Справа № 540/1505/22
21 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Херсонського окружного адміністративного суду 23 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6), в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2021 рокув розмірі 90% грошового забезпечення вказаного в довідці ДУ ТМО МВС України в Херсонській області від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74 о/п без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської області), змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд та справу передано до Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, справа № 540/1505/22 розподілена на суддю Юхтенко Л.Р.
Після усунення недоліків у позовній заяві ухвалою від 05 вересня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач на виконання рішення суду здійснив перерахунок пенсії на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області» від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74о/п у розмірі 90 % грошового забезпечення, та розмір пенсії становить 24146 грн., однак виплачено лише 19340 грн. з 01.12.2021 року, тобто ГУ ПФУ в Херсонській області безпідставно встановило обмеження її максимальним розміром.
Так, позивач зазначив, що ДУ ТМО МВС України в Херсонській області було виготовлено на ім'я позивача довідку про розмір грошового забезпечення від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74 о/п.
Після одержання вказаної довідки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, тому позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Позивач вказав, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року по справі 540/4371/21 ГУ ПФУ в Херсонській області зобов'язано здійснити перерахунок пенсії за вислугу років на підставі оновленої довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС по Херсонській області" від 29.06.2021 №33/42-Б-74о/п в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, яке складає 26828,94 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання пенсії в розмірі 24146 грн., але відповідач застосував обмеження максимальним розміром пенсії, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На думку позивача, таке обмеження пенсії максимальним розміром не відповідає Конституції України та порушує право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
Так, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було встановлено обмеження пенсії максимальним розміром.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення є неконституційними та з 20.12.2016 року втратили чинність.
Позивач вказав, що аналогічного висновку щодо протиправності застосування обмеження максимальним розміром пенсії дійшов Верховний Суд у справі № 400/2085/19 та інших справах.
На думку позивача, у цій справі підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-УІ.
До суду 19 вересня 2022 року (вхід. № ЕП/26929/22) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що згідно із ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», максимальний розмір пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, відповідач зазначив, що законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 немає, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.
Також разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав копії матеріалів електронної пенсійної справи.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 26.05.1998 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, що підтверджено посвідченням №5846 від 01.06.1998 року.
Сторонами не заперечується, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 року по справі 540/4371/21, ГУ ПФУ в Херсонській області було здійснено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі оновленої довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС по Херсонській області" від 29.06.2021 №33/42-Б-74о/п в розмірі 90% від суми грошового забезпечення, з 01.12.2019 року.
Так, відповідно до наданих відповідачем копій матеріалів електронної пенсійної справи позивача, суд встановив, що пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року із зазначенням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 50%, надб.за умови режим.обмежень15%, премія 76,81% основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення, до виплати з надбавками пенсія у розмірі:24473, 65 грн., проте до виплати: 16380 грн.
Також суд встановив, що пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії з 01.07.2020 року на підставі вказаної довідки та призначено з надбавками розмір пенсії: 24539, 81 грн., до виплати: 17120 грн.
З 01.07.2021 року призначено з надбавками розмір пенсії: 24572, 47 грн., до виплати: 18540, 00 грн.
З 01.12.2021 року призначено з надбавками розмір пенсії: 24590, 87 грн., до виплати: 19340, 00 грн.
З 01.07.2022 року призначено з надбавками розмір пенсії: 27992,71 грн., до виплати: 20270, 00 грн.
Таким чином, матеріалами пенсійної справи позивача підтверджено, що пенсійним органом застосовано до позивача обмеження розміру пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд встановив, що через свого представника, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії.
Однак, відповідач листом від 31.01.2022 року відмовив позивачу з посиланням на ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Позивач, не погоджуючись з таким обмеженням розміру його пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Положення ст. 43 Закону №2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп. 4 п. 29 розд. II Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» новою частиною наступного змісту: «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п. 8 ч. 6 розд. ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, частину п'яту ст. 43 Закону №2262-ХІІ було викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Тобто, протягом 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.
Однак, суд встановив, що при обмеженні розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії відповідач керувався не нормами ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, а нормами ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (в останній чинній редакції).
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI,максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Тобто, за змістом норм ст. 2, п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI розміри призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій, зокрема, і належної позивачу пенсії, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно достатті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України», суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Проте, як зазначалось, залишається чинною норма ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, яка дублює положення ч. 7 ст. 43 Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та робиться посилання на дію цієї статті, в тому числі на призначені пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІІ.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Враховуючи наведене, з урахуванням того, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 № 7-рп/2016 ухвалено пізніше Закону №3668-VI, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 № 7-рп/2016 має пряму дію в часі та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли після його ухвалення.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром з 01.12.2019 року, а тому суд вважає, що позовні вимоги - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2021 року в розмірі 90% грошового забезпечення вказаного в довідці ДУ ТМО МВС України в Херсонській області від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74 о/п без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат, є правомірними та належать задоволенню.
Також суд встановив, що право, яке позивач просить поновити було порушене відповідачем з 01.12.2019 року. Тому, керуючись приписами ст. 9 КАС України, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження розміру пенсії з 01.12.2019 року ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.12.2019 року виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки ДУ ТМО МВС України в Херсонській області від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74 о/п без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позовуне довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, тому позовні вимоги належать задоволенню.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) щодо обмеження розміру пенсії з 01.12.2019 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) здійснити з 01.12.2019 року виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в розмірі 90% грошового забезпечення на підставі довідки ДУ ТМО МВС України в Херсонській області від 29.06.2021 року № 33/42-Б-74 о/п без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992, 40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко