21 жовтня 2022 року Справа № 480/5996/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і з урахуванням заяви від 29.09.2022 просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо проведення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру, обчислену виходячи з розміру 70 % грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з моменту призначення пенсії, а саме - з січня 2021 року, виходячи з розміру 83 % грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Після звільнення зі служби у 2021 році позивачу була перерахована пенсія у розмірі 70% грошового забезпечення. Позивач зазначає, що має вислугу 31 рік, таким чином процент грошового забезпечення, з якого маю бути обчислена його пенсія становить 83% суми грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру. Однак відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача подав відзив на відповідно статті 13 Закону № 2262, згідно з якою максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення. Зміни щодо визначення максимального розміру були внесені до статті 13 відповідно до Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, та набрали чинності з 01.05.2014. Таким чином, виплата пенсії позивачу має здійснюватися з урахуванням 70% розміру грошового забезпечення.
Щодо вимоги позивача виплати пенсії без застосування максимального обмеження представник відповідача зазначив, що пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, і у яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом. Тобто, законодавством передбачено для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, яке не передбачало обмеження максимального розміру, лише збереження раніше призначеного розміру пенсії, але не передбачає право на здійснення перерахунку пенсії, у розмірі, що перевищує максимально встановлений розмір. Зазначені норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач у позові зазначає, що є пенсіонером, перебуває на час розгляду справи в суді на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно протоколу за пенсійною справою №0403009216 (МВС) від 08.09.2011 пенсія позивачу призначена за вислугу років 23 роки (23 календарних років) у розмірі 59% грошового забезпечення (а.с. 43).
У зв'язку із збільшенням вислуги років після повторного звільнення пенсія позивачу з 02.01.2021 призначена у розмірі 70% грошового забезпечення, вислуга років 31 рік (29 календарних років) (а.с. 48).
Позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром з моменту призначення (а.с. 14).
Відповідач листом від 05.09.2022 №1800-0202-8/31619 (а.с. 15) повідомив позивача про те, що з 08.09.2011 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. При її обчисленні головним управлінням застосовувались норми чинного законодавства, а саме частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якою, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, до розмірів пенсій, що перевищують максимальний розмір, застосовується їх обмеження. Зважаючи на зазначене, для проведення перерахунку та виплати пенсії позивача за умов зазначених у запиті, підстави відсутні.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Згідно із п. 2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно із п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Тобто, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, передбачені ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", обмеження пенсій максимальним розміром введені у дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
У той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року, при цьому в ході судового розгляду встановлено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 12 серпня 2006 року.
Разом із тим, судом враховуються наступне. Положення Закону України № 3668-VI не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (крім втрати чинності ст. 2 в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, як такої, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду № 3-рп/2013 від 03.06.2013), проте помилково вказав на можливість їх застосування для обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром (в тому числі стосовно позивача по даній справі).
Відповідно до ст. 1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч. 7 ст. 43 Закону України № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України № 3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України № 2262-XII.
За таких умов, застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Таким чином, відповідач неправомірно виплачує пенсію позивачу обмеживши її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з розміру 83% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум з січня 2021року, суд зазначає наступне.
Згідно протоколу за пенсійною справою №0403009216 (МВС) від 08.09.2011 пенсія позивачу призначена за вислугу років: 23 роки (23 календарних років), у розмірі 59% грошового забезпечення (а.с. 43).
У подальшому, позивач відновився на службі в органах МВС. Після звільнення, пенсія позивачу з 02.01.2021 призначена у розмірі 70% грошового забезпечення, вислуга років 31 рік (29 календарних років) (а.с. 48).
Суд звертає увагу, що рішення про призначення пенсії позивачу в розмірі 70% грошового забезпечення прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Разом із тим, дане рішення позивачем не оскаржується, не є предметом розгляду даної справи.
Враховуючи те, що пенсія позивачу з 02.01.2021 призначена у розмірі 70% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0413026243 від 02.01.2021 (а.с. 48), рішення про призначення позивачу пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення не оскаржується позивачем, у ГУПФУ в Сумській області відсутні підстави для нарахування та виплати пенсії в іншому розмірі ніж 70% відповідно до рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Враховуючи зазначене, вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з розміру 83% грошового забезпечення з січня 2021року задоволенню не підлягають.
Таким чином, територіальним органом Пенсійного фонду України призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, а тому її обмеження максимальним розміром з 02.01.2021 на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ при фактичних обставинах даної справи є протиправним.
Судом враховується, що на час розгляду даної справи позивач знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, звертався до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років позивачу з 02.01.2021, обмеживши при розрахунку її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу починаючи з 02.01.2021 у розмірі 70% грошового забезпечення, без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а.
Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 02.01.2021, обмеживши при розрахунку її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) з 02.01.2021 у розмірі 70% грошового забезпечення, без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета