Справа № 420/12848/22
21 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2016 р., відсоткового значення розміру пенсії з 79% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2016 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79% сум грошового забезпечення, а Пенсійному фонду України здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з 2008 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII з урахуванням основного розміру пенсії 79% відповідних сум грошового забезпечення, мав 28 років та 4 місяці вислуги. У 2016 році відповідач провів перерахунок призначеної позивачу пенсії на підставі довідки ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , однак при цьому зменшив основний розмір пенсії з 79% до 70% відповідного грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016. З посиланням на норми Закону №2262-XII позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії. Крім того, наголошує на тому, що розмір пенсії позивача має визначатись з грошового забезпечення поліцейського, визначеного чинним законодавством.
Ухвалою суду від 19.09.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
05.10.2022 відповідач надіслав суду відзив, у якому зазначив, що з позовом позивач звернувся у 2022 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України. Тобто, позивач звернувся до суду пропустивши строк звернення до суду, не наводячи при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку, тому позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 240 КАС України. Також відповідач зазначив, що перерахунок призначеної позивачу пенсії здійснено у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), виходячи з максимального відсоткового розміру 70% грошового забезпечення, встановленого ст.13 Закону №2262-XII. Також звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Заперечує проти відшкодування судових витрат.
Суд, розглянувши доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, ухвалою від 12.10.2022 витребував від позивача пояснення причин такого частково пропуску строку звернення до суду.
19.10.2022 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання про поновлення частково пропущеного строку та пояснення, розглянувши які, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, з огляду на таке.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням нарахування пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає за необхідне зазначити, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі “Іліан проти Туреччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Позивач у клопотання вказує про те, що отримав відмову від пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії 24.08.2022, тому строк звернення до суду ним не пропущений також позивач посилається на введення воєнного стану на території України з 24.02.2022.
Суд вважає, що доводи позивача є обгрунтованими. Крім того, про зменшення відсоткового значення пенсії йому не повідомлялось, а приймаючи до уваги, що відсоток зниження є невеликим (9%), а при обчисленні пенсії з нового розміру грошового забезпечення з 01.01.2016 немає достатніх підстав вважати, що позивач був своєчасно обізнаний із такими діями пенсійного органу.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.
Суд не вбачає зловживання з боку позивача правом на звернення до суду в межах встановленого строку, а тому пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню судом.
Керуючись ст. 121, 122, 166, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підписана 21.10.2022.
Суддя В.В. Хом'якова