Справа № 420/23400/21
12 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Носач В.О.
За участю сторін:
Представника позивача: Петрової А.М.
Представників відповідачів: Копиці С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №20182/15320703, №20181/15320703, №20183/15320703 від 18.08.2021 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №14322/15-32-07-03/34319566 від 16.07.2021 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість», а тому вони є протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, оскільки з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» під час здійснення власної господарської діяльності та господарських відносин із контрагентами відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства.
Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 11.02.2022 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
З огляду на вищезазначені обставини судове засідання, призначене на 11.03.2022 року, не відбулося через існуючу загрозу життю та здоров'ю людей.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 року воєнний стан продовжений до 25.04.2022 року.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2212-IX від 21.04.2022 року, воєнний стан продовжений до 25.05.2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2263-IX від 22 травня 2022 року, воєнний стан продовжений до 23.08.2022 року.
Відповідно до статті 64 Конституції України, навіть в умовах воєнного та надзвичайного стану не може обмежуватися право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, за будь-яких умов суди, зокрема, адміністративні, повинні здійснювати судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, посадових і службових осіб, що є частиною системи національної безпеки України.
Викладене свідчить про наявність у суду обов'язку здійснювати правосуддя навіть в умовах запровадженого воєнного стану.
За таких умов 07.09.2022 року та 12.10.2022 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи приймали участь, надавали пояснення, відзив на адміністративний позов, додаткові письмові докази та викладали свої правові позиції щодо спірних правовідносин.
12.10.2022 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просили їх задовольнити.
Представник Головного управління ДПС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» заперечувала з підстав, зазначених у наданому до суду відзиві на адміністративний позов.
Судом під час розгляду справи по суті позовних вимог встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності якого є: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» згідно свідоцтва №200146981 від 28.03.2006 року є платником податків на додану вартість.
20.05.2021 року позивач подав до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період квітень 2021 року. До декларації були додані: відомості про суми податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН та про податкових кредит з урахуванням його коригування (додаток 1 до декларації); довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Додаток 2 до декларації); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3 до декларації), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електродного адміністрування (Додаток 4 до декларації).
Також позивачем було надано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки до податкової декларації від 04.06.2021 року №9146643590, від 14.06.2021 року №9158436054, від 22.06.2021 року №9165064385.
При цьому у рядку 9 декларації з ПДВ за квітень 2021 року було відображено суму податкових зобов'язань поточного звітного періоду у розмірі 2600,00 грн., суму податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 52 638 355,00 грн. (рядок 17), суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 52 635 755,00 грн. (рядок 19), суму від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (з урахуванням уточнених розрахунків до декларації) у розмірі 12 014 298,00 грн. (рядки 20.2 та 20.2.1), сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (з урахуванням уточнених розрахунків до декларації) - 40 621 457, 00 грн. (рядок 20.3, 21).
У період з 02.07.2021 року по 12.07.2021 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 16.06.2021 року №4290-п та направлень на перевірку від 30.06.2021 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків від 04.06.2021 року №9146643590, від 14.06.2021 року №9158436054, від 22.06.2021 року №9165064385) від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість
За результатами перевірки податковим органом було складено акт №14322/15-32-07-03/34319566 від 16.07.2021 року (т. 8 а.с. 81-131), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних вимог законодавства:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абзаців «б», «в» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, що призвело до завищення показників у рядках 16.1, 17 (колонка Б) і 19 Декларації з ПДВ за квітень 2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму 1 000 568,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків), у розмірі 1 000 568,00 грн.;
- абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, у результаті чого у ТОВ "Жилстройсервис-2" (код ЄДРПОУ 34319566) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) у розмірі 7 787 531,00 грн. та відсутнє право на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2021 року у розмірі 7787531 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 318 358, 00 грн.
З висновками акту перевірки представник ТОВ "Жилстройсервис-2" не погодився, зазначив про їх оскарження у встановленому законодавством порядку.
30.07.2022 року підприємством до Головного управління ДПС було подано заперечення на акт перевірки (т. 8 а.с. 133-152), за результатами розгляду яких податковим органом висновки акту перевірки було змінено та викладено в новій редакції (т. 8 а.с. 153-164):
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абзаців «б», «в» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 (із змінами і доповненнями) завищено показники у рядках 16.1, 17 (колонка Б) і 19 Декларації з ПДВ за квітень 2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) на суму 288 173,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків), у розмірі 288 173,00 грн.;
- абзацу «б» п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, у результаті чого у ТОВ "Жилстройсервис-2" (код ЄДРПОУ 34319566) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків) у розмірі 8 499 926,00 грн. та відсутнє право на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2021 року у розмірі 8499926,00 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 318 358,00 грн.
Також судом встановлено, що за результатами вищезазначеної перевірки та розгляду заперечень підприємства Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- №20182/15320703 від 18.08.2021 року (форма В3), яким визначено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року на суму 8 499 926,00 грн. (т. 8 а.с. 72-73);
- №20181/15320703 від 18.08.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 288 173,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 72 043,00 грн. (т. 8 а.с. 75-76);
- №20183/15320703 від 18.08.2021 року (форма В4), яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту у розмірі 318 358,00 грн. (т.8 а.с.78-79).
Не погодившись із винесеними Головним управлінням ДПС в Одеській ППР, підприємство подало скаргу (т. 8 а.с. 165-186) до Державної податкової служби України, з проханням визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №20182/15320703, №20181/15320703, №20183/15320703 від 18.08.2021 року.
Рішенням Державної податкової служби України від 11.10.2021 року №23078/6/39-00-06-01-05-06 (т. 8 а.с. 187-192) скаргу ТОВ "Жилстройсервис-2" було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу ТОВ "Жилстройсервис-2" звернулось до адміністративного суду із позовом про їх оскарження в адміністративній справі №420/23400/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №20182/15320703 від 18.08.2021 року (форма В3), яким встановлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року на суму 8 499 926,00 грн., через допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме:
- на суму 712 395,00 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Альтеріас», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «БК Монтажні технології», ТОВ «Югстрой монтаж» на підставі висновків попереднього акту перевірки від 07.04.2021 року №6779/15-32-07-03/34319566 та податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03 (форма В4);
- на суму 7 787 531,00 грн. по взаємовідносинах позивача з 43 контрагентами, зокрема через включення позивачем сум попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за квітнень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.04.2021 року не відбулась.
Щодо права позивача на отримання бюджетного відшкодування на суму 712 395,00 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентами ТОВ «Альтеріас», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «БК Монтажні технології», ТОВ «Югстрой монтаж», суд зауважує наступне.
На сторінці 42 акту перевірки №14322/15-32-07-03/34319566 від 16.07.2021 року (т.8 а.с.122) зазначено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідності з функціями та повноваженнями, визначеними чинним законодавством, на підставі акту перевірки від 07.04.2021 року №6779/15-32-07-03/34319566 було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03 (форма В4).
Зазначеним податковим повідомленням-рішення відповідачем було зменшено ТОВ «Жилстройсервис-2» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 712395,00 грн., оскільки (за твердженням представника податкового органу) позивачем було протиправно завищено значення рядку 21 декларації з ПДВ за січень 2021 року на суму 712395,00 грн., за рахунок включення до рядку 10.1 (колонка Б) декларації з ПДВ за січень 2021 року нереальних операцій з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Альтеріас» на суму ПДВ 132091,67 грн.; ТОВ «Алмі-Строй» на суму ПДВ 180303,04 грн.; ТОВ «БК Монтажні технології» на суму ПДВ 250000,00 грн.; ТОВ «Югстрой монтаж» на суму ПДВ 150000,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03 було вручено позивачу 24.05.2021 року та (за твердженням відповідача) зобов'язання, що їм визначено, є узгодженим. За таких умов, на думку ГУ ДПС в Одеській області, позивач повинен був у рядку 16.3 податкової декларації за квітень 2021 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків, поданих у червні 2021 року) вказати суму зменшення від'ємного значення, узгодженого за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення.
Водночас, як зауважує у акті перевірки ГУДПС в Одеській області, ТОВ «Жилстройсервис-2» було подано до звітної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2021 року від 20.05.2021 року уточнюючі розрахунки від 04.06.2021 року №9146643590, від 14.06.2021 року №9158436054 та від 22.06.2021 року №9165064385, у яких, серед іншого, не було враховано податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03 та не зменшено суму від'ємного значення, узгодженого за результатами перевірки контролюючого органу, а саме на суму 712 395,00 грн.
Відповідач не погоджується із зазначеним діями позивача та зазначає, що ТОВ «Жилстройсервис-2» повинно було виконати рішення контролюючого органу по узгодженій сумі завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на момент подання уточнюючого розрахунку від 22.06.2021 року №9165064385 та відобразити зазначене у рядку 16.3 податкової декларації.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Підпунктом 16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Положеннями підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
- у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також форму декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені вказаним розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
Відповідно до вказаного Порядку, у рядку 16 декларації відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов'язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".
Із системного аналізу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість суд дійшов висновку, що сума збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду вказується в рядку 16.3 у період, у якому сума узгоджена.
Згідно статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 29.06.2021 року Одеським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №420/10557/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Жилстройсервіс-2” до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування, зокрема, податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 712 395,00 грн.
За таких обставин, враховуючи що податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03 було предметом спору у адміністративній справі №420/10557/21, то визначене цим податковим повідомленням-рішенням зобов'язання було неузгодженим до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №420/10557/21 та з урахуванням статті 58.1.1. Податкового кодексу України, абз. 5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 та податкового повідомлення-рішення від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03, сума завищення від'ємного значення у сумі 712 395,00 грн. за наслідками судового оскарження підлягала відображенню ТОВ «Жилстройсервіс-2» у рядку 16.3. податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, який би припадав на дату набрання законної сили рішенням суду у справі №420/10557/21.
Водночас рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року по справі №420/10557/21 (залишеним в силі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 року) було, серед іншого, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Одеській області від 13.05.2021 року №10994/15-32-07-03, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 712 395,00 грн.
З огляду на вказане вбачається, що станом на дату складення акту перевірки від №14322/15-32-07-03/34319566 від 16.07.2021 року та прийняття податкового повідомлення-рішення №20182/15320703 від 18.08.2021 року сума податкового зобовязання у вигляді завищення підприємством розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року (зокрема у сумі 712 395,00 грн.) була неузгодженою, та як наслідок така сума не підлягала відображенню у податковій звітності ТОВ «Жилстройсервіс-2» як сума зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, зокрема, у рядку 16.3 декларації з ПДВ.
За таких умов суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу в акті перевірки щодо відсутності у ТОВ «Жилстройсервіс-2» права на бюджетне відшкодування у сумі 712 395,00 грн.
Щодо посилань відповідача у акті перевірки про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року на суму 7 787 531,00 грн. по взаємовідносинах позивача з 43 контрагентами, зокрема через включення позивачем сум попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за квітнень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.04.2021 року не відбулась, суд зауважує наступне.
Так в акті перевірки (сторінки 46-47 акту) (т. 8 а.с. 126-127) відповідачем наводиться перелік контрагентів позивача та сум ПДВ за передплатами, які контролюючий орган вважає включеними до суми бюджетного відшкодування неопротиправно, а саме: ТОВ «Екліпс Алюмініум», ТОВ «Містдорбуд сервіс», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «Пальміра Девелопмент», ТОВ «Укранстал Одеса», ТОВ «БК «Монтажні технології», ТОВ «ТБК Світ Покрівлі», ТОВ «Вудлайф», ТОВ «Розенберг-Україна», ТОВ «Концерн Ксімекс», ТОВ «Бі Енд Джи Груп», ТОВ «Лоран Констрашн», ТОВ «БПК Архітектор», ТОВ «Гідроенергомонтаж», ТОВ «Твоє Світло Одеса», ТОВ «Енергетичні системи та комплектуючі», ТОВ «Хай-Рейз Констракшн Холдінг», ТОВ «Югстрой Монтаж», ТОВ «Лі Кон Д», ТОВ «Контакт», ТОВ «Енерго-ДІМ», ТОВ «Десідо», ПП «Сі Лайн Конекшн», ТОВ «ТД ПРІС», ТОВ «Чайкофскі», ТОВ «Вотер Стрім», ТОВ «Стілтек Груп», ТОВ «Імпром-Плюс», ТОВ «Віда», ТОВ «Альберто Дизайн та Технології Італії», ТОВ «Саунд Хауз Про», ТОВ «Агентство пожежної безпеки «Опал»», ТОВ «Арт Індострі», ТОВ «Тардіс ОВР», ТОВ «НВЦ Спецавтоматика», ТОВ «Стельові системи», ТОВ «Юнілем», ТОВ «Центр сучасних охоронних технологій та інженерних споруд», ПП «Скай Кепітал Груп», ТОВ «Арт-Юг Транс», ТОВ «Системна Інтеграція», Спільне Французько-Українське ТОВ «Ліль Франсглас» на загальну суму ПДВ у складі авансових платежів по постачальникам на суму 7 787 531,00 грн.
З огляду на Акт перевірки, за вищезазначеними господарськими операціями наявні первинні документи (платіжні доручення), що відображають факт здійснення авансових платежів, в розрізі контрагентів - постачальників, періодів формування від'ємного значення з ПДВ та податкових накладних, наведені у додатку 3 до акту перевірки.
За даними бухгалтерського обліку вищезазначені господарські операції по сплаті авансів контрагентам-постачальникам за періоди формування від'ємного значення з ПДВ, відображені у таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України», Додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування» до Декларації з ПДВ за квітень 2021 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, та відображено проводками: Дт3711 КтЗ11 (журнал-ордер, відомості, обороти по рахунку та картка рахунку по бухгалтерським рахункам 3711,311).
Отже, відповідачем у акті перевірки не заперечується належного оформлення позивачем господарських операцій та належного їх відображення їх у бухгалтерському обліку.
Разом з тим, висновок відповідача про відсутність права позивача на відшкодування вищезазначених сум бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що позивач включив суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за квітнень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 30.04.2021 року не відбулась.
Однак, такі висновки відповідача прямо суперечать нормам Податкового Кодексу України.
Так згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
З вищенаведених положень Податкового кодексу України судом встановлено, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту. За таких умов для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
Підпунктами «б» та «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При цьому, саме з метою упередження неправомірного відшкодування ПДВ, змінами до ПК України (Закон України від 24.12.2015 року №909-III «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році») п.200.4 ст. 200 ПК України доповнено умовою щодо визначення суми бюджетного відшкодування, а саме бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст. 2001 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.
Листом від 15 травня 2017 року №1568/4/99-99-12-02-01-13 Державна фіскальна служба України роз'яснила, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).
Також, згідно листа Міністерства фінансів України від 21.07.2017 року №11310-09-10/19633 «Щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг при розрахунку суми бюджетного відшкодування» роз'яснено, що формування податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов'язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюється за правилами, визначеними статтею 198 Кодексу, зокрема відповідно до пункту 198.2 цієї статті датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За таким принципом також визначаються податкові зобов'язання платника податку. Виключенням з цього принципу є лише певні операції, перелік яких визначається Кодексом, які дозволяють платникам податку формувати податкові зобов'язання та податковий кредит за "касовим методом". Тобто відповідно до норм Кодексу податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість визначаються по "першій події", що відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах.
Також наведений принцип визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за правилами п. 198.2 ст. 198 ПК України по «першій події» відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах, та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему податку на додану вартість.
Тобто, наведені роз'яснення та норми чинного законодавства дають підстави для висновку, що проведення грошових розрахунків позивачем дає позивачу право на отримання бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку у банку.
Аналогічна правова позиція була висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 16 лютого 2022 року по справі №420/3469/21, від 01.06.2022 року по справі №420/10557/21, у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року по справі №805/4251/17-а.
Вирішуючи даний спір, судом було досліджено первинну документацію по контрагентам позивача, а саме платіжні доручення, договори, специфікації, податкові накладні, довідки про вартість будівельних робіт, договірні ціни, акти приймання виконаних будівельних робіт, а також податкові декларації позивача з ПДВ, згідно яких вбачається факт сплати позивачем постачальникам товарів/послуг на суму 7787531, 00 грн., відтак відповідні суми податку на додану вартість могли бути включені ТОВ «Жилстройсервис-2» до суми бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2021 року (т.1 а.с.49-250, т.2 а.с.1-248, т.3 а.с.1-218, т.5 а.с.134-252, т.6 а.с.1-252, т.7 а.с.1-269, т.8 а.с.1-19).
В декларації позивача за квітень 2021 року з урахуванням уточнених розрахунків та додатків до неї зазначено, що:
- сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням суми, зарахованої у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 декларації звітного (податкового) періоду) - 52 635 755,00 грн.
- фактично сплачено у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України - 12 014 298,00 грн. (додаток 3 до декларації);
- сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 12 014 298,00 грн. (рядок 20.2 декларації звітного (податкового) періоду).
Таким чином, сума від'ємного значення з ПДВ у розмірі 12 014 298, 00 грн., що була заявлена до бюджетного відшкодування в квітні 2021 року, була заявлена в межах сум фактично сплачених у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України та не перевищувала суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації.
Отже у позивача наявні всі умови, які дають право платнику податків на бюджетне відшкодування, передбачені підпунктом «б» п. 200.4. ст. 200 ПК України, в тому числі на суму 7 787 531,00 грн., щодо якої винесене податкове повідомлення-рішення №20182/15320703 від 18.08.2021 року.
При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
З огляду на зазначене суд критично ставиться до посилання представника відповідача у судовому засіданні на неможливість повернення податку на додану вартість у бюджет України у разі, якщо контрагентами позивача в подальшому не будуть виконані зобов'язання щодо надання послуг чи поставки товарів та послуг, кошти за які вже були сплачені позивачем та отриманні в якості бюджетного відшкодування.
З огляду на вищезазначене суд доходить висновку що податкове повідомлення-рішення №20182/15320703 від 18.08.2021 року винесене на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки акту перевірки №14322/15-32-07-03/34319566 від 16.07.2021 року, а тому воно є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Щодо податкових-повідомлень рішень №20181/15320703, №20183/15320703 від 18.08.2021 року, то судом під час розгляду справи встановлено, що зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій були визначені контролюючим органом ТОВ «Жлистройсервис-2» за час господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтеріас», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «БК Монтажні Технології».
Так як вбачається з акту передвіки основним чинником виникнення у позивача від'ємного значення з ПДВ протягом січня-березня 2021 року є здійснення будівельно-монтажних робіт, пов'язаних з поліпшенням об'єкту « 24 поверховий оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 60/1», який є власністю ТОВ «Жилстройсервис-2» та обліковується на його балансі.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2020 року між позивачем (як замовником) та ТОВ «БК Монтажні Технології» (як підрядником) було укладено договір підряду №28-09/20 щодо виконання комплексу робіт по монтажу навісного вентильованого фасаду першого поверху при поліпшенні об'єкта: 24-поверховий оздоровчий комплекс з паркінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1.
Відповідно до п.3.2. Договору розрахунки за роботу здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок платника відповідно до затвердженого сторонами додатку №3 до договору «Графік фінансування».
Згідно п. 3.3 Договору після закінчення виконання робіт в повному обсязі в строк, що не перевищує 5 робочих днів, підрядник надає замовнику акт приймання-передачі робіт, оформлених за формою КБ-2в та довідки про вартість виконання робіт, оформлені за формою КБ-3.
Також позивачем було укладено ряд договорів підрядів з ТОВ «Алмі-Строй» (як підрядником) зокрема №1-14/05/18 від 16.05.2018 року, №1-19/07/18 від 19.07.2018 року, №1-04/10/19 від 04.10.2019 року, №1-19/02/19 від 19.02.2019 року, №02-04/03/19 від 04.03.2019 року, №07-05/20 від 07.05.2020 року, №02-06/20 від 02.06.2020 року, №04-12/19 від 04.12.2019 року, №02/12-06/19 від 12.06.2019 року, №1-04/03/2019 від 04.03.2019 року, №19/08-20 від 19.08.2020 року, №01/21-08/20 від 21.08.2020 року, №03/21-08/20 від 21.08.2020 року, №05/21-08/20 від 21.08.2020 року, №02/22-07/20 від 22.07.2020 року, №01/15-10/20 від 15.10.2020 року, №01/19-10/20 від 19.10.2020 року, №02/19-10/20 від 19.10.2020 року, №05-11/20 від 05.11.2020 року, №06-11/20 від 06.11.2020 року, №03/17-11/20 від 17.11.2020 року, №02/24-11/20 від 24.11.2020 року.
Умови зазначених договорів є тотожними договору від 28.09.2020 року №28-09/20, укладеного позивачем з ТОВ «БК Монтажні Технології».
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем (як замовником) та ТОВ «Альтеріас» (як підрядником) було укладено ряд договорів №20-4/21 від 20.04.2021 року; №01/06-02/20 від 06.02.2021 року та №08-04/21 від 06.04.2021 року, умови яких є також тотожними договору від 28.09.2020 року №28-09/20, укладеного позивачем з ТОВ «БК Монтажні Технології».
На підтвердження виконання робіт за вищезазначеними договорами із підрядниками- контрагентами позивач надав передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: договори та додаткові угоди до них, договірні ціни, графіки фінансування робіт, платіжні доручення, довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомості витрачених ресурсів витрат замовника (т.3 а.с.219-252, т.4 а.с.1-251, т.5 а.с.1-133, т.8 а.с.20-65).
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій з метою формування штучного обсягу податкового кредиту з огляду на наступне:
- акти виконаних робіт КБ-2В за своєю формою не відповідають вимогам ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013 та ДСТУ Б Д Д.1.1-1:2013;
- у контрагентів позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення зазначеного обсягу робіт з урахуванням термінів виконання робіт та наявних трудових ресурсів на підприємстві.
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, ТОВ «Жилстройсервис-2» є організацією, яка виконує великий обсяг будівельних робіт. При цьому позивач вимушений заключати договори підрядів з організаціями та підприємствами, що обумовлено браком власних сил та потужностей при виконанні великих обсягів робіт. При цьому контрагентів з надання підрядних робіт позивач обирав з достатньою мірою обачності та обережності, перевіряв всю інформацію щодо контрагентів, що є у відкритому доступі (як-то наявність певної репутації на ринку підрядних послуг, реєстрація підприємства платником податку на додану вартість, у разі виконання будівельних робіт - наявність ліцензії на здійснення таких робіт). Контрагенти виконували свої зобов'язання за договорами якісно та в оговорені у договорах терміни, будь-яких зауважень у позивача, як замовника таких робіт та послуг, до підприємств-контрагентів не виникало. Первинні документи за результатами господарських операції складались своєчасно та у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача та цього не було спростовано відповідачем, в обов'язок позивача не входило проведення перевірки штатного розпису підприємств-контрагентів, а також наявності у них певної кількості штатних працівників, складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності з позивачем.
Так, статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.
У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.
Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будівництва.
Згідно статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.
У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт, підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Аналогічні положення містяться також і у Господарському кодексі України.
Суд зауважує, що в наданих позивачем до суду договорах про виконання підрядних робіт містяться пункти, які надають право підряднику залучати до виконання будівельних робіт субпідрядників. Вказане право підрядника також не звужується Законом.
Крім того, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників або інших обов'язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності.
На думку суду відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Так Верховний Суд у своїй постанові від 07.08.2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає взагалі можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або в лізингу.
Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.
Також суд зауважує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «Жилстройсервис-2», а також про відсутність у позивача, як покупця робіт, права на формування податкового кредиту з ПДВ.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало непередбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Так суд зауважує, що згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Жилстройсервис-2» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ. Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД вони могли здійснювати роботи, які визначені у наданих до суду первинних документах.
У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ним умов договорів підряду були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду.
Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, відповідачем за весь час розгляду справи до суду надано не було.
В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред'явлено до суду будь-які належних доказів нереальності правочину, укладеного між ТОВ «Жилстройсервис-2» та його контрагентами.
Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачами не надавались: рішення суду відносно контрагенту позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу (далі ГК) України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві, який є суб'єктом владних повноважень, на інформацію щодо контрагентів позивача, яка міститься в АІС «Податковий блок» та податкову інформацію, зібрану щодо контрагентів-постачальників, оскільки внесені відомості до баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 804/7470/16 (№К/9901/3989/17).
Крім цього, Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, передбачено примірні форми первинних документів обліку в будівництві, які мають використовуватися під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: форма №КБ-2в - форма акту приймання виконаних будівельних робіт та форма №КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які містять всю необхідну докладну інформацію про виконані будівельні роботи.
Відповідно до пункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» при визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об'єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма №КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма №КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У.
Водночас, згідно пункту 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.
У відповідності до пункту 1.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт установлює основні правила з визначення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
Таким чином, форма № КБ-2, КБ-3, про які наголошував відповідач в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, є обов'язковою лише для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти.
В той же час, якщо будівельні роботи виконуються не за державні кошти, то їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого повинен не суперечити вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Така позиція не суперечить і приписам п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України.
Жодних доказів на підтвердження того, що будівельно-монтажні роботи, пов'язані з поліпшенням об'єкту « 24 поверховий оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» здійснювалось за рахунок державних коштів, матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи відповідача щодо невідповідності форм Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Надані позивачем документи (договори, акти, податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами в розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.
Надані позивачем первинні документи місять всі необхідні реквізити та є достатніми доказами на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Альтеріас», ТОВ «Алмі-Строй», ТОВ «БК Монтажні Технології».
Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, а відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №20181/15320703, №20183/15320703 від 18.08.2021 року, а тому про їх протиправність та необхідність скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем на виконання покладеного на нього Кодексом адміністративного судочинства України процесуального обов'язку не доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваних товариством з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 22.11.2021 року (т. 1 а.с.47), про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 22 700,00 грн.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДПС в Одеській області.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» (65062, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 60/1) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №20182/15320703, №20181/15320703, №20183/15320703 від 18.08.2021 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 22 700, 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 21 жовтня 2022 року.
Суддя О.В. Білостоцький