Справа № 420/22295/21
(додаткове)
21 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В Одеському окружному адміністративному суді перебувала на розгляді справа за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач за зустрічним позовом) до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 77 977,63 грн. за 2017, 2018, 2019, 2020 рік на користь Державного бюджету та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №50958-1303 форми «ф» на суму 19 494,41 грн., податкового повідомлення-рішення від 03.05.2018 року №4669764-1302-1402 форми «ф» на суму 19 494,41 грн., податкового повідомлення-рішення від 30.06.2019 року №23751-5008-1402 форми «ф» на суму 19 494,41 грн. та податкового повідомлення-рішення від 02.04.2020 року №72526-5005-1402 форми «ф» на суму 19 494,41 грн.
Рішенням суду від 11.10.2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, а зустрічний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
18.10.2022 року представником позивача за зустрічним позовом надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, згідно якого він просить суд стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати на у розмірі 28 000,00 грн.
Суд при вирішенні вищевказаної заяви враховує те, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, а також змісту зустрічного позову (зокрема прохальної частини зустрічного позову), позивач за зустрічним позовом просив покласти судові витрати на відповідача. Отже, зазначення у позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача може вважатися за цих умов дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України, враховуючи також те, що представником позивача за зустрічним позовом вказувалось, що докази їх понесення будуть надані до суду у 5-ти денний строк після проголошення судового рішення за результатами розгляду цієї справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 18.08.2021 року по справі №300/3178/20.
Відповідно до положень частини 1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 ст. 252 КАС України).
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Так, між ОСОБА_1 (далі - Замовник) та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» (далі - Виконавець) укадено договір про надання адвокатських послуг 20.01.2022 року (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати йому адвокатські та інші юридичні послуги; в свою чергу Замовник зобов'язується оплачувати надані Виконавцем послуги в порядку, терміни та на умовах, встановлених Договором.
Вартість послуг, що надаються Виконавцем за Договором, порядок їх оплати, компенсація витрат Виконавця, а також інші платежі, які здійснюються Замовником при виконанні Договору встановлюються сторонами в Умовах надання послуг Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН», які є невід'ємною частиною Договору (п.3.2 Договору).
Згідно п.7.4 Договору Додаток №1 «Умови надання послуг Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.5.1 Умови надання послуг Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» від 20.01.2022 року зазначено, що вартість послуг, що надаються за цим Договором, становить фіксовану суму 28 000,00 грн. без ПДВ за представництво Замовника під час розгляду справи №420/22295/21 у суді першої інстанції.
Також разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача за зустрічним позовом надано Акт №НП-68 від 14.10.2022 року згідно якого вказано про надання таких послуг замовнику ( ОСОБА_1 ), а саме:
- підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи №420/22295/21 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи ОСОБА_1 : про стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб;
???- вивчення та аналіз матеріалів адміністративної справи №420/22295/21 за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб;
???- пошук, вивчення та аналіз судової практики адміністративних судів на спростування вимог за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб у справі №420/22295/21;
???- пошук, аналіз та збір доказів по справі №420/22295/21 для спростування позову ГУ ДПС у Миколаївській області та підтвердження підстав зустрічного позову ОСОБА_1 ;
???- підготовка, оформлення та подання до Одеського окружного адміністративного суду відзиву Гущина Є.В. на позовну заяву ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу у справі №420/22295/21;
???- підготовка, оформлення та подання до Одеського окружного адміністративного суду зустрічного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі№420/22295/21;
???- підготовка, оформлення та подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про залишення без розгляду позову ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі №420/22295/21;
???- підготовка, оформлення та подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про залишення без руху позову ГУ ДПС у Миколаївській області у справі №420/22295/21;
???- представництво інтересів Замовника у Одеському окружному адміністративному суді під час судових засідань у справі №420/22295/21;
???- надання консультацій та роз'яснень з питань, що виникали під час розгляду адміністративної справи №420/22295/21.
Загальна вартість виконаних робіт (послуг) склала 28 000,00 грн. без ПДВ.
Так, слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд зазначає, що формування правової позиції у справі, надання усних консультацій клієнту щодо правового захисту його інтересів у справі, аналіз судової практики щодо вирішення аналогічних справ та підготовка клієнту правового висновку стосовно способів правового захисту у справі, збирання доказів, подання заяв по суті справи фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки зустрічного позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Також аналізуючи предмет позову, суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності з підстав чого також і було відкрито спрощене позовне провадження та в подальшому враховуючи подання зустрічного позову та вимоги частини 4 статті 177 КАС України здійснено перехід до загального позовного провадження, Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Крім того суду не надано детального почасового опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано належних доказів фактичного понесення витрат.
Суд враховує, що не надання вищенаведених документів представником позивача не спростовує одержання позивачем правничої допомоги у цій справі.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 6 500,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення представника позивача за зустрічним рішенням ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна 6, код ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.