця Іванько О.М. було відкрито виконавче провадження, у строк до 28.06.2013 запропоновано боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
- 01.07.2013 державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 688 грн. 83 коп.; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 53 грн. 51 коп. у зв'язку із здійсненням державним виконавцем витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення примусового виконання рішення; та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в сумі звернення стягнення 18 630 грн. 65 коп. у зв'язку із тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв'язку із чим відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення, для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу;
- 26.11.2013 державним виконавцем Іванько О.М. було винесено постанову про розшук майна боржника, категорія: транспортні засоби 03.01 - автомобільна техніка, найменування Nissan Maxima, загальна характеристика 1998 р.в. реєстраційний/кадастровий номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 у зв'язку із тим, що боржником у строк, встановлений для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення не надано, у зв'язку з чим відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" розпочато примусове виконання рішення. Відповідно до інформації за центральним сервером баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області за станом на 04.09.2013 за боржником зареєстровано право власності на автомобіль марки: Nіssan Maxima,, д.н. НОМЕР_1 , 1998 р.в., VIN НОМЕР_2 . На вимогу державного виконавця від 18.11.2013 щодо надання вказаного транспортного засобу для проведення його опису й арешту, свідоцтва про їх реєстрацію або інших документів, що підтверджують право власності на транспортні засоби, або відомості про місцезнаходження транспортних засобів, боржник будь-якої інформації до відділу державної виконавчої служби не надав; за результатами виходу державного виконавця 26.11.2013 за адресою проживання боржника, вказаний у виконавчому документі зазначений транспортний засоби не виявлений, будь-якої інформації про їх місце знаходження не встановлено;
- 26.11.2013 постановою державного виконавця Іванько О.М., було зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що постановою від 26.11.2013 оголошено розшук рухомого майна, що належить боржникові;
- 24.09.2014 постановами державного виконавця Іванько О.М. було поновлено виконавче провадження у зв'язку із тим, що транспортний засіб не було знайдено протягом року; та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що розшук майна, що здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, також державним виконавцем Іванько О.М. у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу було зазначено строк повторного пред'явлення: 24.09.2015;
- строк повторного пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13 для стягувача сплив 25.09.2015;
- відсутні будь-які рішення суду щодо поновлення стягувану пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не визнана судом незаконною, не скасована в установленому законом порядку начальником відділу, якому безпосередньо був підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби;
- виконавче провадження не відновлювалось та знищено у зв'язку із спливом терміну зберігання (про що також зазначено в листі від 11.08.2022 № 17-5-34/12170);
- на даний момент обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з його припиненням, оскільки припинився правовий зв'язок між стягувачем та боржником за виконавчим документом, відбулось звільнення їх від прав та обов'язків у зв'язку з непред'явленням стягувачем виконавчого документа протягом передбачених законом строків, фактичним припиненням виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень;
- стягувач вже втратив право вимагати від боржника виконання передбачених у виконавчому документі дій, а боржник, відповідно, звільнився від обов'язку виконувати такі дії, зобов'язання за виконавчим документом неможливо виконати у зв'язку з обставиною, за яку боржник та стягувач не відповідають, тому заявник вважає, що існують обґрунтовані підстави вважати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13, вже таким, що не підлягає виконанню.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, господарський суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 статті 327 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційна фірма "Легпромсервіс" заборгованість в розмірі 14 894 грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 243 грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 29 грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.
Оскільки у передбачений законом строк сторони не оскаржили вказане рішення суду, вказане рішення набрало законної сили - 01.06.2013, та на його примусове виконання Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 01.06.2013.
Так, відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у Рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини 2 статті 17, пункту 8 частини 1 статті 26, частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження") Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення № 5-рп/2013 від 26.06.2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення, як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення № 10-р/2018 від 23.11.2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Частинами 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням обов'язку ним або іншою особою; інші причини.
Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу внаслідок помилки суду.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
У той же час, враховуючи вищенаведені норми закону, Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку підстав за якими, суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Заявник, як на підставу для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилається на пропущений стягувачем строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013, на підставі чого заявник і просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Пред'явлення наказу до примусового виконання є правом позивача (стягувача), крім того, нормами статті 329 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач (стягувач) має право, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, поновити пропущений строк.
З аналізу положень статті 329 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що пропуск строку для пред'явлення наказу до виконання не може автоматично тягнути за собою, як наслідок - визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки, у вказаному випадку не досліджуються питання наявності або відсутності поважних причин пропуску строку його пред'явлення.
Суд додатково звертає увагу заявника, що останній може добровільно виконати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 у справі №904/2376/13, шляхом оплати заборгованості, що буде підставою для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вказане, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі № 904/2376/13 таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 116, 326-328, 234-235, 241, 256, 262 Господарського процесуального кодексу України
У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Морєва Володимира Миколайовича про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2013 у справі №904/2376/13 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.10.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний - 20.10.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко