20 жовтня 2022 року м. Рівне №460/21811/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі по тексту - відповідач 1) , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач 2) про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 13.06.2022 о/р №172850016115, яким позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; зобов'язання відповідача 2 виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” періоди роботи з 12.08.1981 по 22.01.1986, з 03.09.1986 по 25.01.1987, з 02.01.1993 по 12.09.1994.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй з 07.03.2022 призначена пенсія за віком. Загальний страховий стаж складає 33 роки. А тому позивач вважає, що має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення виплати грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Однак, у задоволенні заяви позивача відмовлено у зв'язку з відсутністю у позивача 30 років страхового стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач не погоджується з такою відмовою та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що згідно з наданих документів страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, становить 26 років 4 місяці 28 днів. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди з 12.08.1981 по 22.01.1986, з 03.09.1986 по 25.01.1987, з 02.12.1991 по 16.06.1992, з 02.01.1993 по 12.09.1994, оскільки за вказані періоди не надано довідок про перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати. Враховуючи вищевикладене, було прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій у зв'язку з відсутністю 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. На підставі викладеного відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що враховуючи записи трудової книжки до спеціального стажу позивача зараховано усі періоди, які дають право на виплату грошової допомоги, а саме: з 13.09.1994 по 19.07.1999, з 16.11.1999 по 03.08.2004, з 04.10.2004 по 31.12.2006, з 17.09.2007 по 31.03.2022 що складає 26 років 4 місяці 28 днів. До спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди: 12.08.1981 - 22.01.1986, 03.09.1986 - 25.01.1987, 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати; 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та даних про форму власності (комунальна, державна, приватна або ін.), відсутність установи у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”. З огляду на наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 25.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
З 07.03.2022 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 13.06.2022 о/р №172850016115 відмовлено ОСОБА_1 у допризначенні пенсії (призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсії) згідно з заявою від 09.06.2022 № 5382 у зв'язку з відсутністю 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
На обґрунтування вказаного рішення відповідач 1 до заяви надано уточнюючі довідки від 09.06.2022 № 532/01-15 за період з 13.09.1994 по 19.07.1999; від 09.06.2022 № 534/01-16 за період з 16.11.1999 по 03.08.2004; від 09.06.2022 № 531/01-16 за період з 17.09.2007 по теперішній час. Згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», станових 26 років 4 місяці 28 днів. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди з 12.08.1981 по 22.01.1986, з 03.09.1986 по 25.01.1987, з 02.12.1991 по 16.06.1992, з 02.01.1993 по 12.09.1994, оскільки за вказані періоди не надано довідок про перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати. Також, не було надано уточнюючих довідок щодо періодів роботи з 12.08.1981 по 22.01.1986, з 03.09.1986 по 25.01.1987, з 02.12.1991 по 16.06.1992, з 02.01.1993 по 12.09.1994.
Листом від 12.07.2022 №1700-0304-8/35734 відповідач 2 повідомив позивача до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги позивача не враховано періоди: 12.08.1981 - 22.01.1986, 03.09.1986 - 25.01.1987, 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати; 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та даних про форму власності (комунальна, державна, приватна або ін.), відсутність установи у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років”. Враховуючи вимоги пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає у зв'язку з відсутністю 30 років страхового стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі- Закон №1058).
Статтею 8 Закону №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту вказаної норми слідує, що законодавець уповноважив саме Кабінет Міністрів України визначати порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV.
На час виникнення спірних правовідносин постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, із змінами та доповненнями, є чинною та не скасованою, а тому підлягає застосуванню відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” і “ж” статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (далі - Перелік № 909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е”-“ж” статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, для отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають бути дотримані такі вимоги:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема частиною 1 статті 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- мати страховий стаж, зокрема для жінок - 30 років на таких посадах;
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Так, позивач станом на дату звернення до відповідача з заявою про призначення та виплату спірної допомоги досяг 60-річного віку, з 07.03.2022 йому призначена пенсія вперше. Також, відповідачем не заперечується, що на день досягнення пенсійного віку позивач працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Разом з тим, відповідач заперечує наявність у позивача необхідного страхового стажу (30 років) для призначення та виплати спірної допомоги.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача страхового стажу - 26 років 4 місяці 28 днів.
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку №1191, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Розділом 2 “Охорона здоров'я” Переліку №909 передбачено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.
На момент розгляду справи судом діє порядок ведення трудових книжок, який регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, заповнення неналежне оформлення граф трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірних періодів до спеціального стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі спеціального стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Згідно з записами трудової книжки серія НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1981, позивач працювала:
з 12.08.1981 по 22.01.1986 - фельдшером-лаборантом клінічної лабораторії Хабаровської райлікарні;
з 03.09.1986 по 25.01.1987 - фельдшером-лаборантом центральної районної лікарні Амурськ;
з 02.01.1993 по 12.09.1994 - лаборантом тубвідділення Острізької райлікарні;
з 13.09.1994 по 19.07.1999 - фельдшером-лаборантом загально-клінічної лабораторії ЦВАЛД Рівненського обласного лікувально-діагностичного центру;
з 16.11.1999 по 03.08.2004 - фельдшером-лаборантом відділення клінічної біохімії ЦВАЛД Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім.В.Поліщука;
з 04.10.2004 по 31.12.2006 - медсестрою, фельдшер-лаборантом, лаборантом поліклініки військової частини НОМЕР_2 ;
з 17.09.2007 по даний час - фельдшером-лаборантом загально-клінічної лабораторії ЦВАЛД Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім.В.Поліщука.
Враховуючи записи трудової книжки відповідача до спеціального стажу позивача зараховано усі періоди, які дають право на виплату грошової допомоги, а саме: з 13.09.1994 по 19.07.1999, з 16.11.1999 по 03.08.2004, з 04.10.2004 по 31.12.2006, з 17.09.2007 по 31.03.2022 що складає 26 років 4 місяці 28 днів.
До спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди: 12.08.1981 - 22.01.1986, 03.09.1986 - 25.01.1987, 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати; 02.01.1993 - 12.09.1994 у зв'язку з відсутністю інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати та даних про форму власності (комунальна, державна, приватна або ін.), відсутність установи у Переліку №909.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідачів, суд зазначає наступне.
Записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач у спірний період перебував у трудових відносинах.
Відповідачами вищезазначені записи трудової книжки позивача не оспорювалися. Зворотного суду не доведено.
Суд зауважує, що відповідач при розгляді питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача в частині соціального забезпечення.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні періодів трудової діяльності до страхового стажу, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги відповідач не надав будь-якої оцінки записам трудової книжки щодо періодів роботи позивача у Хабаровській райлікарні (з 12.08.1981 по 22.01.1986), у центральній районній лікарні Амурськ (з 03.09.1986 по 25.01.1987) та Острізької райлікарні (з 02.01.1993 по 12.09.1994).
Крім того відповідач 1, відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав ненадання відомостей про перебування у відпустках без збереження заробітної плати не врахував тієї обставини, що Порядком №1191 не передбачено виключення з періодів роботи періодів перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Враховуючи те, що під час перебування у короткотермінових відпустках без збереження заробітної плати так чи інакше позивач продовжував перебувати у трудових відносинах із роботодавцем, зазначені періоди мають бути включені до страхового стажу, тому правові підстави для виключення цих періодів із спеціального стажу відсутні.
З огляду на те, що відмова відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу згідно з пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ґрунтувалася на відсутності у позивача необхідного спеціального стажу (30 років), то з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 2 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також підлягають до задоволення.
Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде серед іншого зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового та спеціального стажу позивача періоди роботи з 12.08.1981 по 22.01.1986 - фельдшером-лаборантом клінічної лабораторії Хабаровської райлікарні; з 03.09.1986 по 25.01.1987 - фельдшером-лаборантом центральної районної лікарні Амурськ; з 02.01.1993 по 12.09.1994 - лаборантом тубвідділення Острізької райлікарні.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню в рівних частинах обома відповідачами, до яких задоволені позовні вимоги позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві “Про відмову гр. ОСОБА_1 у допризначенні пенсії” від 13.06.2022 о/р №172850016115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового та спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.08.1981 по 22.01.1986 - фельдшером-лаборантом клінічної лабораторії Хабаровської райлікарні; з 03.09.1986 по 25.01.1987 - фельдшером-лаборантом центральної районної лікарні Амурськ; з 02.01.1993 по 12.09.1994 - лаборантом тубвідділення Острізької райлікарні та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 396,96 грн (триста дев'яносто шість гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 396,96 грн (триста дев'яносто шість гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16,м.Київ,01050. ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7,м.Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 20.10.2022.
Суддя Олег ГРЕСЬКО